Ухвала

від 07.01.2025 по справі 752/25787/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/25787/24

Провадження №: 4-с/752/144/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.01.2025 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кирильчук І. А.,

за участю секретаря Стороженко С. О.,

за участю в режимі

відеоконференції представника заявника - адвоката Капустіна Віталія Володимировича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Капустіним Віталієм Володимировичем, на бездіяльність Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), стягувач - акціонерне товариство «БТА БАНК»,

в с т а н о в и в:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва зі скаргою, в якій просив:

1)визнати неправомірною бездіяльність Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Голосіївський ВДВС) щодо не зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05 березня 2012 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2;

2)зобов?язати Голосіївський ВДВС зняти арешт, накладений на нерухоме майно ОСОБА_1 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05 березня 2012 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2;

3)визнати неправомірною бездіяльність Голосіївського ВДВС щодо не зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05 березня 2012 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3;

4)зобов?язати Голосіївський ВДВС зняти арешт, накладений на нерухоме майно ОСОБА_1 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05 березня 2012 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3.

Скарга обґрунтована тим, що у лютому 2023 року заявником виявлено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформацію про арешт усього його майна в межах суми боргу, а саме:

- 257 666,13 грн (реєстраційний номер обтяження 12244342), накладний згідно постанови державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони відчуження від 05 березня 2012 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, відкритому з примусового виконання виконавчого листа Голосіївського районного суду міста Києва від 15 грудня 2010 року № 2-1503/10;

- 1 820,00 грн (реєстраційний номер обтяження 12243868), накладений згідно постанови державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони відчуження від 05 березня 2012 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, відкритому з примусового виконання виконавчого листа Голосіївського районного суду міста Києва від 15 грудня 2010 року № 2-1503/10.

ОСОБА_1 зазначає, що заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 березня 2010 року у справі № 2-1503/10 задоволено позов ВАТ «БТА Банк», стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «БТА Банк» заборгованість за кредитним договором № 27/07-С від 19 липня 2007 року у розмірі 257 666,13 грн та судові витрати у розмірі 1 820,00 грн.

09 вересня 2021 року право вимоги з кредитним договором № 27/07-С від 19 липня 2007 року внаслідок неодноразової уступки перейшло до ОСОБА_2 , якому ОСОБА_1 повністю погасив борг, про що ОСОБА_2 надав відповідну нотаріально-посвідчену заяву від 27 лютого 2023 року.

15 березня 2023 року, діючи в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_3 звернувся до Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про зняття арешту з майна ОСОБА_1 .

Однак, листом № 95173 від 07 червня 2023 року начальник Голосіївського ВДВС відмовив зняти арешт з майна ОСОБА_1 , мотивуючи це відсутністю правових підстав, передбачених частинами першою-другою статті 50 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», повідомляючи при цьому, що в межах виконавчих проваджень № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 ОСОБА_1 не сплачено виконавчий збір та витрати виконавчого провадження.

Вважаючи такі дії Голосіївського ВДВС є неправомірними, у червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідною скаргою на бездіяльність начальника Голосіївського ВДВС та зняття арешту зі свого майна, накладеного на підставі постанови державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони відчуження від 05 березня 2012 року у виконавчих проваджень № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3. Однак, ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2023 року у справі № 752/12437/23, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 квітня 2024 року, у задоволенні скарги було відмовлено. При цьому, як вважає заявник, відмовляючи у відкритті касаційного провадження ухвалою від 17 червня 2024 року, Верховний Суд помилково вважав встановленим факт часткового виконання виконавчих листів № 2-1503/10, виданих 15 грудня 2010 року Голосіївським районним судом міста Києва (ВП № НОМЕР_2 та ВП № НОМЕР_3), зокрема, внаслідок примусової реалізації належного ОСОБА_1 автомобіля JEEP за ціною 172 170,00 грн в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2. Суди, мотивуючи підстави відмови у задоволенні скарги, посилаючись виключно на лист начальника Голосіївського ВДВС № 95173 від 07 червня 2023 року не врахували, що транспортний засіб марки JEEP модель GRAND CHEROKEE, 2006 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 , був реалізований відділом ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, згідно протоколу № 1-10065 від 13 лютого 2012 року, виданого ТОВ «Торговий дім «Укрспецреалізація», тобто ще до відкриття виконавчих проваджень НОМЕР_2 та № НОМЕР_3.

Звернувшись у вересні 2024 року повторно до Голосіївського ВДВС із заявою про зняття арешту з майна, представник ОСОБА_1 - адвокат Капустін В. В. отримав відмову з огляду на відсутність доказів сплати виконавчого збору та витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Заявник вважає таку бездіяльність Голосіївського відділу ДВС у м. Києві необґрунтованою та незаконною, оскільки виконавчі дії вчиняються на підставі виконавчого документу, але на примусовому виконанні відсутні виконавчі документи про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору та витрат, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчих проваджень № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3. До того ж, відповідні постанови в окреме виконавче провадження не виділялись (частина сьома статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції станом на 14 травня 2013 року), для виконання за належністю не направлялись та виконавчі дії щодо таких постанов не проводились. Тобто, питання про стягнення виконавчого збору відповідно до закону державний виконавець не вирішував. При цьому, заявник послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18, у якій зроблено правовий висновок про те, що при стягненні виконавчого збору без реального стягнення суми боргу з боржника створюються умови для стягнення його без реального виконання рішення суду.

Вважаючи, що такою бездіяльністю Голосіївського ВДВС у м. Києві порушено права ОСОБА_1 , останній звернувся до суду зі скаргою.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 09 грудня 2024 року відкрито провадження у даній справі № 75225787/24.

На підставі ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 12 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Капустін В. В. брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. У судовому засіданні представник заявника підтримав доводи скарги та просив її задовольнити з наведених у ній підстав.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час, дату і місце судового розгляду повідомлялися належним чином, про причини неявки суд повідомлено не було, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи суду не надали, однак це не є перешкодою для розгляду даної скарги.

Вивчивши матеріали справи та доводи скарги, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги, виходячи з наступного.

Судом установлено, що заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 22 березня 2010 року у цивільній справі № 2-1503/10 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «БТА Банк» суму заборгованості за кредитним договором від 19 липня 2007 року № 27/07-С в розмірі 31 697,65 дол. США, що еквівалентно 257 666,13 грн та штрафні санкції у розмірі 3 615,81 грн; державне мито в розмірі 1 700,00 грн та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляд справи.

Матеріали цивільної справи № 2-1503/10 за позовом ВАТ «БТА Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вилучені для знищення за строком зберігання відповідно до акта Голосіївського районного суду міста Києва № 4.

15 грудня 2010 року Голосіївським районним судом міста Києва видано виконавчі листи № 2-1503/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «БТА Банк» боргу у розмірі 257 666,13 грн та судових витрат у розмірі 1 820,00 грн.

Постановою державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ від 05 березня 2012 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа від 15 грудня 2010 року № 2-1503/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «БТА Банк» боргу у розмірі 257 666,13 грн, накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 та оголошено заборону відчуження майна.

Постановою державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ від 05 березня 2012 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа від грудня 2010 року № 2-1503/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «БТА Банк» судових витрат у розмірі 1 820,00 грн, накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 та оголошено заборону відчуження майна.

Право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 19 липня 2007 року № 27/07-С неодноразово було предметом договорів відступлення права вимоги, та у вересні 2021 року перейшло до ОСОБА_2 .

Відповідно до нотаріально завіреної заяви ОСОБА_2 від 27 лютого 2023 року, останнім підтверджено факт повного розрахунку та отримання грошових коштів від ОСОБА_1 за кредитним договором від 19 липня 2007 року № 27/07-С.

06 вересня 2024 року, діючи в інтересах ОСОБА_1 , адвокат Капустін В. В. звернувся до Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з вимогою провести виконавчі дії зі зняття арешту з майна ОСОБА_1 .

Листом в.о. начальника Голосіївського ВДВС у м. Києві від 09 жовтня 2024 року відмовлено у знятті арешту з майна ОСОБА_1 та вилучення обтяжень з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за відсутності доказів сплати виконавчого збору та витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій в межах виконавчих проваджень № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3. При цьому, у листі зазначено, що 14 травня 2013 року державним виконавцем винесено постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент винесення постанови від 05 березня 2012 року про арешт майна боржника) (а. с. 45).

Пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду, а згідно зі статтею 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і приводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частинами першою та другою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 49 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент винесення державним виконавцем постанов про накладення арешту на майно ОСОБА_1 у виконавчих провадженнях № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3) виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Аналогічні положення містяться у пункті 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII.

За змістом частини першої статті 50 Закону України від 21 квітня 1999 року

№ 606-XIV «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Судом установлено, що факт повного розрахунку та отримання грошових коштів від ОСОБА_1 за кредитним договором від 19 липня 2007 року № 27/07/С підтверджено нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_2 від 27 лютого 2023 року (а. с. 19).

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон № 1404-VIII.

Згідно з частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, зокрема, є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на скаржника.

У постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11 зроблено висновок, який полягає в наступному: арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню. Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом. Водночас у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

Збереження дії арешту на майно боржника після виконання рішення суду спрямоване на забезпечення виконання боржником обов`язку зі сплати виконавчого збору, передбаченого законом.

Подібний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2021 року у справі № 759/4943/16-ц, провадження № 61-10062св20.

Судом установлено, що заявник ОСОБА_1 не сплатив виконавчий збір та витрати виконавчого провадження. Відтак, заходи примусового виконання рішення у вигляді арешту на майно боржника відповідно до частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII мають діяти до повного виконання боржником обов`язку зі сплати виконавчого збору.

Доводи заявника про відсутність виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору та витрат, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчих проваджень № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 не спростовують факт існування передумов для обтяження щодо майна боржника.

Як встановлено судом, на час розгляду скарги матеріали виконавчий проваджень № НОМЕР_3 та № НОМЕР_2 знищено в зв`язку із закінченням терміну його зберігання, що підтверджується листом Голосіївського ВДВС м. Києва (а. с. 33).

Факт несплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження у виконавчих провадженнях № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 підтверджується листом Голосіївського ВДВС у м. Києві від 09 жовтня 2024 року, наданим на запит адвоката Капустіна В. В. щодо скасування обтяження на майно ОСОБА_1 (а. с. 45).

Суд відхиляє доводи представника заявника про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору та посилання його на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18, оскільки це не є предметом вирішення за конкретно цією скаргою ОСОБА_1 . Постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій не є предметом оскарження у межах провадження даної скарги.

Водночас суд звертає увагу, що після відкриття виконавчих проваджень за виконавчим листом № 2-1503/10 від 15 грудня 2010 року державним виконавцем ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві Красуцьким А. Б. винесено постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Таким чином, доводи заявника про те, що в межах виконавчого провадження не вчинялися заходи примусового виконання судового рішення, спростовуються вищенаведеним.

Оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б доводили факт сплати боржником ОСОБА_1 витрат, пов`язаних із примусовим виконанням виконавчого листа № 2-1503/10, то підстави для збереження чинності арешту майна боржника не відпали та продовжують існувати.

Керуючись статтями 259, 260, 268, 447-453 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Капустіним Віталієм Володимировичем, на бездіяльність Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), стягувач - акціонерне товариство «БТА БАНК» - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст ухвали складено 09 січня 2025 року.

Суддя І. А. Кирильчук