Ухвала

від 08.01.2025 по справі 242/1282/24

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 242/1282/24

Провадження № 2-з/0203/3/2025

УХВАЛА

08.01.2025 року суддя Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Єдаменко С.В., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову,

встановив:

В провадженні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська перебуває позовна заява Кредитної спілки «Українська кредитна спілка» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

06 січня 2025 року від відповідача ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява до Кредитної спілки «Українська кредитна спілка» про визнання частини вимог неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

Разом із зустрічною позовною заявою, 06 січня 2025 року відповідачем ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову шляхом тимчасово припинення нарахування відсотків, пені та штрафів за договором про споживчий кредит № 1964С від 2.07.2021 р. до вирішення справи по суті.

Заява мотивована тим, що 21 липня 2021 року між Кредитною спілкою «Українська кредитна спілка» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1964С. В період з 21.07.2021 по 01.03.2022 останній своєчасно та в повному обсязі виконував умови кредитного договору і регулярно здійснював платежі на погашення кредиту. Однак, у зв`язку з хворобою, воєнними діями та важким фінансовим становищем, він не мав можливості здійснювати платежі у період з 01.03.2022 до 21.07.2022, і таким чином своєчасно, а саме у строк до 21.07.2022 р., виконати умови кредитного договору № 1964С. У зв`язку з чим Кредитна спілка «Українська кредитна спілка» звернулась до суду із позовом до нього про стягнення заборгованості. Однак, Кредитна спілка «Українська кредитна спілка» нарахувала значну суму відсотків, пені та штрафів, які не враховують його реальне фізичне та фінансове становище та обставини, що склалися, а також при розрахунку заборгованості не врахувала, що ним вже було здійснено значну частину платежів по кредитному договору. Тому, він змушений звернутись до суду із зустрічною позовною заявою та заявою про забезпечення позову шляхом тимчасово припинення нарахування відсотків, пені та штрафів за договором про споживчий кредит № 1964С від 2.07.2021 р. до вирішення справи по суті.

Станом на 08 січня 2025 зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Українська кредитна спілка» про визнання частини вимог неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії до розгляду судом не прийнята.

Згідно з вимогами ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, встановлених законом.

Розгляд заяви здійснено судом у строки, визначені ч.1 ст.153 ЦПК України, без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання, що відповідає вимогам ч.13 ст.7 та ч.1 ст.153 ЦПК України.

Суд, розглянувши вищезазначену заяву, враховуючи обґрунтування заявника, приходить до висновку про відсутність підстав для забезпечення позову у обраний ним спосіб, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ч.6 ст.153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Положеннями ч.1 ст.150 ЦПК України визначено види забезпечення позову, у пункті 2 якої передбачено, що позов може забезпечуватись забороною вчиняти певні дії.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до вимог ч.3 ст.150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Так, відповідність забезпечувальних заходів заявленій вимозі полягає у відповідності майнового інтересу заявника заходам, про застосування яких він клопоче перед судом.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків, в даному випадку, заборони суб`єкту господарювання вчиняти певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками, які настануть, в даному випадку, внаслідок заборони суб`єкту господарювання вчиняти певні дії.

Судом перевірено аргументованість вимоги про забезпечення позову щодо застосовування заходів забезпечення позову, а також враховано те, що можливе нарахування позивачем відсотків, штрафних санкцій по кредитному договору після звернення із позовною заявою до суду жодним чином не перешкоджає можливому виконанню судового рішення, оскільки у разі необґрунтованості такого нарахування суд має відмовити в задоволенні позовних вимог.

При цьому суд звертає увагу на те, що вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд не з`ясовує фактичні обставин справи, а також не оцінює належності, допустимості і достовірності доказів щодо суті спору. Лише під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, які правовідносини випливають із встановлених обставин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити. Натомість, задоволення заяви про забезпечення позовних вимог фактично призведе до вирішення спору наперед, до розгляду справи по суті.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заходи забезпечення позову, про які клопоче заявник, не є співмірними, адекватними і необхідними для забезпечення виконання судового рішення, невжиття таких заходів не може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів відповідача.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини, суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.149-153, 260, 261, 352-355 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом тимчасово припиненнянарахування відсотків,пені таштрафів задоговором про споживчийкредит №1964Свід 2.07.2021р.до вирішеннясправи посуті відмовити.

Ухвала набуває законної сили в порядку, визначеному ст.261 ЦПК України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя С.В. Єдаменко