Рішення

від 09.01.2025 по справі 646/11095/24

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 646/11095/24

Провадження № 2/646/153/2025

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2025 року м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Чорної Б.М.,

за участю секретаря - Машко П.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника позивача - адвоката Даузе Юрія Миколайовича до Публічного акціонерного товариства «Агрофірма «8 березня» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості зі сплати орендної плати,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , в особі представника позивача - адвоката Даузе Юрія Миколайовича звернулася до Червонозаводського районного суду м. Харкова через підсистему «Електронний суд» з позовом до відповідача ПАТ «Агрофірма «8 березня», в якому просила суд розірвати договір оренди землі від 21.07.2014 р., укладений між нею та ПАТ «Агрофірма «8 березня», стягнути з ПАТ «Агрофірма «8 березня» на її користь заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 37 267,08 грн, поклавши витрати по сплаті судового збору на відповідача.

Позовна заява мотивована тим, що 21 липня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ "АГРОФІРМА "8 БЕРЕЗНЯ" укладено договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,4296 га, кадастровий номер 6323786200:05:000:0046. Договір укладено строком на 10 років. 10 листопада 2020 року укладено Додаткову угоду до вищевказаного Договору, якою в тому числі продовжено строк його дії. Відповідно до п. 13 вищевказаного Договору «Орендна плата вноситься Орендарем в грошовій формі, у розмірі 18633,54 гривень за кожен рік користування земельною ділянкою…». Відповідно до п. 15 вищевказаного Договору «Орендар вносить орендну плату один раз на рік до 31 грудня поточного року». Так, всупереч вищевказаним умовам Договору, Відповідачем не сплачено орендну плату за 2022 та 2023 роки. З метою отримання орендної плати та повернення земельної ділянки Позивач не одноразово намагався звернутися до Відповідача, але жодного разу Відповідач не відповів на телефонний дзвінок, за юридичною та фактичною адресою відсутній. Враховуючи постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) де зроблено висновок, що частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З підстав систематичного невиконання відповідачем істотної умови договору щодо внесення орендної плати у встановлені Договором строки, станом на дату пред`явлення позову відповідач має заборгованість з орендної плати у розмірі 37 267,08 грн.У зв`язку з вищевикладеним позивач просив розірвати договір оренди землі від 21.07.2014 р. та стягнути заборгованість зі сплати орендної плати у вищевказаному розмірі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Червонозаводського районного суду м.Харкова від 08.10.2024 р. справу передано для розгляду судді Чорній Б.М.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.10.2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в загальному позовному провадженні.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 грудня 2024 року закрито підготовче провадження по цивільній справі та призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Позивач та представник позивача не з`явилися в судове засідання, надали заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги просили задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки, причини неявки суду невідомі. Будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав. Про дату, час і місце судового засідання відповідач повідомлений своєчасно та належним чином, в установленому законом порядку шляхом надіслання судової повістки за адресою його зареєстрованого місцезнаходження.

На підставі наявних у справі доказів, зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючи надані докази, дійшов таких висновків.

Як вказує у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Статтею 16 ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Особа вільна у виборі способу захисту цивільних прав судом.

Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Суд, згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

Відповідач, зі свого боку, зобов`язаний довести обставини, посилаючись на які він заперечує проти позову.

Згідно позиції Верхового Суду України, що викладена у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2003 року «Про судове рішення у цивільній справі» вбачається, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Статтями 78, 81 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки кадастровий №6323786200:01:000:0046 площею 5,4296 г., що розташована на території Просянської сільської ради Куп`янського району Харківської області, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 518884. (а.с.14)

21 липня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Агрофірма «8 березня», укладений договір оренди вищезазначеної земельної ділянки, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 21.07.2024 року, та додаткова угода від 10 листопада 2020 року до договору оренди землі від 21.07.2014 року. Зазначене підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 22.07.2014 року №398076622, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 398076622, номер запису про інше речове право 6438891, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 14658941 від 24.07.2014 року (а.с.6).

Відповідно до п.3.1 Договору, договір укладено строком на 10 (десять) років.

Відповідно до п. 4.1. Договору за користування зазначеною у Договорі земельних ділянок орендар сплачує орендну плату.

Розмір орендної плати за рік становить - 3% від нормативної громової оцінки земельної ділянки, що на момент реєстрації становить 3600 грн. (п. 4.2 Договору)

За п. 9.1. Договору орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з п. 12.4. Договору його дія припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, зокрема, унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Відповідно до п. 13.1. Договору за його невиконання або неналежне виконання сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

У разі неможливості досягнення згоди між сторонами шляхом переговорів спірні питання вирішуються в судовому порядку по встановленій підвідомчості і підсудність такої суперечки в порядку, визначеному чинним в Україні законодавством (п.16.2. Договору).

Цей Договір набрав законної сили з моменту його підписання сторонами згідно з Прикінцевих положень.

Договір підписаний позивачем та представником відповідача та скріплений печаткою юридичної особи.

10.11.2020 сторони уклали додаткову угоду до Договору, якою фактично договір оренди було викладено у новій редакції.

Відповідно до п.9 Додаткової угоди договір укладено строком на 15 років з дати укладення цієї угоди.

Згідно з п.13 Додаткової угоди орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 18633,54 грн. за кожен рік користування земельними ділянками, із якої вираховуються податки та збори, які передбачені законодавством.

Орендар вносить орендну плату один раз на рік до 31 грудня поточного року (п.15 Додаткової угоди).

Додаткова угода набрала чинності з моменту її укладення (п.42 Додаткової угоди).

Додаткова угода підписана позивачем та представником відповідача та скріплена печаткою юридичної особи.

Орендна плата за 2022 рік, за 2023 рік за договором оренди станом на день звернення до суду не виплачена Позивачці.

Припинення договору оренди землі шляхом його розірвання за рішенням суду може бути в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст. 24, 25 Закону України "Про оренду землі" та умовами договору, що передбачено ст. 32 Закону України "Про оренду землі".

Згідно з ст. 410 ЦК України землекористувач зобов`язаний вносити плату за користування землею.

Стаття 651 ЦК України встановлює, що розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін може бути у разі істотного порушення договору другою стороною.

Однією з істотних умов договору оренди землі ст. 15 Закону України "Про оренду землі" визначає орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, форми платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Згідно ст.2 вказаного закону, відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 21 Закону України "Про оренду землі" визначає орендну плату за землю як платіж, який орендатор вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24і25цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Згідно з ч. 4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний суд у Постанові від 10.09.2021 у справі № 650/628/19-ц дійшов наступних висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах: «У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) зазначено, що враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року в справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».

Відповідачем не заперечувалось та не спростовано факт невиплати орендної плати позивачу за 2022-2023 роки за договором оренди, укладеним між позивачем та відповідачем.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що не надано доказів того, що діяльність ПАТ «Агрофірма «8 березня» була зупинена або доказів звернення до Орендодавця із повідомленням про неможливість виконання своїх зобов`язань за Договором оренди, як сторони, яка взяла на себе зобов`язання.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Статтями 627, 629 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року в справі № 183/262/17 дійшов висновку, що частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

До відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України. При вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18).

За загальним правилом у разі наявності вини орендаря у систематичній несплаті орендної плати (два та більше випадки) орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди землі.

Отже, відповідно до статті 141 ЗК України та статті 32 Закону України «Про оренду землі» підставою розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати, а не разове порушення умов договору у цій частині.

Постановою від 20.11.2024 р. у справі №918/391/23 Велика палата Верховного Суду наголосила, що підставою розірвання договору оренди землі згідно з п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором. Натомість часткова несплата (недоплата) орендної плати може бути підставою для розірвання договору оренди землі на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України, якщо таке порушення умов договору буде кваліфіковане як істотне.

Факт систематичного порушення договору оренди щодо сплати орендної плати є вичерпною підставою для розірвання такого договору, як свідчить усталена судова практика Верховного Суду.

Належними доказами сплати коштів за оренду є: видатковий касовий ордер, виписаний орендарем та підписаний орендодавцем; видаткова накладна, підписана сторонами; довідка, видана податковою інспекцією, про наявність сплати коштів із земельного податку та оренди землі, оскільки вказані документи є платіжними і з них можливо встановити періоди нарахування (постанови Верховного Суду від 23 червня 2022 року в справі № 193/805/20, від 06 вересня 2023 року у справі № 193/805/20 (провадження № 61-13263св22).

Судом встановлено, і не заперечувалось стороною Відповідача, що орендна плата за 2022 рік та 2023 рік не була сплачена Позивачці.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Враховуючи вищевикладене, за наявними в справі доказами, якими підтверджується наявність та належність земельних ділянок позивачу, перебування земельних ділянок в оренді у ПАТ «Агрофірма «8 березня», ненадання суду відповідачем доказів на підтвердження факту виплати орендної плати протягом 2022-2023 років, суд вважає наявними підстави для висновку про систематичну несплату визначеної договором орендної плати за користування земельними ділянками, а тому наявні підстави для стягнення на користь позивачки орендної плати за 2022 рік і 2023 рік та розірвання Договору оренди землі від 21.07.2014 року.

Згідно положень ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ними і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст.12,13,81,89,141,259,263-265,280-282 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в особі представника позивача - адвоката Даузе Юрія Миколайовича до Публічного акціонерного товариства «Агрофірма «8 березня» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості зі сплати орендної плати - задовольнити.

Розірвати договір оренди землі від 21.07.2014, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Агрофірма «8 березня», предметом якого є земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,4296 га, кадастровий номер 6323786200:01:000:0046, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, номер запису про інше речове право 6438891 від 22.07.2014 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Агрофірма «8 березня» на користь ОСОБА_1 орендну плату за 2022 рік та 2023 рік у загальному розмірі 37 267 (тридцять сім тисяч двісті шістдесят сім) грн. 08 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Агрофірма «8 березня» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1937 (одна тисяча дев`ятсот тридцять сім) грн. 92 коп.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 ;

Представник позивача - адвокат Даузе Юрій Миколайович, адреса для листування: АДРЕСА_2 ;

Відповідач - Публічне акціонерне товариство «Агрофірма «8 березня», код ЄДРПОУ: 32015641, адреса місцезнаходження: 63720, Харківська область, Куп`янський район, с. Кіндрашівка, вул. Садова, 1.

Суддя Б.М.Чорна