Постанова

від 18.12.2024 по справі 910/1282/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2024 р. Справа №910/1282/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання - Ярітенко О.В.

представники сторін:

від позивача: Андрієць О.Л.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні технології плюс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2024

у справі №910/1282/24 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні технології плюс"

до Комунального підприємства "Київпастранс"

про стягнення 830 779,27 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортні технології плюс" (далі - ТОВ "Транспортні технології плюс") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Київпастранс" (далі - КП "Київпастранс") заборгованості у розмірі 830 779,27 грн, з яких: 643 797,00 грн - основний борг, 174 023,63 грн - пеня, 11 388,00 грн - три проценти річних, 1 570,64 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором від 17.01.2023 №52.23-9, в частині оплати поставленого товару, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 643 797,00 грн. Також, за порушення умов договору позивач нарахував відповідачу 174 023,63 грн пені, 11 388,00 грн трьох процентів річних та 1 570,64 грн інфляційних втрат. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 14 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2024 у справі №910/1282/24 позов задоволено частково.

Стягнуто з КП "Київпастранс" на користь ТОВ "Транспортні технології плюс" 643 797,00 грн боргу, 1 570,64 грн інфляційних втрат, 11 388,00 грн трьох процентів річних, 16 263,94 грн пені, 10 095,29 грн витрат по оплаті судового збору, 10 000,00 грн витрат по оплаті послуг адвоката. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції встановивши, що відповідач прострочив виконання зобов`язання за договором, дійшов висновку, що з останнього на користь позивача, відповідно до вимог статей 622, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підлягає стягненню 643 797,00 грн боргу, 1 570,64 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення та 11 388,00 грн трьох процентів річних з простроченої суми. У той же час, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню на суму 16 263,94 грн, з урахуванням вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України) щодо періоду нарахування штрафних санкцій. Крім того, враховуючи характер спору, обсяг наданих позивачу по справі послуг адвоката, на переконання суду першої інстанції, витрати по їх оплаті підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в розмірі 10 000,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Транспортні технології плюс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2024 у справі №910/1282/24, в частині розміру задоволення вимог про стягнення пені, судового збору і витрат по оплаті послуг адвоката, та ухвалити нове рішення, яким вимоги в цій частині задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги ТОВ "Транспортні технології плюс" посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалено з частковою невідповідністю висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, положення частини 6 статті 232 ГК України, що призвело до помилкового розрахунку розміру пені за порушення строків виконання зобов`язань по проведенню розрахунків між позивачем та відповідачем і подальшого зменшення витрат по відшкодуванню судового збору та витрат по оплаті послуг адвоката.

Так, в апеляційній скарзі позивач зазначає, що з урахуванням норм матеріального права, а також зауважень місцевого господарського суду щодо періоду нарахування штрафних санкцій (6 місяців), він провів повторні ретельні розрахунки пені по кожній видатковій накладній та дійшов висновку, що загальний розмір пені, яка підлягає стягненню складає не менше ніж 152 818,63 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Транспортні технології плюс" у справі №910/1282/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А., судді: Тарасенко К.В., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.05.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1282/24.

13.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/1282/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Транспортні технології плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2024 у справі №910/1282/24. Розгляд справи №910/1282/24 призначено на 09.07.2024.

У судовому засіданні 09.07.2024 оголошено перерву до 13.08.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 розгляд апеляційної скарги ТОВ "Транспортні технології плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2024 у справі №910/1282/24 призначено на 08.10.2024, у зв`язку з відпусткою судді Тарасенко К.В. та врахуванням приписів статті 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо сталості складу суду.

У судовому засіданні 08.10.2024 оголошено перерву до 12.11.2024.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. з 04.11.2024, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2024 справу №910/1282/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ТОВ "Транспортні технології плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2024 у справі №910/1282/24 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В. Розгляд апеляційної скарги призначено на 18.12.2024.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Відповідач, у порядку статті 263 ГПК України, своїм правом не скористався, до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Узагальнені доводи, заперечення та пояснення учасників справи

02.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення позивача до розрахунку заборгованості, який міститься у тексті апеляційної скарги.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 18.12.2024 з`явився представник позивача.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 до його електронного кабінету.

Згідно з частинами 3, 8 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.

Таким чином, відповідач повідомлений судом апеляційної інстанції про дату, час та місце проведення судового засідання апеляційним господарським судом, при цьому явка обов`язковою не визнавалась, а тому справа №910/1282/24 розглядається за його відсутності.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2024 у справі №910/1282/24, в частині розміру задоволення вимог про стягнення пені, судового збору і витрат по оплаті послуг адвоката скасувати, та ухвалити нове рішення, яким вимоги в цій частині задовольнити повністю.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

17.01.2023 між КП "Київпастранс" (покупець) та ТОВ "Транспортні технології плюс" (постачальник) укладено договір №52.23-9, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю: Запасні частини до тролейбусів, код 34630000-2 за ДК 021:2015 "Частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху", а покупець сплатити за товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами зазначеними, які зазначені в специфікації (додаток №1), що додається до цього договору та є його невід`ємною частиною.

Сума цього договору визначається згідно з специфікацією (додаток №1) і становить 2 554 950,00 грн без ПДВ (пункт 3.1 договору).

За умовами пункту 4.1 договору розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію товару.

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2023 включно, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Закінчення дії договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань, які виникли під час дії цього договору (пункт 10.1 договору).

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 643 797,00 грн, що підтверджується видатковими накладними: від 06.02.2023 №ТТ02-629 на суму 66 018,00 грн, від 13.02.2023 №ТТ02-633 на суму 39 952,00 грн, від 27.02.2023 №ТТ02-638 на суму 82 406,00 грн, від 07.03.2023 №ТТ03-639 на суму 100 932,00 грн, від 13.03.2023 №ТТ03-642 на суму 91 588,09 грн, від 13.03.2023 №ТТ03-644 на суму 102 538,00 грн, від 13.03.2023 №ТТ03-645 на суму 100 814,00 грн, від 13.03.2023 №ТТ03-646 на суму 13 713,00 грн, від 23.03.2023 №ТТ03-647 на суму 45 836,00 грн, а також двостороннім актом звіряння за період з 01.01.2023 до 21.04.2023.

Разом із тим, відповідач оплату за поставлений позивачем товар не здійснив.

Звертаючись до суду з даним позовом ТОВ "Транспортні технології плюс" зазначає, що відповідачем допущено порушення зобов`язань за договором, в частині оплати отриманого товару, у зв`язку з чим позивач просить стягнути неоплачену вартість товару, а також пеню, три проценти річних та інфляційні втрати за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2024 у справі №910/1282/24 оскаржується позивачем в частині пені та судових витрат, а тому враховуючи вимоги частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так, слід зазначити, що суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, в частині стягнення 643 797,00 грн заборгованості за поставлений товар, 1 570,64 грн інфляційних втрат та 11 388,00 грн трьох процентів річних. В цій частині рішення суду першої інстанції скаржником не оскаржується і, відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України, не переглядається судом апеляційної інстанції.

Розглянувши вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені суд, за наслідками апеляційного розгляду, дійшов таких висновків.

Так, позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 174 023,63 грн, відповідно до пункту 7.4 договору.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.4 договору передбачено, що за порушення термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від вартості поставленого в строк товару, за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, в апеляційній скарзі позивач надав розрахунки пені по кожній видатковій накладній та зауважив, що загальний розмір пені складає не менше ніж 152 818,63 грн.

Перевіривши вищенаведені розрахунки, колегія суддів погоджується з позивачем, що вимоги щодо стягнення пені в розмірі 152 818,63 грн є обґрунтованими. У той же час, судова колегія зауважує, що місцевим господарським судом стягнуто з відповідача 16 263,94 грн пені, у зв`язку з чим до стягнення з останнього підлягає пеня в сумі 136 554,69 грн (152 818,63 - 16 263,94).

Також, позивачем у позовній заяві заявлено до стягнення з відповідача 14 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

За приписами статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо, визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Апеляційним судом встановлено, що 04.05.2023 між ТОВ "Транспортні технології плюс" (замовник) та адвокатом Андрійцем Олександром Леонідовичем (адвокат) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги, за умовами якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

Згідно з пунктом 4.1 договору за правову допомогу замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі визначеному за домовленостями між сторонами у додаткових угодах до цього договору.

24.05.2023 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 04.05.2023, відповідно до якої адвокат надає правничу допомогу по повному супроводу судового процесу зі стягнення на користь замовника з КП "Київпастранс" заборгованості за договором від 17.01.2023 №52.23-9 та виконує наступний обсяг робіт:

- досліджує та надає правову оцінку наявних у клієнта документів по взаємовідносинах з КП "Київпастранс";

- проводить розрахунок загальних позовних вимог замовника до КП "Київпастранс";

- досліджує та надає клієнту на ознайомлення актуальну судову практику;

- розробляє проект позовної заяви на погодження із замовником;

- готує та подає позовну заяву з додатками до господарського суду;

- приймає участь у судових засіданнях;

- отримує рішення по результатах розгляду судової справи та звертається до виконавчої служби з відповідним наказом для примусового виконання.

Клієнт зобов`язується оплатити названий вище обсяг робіт разом з підписанням акта виконаних робіт з урахуванням того, що година безпосередньої роботи адвоката коштує - 2 000,00 грн.

25.01.2024 між сторонами складено та підписано акт виконаних робіт №1 по договору про надання правової (правничої) допомоги від 04.05.2023 та додатковій угоді №1 від 24.05.2023, відповідно до якого адвокат надав, а замовник прийняв послуги з правової допомоги на суму 14 000,00 грн, а саме:

- дослідження та надання правової оцінки наявних у клієнта документів по взаємовідносинах з КП "Київпастранс" (1 год);

- проведення розрахунку загальних позовних вимог (2 год);

- підготовка та подання тексту позовної заяви з додатками до Господарського суду міста Києва (4 год).

Згідно з вимогами частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових втрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, саме суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи був їх розмір обґрунтованим.

Згідно з частинами 4, 5 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Проте, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

За змістом частини 5 статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 11.02.2021 у справі №920/39/20.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

ЄСПЛ вказав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" та у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015).

У рішенні від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (пункт 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними, а також розумними у своєму розмірі.

Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність наявності об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

В цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19.

Отже, суд має враховувати: складність справи та виконані адвокатом роботи (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Аналогічний правовий висновок викладено в додатковій постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20.

Так, згідно з актом виконаних робіт від 25.01.2024 №1 по договору про надання правової (правничої) допомоги від 04.05.2023 та додатковій угоді №1 від 24.05.2023 адвокат надав замовнику послуги на загальну суму 14 000,00 грн.

Здійснивши аналіз співмірності заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданий адвокатом обсяг послуг, не відповідає критерію розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Судом апеляційної інстанції враховано складність справи, з огляду на предмет позову - стягнення 830 779,27 грн, характер правовідносин тощо.

Також, колегія суддів взяла до уваги, що спір у цій справі для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України та ГК України. Великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом, і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

За висновком суду апеляційної інстанції, зазначена в акті виконаних робіт від 25.01.2024 №1 послуга з проведення розрахунку загальних позовних вимог (2 год), охоплюються послугою з підготовки та подання тексту позовної заяви з додатками до Господарського суду міста Києва (4 год).

А тому враховуючи обставини даної справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, обсяг наданої адвокатом позивачу правової допомоги, часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають витрати на правову допомогу адвоката в сумі 10 000,00 грн, оскільки визначений останнім розмір витрат на послуги адвоката в суді першої інстанції не є обґрунтованим, пропорційним до предмета спору, неминучим та розумним.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги, має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, відповідно до статті 277 ГПК України, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ "Транспортні технології плюс" підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2024 у справі №910/1282/24 підлягає скасуванню, в частині відмови у стягненні з відповідача 136 554,69 грн пені, з ухваленням нового рішення в цій частині про задоволення позову.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до приписів статті 129 ГПК України.

Крім того, колегіє суддів встановлено, що за апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2024 у справі №910/1282/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, судовий збір ТОВ "Транспортні технології плюс" мав становити 4 542,00 грн (розраховується відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про судовий збір" виходячи з суми судового збору, що відповідає оскаржуваній частині позовних вимог: 3 028,00 грн * 150%). Водночас, сплативши 18 697,52 грн за платіжною інструкцією від 26.04.2024 №17, ТОВ "Транспортні технології плюс" фактично переплачено 14 155,50 грн.

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми (частина 2 статті 7 цього Закону).

Таким чином, переплачена сума судового збору в розмірі 14 155,50 грн, сплачена ТОВ "Транспортні технології плюс", згідно з платіжною інструкцією від 26.04.2024 №17 за подання апеляційної скарги на судове рішення від 12.04.2024 у справі №910/1282/24, підлягає поверненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні технології плюс" на рішення задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2024 у справі №910/1282/24 скасувати в частині відмови у стягненні з Комунального підприємства "Київпастранс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні технології плюс" 136 554,69 грн пені та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, місто Київ, вулиця Набережне шосе, будинок 2; ідентифікаційний код 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні технології плюс" (01135, місто Київ, вулиця В`ячеслава Чорновола, будинок 41, офіс 304; ідентифікаційний код 40126576) 136 554 (сто тридцять шість тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) грн 69 коп пені, а також 2 048 (дві тисячі сорок вісім) грн 32 коп витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2024 у справі №910/1282/24 залишити без змін.

5. Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, місто Київ, вулиця Набережне шосе, будинок 2; ідентифікаційний код 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні технології плюс" (01135, місто Київ, вулиця В`ячеслава Чорновола, будинок 41, офіс 304; ідентифікаційний код 40126576) 3 931 (три тисячі дев`ятсот тридцять одна) грн 50 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні технології плюс" (01135, місто Київ, вулиця В`ячеслава Чорновола, будинок 41, офіс 304; ідентифікаційний код 40126576) 14 155 (чотирнадцять тисяч сто п`ятдесят п`ять) грн 50 коп судового збору, сплаченого згідно з платіжною інструкцією від 26.04.2024 №17 за подання апеляційної скарги.

7. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи №910/1282/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями 09.01.2025, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Сітайло Л.Г. у відпустці (з 25.12.2024 до 03.01.2025) та судді Буравльова С.І. у відпустці (з 06.01.2025 до 08.01.2025).

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран