Рішення

від 09.01.2025 по справі 144/1684/24

ТЕПЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 144/1684/24

Провадження № 2/144/52/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2025 р. Теплицький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді - Германа О.С.,

секретаря судового засіданні - Пігулі А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в смт. Теплик справу за позовом ОСОБА_1 до ПП «ЗІС» про стягнення орендної плати та дострокове розірвання договору оренди землі,-

В С Т А Н О В И В:

07 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ПП «ЗІС» про стягнення орендної плати та дострокове розірвання договору оренди землі. В обґрунтування позову вказав, що він є власником земельної ділянки з кадастровим номером 0523785000:01:000:0277, яка розміщена на території колишньої Петрашівської сільської ради Теплицького району Вінницької області загальною площею 2,5035 га. 09.12.2020 між позивачем та ПП «ЗІС» укладено договір оренди строком на 15 років, який було зареєстровано в Теплицькому районному відділі Вінницької регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що 29.12.2010 року у Державному реєстрі земель вчинено запис за номером 041005900518. За період з 2015 року по 2023 рік ПП «ЗІС» не проводить з позивачем розрахунки по орендних платежах за користування земельною ділянкою з кадастровий №0523785000:01:000:0277, що змушує позивача звернутися до суду із даним позовом. Таким чином, позивач не отримав всього, чого очікував за договором оренди на протязі семи років поспіль, а відповідач тим часом безперешкодно та безоплатно користувався земельною ділянкою, яка належить позивачу на праві власності. Сума заборгованості по орендних платежах за 2021 та 2023 становить 1059,86 * 3 роки = 3 179,58 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з приватного підприємства «ЗІС» на користь ОСОБА_1 суму заборгованості по орендних платежах за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0523785000:02:002:0277 за 2021 та 2023 становить 1059,86 * 3 роки = 3 179,58 грн .Також позивач просить достроково розірвати договір оренди землі укладений 09.12.2010 року між ПП № «ЗІС» та ним. Стягнути з ПП «ЗІС» на користь позивача понесені судові витрати в сумі 17 422, 40 грн.

Представник позивача ОСОБА_1 - Клінчіков С.О. подав суду заяву, де просить проводити розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідача ПП «ЗІС» в судове засідання не з`явивився. Хоча повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи, що відповідає вимогам ст. 128 ЦПК України. Заяви про розгляд справи за його відсутності не надходило, тому суд ухвалив винести по даній справі заочне рішення, і позивач проти цього не заперечує.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 0523785000:01:000:0277, яка розміщена на території колишньої Петрашівської сільської ради Теплицького району Вінницької області загальною площею 2,5035 га. (а.с. 8).

09.12.2020 між ОСОБА_1 та ПП «ЗІС» укладено договір оренди строком на 15 років, який було зареєстровано в Теплицькому районному відділі Вінницької регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що 29.12.2010 року у Державному реєстрі земель вчинено запис за номером 041005900518 (а.с. 5-6).

На даний момент вище вказаною земельною ділянкою користується ПП «ЗІС», про те, орендну плату не сплачує, що змушує позивачку звернутися до суду із даним позовом. Таким чином, позивач не отримала всього, чого очікувала за договором оренди на протязі семи років поспіль, а відповідач тим часом безперешкодно та безоплатно користувався земельною ділянкою, яка належить позивачу на праві власності.

Сума заборгованості по орендних платежах платежах за 2021 та 2023 становить 1059,86 * 3 роки = 3 179,58 грн.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких грунтуються вимоги і заперечення, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 626 ЦК України - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України - передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України - зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України - встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Свобода договору включає, серед іншого, право сторін змінювати, розривати або продовжувати чинність укладеного ними договору.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України - зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, зокрема у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.792 ЦК України - за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Таким законом є Закон України «Про оренду землі» від 06.10.1998 року №161-ХІV, відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 31 якого, договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін.

На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Статтею 32 Закону України «Про оренду землі» врегульовано правовідносини щодо припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.

Відповідно до п. 36 спірного договору оренди землі 09 грудня 2010 року, дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п. 37 договору, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

У статті 141 ЗК України - серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті «д» частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Разом з тим згідно із частиною другою статті 651 ЦК України - договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Верховний Суд у своїй Постанові від 29.07.2020 року у справі № 277/526/18 виклав свою позицію, а саме : «Загальні положення щодо наслідків порушення зобов`язань визначені статтями 610-611 ЦК України. Зокрема стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (статті 611 ЦК України). Отже, невиконання зобов`язань однією зі сторін договору має наслідком розірвання договору за ініціативою сторони, яка втратила інтерес до виконання та продовження правовідносин за договором. Згідно зі статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. У пункті "д" частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати. Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановлених договором розмірі, строку та порядку. Систематична несплата орендної плати за користування земельною ділянкою, вказує на систематичне порушення умов договору оренди земельної ділянки і може бути підставою для його розірвання. За своєю правовою природою поняття «несвоєчасна сплата» означає несплату певної суми грошових коштів у певний строк, зокрема, у строк, передбачений договором оренди землі.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року в справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У своїй постанові від 22.09.2020 року у справі № 327/163/17 Верховний суд дійшов висновку, що «згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає можливість дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди земельної ділянки з підстави, передбаченої пунктом "д" статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім цього, в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18), вказано, що при розірванні договору оренди землі з підстав невиплати орендної плати позивачу доведенню підлягає наявність в сукупності двох умов: істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ч.1 ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.410 ЦК України землекористувач зобов`язаний вносити плату за користування землею.

Згідно ч. 1 ст.24 Закону України « Про оренду плати землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Стаття 21 Закону України "Про оренду землі" визначає орендну плату за землю як платіж, який орендатор вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди.

У своїй постанові від 20 листопада 2024 року в справі № 918/391/23 Велика Палата Верховного Суду зробила наступні висновки: підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі.

Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.

У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2021 року у справі № 910/2861/18 та від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, у яких зазначено, що для застосування частини другої статті 651 ЦК України суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.

Головна ідея, на якій ґрунтується правило частини другої статті 651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.

Правила про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та приписи частини другої статті 651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать, а навпаки доповнюють одні одних.

Підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором. Ця спеціальна норма у такому випадку є самостійною та достатньою і звертатися до загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби.

У разі якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначено умовами договору оренди землі, тобто коли орендар допустив недоплату орендної плати й таке порушення умов договору є істотним, тоді застосуванню підлягає не спеціальна норма пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, а загальне правило частини другої статті 651 ЦК України.

Тобто якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Так, щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 3 179, 58 грн. судом достовірно встановлено, що відповідачем належним чином не виконуються взяті зобов`язання за договором оренди від 09 грудня 2010 року, у зв`язку з чим, ПП «ЗІС» має перед позивачем заборгованість із виплати орендної плати за 2021 по 2023 рік включно за договором оренди земельної ділянки площею 2,5035 га кадастровий номер 0523785000:02:002:0277 на суму 3 179,58 грн.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких грунтуються вимоги і заперечення, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним і документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422, 40 гривні.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, розмір яких підтверджується угодою про надання правової допомоги та опис-розрахунком судових витрат у цивільній справі № 144/1684/24 та складає: вивчення документів - 1000,00 грн.; складання позовної заяви - 5000,00 грн.; витрати на приїзд в Теплицький районний суд (мінімум 3 рази) - 1000,00 грн.; ведення справи в суді - 8000,00 грн., та в загальній сумі складає 15000,00 грн., суд вважає, що вони підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 78, 81, 95, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ПП «ЗІС» про стягнення орендної плати та дострокове розірвання договору оренди землі - задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «ЗІС» на користь ОСОБА_1 суму заборгованості по орендних платежах за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0523785000:01:000:0277 за 2021 та 2023 роки в розмірі 3 179 (три тисячі сто сімдесят дев`ять гривень) 58 коп.

Достроково розірвати договір оренди землі укладений 09.12.2010 року між Приватним підприємством «ЗІС»» та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки яка розміщена на території Петрашівської сільської ради Вінницької області загальною площею 2,5035 га. з кадастровим №0523785000:01:000:0277 та зареєстрованим в Теплицькому регіональному відділенні Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель 29.12.2010 року вчинено запис за номером 041005900518.

Стягнути з Приватного підприємства «ЗІС» на користь ОСОБА_1 , 17 422, (сімнадцять тисяч чотириста двадцять дві гривні) 40 копійок судових витрат.

Роз`яснити ПП «ЗІС» що відповідно до ст. 284 ЦПК України, рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за його письмовою заявою, складеною відповідно до вимог ст. 285 ЦПК України, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя