Рішення

від 08.01.2025 по справі 693/1478/24

ЖАШКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 693/1478/24

Провадження № 2/693/57/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08.01.2025 року м. Жашків

Жашківський районний суд Черкаської області в особі судді Коцюбинської Ю.Д., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням без виклику сторін та без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївзернопром» про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївзернопром» про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що 07 липня 2023 року близько 19 години на 150 км автомобільної дороги «Київ-Одеса» в Уманському району Черкаської області в межах Жашківської територіальної громади сталася дорожньо-транспортна пригода за участю кількох автомобілів. При цьому водій автомобіля марки «Toyota Prado», д.н.з. НОМЕР_1 , не впоравшись з керуванням, здійснив наїзд на автомобіль марки «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , який на момент зіткнення, стояв припаркований на узбіччі проїжджої частини вказаної автомобільної дороги за бічною лінією розмежування, із ввімкненою аварійною сигналізацією.

По факту даної ДТП 17 липня 2023 року відкрито кримінальне провадження №1202325033000250 за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 286 КК України.

Проте, на день звернення до суду з позовом жодній особі не повідомлено про підозру, остаточного рішення в кримінальному провадженні не прийнято, тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Автомобіль марки «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Власником автомобіля марки «Toyota Prado», д.н.з. НОМЕР_1 , є ТОВ «Миколаївзернопром».

У результаті вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить на праві власності позивачу.

Відповідно до Звіту про оцінку автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , №07/07/23 від 21 липня 2023 року, складеного експертом-автотоварознавцем ОСОБА_2 на замовлення позивача, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Toyota Camry», д.н з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП, становить 447417,00 грн.

У подальшому позивач продав пошкоджене авто і відповідно до договору купівлі-продажу 0542/2023/4070089 транспортного засобу від 23 липня 2023 року вартість пошкодженого автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 220000,00 грн.

Право на відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичних та юридичних осіб, має власник (частина третя статті 386 ЦК України).

Внаслідок ДТП ОСОБА_1 заподіяна матеріальна шкода в розмірі 227417,00 грн із розрахунку: 447417,00-220000,00 = 227417,00.

Оскільки, автомобіль позивача «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , був припаркований та не перебував у русі, тобто ДТП відбулося не за участі двох джерел підвищеної небезпеки, а внаслідок наїзду одного транспортного засобу на інший, а тому, згідно із статтею 1187 ЦК України, цивільно-правова відповідальність особи настає незалежно від її вини.

Статтею 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків

Зважаючи на те, що шкоду було завдано водієм «Toyota Prado» д.н.з. НОМЕР_1 , який перебував у трудових відносинах з ТОВ «Миколаївзернопром» та на відповідній правовій підставі керував вказаним транспортним засобом, то він не відповідає за завдану шкоду. Шкоду повинен відшкодувати володілець майна - роботодавець - відповідач ТОВ «Миколаївзернопром».

У зв`язкуз вищевикладеним позивач звернувсядо судуз позовноюзаявою,в якійпросить стягнутиз ТОВ «Миколаївзернопром» матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, у розмірі 227417,00 грн.

Ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 05.11.2024 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Відповідно до ч.2 ст.279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

11.12.2024 року від представника відповідача адвоката Надіч Н.Д. через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтуваннявідзиву вказала,що дійсно07липня 2023року близько 19 години на автомобільній дорозі «Київ- Одеса» 150-151 км в Уманському районі Черкаської області в межах Жашківської територіальної громади сталася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) за участю кількох автомобілів, а саме 5 транспортних засобів: ТЗ «MAN» з причепом д.н.з. НОМЕР_3 , ТЗ «BMV», д.н.з. НОМЕР_4 , т.з. «Nissan Quest», д.н.з. НОМЕР_5 , ТЗ «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , та ТЗ «Toyota Prado», д.н.з. НОМЕР_1 .

Спочатку ТЗ «MAN» з причепом д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався в сторону м. Києва з`їхав з автодороги та пошкодив відбійник з правої сторони. Відбійник перекрив проїзну дорогу в напрямку до м Києва повністю та перекрив більшу частину проїзної дороги в напрямку м. Одеси. Після цього, ТЗ «BMV», д.н.з. НОМЕР_4 наїхав на відбійник в результаті чого автомобіль був пошкоджений. Через короткий проміжок часу, в лівій смузі по напрямку руху до м. Одеси ТЗ «Toyota Prado», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався зі значною швидкістю, яка дозволена на даній дорозі. Враховуючи час доби (19:00 год.) сутінки, погані погодні умови (дощ, похмуро) дорога мала не рівну проїзну частину (перелом дороги), мокре покриття, тощо, водій ТЗ «Toyota Prado», д.н.з. НОМЕР_1 , не мав змоги завчасно побачити перешкоду (відбійник) на своїй смузі руху.

При наближенні до перешкоди, водій намагався уникнути зіткнення з перешкодою (відбійником) та змінював полосу руху, однак права полоса (яка була частково також зайнята відбійником) була перегороджена в т.ч. ТЗ «Nissan Quest», д.н.з. НОМЕР_5 , який зменшив швидкість до мінімальної в частині проїзду перешкоди, таким чином, що уся проїжджа частина дороги була зайнята.

З метою уникнення прямого зіткнення водій ТЗ «Toyota Prado», д.н.з. НОМЕР_1 , намагався максимально відхилити свій ТЗ вправо, однак внаслідок зовсім мінімальної швидкості ТЗ «Nissan Quest», д.н.з. НОМЕР_5 , у місці перешкоди відбійника з лівої сторони та ТЗ «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , з правої сторони, відбулось зіткнення з ТЗ «Nissan Quest», д.н.з. НОМЕР_5 , та одразу після цього відбулося зіткнення з ТЗ «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 . Вказаний ТЗ «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , був припаркований поряд з дорогою у місці перешкоди (звуження дороги) та на дорозі не було розміщено будь-яких знаків аварійної зупинки.

Адвокат, по-перше, зазначає, що водій ТЗ «Toyota Prado», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 на момент ДТП (та взагалі ніколи) не перебував у трудових відносинах з ТОВ «Миколаївзернопром» та відповідно відповідач ніколи не був його роботодавцем.

Вказані норми закону та посилання на позиції Верховного Суду є неактуальними в даному випадку й не можуть бути застосовані для обґрунтування позову.

По-друге, висновок позивача, що саме ТЗ «Toyota Prado» д.н.з. НОМЕР_1 , був джерелом підвищеної небезпеки є помилковим і спростовується змістом позову та іншими доданими до позову документами, позаяк позивач зазначає, що ДТП відбулось за участю кількох автомобілів (згідно схеми до протоколу проведення огляду місяця ДТП від 08.07.2023р., зазначено чотири транспортні засоби). Більш того, позивач стверджує, що його транспортний засіб був припаркований і не перебував у русі та на його припаркований транспортний засіб відбувся наїзд іншим транспортним засобом (що належав відповідачу), саме за таких підстав позивач стверджує, що його транспортний засіб в момент ДТП не був джерелом підвищеної небезпеки.

Такий висновок є помилковим, оскільки: перелік видів діяльності, що створює підвищену небезпеку, який наведений у ч. 1 ст. 1187 ЦК України, не вичерпний. Окремі предмети матеріального світу мають одночасно декілька потенційно шкідливих властивостей, через що поводження з такими предметами слід кваліфікувати як змішані джерела підвищеної небезпеки. Змішані джерела підвищеної небезпеки можуть існувати в межах одного об`єкта матеріального світу. Автомобіль є складною технічною системою, під час експлуатації якої використовується механічна, хімічна, електрична енергія, вогненебезпечні, отруйні речовини тощо. Транспортний засіб, який не рухався, але спричинив завдання шкоди, слід кваліфікувати як джерело підвищеної небезпеки у розумінні ч. 1 ст. 1187 ЦК України. Транспортний засіб кваліфікується як джерело підвищеної небезпеки не через його можливість рухатись, а через його конструктивні особливості, що зумовлює наявність у власника або особи, яка володіє відповідним транспортним засобом на іншому правовому титулі, обов`язків, що опосередковують необхідність недопущення завдання шкоди іншим особам (зокрема, необхідність дотримання низки технічних вимог, порушення яких може мати наслідком ймовірне неконтрольоване завдання шкоди). Транспортний засіб, який не використовується (зберігається), створює ймовірне підвищене заподіяння шкоди через неможливість повного контролю з боку особи в процесі його використання за умови наявності у відповідного транспортного засобу небезпечних конструктивних елементів (зокрема, паливна та електрична системи автомобіля).

Для відшкодування шкоди володільцем джерела підвищеної небезпеки за правилами ст. 1187 ЦК України не має значення, чи використовує він таке джерело за призначенням. Визначальним є те, що відповідні потенційні шкідливі властивості такого джерела проявились і призвели до завдання шкоди іншим особам. Водій автомобіля «Toyota Самrу», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 , грубо порушуючи правила дорожнього руху, не здійснював вимушену зупинку транспортного засобу, а вчинив стоянку транспортного засобу в межах перекритої перешкодою (відбійником) автодороги, шляхом розміщення свого транспортного засобу у безпосередній близькості до перешкоди (відбійника), чим обмежив (перекрив та створив додаткову перешкоду) проїзду для іншим транспортним засобам, котрі мали використовувати узбіччя як дорогу, у зв`язку з необхідністю об`їзду перешкоди (відбійника) на проїзній частині автодороги.

Таким чином, на думку відповідача, позивач вчинив усі необхідні дії аби його припаркований транспортний засіб набув статусу джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Статтею 1188 ЦК України урегульовано питання відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки кожному з їх володільців за рахунок іншого із них. Відповідно до цієї статті шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

При цьому вина у завданні шкоди, згідно з положеннями пункту 1 ч.1 ст. 1188 ЦК України, є обов`язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди.

Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року в справі № 522/11610/15-ц (провадження № 61- 13624св18), в постанові Верховного Суду від 18 листопада 2019 року в справі № 344/9572/16-ц (провадження № 61-17552св18), в постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року в справі справа № 345/4614/16-ц (провадження № 61-31818св18) та інших.

Вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Тобто, за відсутності встановлення вини учасників ДТП, яке сталося за взаємодії джерел підвищеної небезпеки, до моменту розгляду в суді справи про відшкодування відповідної шкоди, суд, який розглядає справу зобов`язаний установити усі вищезазначені обставини ДТП, зокрема винну особу або ступінь вини кожного з учасників ДТП, для правильного застосування статті 1188 ЦК України.

Разом з тим, згідно вимог ЦПК України, учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов`язки. Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю. Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Однак в даної цивільної справи відсутній протокол про вчинення адміністративного правопорушення чи рішення суду стосовно водія «Toyota Prado», д.н.з. НОМЕР_1 про визнання його винувати у ДТП та саме порушення вимог Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Пред`явлення позову одним із власників джерела підвищеної небезпеки до іншого не надає йому перевагу у змагальності сторін і не звільняє від обов`язку доведення своїх позовних вимог. В матеріалах справи немає жодних доказів, що працівники поліції встановили на місці події або зафіксували в діях водія «Toyota Prado», д.н.з. НОМЕР_1 , порушення вимог ПДР України.

Цивільно - правова відповідальність за заподіяну шкоду завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому. Суд зобов`язаний повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, яким необхідно надати відповідні оцінки на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку. Однак, позивачем не надано доказів, які б обґрунтовували його позовну заяву.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою суду. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89,367 ЦПК України.

Поданий позивачем до матеріалів справи звіт №07/07/2023 від 21 липня 2023р. не є результатом проведення судової експертизи, а тому не є обов`язковим при здійснені оцінки доказів у справі (Постанова Верховного суду від 11.04.2018 у справі № 910/24880/15).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові Пленуму від 12.06.2009 № 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, установленим Законом України «Про судову експертизу», і внесена до Державного реєстру атестованих Документ сформований в системі судових експертів. У разі коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до позовної заяви, тобто проведений відповідною експертною установою за її клопотанням чи клопотанням її представника, то такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці. Проведення вартості оцінки матеріального збитку з питань, які відображені у Звіті Позивача, ухвалою суду не призначалася. Оскільки звіт №07/07/2023 не має заздалегідь встановленої сили, а також він складений з порушеннями та недоліками, котрі призводять до його недопустимості (а в деяких випадках неправомірності). В силу неправомірних дій позивача, які відбулись після ДТП, взагалі не можливо належним чином становити оцінку пошкодженого майна, що усуває можливість звернення з позовом про відшкодування шкоди до будь-якої особи.

27.12.2024 року до Жашківського районного суду Черкаської області від представника позивача адвоката Гречухи В.І. надійшла відповідь на відзив, в обґрунтування якої він вказав, що не погоджуючись з позовними вимогами представник відповідача Надіч Н.Д. у відзиві подала свої заперечення, суть яких зводиться до того, що водій «Toyota Prado», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 не перебував у трудових відносинах з ТОВ «Миколаївзернопром», тому відповідач не відповідає за завдану шкоду. ТЗ «Toyota Prado», д.н.з. НОМЕР_1 , як вважає представник відповідача, не є джерелом підвищеної небезпеки, а водій ОСОБА_4 (позивач у справі) грубо порушив Правила дорожнього руху. При цьому представник відповідача не надає жодного доказу чи будь-якого пояснення що водій «Toyota Prado», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 робив 07 липня 2023 року близько 19 години на автомобільній дорозі «Київ-Одеса» 150 км в Уманському району Черкаської області в межах Жашківської територіальної громади сталася дорожньо-транспортна пригода і як він там опинився.

На якій правовій підставі (чи без такої) він керував вказаним транспортним засобом. Якщо автомобіль не є джерелом підвищеної небезпеки, то на підставі якого нормативного акту представник відповідача Надіч Н.Д. дійшла до такого висновку. Якщо представник відповідача Надіч Н.Д. вважає, що водій ОСОБА_4 грубо порушив Правила дорожнього руху, то чим це підтверджується (судові рішення, постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, тощо). Представник позивача адвокат Гречуха В.І. вважає наведені у відзиву представником відповідача ОСОБА_5 аргументи безпідставними, які не заслуговують на увагу, оскільки не підкріплені жодним доказом на спростування позовних вимог.

Суд, вивчивши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

У відповідності до положень ч.1 ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом установлено, що 07.07.2023 р. відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю чотирьох транспортних засобів: «Toyota Prado», д.н.з. НОМЕР_1 , «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , «MAN», д.н.з. НОМЕР_6 , т.з. «Nissan Quest», д.н.з. НОМЕР_5 , в результаті якої транспортні засоби зазнали механічних ушкоджень.

Згідно до витягу з ЄРДР від 14.07.2023 року, зареєстровано кримінальне провадження №12023250330000250 за ч. 1 ст. 286 КК України.

На момент ДТП автомобіль марки «Toyota Prado», д.н.з. НОМЕР_1 , перебував у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївзернопром» (а.с.42).

Відповідно до копії договору купівлі продажу 0542/2023/4070089 транспортного засобу від 23.09.2023 року ОСОБА_1 продав ОСОБА_6 автомобіль «Toyota Camry», колір чорний, номерний знак НОМЕР_2 , за 220 000 (двісті двадцять) тисяч гривень (а.с.41).

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Згідно ст. 55 Основного Закону, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Положеннями ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальними правилом ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Пунктом 8 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Отже, обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 ЦК України доказуванню підлягає: 1) факт спричинення шкоди; 2) протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, 3) причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження наявність вини водія автомобіля «Toyota Prado», д.н.з. НОМЕР_1 , у завданні пошкоджень автомобілю «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , та що водій автомобіля «Toyota Prado», д.н.з. НОМЕР_1 , перебував у трудових відносинах з ТОВ «Миколаївзернопром».

Позивач не скористався можливістю звернутися до суду із клопотанням про витребування таких відомостей.

До матеріалівсправи позивачем ОСОБА_1 додано звіт№ 07/07/23про оцінкуавтомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , згідно якого матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП складає: 447417, 00 грн.

Згідно статті76ЦПК України, доказами єбудь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Нормою частини1статті 80ЦПК Українивизначено,що достатнімиє докази,які усвоїй сукупностідають змогудійти висновкупро наявністьабо відсутністьобставин справи,які входятьдо предметадоказування.

За правилами ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При дослідженні звіту № 07/07/23 про оцінку автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , про вартість матеріальних збитків, заподіяних з технічної точки зору власнику автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди, установлено, що в ньому не зазначено, що оцінювач ОСОБА_2 обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий звіт, та те, що звіт підготовлено для подання до суду.

За приписами ч.7 ст.102 ЦПК України у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Частиною 6 ст.106 ЦПК України визначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Згідно з ч.5 ст.106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Згідно ст.110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленимистаттею 89цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином,наданий позивачемзвіт прооцінку автомобіляToyotaCamry»,д.н.з. НОМЕР_2 ,згідно якого матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 447417,00 грн., не можебути визнанийналежним тадопустимим доказом, оскількивін складенийз порушенням порядку,встановленого законом, атому суд не бере його до уваги як доказ.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 18.12.2019р. у справі №522/1029/18.

На підставіст.89ЦПК Українисуд оцінюєдокази засвоїм внутрішнімпереконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивному табезпосередньому дослідженнінаявних усправі доказів. Жоднідокази немають длясуду заздалегідьвстановленої сили.Суд оцінюєналежність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдоказів уїх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до ч.ч.1,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши докази, які містяться у матеріалах цивільної справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне відмовити у їх задоволенні.

У відповідності до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Статтею 141 ЦПК України встановлено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в позові, тому судові витрати слід залишити за позивачем. Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат суду не надано.

На підставі викладеного, керуючись постановою ВП ВС від 18.12.2019р. у справі №522/1029/18, ст.ст.2, 4, 12, 13, 19, 76, 77, 78, 80, 81, 89, 102, 106, 110, 247, 263-265,273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївзернопром» про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Черкаського апеляційного суду через Жашківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення складено 08 січня 2025 року.

Головуючий: Ю. Д. Коцюбинська