Рішення

від 18.12.2024 по справі 183/7464/24

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/7464/24

№ 2/183/3437/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2024 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судових засідань Аніськової А.В.,

розглянувши, у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Перещепинської міської ради, про позбавлення батьківських прав, -

за участю:

представника позивача - адвоката Яланської Ю.П.,

представника третьої особи Кобези Л.О.,

в с т а н о в и в:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Перещепинської міської ради, у якому просив позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно її неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 18 вересня 2010 року між ним та відповідачкою було укладено шлюб.

Під час перебування у шлюбі народилась дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після народження дитини сімейні стосунки з відповідачем поступово почали погіршуватись. З квітня 2012 року позивач та відповідач фактично припинили шлюбні відносини та почали проживати окремо. За спільною домовленістю та з урахуванням віку дитини було вирішено, що дитина залишиться проживати з матір`ю.

Зі слів позивача, у період проживання дитини з матір`ю він активно приймав участь у її вихованні, розвитку та матеріально забезпечував малолітню дочку.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2012 року шлюб було розірвано, дитина залишилась проживати разом з матір`ю і після розірвання шлюбу.

З приводу місця проживання доньки у сторін суперечок не було, оскільки позивач вважав що дитина у такому віці потребує особливої уваги зі сторони матері, її щоденного піклування, а перед позивачем стояла задача допомагати відповідачу у вихованні спільної доньки та матеріально забезпечувати її.

Але ситуація кардинально змінилась відразу після розірвання шлюбу, мати дитини перестала сумлінно ставитися до виконання своїх батьківських обов`язків і не приділяла належної уваги доньці, її здоров`ю та розвитку. На відповідача почали постійно скаржитись сусіди, через майже щоденні гучні компанії вдома у відповідача, при тому, що все це відбувалось у присутності малолітньої дитини. З цього приводу неодноразово сусіди дзвонили і позивачу і його матері. Декілька разів через таку поведінку відповідачки сусіди навіть викликали поліцію.

З урахуванням всіх обставин, розуміючи, що виправити ситуацію не вдасться, позивач прийняв рішення забрати дитину до себе і з листопада 2012 року донька стала проживати з ним. Позивач повністю взяв на себе всі обов`язки, а саме щодо виховання, розвитку, оздоровлення, лікування дитини.

Позивач стверджує, що йому допомагають його батьки, бабуся та дідусь ОСОБА_3 , оскільки окрім виховання дитини йому потрібно також матеріально забезпечувати дитину, тобто працювати.

Мати дитини не виявляла бажання бачити доньку або хоча б спілкуватись із нею. Спочатку позивач та його мати наполягали на тому, щоб відповідач приходила до доньки, дзвонили їй, писали, але побачивши, що такого бажання у відповідача не має, вони перестали вмовляти її.

З того періоду, коли донька пішла до школи, всі питання щодо навчання також вирішуються позивачем. У школі жодного разу не бачили матір ОСОБА_3 та навіть не мають її контактних даних.

Позивач навіть не пам`ятає коли останнього разу відповідач бачила свою доньку, вважає що відповідач її і не впізнає при зустрічі.

Позивач запевняє, що ніколи не перешкоджав матері дитини бачити доньку, спілкуватись з нею, але вважає, що епізодична поява матері у житті дитини негативно впливає на її психічне здоров`я.

Відповідач повідомила позивачу, що має нову сім`ю, у неї є ще двоє малолітніх дітей, а тому у неї зовсім не має часу на їх спільну доньку. Як виявилось, відповідач зовсім не має бажання щось виправляти у своїх відносинах з дитиною, налагодити психологічний зв`язок з дочкою, повернути нормальні відносини. Лише інколи відповідач надсилала кошти щоб позивач щось купив доньці від неї.

Фактично з листопада 2012 року відповідач припинила повноцінне спілкування з дитиною, участі у вихованні не приймає, не надає належну матеріальну допомогу на утримання та розвиток дитини, розвитком дитини, її навчанням, лікуванням, оздоровленням не займається. Тобто фактично з двох років дитина росте без материнського піклування. Відповідач не бажає належним чином виконувати свої батьківські обов`язки. Зараз навіть на повідомлення та дзвінки доньки мати не завжди відповідає.

Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини через винну поведінку відповідача, яка свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками.

Ухвалою суду від 12 вересня 2024 року відкрито загальне позовне провадження по справі (а.с. 41).

Позивач в судове засідання не з`явився. Представник позивача - адвокат Яланська Ю.П. в судовому засіданні позов підтримала, надала детальні пояснення по суті позову. Наполягає на позбавленні відповідачки батьківських прав відносно дитини. Зауважує, що з 2012 року позивач та його батьки вживають всіх заходів для виховання дитини, а відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, навіть не намагається знайти контакт з дитиною, проявити до неї материнську любов та турботу. Зі слів позивача у відповідачки нова родина та ще двоє малолітніх дітей, тому у неї немає часу приділяти увагу ОСОБА_3 . Представник позивача звернула увагу на те, що відповідач не виявляє навіть прагнення брати участь у вихованні дитини та не бажає спілкуватись з дитиною, на телефонні дзвінки та повідомлення доньки не завжди відповідає. Саме таке свідоме нехтування своїм батьківськими обов`язками змусило позивача звернутися до суду саме з позовом про позбавлення батьківських прав матері щодо дитини. Представник позивача не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач відзив на позов не подала, в судове засідання повторно не з`явилася, була повідомлена належним чином, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, причина неявки суду не відома, а тому у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд з погодження позивача, провів заочний розгляд справи, за наявними у справі доказами.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Перещепинської міської ради Кобеза Л.О. в судовому засіданні позов підтримала. Також звернула увагу на ту обставину, що з листопада 2012 року мати віддала малолітню доньку ОСОБА_3 батькові та самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до своєї неповнолітньої дочки, без поважних причин залишила її без батьківської уваги та турботи. Поведінка матері відносно дитини є свідомим нехтування нею своїми батьківськими обов`язками, що свідчить про наявність підстав для позбавлення матері батьківських прав. Представник органу опіки та піклування вважає, що позбавлення батьківських прав відповідачки буде відповідати інтересам дитини.

Також в судовому засіданні, в присутності шкільного психолога ОСОБА_5 , була заслухана думка неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , яка повідомила, що вона не заперечує проти позбавлення батьківських прав її матері, так як мати багато років не виявляла бажання із нею спілкуватись.

Згідно з ч.4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд, дослідивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов до наступного висновку.

18 вересня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, який розірвано за рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2012 року, що набрало законної сили 13 серпня 2012 (а.с. 19).

ІНФОРМАЦІЯ_3 у подружжя народилась донька ОСОБА_3 , на підтвердження чого позивачем надано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане виконавчим комітетом Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (а.с. 16).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 18).

Згідно характеристики Перещепинської міської ради позивач ОСОБА_1 , проживає за адресою АДРЕСА_1 . За час проживання на території Перещепинської міської ради територіальної громади гр. ОСОБА_1 зарекомендував себе з посередньої сторони: активної участі в житті громади не приймає, конфліктних ситуацій з сусідами не виникало. В порушенні громадського порядку не помічений. В зловживанні алкогольними та наркотичними речовинами не помічений (а.с.20).

Згідно характеристики з місця роботи, ОСОБА_1 працює в компанії «Ольвія» з 15 грудня 2022 року на посаді монтажника залізобетонних конструкцій. За час роботи в компанії показав себе дисциплінованим, сумлінним, відповідальним і професійним працівником (а.с. 21).

Згідно характеристики Перещепинського ліцею ОСОБА_3 , проживає за адресою : АДРЕСА_1 . Дівчинку виховує тато та бабуся і дідусь з боку батька. Мама з сім`єю не проживає. За роки навчання ОСОБА_3 в школі мама в житті дитини не з`являлася, не цікавилась її успіхами і не підтримувала жодного зв`язку з класним керівником та педагогами школи (а.с. 26).

Згідно довідки від 05.07.2024 № 538, виданої Перещепинським ліцеєм за час навчання ОСОБА_3 в Перещепинському ліцеї з 01.09.2017 по теперішній час, громадянка ОСОБА_2 не приймала участі у вихованні і навчанні дитини: не відвідувала освітнього закладу, батьківських зборів, не забезпечувала матеріальні та інші шкільні потреби дитини (а.с.27).

Також до позовної заяви додана Декларація № 0001-269Н-49А0 про вибір лікаря, який надає медичну допомогу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , де законним представником пацієнта зазначено батька ОСОБА_1 та його контактні дані (а.с. 28).

Згідно довідки лікаря ОСОБА_6 , який надає первинну медичну допомогу ОСОБА_3 , батько дитини ОСОБА_1 постійно опікується здоров`ям дитини, мати ОСОБА_2 на прийом з дитиною за останні 11 років не з`являлася (а.с. 29).

ОСОБА_3 з народження і по теперішній час обслуговується лікарем ОСОБА_6 , що підтверджується довідкою (а.с.30).

Аналіз всіх поданих письмових доказів свідчить про те, що відповідач неналежно ставиться до своїх батьківських обов`язків по вихованню доньки.

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані наступними нормами закону.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно з п. 15, 16, 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 р. №3, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття та ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).

Виключний перелік підстав позбавлення батьківських прав, визначений ст. 164 Сімейного кодексу України. Мати (батько) можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона (він):

- не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини й протягом 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

- ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини;

- жорстоко поводяться з дитиною;

- є хронічними алкоголіками або наркоманами;

- вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

- засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України, такий перелік має виключний характер. Разом з тим, зазначені чинники, повинні мати системний та постійний характер, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних матір та батька. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку в особистості потребує любові і розуміння, вона повинна, коли це можливо, рости під опікую і відповідальністю своїх батьків, і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України

Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Відповідно до ч. 1 статті 3 Конвенції Про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради № 789-XII від 27 лютого 1991 року встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Орган опіки та піклування Перещепинської міської ради надав суду висновок, що затверджений рішенням виконавчого комітету Перещепинської міської ради від 29.07.2024 року № 209, у відповідності до якого повноважний орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно її неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 69-70).

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що відповідач свідомо ухиляється від виконання обов`язків з виховання дочки, визначених ст. 150 СК України, відповідач жодного разу не намагалася налагодити зв`язок з дитиною.

Поряд з цим, статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

У відповідності до ч. 2 ст. 76 ЦПК України, докази встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно із ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до п.4 ч.2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

В свою чергу, відповідачем по справі суду не надано жодного належного та допустимого в розумінні ст.ст. 76-81 ЦПК України доказу на спростування обставин, викладених в позові.

Аналізуючи викладене, суд виходячи з якнайкращого забезпечення прав, свобод та інтересів дитини, приходить до висновку, що позовні вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її неповнолітньої дитини ОСОБА_3 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує наступне.

Згідно статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 150, 155, 164, 165 СК України, ст.ст. 12, 13, 80, 89, 141, 259, 264, 265, 280 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Перещепинської міської ради, про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно його неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211 гривень 20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, місце реєстрації не відоме, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 ;

третя особа - служба у справах дітей Перещепинської міської ради, код ЄДРПОУ 42737685, адреса: вул. вул.Шевченко, 43, м.Перещепине, Самарівський район, Дніпропетровська область, 51220.

Суддя Сорока О.В.