Ухвала

від 08.01.2025 по справі 202/7049/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/91/25 Справа № 202/7049/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого, судді - доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

підозрюваної (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

прокурора ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника підозрюваної - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, не заміжньої, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2024 року задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

Визначено підозрюваній ОСОБА_6 заставу у 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в сумі 1 514 000 (один мільйон п`ятсот чотирнадцять тисяч) гривень. У разі внесення застави на підозрювану ОСОБА_6 покладено процесуальні обов`язки передбачені п.п. 1, 2, 3 ст. 194 КПК України

Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя вказав, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, та під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливості переховування від органів досудового розслідування та суду; можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків, потерпілих, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню; вчинення іншого кримінального правопорушення. Також визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави, з урахуванням даних про підозрювану та розміру спричинених збитків.

При цьому зазначено про неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, оскільки він не забезпечить виконання покладених на підозрювану процесуальних обов`язків і не зможе запобігти встановленим ризикам.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2024 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

В обґрунтування своєї скарги посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та недоведеність заявлених ризиків. Звертає увагу на те, що органом досудового розслідування не надано належних доказів заявлених ризиків, а саме переховування від органів досудового розслідування або суду, незаконного впливу на свідків чи потерпілих, перешкоджання кримінальному провадженню та вчинення нового кримінального правопорушення.

Вважає, що слідчим суддею не взято до уваги, що підозрювана раніше не судима, а тому є достатнім застосування до неї запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Вказує, що застава в розмірі 1 514 000 грн. є завідомо непомірною для підзахисної, оскільки призведе до скрутного матеріального становища останньої та членів її родини.

Заслухавши суддю-доповідача; підозрювану та захисника, які апеляційну скаргу підтримали, на її задоволенні наполягали з викладених у ній підстав; прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали слідчого судді і відсутність підстав для застосування до підозрюваної менш обтяжливого запобіжного заходу; дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий або прокурор;

3)недостатність застосування більш м`яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На думку колегії суддів, слідчий суддя при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_6 під вартою цих вимог закону дотримався.

Так, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком слідчого судді про існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч. 4 ст. 190, ч.3 ст.27, ч.4 ст.190, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.4 ст.358 КК України, оскільки даний факт підтверджується зібраними доказами, які додані до клопотання слідчого, та не оспорюється в апеляційній скарзі.

З наведених обставин, слідчий суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість підозри щодо останньої в обсязі, достатньому для застосування у відношенні неї запобіжного заходу, з яким колегія суддів погоджується.

При цьому враховується, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин. Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії», зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою.

Також необхідно зазначити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх допустимості і достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Є правильними також висновки суду першої інстанції щодо наявності відносно ОСОБА_6 ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України у виді переховування від органів досудового розслідування та суду, продовження злочинної діяльності з огляду на обґрунтованість підозри у скоєні особливо тяжкого злочину, а також беручи до уваги, що ОСОБА_6 офіційно не працевлаштована, не одружена, наявність в неї міцних соціальних зв`язків з матеріалів справи не вбачається

Крім того підозрювана ОСОБА_6 , перебуваючи на свободі, може з метою перешкоджання досудовому розслідуванню спотворити, знищити речові докази у даному провадженні, які до цього часу ще не вилучені. При цьому враховується, що доказова база у даному кримінальному провадженні, враховуючи характер розслідуваного кримінального правопорушення, є переважно документальною, що свідчить про особливу вагомість цього ризику.

Доводи апеляційної скарги захисника щодо необгрунтованості судового рішення та недоведеності наявності ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України - є по суті особистими упередженими міркуваннями та оцінками апелянта як особи, зацікавленої у вирішенні порушеного слідчим питання на користь підзахисної, та не можуть бути прийняті до уваги у зв`язку з вищенаведеним.

Наведені захисником обставини у сукупності не спростовують ані існування, ані вагомості встановлених щодо ОСОБА_6 , ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України.

Обговорюючи питання про можливість усунення вказаних ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання ОСОБА_6 під вартою, колегія суддів враховує, що остання небезпідставно підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину в період воєнного стану введеного на території України, за який у разі доведення вини останньої, передбачено суворе покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, що, на думку колегії суддів, дозволяє ґрунтовно припускати, що остання може спрямувати свої дії на перешкоджання слідству шляхом реалізації встановлених ризиків.

Колегія суддів зважає на те, що тяжкість можливого покарання хоча сама по собі і не може бути підставою для тримання особи під вартою, втім підлягає врахуванню у сукупності з іншими встановленими ризиками та свідчить про їх особливу вагомість.

Посилання апелянта на те, що слідчим суддею не було розглянуте питання про можливість і достатність застосування до підозрюваної більш м`якого запобіжного заходу, колегія суддів оцінює критично зважаючи на те, що ОСОБА_6 було визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Міркування захисту щодо надмірного розміру застави, визначеного слідчим суддею, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки ОСОБА_6 небезпідставно підозрюється у тому, що на протязі тривалого часу вона, діючи у складі організованої групи, брала участь у вчиненні корисливих злочинів - заволодінні шахрайським шляхом коштовним нерухомим майном, зокрема трьома квартирами у м. Самар Дніпропетровської області, а також є власником не менше 9 земельних ділянок.

Доводи апеляційної скарги захисника підозрюваного щодо недоведеності наявності відносно ОСОБА_6 вагомих ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України та можливості їх усунення у менш обтяжливий спосіб, - є по суті особистими упередженими міркуваннями та оцінками апелянта як особи, зацікавленої у вирішенні порушеного слідчим питання на користь підзахисного, та не можуть бути прийняті до уваги у зв`язку з вищенаведеним.

Будь-яких істотних порушень кримінального процесуального закону при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу захисника - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , що діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоюОСОБА_6 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч. 4 ст. 190, ч.3 ст.27, ч.4 ст.190, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.4 ст.358 КК України, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4