Постанова

від 10.12.2024 по справі 904/680/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2024 року м.Дніпро Справа № 904/680/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Карпенко А.С.

Представники сторін:

від скаржника: Графченко Ірина Альфредівна (в залі суду) - від Комунального підприємства "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради - адвокат, ордер серія АЕ №1341060 від 25.07.2024р.

представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2024 у справі №904/680/23 (суддя Юзіков С.Г.)

за позовом Комунального підприємства "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради

до Фізичної особи-підприємця Рзаєва Вугара Рзу огли

про визнання недійсним Договору та застосування наслідків недійсності правочину

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

06.02.2024 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Комунального підприємства "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради до Фізичної особи-підприємця Рзаєва Вугара Рзу огли, в якій позивач просить визнати недійсним Договору № б/н купівлі продажу від 05.11.2018 укладеного з Відповідачем, застосування наслідків недійсності правочинну та стягнення з Відповідача 120 500,00 грн

Рішенням Дніпропетровської області від 15.07.2024 у справі №904/680/23 позов задоволено. Визнано недійсним Договір № б/н купівлі продажу від 05.11.2018 укладений Комунальним підприємством "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Рзаєвим Вугаром Рзу огли. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Рзаєва Вугара Рзу огли на користь Комунального підприємства "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради 120 500,00 грн. - коштів, 5 368,00 грн. - судового збору. Стягнуто з Комунального підприємства "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради в дохід держави: ліхтар декоративний парковий (висота 3500мм) - 7 шт., ліхтар декоративний парковий (висота 4500 мм) - 3 шт.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що 05.11.2018 сторони уклали Договір купівлі-продажу (далі Договір), за п. 1.1. якого Продавець (Відповідач) зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим Договором передати у власність Покупця (Позивача) товар, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти й оплатити його.

Найменування товару: Ліхтар декоративний парковий СРV34920000-2 Дорожнє обладнання (п. 1.2. Договору).

Кількість товару: 10 шт. (п. 1.3. Договору).

Загальна сума Договору відповідно до електронного аукціону становить 120 500,00 грн. без ПДВ; По КПКВ 3517670 сума 66 707,00 без ПДВ; По КПКВ 3516030 сума 53 793,00 грн. без ПДВ (п. 2.2. Договору

Відповідно до Звіту про виконання договору про закупівлю від 03.01.2019, Договір від 05.11.2018 виконаний, причини розірвання договору - відсутні.

Однак, 28.12.2021 Адміністративною колегією Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 54/48-20 ухвалено рішення № 54/53-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі Рішення адміністративної колегії).

Відповідно до п. 13, 15 резолютивної частини Рішення адміністративної колегії, визнано, що ТОВ "ЕКОБУД 77" та Відповідач вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції". У вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення торгів, за ідентифікатором закупівлі системи: № UA-0218-09-28-001777-c (назва предмета закупівлі "Ліхтар декоративний парковий"), яка проведена КП "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради.

За порушення зазначене в п. 13 резолютивної частини рішення, накладено арешт на ФОП РЗАЄВА ВУГАР РЗА ОГЛИ штраф у розмірі 3 977,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач, на власний ризик, маючи намір на укладання незаконного договору купівлі-продажу від 05.11.2018, з метою отримання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнув та свідомо допускав настання протиправних наслідків, прийняв участь у проведенні процедури із закупівлі товару, внаслідок чого отримав бюджетні кошти в сумі 120 500,00грн.

Вищенаведене свідчить про наявність у Відповідача умислу на укладення протиправного договору, який суперечить інтересам держави і суспільства з метою отримання прибутку.

При цьому, матеріали справи не містять доказів наявності у Позивача умислу на укладення протиправного договору, який суперечить інтересам держави і суспільства.

З урахуванням викладеного, місцевий гсоподарський дійшов висновку, що вимога про визнання договору купівлі-продажу від 05.11.2018 недійсним мотивованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, Комунальне підприємство "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2024 у справі №904/680/23 скасувати в частині стягнення з Комунального підприємства "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради в дохід держави: ліхтар декоративний парковий (висота 3500 мм) - 7 шт, ліхтар декоративний парковий (висота 4500 мм) - 3 шт.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норму матеріального права - ст.228 ЦК України в частині стягнення майна в дохід держави та порушив норму процесуального права - ст.237 ГПК України, а тому - рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував ст.228 ЦК Україні в частині стягнення в дохід держави ліхтарів, які були поставлені Відповідачем на виконання умов Договору.

Як вбачається зі змісту ч.3 ст.228 ЦК України, при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Отже, відповідно до вказаної норми, суд мав право стягнути в дохід держави лише грошові кошти, які були стягнуті на підставі рішення суду з Відповідача (120 500грн.) та лише у випадку, якщо б Позивач заявляв такого роду позовні вимоги, а тому - суд першої інстанції порушив ч.3 ст.228 ЦК України в частині стягнення з Позивача декоративних ліхтарів.

Суд першої інстанції розглянув вказані позовні вимоги без урахування принципів диспозитивності та рівності всіх сторін, вирішивши питання, про яке Апелянт не просив в позовній заяві: стягнення з Апелянта в дохід держави декоративні ліхтарі, а тому - суд першої інстанції порушив ст.237 ГПК України.

Вважає, що Позивач обрав ефективний спосіб захисту свого порушеного права, а тому - суд першої інстанції мав розглядати справу саме в межах позовних вимог.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Відповідач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Дармін М.О. (доповідач), судді - Кощеєв І.М., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2024 у справі №904/680/23. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 10.12.2024 об 10:00 годин.

10.12.2024 на адресу Центрального апеляційного господарського суду від Рзаєва Вугар Рза огли надійшло клопотання, в якому останній просить розглядати справу без участі відповідача та його адвоката. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

10.12.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

28.09.2018 Позивач в системі електронних публічних закупівель "Prozorro" оприлюднив оголошення про проведення відкритих торгів:

- ідентифікатор закупівлі в системі: UA-0218-09-28-001777-c;

- назва предмету закупівлі: "Ліхтар декоративний парковий";

- код відповідно до класифікації ДК 021:2015:34920000-2 - Дорожнє обладнання, що підтверджується оголошенням про проведення відкритих торгів (Додаток № 6).

Відповідно до форми протоколу розкриття тендерної пропозиції від 16.10.2018 переможцем процедури закупівлі є ФОП Рзаєв Вугар Рза огли, пропозиція останнього відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації, відсутні підстави для відмови, установлені ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі".

05.11.2018 сторони уклали Договір купівлі-продажу (далі Договір), за п. 1.1. якого Продавець (Відповідач) зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим Договором передати у власність Покупця (Позивача) товар, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти й оплатити його.

Найменування товару: Ліхтар декоративний парковий СРV34920000-2 Дорожнє обладнання (п. 1.2. Договору).

Кількість товару: 10 шт. (п. 1.3. Договору).

Загальна сума Договору відповідно до електронного аукціону становить 120 500,00 грн. без ПДВ; По КПКВ 3517670 сума 66 707,00 без ПДВ; По КПКВ 3516030 сума 53 793,00 грн. без ПДВ (п. 2.2. Договору).

Термін оплати: 100% розрахунок протягом 180-ти робочих днів з моменту передачі товару (п. 2.3. Договору).

Здача-приймання товару проводиться уповноваженими представниками Покупця і Продавця на складі Покупця (п. 4.1. Договору).

Цей Договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами 05.11.2018 і діє до 31.12.2018р., або до повного виконання сторонами своїх зобов`язань в порядку ст. 631 ЦК України (п. 7.1. Договору).

Відповідно до Звіту про виконання договору про закупівлю від 03.01.2019, Договір від 05.11.2018 виконаний, причини розірвання договору - відсутні.

Однак, 28.12.2021 Адміністративною колегією Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 54/48-20 ухвалено рішення № 54/53-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі Рішення адміністративної колегії).

Відповідно до п. 13, 15 резолютивної частини Рішення адміністративної колегії, визнано, що ТОВ "ЕКОБУД 77" та Відповідач вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції". У вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення торгів, за ідентифікатором закупівлі системи: № UA-0218-09-28-001777-c (назва предмета закупівлі "Ліхтар декоративний парковий"), яка проведена КП "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради.

За порушення зазначене в п. 13 резолютивної частини рішення, накладено арешт на ФОП РЗАЄВА ВУГАР РЗА ОГЛИ штраф у розмірі 3 977,00 грн.

У пунктах 5.1. - 5.8. Рішення адміністративної колегії зазначено, що у закупівлі UA-0218-09-28-001777-c ТОВ "Екобуд 77" та ФОП Рзаєв Вугар Рза огли вчиняли протиправні дії які полягали у:

- одночасному поданні тендерних пропозицій (в один день та у послідовний час);

- одночасному вході до аукціонів з одних ІР-адрес (у послідовний час);

- одночасному вході до особистих кабінетів на одному авторизованому електронному майданчику для створення своїх тендерних пропозицій (в один день та у час, наближений до послідовного);

- одночасній оплаті за участь у аукціонах із використанням одних ІР-адрес (через одну банківську установу);

- використанні одних ІР-адрес під час здійснення господарської діяльності, у тому числі в період проведення закупівель;

- використанні одного телефонного номеру;

- участі ТОВ "Екобуд 77" в якості "технічного" учасника у вигляді неподання обов`язкових документів (банківських гарантій і банківських довідок, що є узгодженою поведінкою, що стосується спотворення результатів закупівель зазначених у рішенні.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного:

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Даючи оцінку правовідносинам, що склались між відповідачами в ході виконання спірного договору, колегія суддів зазначає, що такі містять ознаки договору будівельного підряду, за яким, відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

З приписами ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Частиною 3 ст. 228 ЦК України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Норма аналогічного змісту міститься у ч. 1 ст. 208 ГК України.

Зі змісту ст. 228 ЦК України вбачається, що у ній законодавець передбачив дві окремі обставини, з якими закон пов`язує нікчемність або недійсність правочину, - порушення публічного порядку (ч. ч. 1, 2 цієї статті) та невідповідність інтересам держави та суспільства (ч. 3).

У першому випадку правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а тому визнання його недійсним судом не вимагається. При цьому ст. 228 ЦК України не встановлює наслідків такої недійсності правочину.

У п. 68 постанови від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.11.2018 у справі № 577/5321/17, щодо того, що правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Цивільні правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними.

Натомість, у випадку невідповідності правочину інтересам держави та суспільства, він за ч. 3 указаної статті може бути визнаний судом недійсним, що вказує на його оспорюваний характер. Ця ж правова норма передбачає й наслідки такої недійсності правочину.

За приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України стягнення в дохід держави одержаного чи належного за зобов`язанням здійснюється лише в тих випадках, коли завідомо суперечний інтересам держави і суспільства договір був повністю або частково виконаний хоча б однією із сторін. Наслідком визнання правочину недійсним не може бути його розірвання, оскільки відповідні вимоги є за своїм правовим характером взаємовиключними.

Наявність умислу у сторони угоди означає, що вона, виходячи з обставин справи, усвідомлювала або повинна була усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнула або свідомо допускала настання протиправних наслідків.

Щодо безпосередньо наслідків такої недійсності зобов`язання, то при наявності наміру лише в однієї із сторін зобов`язання, все отримане стороною, яка вчинила протиправний правочин, повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане іншою стороною, яка такого наміру не мала, або належне їй на відшкодування виконаного, стягується за рішенням суду в дохід держави.

Наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін цього правочину.

Отже, правові наслідки вчинення правочину з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, є заходом цивільно-правової відповідальності, що полягає у припиненні права власності на майно, яке переходить у власність держави. Фактично це повернення в первісний майновий стан однієї із сторін недійсного правочину, яка не мала умислу вчинити правочин, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та стягнення за рішенням суду в дохід держави з іншої сторони, яка мала умисел вчинити правочин, визнаний судом недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, одержаного нею за правочином або належного їй на відшкодування виконаного.

Враховуючи необхідність захисту публічних інтересів держави і суспільства, особливі правові наслідки недійсності правочину, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України, в умовах боротьби з корупційними явищами в державі є доцільним та обґрунтованим задля забезпечення виконання державою своїх завдань перед суспільством та людиною. Це сприяє більш ефективному захисту цивільних прав та інтересів учасників цивільних правовідносин та захисту інтересів держави і суспільства цивільно-правовими заходами.

Частиною 3 ст. 5 ГК України врегульовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.03.2019 №922/1391/18, ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Питання про те, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом. При цьому вирок суду, постановлений у кримінальній справі, не є єдиним та обов`язковим доказом вини.

Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права неодноразово викладалися і в постановах Верховного Суду (зокрема від 09.07.2019 у справі №911/1113/18, від 10.06.2021 у справі №910/114/19, від 15.12.2021 у справі №910/6271/17, від 13.01.2022 у справі №908/3736/15).

У свою чергу, практична реалізація вказаного принципу бюджетної системи України під час здійснення видатків бюджету досягається завдяки Закону України "Про публічні закупівлі". Цей Закон, як указано в його преамбулі, визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальних громад. Його метою є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції.

Сфера публічних закупівель є функціонально орієнтованим елементом економічної безпеки держави, вбудованим у механізм функціонування бюджетного сектора економіки, ресурсно-економічного і фінансового забезпечення галузей державного управління, освіти, культури та охорони здоров`я. При цьому економічна безпека у сфері закупівель полягає в цільовому та ефективному витрачанні бюджетних коштів, дотриманні необхідної якості товарів, що поставляються, і послуг, максимально повному використанні конкурсних правил при виборі постачальників, протидії кримінально-корупційним загрозам.

Забезпечення економічної безпеки у сфері державних закупівель означає її розвиток відповідно до суспільно необхідних потреб державних інститутів, економічних норм і нормативів забезпеченості та витрачання відповідних ресурсів, встановлених стандартів якості та ефективності та в рамках правового поля.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції на час проведення закупівлі) закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників.

Згідно з п. 28 ч. 1 ст. 1 Закону "Про публічні закупівлі" (в редакції на час проведення закупівлі) тендер (торги) - здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця торгів згідно з процедурами, установленими цим Законом (крім переговорної процедури закупівлі).

Держава намагається створити умови для ефективного використання бюджетних коштів при закупівлі товарів, робіт та послуг, створюючи відповідні механізми при проведенні закупівель, які закладені в Законі України "Про публічні закупівлі". Дотримуватись цих правил повинні всі учасники процедур закупівель.

При цьому метою Закону України "Про публічні закупівлі" є саме забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Так, Верховний Суд, розглядаючи справу № 910/114/19 про визнання недійсним договору про закупівлю як такого, що, зокрема, суперечить інтересам держави та суспільства, у п. 32-33 постанови від 10.06.2021 вказав, що визначене положеннями Закону України "Про публічні закупівлі" спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, що одночасно слугує захисту інтересів держави. Тому прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом вимог.

Невід`ємною умовою ефективного функціонування економічної системи в Україні є розвиток якісного конкурентного середовища - результату й сукупності умов взаємодії усіх суб`єктів ринку за відповідного рівня економічного змагання й можливості впливу окремих економічних агентів на загальноринкову ситуацію.

Вільне змагання суб`єктів господарювання забезпечує встановлення цін на рівні, що приводить до оптимального розподілу суспільних ресурсів, сприяє підвищенню рівня організації господарської діяльності та здійсненню науково - технічного прогресу.

Держави - учасниці Конвенції ООН проти корупції, прийнятої на 58 сесії Генеральної Асамблеї ООН 31.10.2003, беручи до уваги принципи належного управління державними справами й державним майном, справедливості, відповідальності й рівності перед законом і необхідність забезпечити добропорядність, домовилися про те, що цілями Конвенції є, зокрема, заохочення чесності, відповідальності й належного управління громадськими справами й державним майном (преамбула та ст. 1 Конвенції).

У сфері державних закупівель та управління державними фінансами кожна Держава - учасниця, зокрема й Україна, вживає згідно з основоположними принципами своєї правової системи необхідних заходів для створення належних систем закупівель, які ґрунтуються на прозорості, конкуренції та об`єктивних критеріях прийняття рішень і є ефективними (ч. 1 ст. 9 Конвенції ООН проти корупції).

Отже, порушення законодавства про публічні закупівлі шляхом усунення конкуренції під час проведення тендеру призводять до незабезпечення положень Конвенцій та підриву авторитету України.

Обставини вчинення та наслідки таких діянь для економіки держави свідчать про невідповідність указаних фактів як правовій природі здійснення публічних закупівель у цілому, яка заснована на чесній господарській діяльності учасників тендерів та замовників, так і інтересам держави та суспільства.

Зазначені обставини та наслідки передбачають розпорядження бюджетними коштами з недотриманням принципів максимальної економії, ефективності та результативності їх витрачання, які забезпечуються завдяки добросовісній конкуренції суб`єктів господарювання.

Близька за змістом правова позиція, висловлена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові від 25.08.2022 у справі № 904/6691/20 (910/18605/19).

Порушення процедури публічних закупівель унеможливлює раціональне та ефективне використання коштів, спричиняє істотну шкоду інтересам держави щодо здійснення права державної власності, тобто права держави володіти, доцільно, ощадливо, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і у своїх інтересах коштами, що належать їй як безпосередньо, так і через органи державної влади, і, як наслідок, не відповідає суспільному інтересу. Виконання зобов`язань за оскаржуваним правочином, укладеним із порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, не відповідає принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі.

Відповідно до ч. 3 ст. 42 Конституції України держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Саме держава взяла на себе обов`язок відповідно до ст. 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції" здійснювати заходи щодо демонополізації економіки, фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, консультативної та іншої підтримки суб`єктів господарювання, які сприяють розвитку конкуренції.

Таким чином, прийняття та дотримання законодавства про боротьбу з недобросовісною конкуренцією, зокрема, у сфері публічних закупівель та закупівель, які прирівнюються до державних, відповідає інтересам держави і суспільства (цієї ж позиції дотримується Верховний Суд, про що зазначено у постанові Касаційного господарського суду від 26.10.2022 у справі №904/5558/20).

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України ,колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанцїі в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що за наслідками провадення Позивачем 28.09.2018р. в системі електронних публічних закупівель "Prozorro" про проведення відкритих торгів (ідентифікатор закупівлі в системі: UA-0218-09-28-001777-c) предмету закупівлі "Ліхтар декоративний парковий" (код відповідно до класифікації ДК 021:2015:34920000-2 - Дорожнє обладнання, що підтверджується оголошенням про проведення відкритих торгів (Додаток № 6) з переможцем процедури закупівлі є ФОП Рзаєв Вугар Рза огли, 05.11.2018 сторони уклали Договір купівлі-продажу (далі Договір); виконання , відповідно до Звіту про виконання договору про закупівлю від 03.01.2019р.; прийняття 28.12.2021р. Адміністративною колегією Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 54/48-20 рішення № 54/53-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі Рішення адміністративної колегії).

Відповідно до п. 13, 15 резолютивної частини Рішення адміністративної колегії, визнано, що ТОВ "ЕКОБУД 77" та Відповідач вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції". У вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення торгів, за ідентифікатором закупівлі системи: № UA-0218-09-28-001777-c (назва предмета закупівлі "Ліхтар декоративний парковий"), яка проведена КП "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради.

За порушення зазначене в п. 13 резолютивної частини рішення, накладено арешт на ФОП РЗАЄВА ВУГАР РЗА ОГЛИ штраф у розмірі 3 977,00 грн.

У пунктах 5.1. - 5.8. Рішення адміністративної колегії зазначено, що у закупівлі UA-0218-09-28-001777-c ТОВ "Екобуд 77" та ФОП Рзаєв Вугар Рза огли вчиняли протиправні дії які полягали у:

- одночасному поданні тендерних пропозицій (в один день та у послідовний час);

- одночасному вході до аукціонів з одних ІР-адрес (у послідовний час);

- одночасному вході до особистих кабінетів на одному авторизованому електронному майданчику для створення своїх тендерних пропозицій (в один день та у час, наближений до послідовного);

- одночасній оплаті за участь у аукціонах із використанням одних ІР-адрес (через одну банківську установу);

- використанні одних ІР-адрес під час здійснення господарської діяльності, у тому числі в період проведення закупівель;

- використанні одного телефонного номеру;

- участі ТОВ "Екобуд 77" в якості "технічного" учасника у вигляді неподання обов`язкових документів (банківських гарантій і банківських довідок, що є узгодженою поведінкою, що стосується спотворення результатів закупівель зазначених у рішенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Інформація щодо оскарження до суду рішення Адміністративної колегії - відсутня.

Отже, Адміністративна колегія Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 54/48-20 встановила, що поведінка Відповідача є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, заборонених п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Через вчинення ТОВ "Екобуд 77" та ФОП Рзаєв Вугар Рза огли антиконкурентних узгоджених дій, змагання між зазначеними суб`єктами господарювання під час підготовки та участі у торгах не відбувалося, тобто суб`єкти господарювання не намагалися здобути завдяки власним досягненням переваги над іншими учасниками торгів. Внаслідок цього замовник був змушений обрати найкращу запропоновану цінову пропозицію, яка склалася не завдяки економічній конкуренції, а у результаті узгодженої неконкурентної поведінки.

З огляду на викладене, дії ФОП Рзаєв Вугар Рза огли спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору із замовником не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечать інтересам держави та суспільства, оскільки порушують правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин та не сприяє, а, навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі.

Завідомо суперечлива мета дій цього суб`єкта господарювання полягала у тому, щоб уникнути встановлених Законом України "Про публічні закупівлі" обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах.

Неправомірна поведінка ФОП Рзаєв Вугар Рза огли, що мала місце на стадії проведення процедури закупівлі та прийняття рішення тендерного комітету, не може мати правомірного наслідку - укладення договору.

Недобросовісність дій підприємства доводиться фактичними обставинами справи, у тому числі не оскарженим рішенням Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 54/48-20 щодо узгодження поведінки учасників конкурсних торгів.

Таким чином, господарський суд дійшов правильного висновку, що спірний договір купівлі-продажу від 05.11.2018р. є недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 і ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Предметом апеляційної скарги є рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з Комунального підприємства "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради в дохід держави: ліхтарів декоративних паркових (висотою 3500мм) у кількості 7 штук та (висотю 4500 мм) у кількості 3 штук.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

Відповідно до пункту 4 частини 1, частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню

Для вирішення спору у справі, що переглядається, колегія суддів звертається до правового висновку, який викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 листопада 2024 року у справі № 911/934/23, згідно якої : « … перш за все необхідно встановити правову природу санкцій, передбачених частиною третьої статті 228 ЦК України та частиною першою статті 208 ГК України, а також з`ясувати їх сумісність з міжнародними договорами, згоду на які надано Верховною Радою України. Оскільки ані перше, ані друге питання не були раніше предметом розгляду Верховного Суду, а відповідні висновки не формулювались, розгляд цих питань є необхідним також для розвитку права.

80. Відповідно до частини третьої статті 228 ЦК України: "у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави".

81. Подібні за змістом правила встановлені й у частині першій статті 208 ГК України.

82. Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19, пункт 8.22), від 06.09.2023 у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22, пункт 70), від 03.10.2023 у справі № 686/7081/21 (провадження № 14-91цс22, пункт 85) та інші).

83. Водночас санкції, передбачені частиною третьою статті 228 ЦК України, частиною першою статті 208 ГК України, не є компенсаційними, оскільки положеннями зазначених норм передбачено застосування цих санкцій на користь держави незалежно від ступеню негативного впливу виконання правочину на майновий стан держави, та навіть незалежно від того, чи наявний такий вплив взагалі. Отже, санкції, передбачені частиною третьою статті 228 ЦК України, частиною першою статті 208 ГК України, не є способами захисту прав держави, а є конфіскаційними санкціями. Вони спрямовані на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

84. Застосування цих санкцій є втручанням держави у право власності приватних осіб. Тому підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції). Відповідно до зазначеної статті кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

85. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

86. Критерій обґрунтованості втручання виконаний, оскільки санкції передбачені у національному законодавств, а саме частиною третьою статті 228 ЦК України, частиною першою статті 208 ГК України. Критерій легітимної мети в частині цих майнових санкцій теж виконаний, оскільки вчинення дій, які не відповідають інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, знаходиться у сфері загальних інтересів. Але колегія суддів вважає, що критерій розумного балансу (пропорційності) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення, - не виконаний.

87. Так, ЄСПЛ у справі Imeri v. Croatia від 24 червня 2021 року (заява № 77668/14) зробив висновок, що принцип пропорційності має бути дотриманий не лише щодо визначення правил щодо суворості санкцій, але й оцінки факторів, які можуть бути взяті до уваги при встановленні санкцій (пункт 84). Зокрема, в зазначеній справі ЄСПЛ взяв до уваги той факт, що заявники не мали кримінального минулого та що вони не підозрювалися чи не були обвинувачені у вчиненні жодного кримінального правопорушення.

88. Колегія суддів вважає, що норми частини третьої статті 228 ЦК України, частини першої статті 208 ГК України порушують принцип пропорційності у двох аспектах: як в частині суворості санкцій, так і в частині неврахування факторів, які мають бути взяті до уваги при встановленні санкцій.

89. Зазначені наведеними вище статтями санкції визначаються в розмірі вартості предмета договору незалежно від того, в чому саме полягає невідповідність правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, якою мірою порушені інтереси держави і суспільства, його моральні засади. Відтак, не враховується ступінь тяжкості правопорушення та його наслідків.

90. Санкції застосовуються без урахування будь-яких інших факторів, які мали б бути взяті до уваги. Наприклад, на їх застосування не впливає чи було вчинене правопорушення під впливом погрози, примусу; чи було воно вчинено повторно чи за попередньою змовою тощо.

91. При цьому суд, застосовуючи такі санкції, позбавлений можливості врахувати зазначені фактори, оскільки закон імперативно встановлює розмір таких санкцій у вигляді всього одержаного за правочином або належного за ним. Тобто у даному випадку закон встановлює абсолютно визначені та безальтернативні санкції, а суд не має розсуду для визначення (корегування) їх розміру.

92. Крім того, положення частини третьої статті 228 ЦК України, частини першої статті 208 ГК України передбачають застосування санкцій навіть до сторони правочину, яка не винна у правопорушенні (вчиненому іншою стороною), та є добросовісною. Так, у таких випадках з добросовісної сторони правочину стягується в дохід держави все одержане нею або належне їй на відшкодування виконаного незалежно від того, чи було фактично повернуто такій стороні все одержане іншою стороною, чи ні.

93. При цьому за висновками ЄСПЛ справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

94. Тому колегія суддів дійшла висновку про те, що норми частини третьої статті 228 ЦК України та частини першої статті 208 ГК України не підлягають застосуванню як такі, що порушують критерій сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції у світлі практики ЄСПЛ.

95. Колегія суддів mutatis mutandis враховує висновки Конституційного Суду України (КСУ), зроблені у Рішенні від 01.11.2023 у справі № 9-р(II)/2023 за конституційною скаргою ОСОБА_1 щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого припису пункту 2 частини другої статті 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" (щодо індивідуалізації юридичної відповідальності за порушення прав споживачів) (далі - Закон № 2735).

96. У цьому Рішенні (пункти 4.8, 4.9 мотивувальної частини) КСУ звернув увагу на те, що встановлення в законі абсолютно визначених та/або безальтернативних санкцій має бути розумно поєднане з наданням законом уповноваженому суб`єктові притягнення особи до юридичної відповідальності варіативності в питанні обрання санкції до правопорушника, щоб уможливити додержання принципів домірності та індивідуалізації юридичної відповідальності. Принципи домірності та індивідуалізації юридичної відповідальності в разі притягнення особи до юридичної відповідальності можуть бути забезпечені, зокрема, у спосіб установлення в законі різних видів санкцій за вчинення того самого правопорушення або різних за розміром штрафів, що їх може бути накладено на порушників тієї самої охоронної норми. Оспорюваний припис Закону № 2735, що визначає безальтернативну санкцію, яка до того ж має ознаки абсолютно визначеної, не надає суб`єкту накладання адміністративного стягнення можливості врахувати те, що гіпотезою пункту 2 частини другої статті 44 Закону № 2735 охоплено велику кількість виявів об`єктивної та суб`єктивної сторін цього правопорушення. Таке не забезпечує домірності та індивідуалізації юридичної відповідальності порушника з урахуванням усіх значущих обставин справи.

97. Водночас колегія суддів не робить висновків про відповідність чи невідповідність Конституції України частини третьої статті 228 ЦК України, частини першої статті 208 ГК України, оскільки для вирішення спору у справі, що переглядається, це не є потрібним, бо з огляду на невідповідність цих положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції зазначені положення не підлягають застосуванню незалежно від того, чи відповідають вони Конституції України, чи ні. З цих же міркувань колегія суддів не аналізує правовідносини сторін та не встановлює їх характер, оскільки такий аналіз також не впливає на вирішення справи, що переглядається, по суті…»

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

Відповідно до пункту 4 частини 1, частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки розглядаючи справу, місцевий господарський суд неправильно застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню у спірних правовідносинах, рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з Комунального підприємства "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради в дохід держави: ліхтарів декоративних паркових (висотою 3500мм) у кількості 7 штук та (висотю 4500 мм) у кількості 3 штук підлягає скасуванню. Апеляційна скарга, відповідно, підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 8052,00 грн. підлягають стягненню з Фізичної особи-підприємця Рзаєва Вугара Рзу огли.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2024 у справі №904/680/23 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2024 у справі №904/680/23 в частині стягнення з Комунального підприємства "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради в дохід держави: ліхтар декоративний парковий (висота 3500мм) - 7 шт., ліхтар декоративний парковий (висота 4500 мм) - 3 шт. - скасувати.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції.

Позов задовольнити.

Визнати недійсним Договір № б/н купівлі продажу від 05.11.2018 укладений Комунальним підприємством "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75, код 39754779) та Фізичною особою-підприємцем Рзаєвим Вугаром Рзу огли ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ).

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Рзаєва Вугара Рзу огли ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75, код 39754779) 120 500,00 грн. - коштів, 5 368,00 грн. - судового збору.

Стягнути з Комунальним підприємством "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75, код 39754779) на користь держави 120 500,00 грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Рзаєва Вугара Рзу огли ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75, код 39754779) 8052,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 09.01.2025.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус