Ухвала

від 09.01.2025 по справі 638/25121/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/25121/24

Провадження № 2-з/638/1/25

УХВАЛА

Іменем України

09 січня 2025 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі судді Тимченка А.М., розглянувши заяву керівника Ізюмської окружної прокуратури Харківської області Дементьєва Миколи Володимировича в інтересах держави в особі Борівської селищної територіальної громади, Борівської селищної військової адміністрації про забезпечення позову у цивільній справі за позовом керівника Ізюмської окружної прокуратури Харківської області Дементьєва Миколи Володимировича в інтересах держави в особі Борівської селищної територіальної громади, Борівської селищної військової адміністрації до ОСОБА_1 , Сільськогосподарський виробничий кооператив агрофірма «Солоненське», треті особи - ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору оренди землі,

в с т а н о в и в:

30 грудня 2024 року керівник Ізюмської окружної прокуратури Харківської області Дементьєв Микола Володимирович в інтересах держави в особі Борівської селищної територіальної громади, Борівської селищної військової адміністрації, діючи на підставі ст. 131-1 Конституції України, ст. ст. 4, 56 ЦПК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», за допомогою системи «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Сільськогосподарський виробничий кооператив агрофірма «Солоненське», треті особи - ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору оренди землі, в якому просив суд:

- Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Борівської селищної територіальної громади Ізюмського району Харківської області в особі Борівської селищної ради Ізюмського району Харківської області земельну ділянку з кадастровим номером 6321081000:01:000:0268 площею 2,0000 га, розташовану за межами населених пунктів на території колишньої Вищесолоненської сільської ради Борівського району Харківської області (наразі Борівської селищної територіальної громади);

- Визнати недійсним договір оренди землі б/н щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6321081000:01:000:0268, укладений 01.03.2018 між ОСОБА_3 , правонаступник якої ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), та СВК а/ф «Солоненське» (код ЄДРПОУ 00708437), що зареєстрований 23.03.2018 державним реєстратором Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області Кольцовою О.В. (номер запису про інше речове право 25503449).

Одночасно з позовною заявою керівник Ізюмської окружної прокуратури Харківської області Дементьєв Микола Володимирович подав заяву про забезпечення позову, в якій просив суд:

- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6321081000:01:000:0268, площею 2,0000 га, розташовану за межами населених пунктів на території колишньої Вищесолоненської сільської ради Борівського району Харківської області (наразі Борівської селищної територіальної громади), (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1381008363254; номер відомостей про речове право 55745588, дата державної реєстрації: 05.07.2024, внесений приватним нотаріусом Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Юрченко О.М., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 73989103 від 05.07.2024), яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), - до вирішення справи по суті та набрання рішенням суду законної сили;

- вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будьякі реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування/припинення реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам та інше) щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6321081000:01:000:0268, площею 2,0000 га, розташовану за межами населених пунктів на території колишньої Вищесолоненської сільської ради Борівського району Харківської області (наразі Борівської селищної територіальної громади Ізюмського району Харківської області), (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1381008363254; номер відомостей про речове право 55745588, дата державної реєстрації: 05.07.2024, внесений приватним нотаріусом Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Юрченко О.М., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 73989103 від 05.07.2024), яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), до вирішення справи по суті та набрання рішенням суду законної сили.

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2 незаконно отримав земельну ділянку державної власності з кадастровим номером 6321081000:01:000:0268 площею 2,0000га, відчужив її за договором купівлі-продажу від 23.11.2017 ОСОБА_3 , після смерті якої дану земельну ділянку ІНФОРМАЦІЯ_2 успадкувала ОСОБА_1 . Враховуючи викладене, на сьогодні існують об`єктивні ризики того, що відповідач може вчинити дії, пов`язані із відчуженням спірного майна, що в подальшому призведе до неможливості виконання рішення суду. На переконання позивача, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Ухвалою суду від 08 січня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Отже, заяву про забезпечення позову розглянуто без повідомлення учасників справи.

Розглянувши вищенаведену заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Зі змісту заяви керівника Ізюмської окружної прокуратури Харківської області Дементьєва Миколи Володимировича, що предметом позову у даній справі є земельна ділянка земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6321081000:01:000:0268, площею 2,0000 га, розташовану за межами населених пунктів на території колишньої Вищесолоненської сільської ради Борівського району Харківської області, яку позивач просить витребувати з чужого незаконного володіння відповідача ОСОБА_1 та визнати недійсним договір оренди землі щодо цієї земельної ділянки.

З наявних в матеріалах справи доказів, а саме Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 405816673 від 28.11.2024, вбачається, що право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1381008363254; номер відомостей про речове право 55745588, дата державної реєстрації: 05.07.2024, внесений приватним нотаріусом Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Юрченко О.М., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 73989103 від 05.07.2024.

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною другою статті 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Із системного аналізу зазначених норм права вбачається, що підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах.

ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зроблено висновок, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням заявлених заявником позовних вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Як підставу для звернення до суду із заявою про забезпечення позову заявник посилається те, що відповідач може вчинити дії, пов`язані із відчуженням спірного майна, оскільки щодо цієї земельної ділянки вже декілька разів здійснено державні реєстраційні зміни власника. Ці обставини можуть значно ускладнити або зробити взагалі неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до правового висновку, викладеного у Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у cправі № 905/448/22, постанові Верховного Суду від 09.06.2023 у cправі № 37з-23, можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (зазначені висновки викладено в постанові).

Таким чином, сам факт державної реєстрації за відповідачем права приватної власності на майно, яке знаходиться у його власності, формально наділяє його передбаченими законодавством необмеженими правомочностями власника (володіння, користування, розпорядження) щодо цієї ділянки, отже можливість відповідача в будь-який момент відчужити спірну земельну ділянку є очевидною, беззаперечною та не потребує додаткового доведення.

Зазначене може призвести до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосуватиметься вирішення даного спору, неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову у зв`язку з наявністю майнового інтересу цих осіб, а також може зумовити необхідність звернення прокурора з іншим позовом для захисту порушених інтересів держави.

Безконтрольне розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, та/або передача права власності на майно іншім особам, які не беруть участь у даному судовому процесі, може не лише утруднити, але й зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову прокурора.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 19.12.2018 у справі № 910/9254/18.

Застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на спірну земельну ділянку, унеможливлює вчинення будь-яких дій щодо їх відчуження, вчинення нотаріальних та реєстраційних дій.

Арешт є крайнім заходом забезпечення позову та полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмеженні права користування майном або його вилученні у власника.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що вимога про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно не є неспівмірною із позовними вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 11, 12 81 ЦПК України (змагальність сторін та пропорційність у цивільному судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді накладення арешту на частку у статутному капіталі товариства та заборони вчиняти реєстраційні дії щодо відчуження цієї частки) права відповідача або інших осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання можливого рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Суд вважає обґрунтованим посилання позивача у заяві про забезпечення позову на те, що у випадку відчуження земельної ділянки на користь третіх осіб, враховуючи відсутність встановлених законом перешкод для цього, ускладнить захист позивачем своїх прав у разі ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог за вищевказаним позовом. На переконання суду, відповідач, знаючи про наявність цього спору та усвідомлюючи відсутність перешкод для відчуження нерухомого майна, має об`єктивну можливість вчинення дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Враховуючи предмет спору та обраний вид забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо нього, суд вважає, що доводи заяви про необхідність накладення арешту на нерухоме майно заслуговують на увагу, у зв`язку з чим наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6321081000:01:000:0268, оскільки у випадку відчуження цього майна, це призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Суд звертає увагу, що забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Суд вважає необхідним зазначити, що накладення арешту на нерухоме майно обмежує лише право власника на розпорядження майном і діє до розгляду по суті цивільної справи № 638/25121/24.

Арешт віднесений до видів обтяжень речових прав на нерухоме майно, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості (пункт 4 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Отже, арешт, як заборона на право розпоряджатися майном, включає і обмеження на вчинення реєстраційних дій щодо розпорядження таким майном. Тому при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 липня 2024 року у справі № 567/459/23.

За такихобставин,відсутні підставидля вжиттязаходів забезпеченняпозову шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки.

Застосовувати заходи зустрічного забезпечення суд не вважає за необхідне у зв`язку із відсутністю відомостей про те, що забезпечення позову спричинить збитки для відповідачів.

Керуючись ст. 149-153, 258-261, 353-355 ЦПКУкраїни, суд

у х в а л и в:

Заяву керівника Ізюмської окружної прокуратури Харківської області Дементьєва Миколи Володимировича в інтересах держави в особі Борівської селищної територіальної громади, Борівської селищної військової адміністрації про забезпечення позову задовольнити частково.

До набрання законної сили рішенням суду у справі № 638/25121/24 за позовом керівника Ізюмської окружної прокуратури Харківської області Дементьєва Миколи Володимировича в інтересах держави в особі Борівської селищної територіальної громади, Борівської селищної військової адміністрації до ОСОБА_1 , Сільськогосподарський виробничий кооператив агрофірма «Солоненське», треті особи - ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору оренди землі, - накласти арешт на нерухоме майно - земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6321081000:01:000:0268, площею 2,0000 га, розташовану за межами населених пунктів на території колишньої Вищесолоненської сільської ради Борівського району Харківської області (наразі Борівської селищної територіальної громади), (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1381008363254; номер відомостей про речове право 55745588, дата державної реєстрації: 05.07.2024, внесений приватним нотаріусом Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Юрченко О.М., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 73989103 від 05.07.2024), яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Ухвала набирає законної сили негайно після підписання та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суддя А.М. Тимченко