Рішення

від 22.11.2024 по справі 761/4325/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/4325/22

Провадження № 2/761/1359/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Аббасової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сухини А.С.,

учасників справи:

представників позивача - Карпухіна Я.В., Горбайчук Л.В.,

представників відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська пересувна механізована колона - 2» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваша аптека», треті особи: приватний нотаріус КМНО Ченцова Наталія Аркадіївна, приватний нотаріус КМНО Ялова Наталія Олександрівна про визнання договорів недійсними,

в с т а н о в и в :

В лютому 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська пересувна механізована колона - 2» (далі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваша аптека», треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ченцова Наталія Аркадіївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ялова Наталія Олександрівна, про визнання договорів недійсними, у якому просило суд:

- визнати недійсним з моменту його укладання договір дарування, серія та номер: 311 від 05 березня 2021 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ченцовою Наталією Аркадіївною) щодо нежилих приміщень з № 1 по № 8 (групи приміщень № 62), (в літ. А), загальною площею 119,6 кв. м, які розташовані у АДРЕСА_1 ;

-визнати недійсним з моменту його укладання договір іпотеки, серія та номер: 1504, виданий 11.03.2021, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Ваша аптека» (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яловою Наталією Олександрівною) щодо нежилих приміщень з № 1 по № 8 (групи приміщень № 62), (в літ. А), загальною площею 119,6 кв. м, які розташовані у АДРЕСА_1 ;

-скасувати рішення про державну реєстрацію від 05 березня 2021 року, індексний номер 56958897, яким за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на нежитлові приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень № 62), (в літ. А), загальною площею 119,6 кв. м, які розташовані у АДРЕСА_1 ;

-скасувати рішення про державну реєстрацію від 11 березня 2021 року, індексні номери 57031558 та 57032068, якими зареєстровано право іпотеки ТОВ «Ваша аптека» на нежитлові приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень № 62), (в літ. А), загальною площею 119,6 кв. м, які розташовані у АДРЕСА_1 , та заборона на зазначене нерухоме майно;

-стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 7 серпня 2009 року між АКБ «Київ» та ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2», правонаступником якого є ТОВ «Київська пересувна механізована колона - 2», укладено договір міни, за умовами якого у власність позивача перейшло право на майнові права на нежитлове приміщення (офіс) під номером 62 на першому поверсі у будинку по АДРЕСА_1 .

В той же час, забудовник ТОВ «Екобуд», на підставі інвестиційного контракту від 11 липня 2006 року, зазначені нежитлові приміщення відчужив на користь ОСОБА_4 , яка 9 вересня 2010 року, відповідно до договору купівлі-продажу продала вказане нежитлове приміщення ОСОБА_3 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 вересня 2019 року у справі №761/35475/18-ц, визнано за ПрАТ «Київська пересувна механізована колона - 2» право власності на нежитлові приміщення з №1 по №8 (групи приміщень №62), (в літ. А), загальною площею 119,6 кв.м., які знаходяться в будинку по АДРЕСА_1 ; витребувано у ОСОБА_3 на користь ПрАТ «Київська пересувна механізована колона - 2» зазначені нежитлові приміщення.

Постановою Верховного Суду від 8 грудня 2021 року, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 вересня 2019 року в частині задоволення позовних вимог щодо витребування майна з чужого незаконного володіння на користь ПрАТ «Київська пересувна механізована колона - 2», залишено в силі; в частині позовних вимог щодо визнання права власності на нежитлові приміщення, відмовлено.

Попри наявність вказаного судового рішення, позивач не зміг зареєструвати за собою право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна, оскільки 5 березня 2021 року зазначені нежитлові приміщення вибули з власності ОСОБА_3 .

Позивач зазначає, що 5 березня 2021 року, на підставі договору дарування, серія та номер 311, нежитлові приміщення були подаровані ОСОБА_3 його доньці - ОСОБА_2 .

А вже 11 березня 2021 року, на підставі договору іпотеки, серія та номер 1504, нежитлові приміщення передано в іпотеку ТОВ «Ваша аптека», в зв`язку з чим накладено заборону на це нерухоме майно.

Оскільки право власності на нежитлові приміщення зареєстровано за ОСОБА_2 , фактичний власник нежитлових приміщень - ТОВ «Київська пересувна механізована колона - 2» позбавлений можливості володіти, користуватись і розпоряджатись цим майном.

Згідно відомостей з ЄДР, бенефіціарами ТОВ «Ваша аптека», а також особами, які мають право вчиняти будь-які дії від імені цього товариства є: ОСОБА_3 та Д`яченко І.О.

На думку позивача, зазначені відомості свідчать про те, що фактично вказані нежитлові приміщення залишились в розпорядженні тієї ж особи, набуте право власності якої визнано незаконним. А договори дарування та іпотеки укладені з метою уникнення правової відповідальності внаслідок прийняття судом рішення та унеможливлення виконання такого судового рішення.

Позивач вважає, що договір дарування та договір іпотеки були вчинені на шкоду дійсному власнику нежитлових приміщень, тобто на шкоду позивачу, оскільки такі договори містять ознаки фраудаторних договорів, в зв`язку з чим просить визнати їх недійсними.

Також, посилаючись на положення статей 16, 21, 391 ЦК України та статей 26, 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», позивач просить скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення за ОСОБА_2 , а також право іпотеки ТОВ «Ваша аптека» на нежитлові приміщення та заборону на нерухоме майно.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 8 лютого 2022 року матеріали позовної заяви було передано на розгляд судді Аббасовій Н.В.

11 лютого 2022 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

31 серпня 2022 року від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій останній просив суд накласти арешт на нежитлові приміщення з №1 по №8 групи приміщень №62 - офіс у будинку АДРЕСА_1 , та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного об`єкту.

6 вересня 2022 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва заяву позивача про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на нежитлові приміщення з №1 по №8 групи приміщень №62 - офіс у будинку АДРЕСА_1 , які на праві власності належать ОСОБА_2

22 вересня 2022 року від представника відповідача ОСОБА_2 надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ТОВ «Київська пересувна механізована колона - 2», ТОВ «Центробуд-трейд», ПАТ «АКБ «Київ», про визнання правочинів недійсними, у якій представник відповідача просив суд: визнати недійсним договір №1 купівлі-продажу майнових прав від 1 березня 2007 року, укладений між ТОВ «Центробуд-трейд» та АКБ «Київ», в частині майнових прав на приміщення №62, що знаходиться на 1 поверсі будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним пункт 1.3.20 договору міни від 7 серпня 2009 року, укладений між ПАТ «АКБ «Київ» та АТ «Київська пересувна механізована колона - 2».

26 вересня 2022 року від представника позивача надійшли заперечення щодо прийняття зустрічної позовної заяви до розгляду.

4 жовтня 2022 року від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву у якому представник відповідача, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову. У відзиві представник зазначив про відсутність факту порушення прав та законних інтересів позивача. Вказав, що ТОВ «Центробуд-трейд» не виконано у належний спосіб взяті на себе зобов`язання перед ТОВ «ЛК «Техбудлізинг» згідно умов інвестиційного договору №2 від 21.04.2005, не сплатило кошти за майнові права на нерухомість останньому, тому не мало права в подальшому відчужувати майнові права на спірне нежитлове приміщення ПАТ «АКБ «Київ». Позивач не довів належними та допустимими доказами факт набуття позивачем права на спірні нежитлові приміщення, тому його права не порушені відповідачами. ОСОБА_2 не брала участі у судових справах щодо спірного об`єкту нерухомого майна, набула право власності на вказане майно лише в березні 2021 року.

10 жовтня 2022 року від третьої особи - приватного нотаріусу КМНО Ялової Н.О. надійшла заява про розгляд справи без її участі, при вирішенні спору поклалась на розсуд суду.

17 листопада 2022 року від представника відповідача ОСОБА_2 надійшло два клопотання про зупинення провадження. У першому клопотанні представник відповідача просив суд зупинити провадження у справі до прийняття судом процесуального рішення та набрання ним законної сили у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України. У другому клопотанні представник відповідача просив суд зупинити провадження у справі до прийняття Шевченківським районним судом м. Києва рішення у справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 вересня 2019 року у справі №761/35475/18-ц.

23 листопада 2022 року від представника відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про визнання зловживанням процесуальними правами дій позивача, а саме звернення до суду із заявою про забезпечення позову, яка подана в серпні 2022 року.

24 листопада 2022 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ТОВ «Київська пересувна механізована колона - 2», ТОВ «Центробуд-трейд», ПАТ «АКБ «Київ», про визнання правочинів недійсними, відмовлено. Також зазначеною ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Поліщука Р.М. про зупинення провадження у справі до прийняття судом процесуального рішення та набрання ним законної сили у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України.

6 березня 2023 року від представника відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, у якому представник відповідача просив суд зупинити провадження у справі до набрання законної сили рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2023 року у справі №761/35475/18-ц, яким задоволено частково заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 вересня 2019 року; рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 вересня 2019 року у справі №761/35475/18-ц скасовано, матеріали даної справи передано до Господарського суду м. Києва, на розгляді якого перебуває справа №910/23859/16 про банкрутство ТОВ «Екобуд».

28 червня 2023 року від представника відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про застосування до позивача та його представника - Карпухіна Я.В. заходів процесуального примусу та притягнення останніх до відповідальності за зловживання процесуальними правами в частині звернення до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи на іншу дату.

28 червня 2023 року від представника відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду на підставі ч.5 ст. 223, п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України.

28 червня 2023 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Поліщука Р.М. про застосування заходів процесуального примусу та притягнення до відповідальності за зловживання процесуальними правами, про залишення позову без розгляду. Також цією ж ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Поліщука Р.М. про зупинення провадження у справі до набрання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2023 року у справі №761/35475/18-ц законної сили.

12 грудня 2023 року від представника позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

15 грудня 2023 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва поновлено провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

17 січня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення Шевченківського районного суду м. Києва у справі №761/1882/23 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Київська пересувна механізована колона - 2», ТОВ «Центробуд-трейд», ПАТ «АКБ «Київ», про визнання правочинів недійсними.

13 лютого 2024 року від представника відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про зобов`язання позивача уточнити позовні вимоги, що стосується правової природи оспорюваних правочинів.

6 березня 2024 року протокольною ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про зобов`язання позивача уточнити позовні вимоги.

Також, 6 березня 2024 року, ухвалами Шевченківського районного суду м. Києва відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Єфимова О.М. про зупинення провадження у справі; закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

30 квітня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

27 травня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_2 надійшло повторне клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення Шевченківського районного суду м. Києва у справі №761/1882/23.

28 травня 2024 року та 10 червня 2024 року від представника позивача надійшли заяви про повернення до стадії підготовчого судового засідання та залучення ОСОБА_3 співвідповідачем у справі.

28 травня 2024 року та 14 червня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_2 надійшли заперечення на заяву представника позивача про повернення до стадії підготовчого судового засідання.

17 червня 2024 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва постановлено повернутись до стадії підготовчого провадження; призначено підготовче судове засідання. Також вказаною ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача Карпухіна Я.В., залучено до участі у справі у якості співвідповідача ОСОБА_3 .

25 червня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву у якому представник відповідача заперечив проти позову, просив відмовити у його задоволенні, пославшись на таке. ОСОБА_2 набула у власність спірні нежитлові приміщення у встановленому законом порядку, остання не була учасником спірних правовідносин щодо вказаного майна, рішення у справі №761/35475/18 не впливає на її права. ТОВ «Ваша аптека» також не було залучено до участі у справі №761/35475/18. Також представник відповідача у відзиві послався на те, що позивач не обґрунтував та не довів належними та допустимими доказами обставини, на які посилається при зверненні до суду із цим позовом, та не конкретизував у позові правової природи оспорюваних правочинів. Крім того, представник відповідача у відзиві, в порядку ст. 93 ЦПК України, поставив запитання до позивача про обставини, які, на його думку, мають значення для справи.

25 липня 2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача ОСОБА_3

29 липня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_3 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

2 серпня 2024 року від представника позивача надійшла заява із відповідями на запитання, які поставив представник відповідача ОСОБА_3, в порядку ст. 93 ЦПК України.

14 серпня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_3 надійшло клопотання у якому представник відповідача просив суд зобов`язати позивача конкретизувати та деталізувати надані відповіді на запитання представника відповідача.

4 вересня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_3 надійшло клопотання про витребування у позивача доказів.

11 вересня 2024 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

29 жовтня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання у якому представник відповідача просив суд надати позивачу можливість уточнити правову підставу його позову.

В судовому засіданні представники позивача позовну заяву підтримали з підстав, зазначених у позові, просили задовольнити. Зазначили, що оспорювані договори дарування та іпотеки були укладені під час розгляду судових справ щодо спірних нежитлових приміщень. Такі договори були укладені на шкоду позивачу, тому підпадають під ознаки фраудаторних договорів.

Представник відповідача ОСОБА_2 заперечив проти задоволення позову в повному обсязі. Зазначив, що судові рішення, якими позивач обґрунтовує вимоги позову, не стосуються прав ОСОБА_2 , оскільки остання не була учасником зазначених судових справ. Договір не може бути фіктивним, якщо по цьому договору було передано майно. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача Д`яченко О.Г. заперечив проти позову, просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що на момент укладення оспорюваних договорів не існувало заборон та обмежень щодо подарованого майна, тому відсутні підстави для визнання договорів дарування та іпотеки недійсними.

Відповідач ТОВ «Ваша аптека» в судове засідання свого представника не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, відзив на позовну заяву не подали.

Третя особа - приватний нотаріус КМНО Ченцова Н.А. в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, пояснення на позовну заяву не подала.

Третя особа - приватний нотаріус КМНО Ялова Н.О. в судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі, при вирішенні спору покладалась на розсуд суду.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні учасників справи, дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд по суті зазначає про таке.

За змістом частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно частини 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлені такі факти та їх правовідносини.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 вересня 2019 року у справі №761/35475/18-ц, визнано за ПрАТ «Київська пересувна механізована колона - 2» право власності на нежитлові приміщення з №1 по №8 (групи приміщень №62), (в літ. А), загальною площею 119,6 кв.м., які знаходяться в будинку по АДРЕСА_1 ; витребувано у ОСОБА_3 на користь ПрАТ «Київська пересувна механізована колона - 2» зазначені нежитлові приміщення.

В подальшому справа неодноразово переглядалась судами апеляційної та касаційної інстанцій.

Постановою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 вересня 2019 року у частині визнання права власності скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено; рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 вересня 2019 року у частині витребування майна з чужого незаконного володіння скасовано та закрито провадження у справі у цій частині на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Постановою Верховного Суду від 27 травня 2020 року, постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного суду від 15 липня 2020 року, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ПрАТ «Київська пересувна механізована колона - 2».

Згідно наявних в матеріалах справи відомостей вбачається, що 9 вересня 2010 року ОСОБА_3 набув у власність спірні нежитлові приміщення на підставі договору купівлі-продажу.

5 березня 2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір дарування будівлі, згідно п. 1.1. якого ОСОБА_2 набула у власність безоплатно спірні нежитлові приміщення.

Відповідно до п.1.2. договору дарування право власності на об`єкт відчуження переходить до обдарованого з моменту нотаріального посвідчення такого договору та державної реєстрації права власності.

Зазначений договір дарування було посвідчено приватним нотаріусом КМНО Ченцовою Н.А., серія та номер: 311, про що приватним нотаріусом внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №40867066.

У пункті 1.6. договору дарування зазначено, що згідно з інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, отриманих приватним нотаріусом КМНО Ченцовою Н.А., 5 березня 2021 року, нерухоме майно, яке відчужується за цим договором, під забороною, арештом, в іпотеці та в податковій заставі не перебуває.

11 березня 2021 року, на підставі договору іпотеки, серія та номер: 1504, спірні нежитлові приміщення передано в іпотеку ТОВ «Ваша аптека», про що приватним нотаріусом КМНО Яловою Н.О. було внесено запис до Державного реєстру іпотек за №40933535.

Цього ж дня, 11 березня 2021 року, накладено заборону на зазначені нежитлові приміщення, про що приватним нотаріусом КМНО Яловою Н.О. було внесено запис №40933879.

Постановою Верховного Суду від 8 грудня 2021 року, постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2020 року в частині відмови у задоволенні вимог щодо витребування майна з чужого незаконного володіння скасовано і в цій частині позовних вимог залишено в силі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 вересня 2019 року; у іншій частині позовних вимог постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2020 року залишено без змін.

6 вересня 2022 року, на підставі наданих позивачем документів, приватним нотаріусом КМНО Каравай Н.В. прийнято рішення №64707306 щодо державної реєстрації права власності на спірні нежитлові приміщення за позивачем.

Наказом Міністерства юстиції України №5700/5 від 19 грудня 2022 року задоволено скаргу ОСОБА_2 , скасовано рішення від 6 вересня 2022 року №64707306, прийняте приватним нотаріусом КМНО Каравай Н.В.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 7 червня 2023 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ «Київська пересувна механізована колона - 2» до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №5700/5 від 19 грудня 2022 року.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно з положеннями частин 1, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правам та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Принцип свободи договору як одна із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 ЦК України.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

За нормою ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.

Так, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов`язки, які покладаються на них за договором.

За нормою ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з положеннями частин 1-3, 5 і 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до положень ст. 204 ЦК України правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Звертаючись до суду із цим позовом, сторона позивача, обґрунтовуючи вимоги, вказувала на ту обставину, що договір дарування від 5 березня 2021 року та договір іпотеки від 11 березня 2021 року вчинені на шкоду власнику нежитлових приміщень, тобто позивачу, з метою уникнення правової відповідальності внаслідок прийняття судом рішення та унеможливлення виконання такого судового рішення. На думку позивача, такі договори мають ознаки фраудаторних договорів.

Так, договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18.

Отже, фраудаторним правочином є той правочин, що вчинений сторонами на шкоду кредитору і не має у собі підґрунтя реального правочину, а спрямований на зменшення свого майна з метою приховування його від звернення стягнення кредиторів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 в справі № 369/11268/16-ц висловила наступну позицію.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно частини 3 статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 922/2878/17 зазначено, що «цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Укладення боржником, проти якого розпочате судове провадження про стягнення боргу, договору купівлі-продажу, і в першу чергу, з тривалою відстрочкою платежу, може свідчити про його недобросовісність та зловживання правами стосовно кредитора, оскільки такий договір купівлі-продажу може порушити майнові інтереси кредитора і бути направлений саме на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які можуть хоч і не порушувати конкретних імперативних норм, але бути недобросовісними та зводитися до зловживання правом».

Виходячи із презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України, частина третя статті 215 ЦК України) обов`язок доказування недійсності правочину покладається на сторону, яка його оспорює.

Згідно зі статтями 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що «недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

Як визначено Верховним Судом у постанові від 03.06.2020 у справі № 520/12909/15-ц, у розумінні приписів наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, якій відповідають положення ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, судом було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 набула право приватної власності на спірні нежитлові приміщення в березні 2021 року.

Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За змістом частини 5 статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З матеріалів справи вбачається, що на час укладення оспорюваного договору дарування від 5 березня 2021 року та договору іпотеки від 11 березня 2021 року у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були відсутні обмеження щодо розпорядженням нежитловими приміщеннями, які були предметом договорів. Будь-яких доказів зворотного в ході розгляду справи стороною позивача суду подано не було.

При цьому, судове рішення, згідно якого набуте право власності ОСОБА_3 на спірні нежитлові приміщення, визнано незаконним (постанова Верховного Суду від 8 грудня 2021 року), ухвалено судом більше ніж через пів року після того, як ОСОБА_3 подарував вказані нежитлові приміщення відповідачу ОСОБА_2 .

Згідно матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 не приймала участь у судових справах, які розглядались відносно спірних нежитлових приміщень, про існування яких вказує позивач у позові. Отже, судове рішення (постанова Верховного Суду від 8 грудня 2021 року у справі № 761/35478/18-ц) про задоволення позовних вимог щодо витребування майна з чужого незаконного володіння на користь позивача, не вирішує питання про права та обов`язки особи, яка не брала участі у цій справі.

Отже, з врахуванням встановлених обставин, суд вважає, що позивачем не доведено, а судом не встановлено факту ухилення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від виконання будь-яких зобов`язань перед позивачем на час укладення оспорюваних договорів дарування та іпотеки нежитлових приміщень.

Факт того, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є пов`язаними між собою особами (батько та донька), а також те, що одним із бенефіціарів ТОВ «Ваша аптека» є ОСОБА_3 , не є тими обставинами, що можуть безумовно свідчити про те, що останні вступили у змову між собою з метою вчинення дій спрямованих на шкоду позивачеві.

Крім того, позивачем не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами, що договір дарування а також договір іпотеки не мали мети, обумовленої цими договорами, що свідчить про наявність підстав вважати, що вказані договори є реальними.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, судом не було встановлено наявність ознак фраудаторного правочину щодо укладеного договору дарування та договору іпотеки, оскільки стороною позивача не було обґрунтовано та підтверджено належними доказами наведені у позовній заяві доводи.

Вимоги позовної заяви щодо скасування рішень про державну реєстрацію договорів також не можуть бути задоволені, з урахуванням тих обставин, що суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання договорів недійсними.

Отже, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Оскільки суд, за результатами розгляду цієї справи, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати не підлягають стягненню з відповідачів.

Керуючись статтями 3, 6, 13, 15, 16, 202, 203, 204, 215, 234, 626, 627, 638, 717 ЦК України, статтями 2-7, 10, 12, 13, 19, 76-81, 133, 141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська пересувна механізована колона - 2» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваша аптека», треті особи: приватний нотаріус КМНО Ченцова Наталія Аркадіївна, приватний нотаріус КМНО Ялова Наталія Олександрівна про визнання договорів недійсними.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя Н.В. Аббасова