Ухвала

від 08.01.2025 по справі 482/17/25

НОВООДЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08.01.2025

Справа № 482/17/25

Номер провадження 1-кс/482/89/2025

УХВАЛА

Іменем України

08 січня 2025 року місто Нова Одеса

Слідчий суддя Новоодеського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Нова Одеса клопотання прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12024150000000313 від 15.03.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України,-

встановив:

На розгляд слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області надійшло клопотання прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12024150000000313 від 15.03.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, про арешт майна, а саме:

?11 аркушів паперу за відтисками печатки ГО « Надійний добробут інвалідів» код 43790509;

?виписки про рух грошових коштів по рахунку UA243348510000000026004238582 на 13 арк.;

?виписки про рух грошових коштів по рахунку UA793348510000000026003239850 на 19 арк.,

вилучених 27.12.2024 року в ході санкціонованого обшуку у приміщенні за місцем реєстрації громадської організації «Надійний добробут інвалідів», за адресою: м. Миколаїв, вул. Садова, 25-А, каб. 210/1.

На обґрунтування клопотання вказано, що 24.02.2022 близько 05:10 год. збройними силами російської федерації, здійснено запуск крилатих та балістичних ракет по аеродромах, військових штабах, складах, підрозділах Збройних Сил України та інших військових формувань. Після чого, тоді ж, війська російської федерації вторглися сухопутним шляхом на територію суверенної держави України.

Того ж дня, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ, затверджено Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану», відповідно до якого, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з поміж іншого, на всій території України, строком на 30 діб, запроваджено воєнний стан з 05:30 год. 24.02.2022, який неодноразово продовжено.

Відповідно до Закону України «Про гуманітарну допомогу» від 22.10.1999 №1192-XIV (зі змінами та доповненнями, станом на 23.01.2024), безоплатна допомога (пересилка, виконання робіт, надання послуг) надання гуманітарної допомоги без будь-якої грошової, матеріальної або інших видів компенсацій донорам гуманітарної допомоги.

Гуманітарна допомога цільова адресна безоплатна допомога у грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами з мотивів гуманності отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують допомоги у зв`язку із соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, скрутним фінансовим становищем, введенням воєнного або надзвичайного стану, виникненням надзвичайної ситуації або тяжкою хворобою конкретної фізичної особи, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту.

Донори гуманітарної допомоги (далі донори) юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України або іноземної держави, та фізичні особи, що перебувають в Україні або за її межами, які добровільно надають гуманітарну допомогу отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за її межами.

Набувачі гуманітарної допомоги фізичні та юридичні особи, які потребують допомоги і яким вона безпосередньо надається.

Відповідно до ст. 6 того ж Закону України, не відносяться до гуманітарної допомоги підакцизні товари, крім, з поміж іншого, транспортних засобів, що надходять у період проведення здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, безпеки населення та захисту інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для використання військовослужбовцями з метою забезпечення проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.

Звільнення від оподаткування товарів (робіт, послуг) гуманітарної допомоги здійснюється у порядку, встановленому Податковим кодексом України та Митним кодексом України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» від 05.07.2012 №5073-VI (зі змінами та доповненнями, станом на 23.01.2024) (далі Закон України від 05.07.2012 №5073-VI), благодійна діяльність добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених цим Законом цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 05.07.2012 №5073-VI, сферами благодійної діяльності є, з поміж інших, сприяння обороноздатності та мобілізаційній готовності країни, захисту населення у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного стану.

Відповідно до ст. 5 Закону України від 05.07.2012 №5073-VI, до видів благодійної діяльності, з поміж інших, віднесено безоплатну передачу у власність бенефіціарів коштів, іншого майна, а також безоплатне відступлення бенефіціарам майнових прав, а також безоплатну передачу бенефіціарам права користування та інших речових прав на майно і майнові права.

Відповідно до ст. 6 Закону України від 05.07.2012 №5073-VI, благодійною пожертвою визнається безоплатна передача благодійником коштів, іншого майна, майнових прав у власність бенефіціарів для досягнення певних, наперед обумовлених цілей благодійної діяльності, відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 11 Закону України від 05.07.2012 №5073-VI, метою благодійних організацій не може бути одержання і розподіл прибутку серед засновників, членів органів управління, інших пов`язаних з ними осіб, а також серед працівників таких організацій.

Однак, не зважаючи на зазначене, не пізніше ніж у березні 2024 року, більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, у ОСОБА_4 , виник злочинний умисел на продаж товарів (предметів) гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку.

Так, маючи доступ до продуктових наборів, наданих в якості гуманітарної допомоги Громадській організації «Надійний добробут інвалідів» (код ЄРДПОУ 43790509) за програмою Всесвітньої організації продовольчої програми Організації Об`єднаних Націй (WFP), які зберігаються у складському приміщенні, розташованому за адресою: м. Миколаїв, проспект Героїв України, 1Д, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 розробив злочинний план, який полягав у продажі товарів (предметів) гуманітарної допомоги, які містяться у вказаних продуктових наборах, оптовими та роздрібними партіями.

З метою реалізації свого злочинного плану ОСОБА_4 у невстановленому досудовим розслідуванням місці, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше березня 2024 року, для здійснення продажу товарів (предметів) гуманітарної допомоги залучив до своєї протиправної діяльності ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є фізичною особою-підприємцем з КВЕД: 47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, та здійснює діяльність на території ринку за адресою: АДРЕСА_1 , і використовує у своїй діяльності складське приміщення та торгівельний павільйон АДРЕСА_2 .

Також, метою реалізації свого злочинного плану ОСОБА_4 у невстановленому досудовим розслідуванням місці, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше березня 2024 року, для перефасування товарів (предметів) гуманітарної допомоги у тару, на якій відсутні характерні позначки товарів (предметів) гуманітарної допомоги, а також для завантаження, перевезення та розвантаження таких товарів, залучив до своєї протиправної діяльності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

27.12.2024 на підставі ухвали Новоодеського районного суду Миколаївської області проведено обшук у приміщенні за місцем реєстрації Громадської організації «Надійний добробут інвалідів», за адресою: м. Миколаїв, вул. Садова, 25 А, кабінет № 210/1.

Під час проведення обшуку за вищевказаною адресою виявлено та вилучено:

?11 аркушів паперу за відтисками печатки ГО « Надійний добробут інвалідів» код 43790509;

?виписки про рух грошових коштів по рахунку UA243348510000000026004238582 на 13 арк.;

?виписки про рух грошових коштів по рахунку НОМЕР_1 на 19 арк.

27.12.2024 слідчим винесено постанову про визнання вилучених предметів та документів - речовими доказами, оскільки зазначені речі відповідають критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України є матеріальним об`єктом, зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, містять відомості, які використовуються як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, набуті кримінально протравним шляхом.

Посилаючись на те, що вилучене майно є речовим доказом, оскільки відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, використовувались як засіб вчинення кримінального правопорушення, з посиланням на ч. 1 ст. 170 КПК України прокурор просив про накладення арешту на вказане майно, з метою його збереження як речового доказу, а також запобігання можливості приховування, знищення доказів злочинної діяльності, проведення огляду із залученням спеціалістів, криміналістичних експертиз, а також має суттєве значення для розслідування кримінального провадження.

Прокурор у судове засідання не з`явився, однак надав заяву, якою клопотання підтримав, з підстав у ньому викладених, та просив проводити розгляд без його участі.

Власник майна в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином.

Відповідно до ст. 172 КПК України неприбуття вказаних осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Вивчивши доводи клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Так, матеріалами клопотання підтверджується наявність підстав вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 201-2 КК України.

Відомості за даними фактами внесені до ЄРДР за № 12024150000000313 від 15.03.2024 року.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 132 КПК України, до клопотання слідчого, дізнавача, прокурора про застосування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

Перевіривши надані матеріали клопотання, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого було подано клопотання, та дослідивши докази по даних матеріалах, слідчий суддя дійшов наступного.

Подане клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Відповідно до загальних правил застосування заходів забезпечення кримінального провадження, визначених ст. 132 КПК України, застосування таких заходів не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою застосування цих заходів, наявна потреба досудового розслідування в їх застосуванні, можливість виконання завдання досудового розслідування лише за умови їх застосування, ця потреба виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні слідчого.

Пункт 1 частини 2 статті 167 КПК України передбачає, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей, якщо вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та або зберегли на собі його сліди.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

За змістом ст. 173 КПК України особа, яка подала клопотання про арешт майна, має довести необхідність такого арешту. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Під час вирішення справи по заявленому клопотанню слідчим суддею враховані вимоги, ч. 8 ст. 170, пп. 1, 2, 5 ч. 2 ст. 173 КПК України.

Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Під час судового розгляду встановлено, що метою накладення арешту на майно, є забезпечення збереження речових доказів, з метою проведення судових експертиз, запобігання знищенню чи прихованню речових доказів, що може негативно відбитися на ході та результатах досудового розслідування та може позбавити можливості використати його, як доказ у кримінальному провадженні.

Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.

Разом з тим, слідчий суддя роз`яснює, що відповідно до положень ст.174 КПК України, за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника чи володільця майна, якщо вони доведуть, що потреба у застосуванні такого заходу відпала, арешт майна може бути скасовано повністю або частково.

Відповідно до статті 175 КПК України, ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 98, 132, 167, 170-173, 372, КПК України, слідчий суддя -

постановив:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт із забороною його відчуження, розпорядження та користування ним, на виявлене та вилучене майно в ході проведеного 27.12.2024 року обшуку у приміщенні за місцем реєстрації громадської організації «Надійний добробут інвалідів», за адресою: м. Миколаїв, вул. Садова, 25-А, каб. 210/1, а саме на:

?11 аркушів паперу за відтисками печатки ГО « Надійний добробут інвалідів» код 43790509;

?виписки про рух грошових коштів по рахунку UA243348510000000026004238582 на 13 арк.;

?виписки про рух грошових коштів по рахунку UA793348510000000026003239850 на 19 арк.

Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим, прокурором.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Ухвала може бути скасована в порядку ст. 174 КПК України за клопотанням власника, володільця майна, що не був присутнім під час розгляду.

Слідчий суддя ОСОБА_1