Постанова

від 17.12.2024 по справі 910/13192/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2024 р. Справа№ 910/13192/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Чечотка В.Д.

учасники справи:

від позивача: Денисенко О.М.

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: Вороновська О.В.

від третьої особи 1: Гера Г.Г.

від третьої особи 2: Петрик В.А.

від третьої особи 3: Сучкова А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України та апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Малинський каменодробильний завод"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.11.2024

у справі №910/13192/24 (суддя Владислав ДЕМИДОВ)

за заявою Компанія I.Eс Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) про вжиття заходів забезпечення позову у справі

за позовом Компанія I.Eс Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВЕЛ ПРОМ"

2) Акціонерного товариства "Малинський каменодробильний завод"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - 1) Державна служба геології та надр України;

2) Офіс Генерального прокурора;

3) Служба безпеки України

про визнання договору недійсним

УСТАНОВИВ:

Компанія I.Eс Майнінг Компані Лімітед звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВЕЛ ПРОМ» та до Акціонерного товариства «МАЛИНСЬКИЙ КАМЕНЕДРОБИЛЬНИЙ ЗАВОД» про визнання недійсним Договору купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами № 766 від 24.01.1997, що укладений між Акціонерним товариством «МАЛИНСЬКИЙ КАМЕНЕДРОБИЛЬНИЙ ЗАВОД» (ідентифікаційний код 04011905) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВЕЛ ПРОМ» (ідентифікаційний код 43522901).

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачами приписів чинного законодавства під час укладення Договору купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами № 766 від 24.01.1997, та незаконного внесення відповідачем - 2 змін до спеціального дозволу на користування надрами, що призвело до втрати у АТ «МАЛИНСЬКИЙ КАМЕНЕДРОБИЛЬНИЙ ЗАВОД» спеціального дозволу на користування надрами, на підставі якого останнє здійснювало свою господарську діяльність.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі №910/13192/24 заяву Компанія I.Eс Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Забезпечено позов шляхом заборони Державній службі геології та надр України:

- вносити зміни у частині зміни власника (надрокористувача) до спеціального дозволу на користування надрами № 766 від 24.01.1997, виданого на ім`я Акціонерного товариства "Малинський каменедробильний завод" (Пинязевицьке родовище);

- вносити до Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами відомості в частині зміни власника спеціального дозволу на користування надрами № 766 від 24.01.1997 року (Пинязевицьке родовище);

- підписувати, укладати та / або вносити зміни до угоди про умови користування надрами згідно спеціального дозволу на користування надрами № 766 від 24.01.1997 (Пинязевицьке родовище).

Не погодившись із прийнятою ухвалою, АТ «Малинський каменодробильний завод» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі №910/13192/24 та у задоволенні заяви Компанії I.Eс Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) про забезпечення позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Малинський каменодробильний завод» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі № 910/13192/24, розгляд апеляційної скарги призначено на 17.12.2024.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт стверджує, що з урахуванням того, що предметом спору є немайнова вимога - визнання недійсним Договору купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами №766 від 24.01.1997, згідно з висновками Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, які повинні судом враховуватись в силу ч.4 ст.236 ГПК України, у даному випадку необхідно досліджувати питання, чи не призведе невжиття заявлених позивачем заходів до істотного ускладнення чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також чи зможе позивач захистити свої права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду. На думку апелянта, виходячи з предмета та підстав позову, вбачається, що запропоновані заходи забезпечення позову мають ознаки часткового вирішення спору по суті, оскільки фактично зводяться до застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами.

Також не погодившись із прийнятою ухвалою, Державна служба геології та надр України звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі №910/13192/24 та прийняти нову, якою в задоволенні заяви Компанії I.Eс Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована зокрема наступним. На думку апеллянта, оскаржувана ним ухвала була прийнята судом із порушенням норм процессуального та матеріального права. Зокрема, апелянт стверджує про те, що виходячи з предмета та підстав позову, запропоновані заходи забезпечення позову мають ознаки часткового вирішення спору по суті, оскільки фактично зводяться до застосування наслідків недійсності договору купівліпродажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами № 766 від 24.01.1997. Також скаржник вказує на те, що заборона Державній службі геології та надр України вчиняти дії, про які позивачем зазначено в заяві про вжиття заходів забезпечення позову, не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін та наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної служби геології та надр України; об`єднано розгляд апеляційних скарг Державної служби геології та надр України та Акціонерного товариства «Малинський каменодробильний завод» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі №910/13192/24 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду; розгляд апеляційної скарги призначено на 17.12.2024.

Через систему «Електронний суд» СБУ та Офіс Генерального прокурора подали відзиви на апеляцій скарги у яких просили суд апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 ГПК України визначено види заходів забезпечення позову.

Відповідно до вказаних процесуальних норм позов забезпечується:

- накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

- забороною відповідачу вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

- зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

- зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

- арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

- іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Таким чином, ч. 1 ст. 137 ГПК України не містить вичерпного переліку заходів, якими може бути забезпечений позов у справі. Так, згідно з п. 10 ч. 1 цієї статті позов забезпечується іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у п. п. 1 - 9 цієї частини.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Також, згідно з ч. 11 цієї статті не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Отже, забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також сприяння ефективному захисту або поновленню порушених прав позивача.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Поряд з цим, у цій справі позивач звернувся до суду з немайновою позовною вимогою, у разі задоволення якої судове рішення не вимагатиме примусового виконання. Тому, в даному випадку не має застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13.08.2018 у справі №910/1040/18, у немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Суд також зауважує на тому, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору. Аналогічні правові висновки щодо застосування ст. ст. 136 та 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 26.10.2020 у справі №907/477/20 та 11.11.2020 у справі №910/13709/19.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування своєї заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що спір стосується недійсності договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами № 766 від 24.01.1997, що укладений між АТ «Малинський каменедробильний завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новел Пром», при цьому у подібних випадках, наприклад, за умови відчуження нерухомого майна суд зазвичай накладає арешт на таке майно, що забезпечує статус-кво до моменту розгляду справи, заморожуючи таким чином можливість подальших відчужень нерухомого майна, що є предметом спору, або його обтяжень. Ці заходи вживають з метою попередження того, що будь-які подальші відчуження або обтяження ускладнять відновлення порушеного права позивача у разі задоволення позову. На думку заявника, саме по собі накладання арешту на об`єкт спору, з огляду на його специфічність та передбачені законодавством особливості обігу/реєстрації, не буде ефективним заходом забезпечення позову.

Колегія суддів відзначає, що предметом даного спору є питання недійсності договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами № 766 від 24.01.1997, що укладений між АТ «Малинський каменедробильний завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новел Пром».

Метою поданого позову є повернення права власності на спеціальний дозвіл на користування надрами № 766 від 24.01.1997 на користь АТ «Малинський каменедробильний завод», тобто відновлення того становища, яке існувало до укладення спірного договору. У подібних випадках за умови відчуження нерухомого майна суд зазвичай накладає арешт на таке майно, що забезпечує статус-кво до моменту розгляду справи, заморожуючи можливість подальших відчужень нерухомого майна або його обтяжень. Ці заходи вживають з метою попередження того, що будь-які подальші відчуження або обтяження ускладнять відновлення порушеного права позивача.

Предметом спірного правочину є спеціальний дозвіл на користування надрами № 766 від 24.01.1997. У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як ліцензія на ведення бізнесу, так і спеціальний дозвіл на користування надрами складає власність (Megadat.com SRL v. Moldova, §§ 62-63; Bimer S.A. Moldova, § 49; Rosenzweig and Bonded Warehouses Ltd. v. Poland, § 49; Capital Bank AD v. Bulgaria, § 130; Tre Traktorer Aktiebolag v. Sweden, § 53; Vekony v. Hungary, § 29; Fredin v. Sweden (no. 1), § 40; Malik v. the United Kingdom, § 90).

При цьому чинне законодавство передбачає, що реєстрація такої власності - правомочностей на видобуток корисних копалин, виникає не у зв`язку із відчуженням такого дозволу, а внаслідок вчинення відповідних дій спеціальним органом державної влади - Державною службою геології та надр України.

Для початку діяльності по видобутку корисних копалин - покупець дозволу має ініціювати внесення змін до відомостей про власника (надрокористувача) до спеціального дозволу на користування надрами, укласти угоду про умови користування надрами, і, відповідно, має відбутися внесення змін до Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами.

Отже, саме по собі накладання арешту на об`єкт спору з огляду на його специфічність та передбачені законодавством особливості обігу/реєстрації не буде ефективним заходом забезпечення позову.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що для збереження статусу-кво у спорах про оспорювання договорів відчуження спеціального дозволу на користування надрами ефективним заходом буде саме заборона Державній службі геології та надр України вчинення визначених дій.

При цьому колегією суддів береться до уваги також загальновідома інформація, яка розміщена на сайті Державної служби геології та надр України https://www.geo.gov.ua/ у розділі «Надрокористування» наявний підрозділ «Стан розгляду заяв», в якому містяться відомості про всі заяви, які надійшли з 01.01.2024:

- у рядку 755 містяться відомості про звернення ТОВ «Новел пром» із заявою № 24/10/2-2 від 02.10.2024 щодо ділянки надр: Пинязевицьке родовище, реєстраційний номер 770-ЗН/1-24. Стадія розгляду - видано спецдозвіл;

- у рядку 779 містяться відомості про звернення ТОВ «Малинська видобувна компанія» із заявою № 24/10/9-1 від 09.10.2024 щодо ділянки надр: Пинязевицьке родовище, реєстраційний номер 794-ЗН/1-24. Стадія розгляду - без розгляду;

- у рядку 825 містяться відомості про звернення ТОВ «Малинська видобувна компанія» із заявою № 24/10/23-2 від 23.10.2024 щодо ділянки надр: Пинязевицьке родовище, реєстраційний номер 841-ЗН/1-24. Стадія розгляду - без розгляду;

- у рядку 835 містяться відомості про звернення ТОВ «Малинська видобувна компанія» із заявою № 24/10/25-2 від 25.10.2024 щодо ділянки надр: Пинязевицьке родовище, реєстраційний номер 851-ЗН/1-24. Стадія розгляду - на розгляді;

Отже, вищенаведеними відомостями підтверджуються доводи позивача у справі про подальший перепродаж. При цьому вже новою особою - ТОВ «Малинська видобувна компанія», вчиняються дії, направлені на чергове переоформлення предмету спірного правочину на себе. Зазначені відомості свідчать про намір відчуження майнових прав, що були предметом спірного правочину.

Також колегія суддів відзначає, що наказ Державної служби геології та надр України № 460 щодо зміни власника (надрокористувача) до спеціального дозволу на користування надрами № 766 від 24.01.1997, на ТОВ «Новел Пром» видано 07.10.2024, а перша заява ТОВ «Малинська видобувна компанія» щодо наступного переоформлення надійшла через два дні - 09.10.2024.

Аналогічні обставини встановлені Господарським судом міста Києва в ухвалі від 30.10.2024 у справі № 910/11526/24 про забезпечення позову E.S. Mining Company Limited до ТОВ «Новел Пром» та АТ «Коростенський кар`єр» про визнання недійсним договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами.

Колегією суддів береться до уваги те, що особливість такого виду майна, як спеціальний дозвіл на користування надрами, полягає у його вичерпності, а цінність залежить від обсягу корисних копалин, складності їх добутку тощо.

Таким чином, після укладення угоди про умови користування надрами у надрокористувача виникає право видобутку корисних копалин і чим довше він видобуває корисні копалини, тим менше їх лишається на родовищі, а вартість їх видобутку дорожчає. Ці обставини впливають на вартість спеціального дозволу, що також суд переконує у необхідності блокування оформлення нового власника.

Колегія суддів відзначає, що відсутність цих дій призведе до неможливості відновлення права, про яке йде мова у позові і яке є предметом спірного правочину, у повному обсязі (у разі задоволення позову), адже у разі задоволення позову через певний час і повернення об`єкту спору його вартість може значно зменшитися (за рахунок вже видобутих корисних копалин).

Позивач у своїй позовній заяві вказував, що відчужений об`єкт спору підпадає під дію введених Указом Президента України від 12.05.2023 № 279/2023 (пункт 177 додатку 2) санкцій, яким між іншим заблоковано активи позивача - тимчасово позбавлено права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

Отже, при вирішенні справи суд має встановити, чи поширюється цей вид санкції на майно АТ «Малинський каменедробильний завод» (в тому числі відчужений спеціальний дозвіл). Судом у межах даної справи буде здійснено судовий контроль угоди в тому числі на предмет дотримання санкційного законодавства при її вчиненні, а тому вжиття заходів забезпечення позову є доцільним і розумним заходом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність зв`язку між заявленими до застосування заходами забезпечення позову і предметом спору, співмірність та адекватність заходів із позовними вимогами, адже існує спір щодо законності відчуження спеціального дозволу, щодо якого вчиняються дії, спрямовані на його наступний продаж та оформлення на іншого суб`єкта, в той час як можливість збереження інтересів всіх учасників такого спору та попередження можливого порушення прав інших осіб знаходиться в прямій залежності в першу чергу від незмінності спірних правовідносин та їх суб`єктного складу, що буде утруднено наступною реалізацією спірного активу. Також судом враховано, що початок видобутку корисних копалин, який може реалізовуватися після вчинення Державної служби геології та надр України дій, про заборону яких просить заявник забезпечення, буде знецінювати вартість спеціального дозволу з часом.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновком місцевого господарського суду про необхідність забезпечення позову шляхом встановлення заборони Державній службі геології та надр України вносити зміни у частині зміни власника (надрокористувача) до спеціального дозволу; вносити до Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами відомості в частині зміни власника спеціального дозволу; підписувати, укладати та / або вносити зміни до угоди про умови користування надрами згідно спеціального дозволу.

В апеляційних скаргах скаржники зазначають, що виходячи з предмета та підстав позову, запропоновані заходи забезпечення позову мають ознаки часткового вирішення спору по суті, оскільки фактично зводяться до застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами №634 від 16.09.1996. Також скаржники вказують на те, що заборона Державній службі геології та надр України вчиняти дії, про які позивачем зазначено в заяві про вжиття заходів забезпечення позову, не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

При цьому колегія суддів наголошує, що єдиною позовною вимогою, з якою позивач звернувся до суду, є визнання недійсним договору купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами № 766 від 24.01.1997, що укладений між Акціонерним товариством «МАЛИНСЬКИЙ КАМЕНЕДРОБИЛЬНИЙ ЗАВОД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВЕЛ ПРОМ», тобто без застосування наслідків недійсності такого правочину.

Таким чином, заборона Державній службі геології та надр України вносити подальші зміни в частині власника цього спеціального дозволу не може вважатись повним або частковим вирішення спору по суті.

Також судова колегія відзначає, що скаржниками не обґрунтовано їх доводи щодо невідповідності вжитих заходів забезпечення позову вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін та наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції відхиляє аргументи скаржників про те, що судове рішення в оскаржуваній частині прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилаються скаржники - Державна служби геології та надр України та АТ "Малинський каменодробильний завод", в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі №910/13192/24, а тому апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, ухвала Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі №910/13192/24 відповідає матеріалам справи, є законною та обґрунтованою, підстави, передбачені ст. ст. 277-278 ГПК України для її скасування, відсутні.

Керуючись ст. ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України та апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Малинський каменодробильний завод" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі №910/13192/24 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі №910/13192/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покласти відповідно на Державну службу геології та надр України та Акціонерне товариство "Малинський каменодробильний завод".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з перебуванням судді Андрієнка В.В. у відпустці з 25.12.2024 по 03.01.2025 та перебуванням судді Буравльова С.І. у відпустці з 06.01.2025 по 08.01.2025 повний текст постанови складено та підписано 09.01.2025

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов