Рішення

від 08.01.2025 по справі 902/1142/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" січня 2025 р.Cправа № 902/1142/24

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Виноградського О. Є., за участю секретаря судового засідання Ганкіної А. Л., за участю:

представника позивача - адвоката Волошенюк О. В.,

представник відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Господарського суду Вінницької області матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю-підприємство "Авіс" (місцезнаходження: вул. Пирогова, буд. 150, м. Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., 21037; ідентифікаційний код юридичної особи: 13304871)

до Фізичної особи-підприємця Палагнюка Володимира Святославовича (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )

про стягнення 9597,79 грн боргу за договором відповідального зберігання,

УСТАНОВИВ:

Процесуальні дії у справі, стислий виклад позицій сторін.

31.10.2024 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю-підприємство "Авіс" до Фізичної особи-підприємця Палагнюка Володимира Святославовича про стягнення 9597,79 грн заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору відповідального зберігання № ДВЗ-1 від 04.02.2021 в частині повної та своєчасної оплати товару, яка складається з: 3859,39 грн - 10% річних, 5738,40 грн - інфляційних втрат.

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що у зв`язку із неналежним виконанням Фізичною особою-підприємцем Палагнюком Володимиром Святославовичем умов Договору відповідального зберігання № ДВЗ-1 від 04.02.2021 (далі - Договір) в частині повної та своєчасної оплати товару, Товариство з обмеженою відповідальністю-підприємство "Авіс" звернулося із відповідним позовом до Господарського суду Вінницької області.

За результатами розгляду справи № 902/1096/21 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю-підприємство "Авіс" до Фізичної особи-підприємця Палагнюка Володимира Святославовича про стягнення заборгованості в загальному розмірі 14553,77 грн, з яких: 13416,00 грн - сума основного боргу, 786,58 грн - 10 % річних та 351,19 грн - інфляційного збільшення, Господарський суд Вінницької області ухвалив рішення від 03.02.2022, яким позов задоволено частково. Рішення Господарського суду Вінницької області від 03.02.2022 у справі № 902/1096/21 набрало законної сили 01.03.2022.

Позивач зазначає, що у справі № 902/1096/21 ним були розраховані 10 % річних до 01.11.2021 включно, а інфляційні втрати - до вересня 2021 року включно. Судове рішення про стягнення з відповідача коштів станом на день подання позовної заяви не виконано, а отже позивач вправі отримати компенсацію (плату) від боржника за користування ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2024 здійснено автоматизований розподіл, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 902/1142/24 та визначено суд у складі Виноградського О. Є.

Ухвалою судді Господарського суду Вінницької області про відкриття провадження від 05.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; розгляд справи по суті призначено на 27.11.2024.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини третьої статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Судове рішення від 05.11.2024 надіслано на адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Водночас, 18.11.2024 до суду надійшов конверт з вказаною ухвалою та довідкою про причини повернення - "адресат відсутній за вказаною адресою" від 12.11.2024 (вх. канц. суду № 01-44/1611/24).

У зв`язку із поверненням поштової кореспонденції суд зазначає, що відповідно до пункту 5 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Направлення ухвали рекомендованою кореспонденцією на адресу учасника є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання кореспонденції адресатом перебуває поза межами контролю суду. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанові Верховного Суду від 18.03.2021 по справі № 911/3142/19.

Таким чином, днем вручення ухвали судді Господарського суду Вінницької області про відкриття провадження у справі № 902/1142/24 від 05.11.2024 відповідачу є 12.11.2024.

Відповідно до частини першої статті 251 ГПК України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Протягом встановленого законом строку відповідач відзив на позовну заяву не надав.

25.11.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання представника позивача адвоката Волошенюк О. В. б/н від 25.11.2024 (вх. канц. суду № 01-34/11570/24) про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката. В означеному клопотанні заявниця просить суд стягнути з відповідача кошти у сумі 1000,00 грн, витрачених позивачем на послуги адвоката.

Судове засідання, призначене на 27.11.2024, не відбулось, у зв`язку із перебуванням судді Виноградського О. Є. у відпустці з 26.11.2024 по 01.12.2024 включно.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 03.12.2024 суд призначив судове засідання для розгляду справи № 902/1142/24 по суті на 18.12.2024.

На визначену судом дату, 18.12.2024, в судовому засіданні взяла участь представник позивача адвокат Волошенюк О. В.

З метою дотримання принципів змагальності та диспозитивності господарського процесу, які закріплено у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14 ГПК України, задля реалізації права відповідача на участь в розгляді своєї справи, 18.12.2024 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про відкладення розгляду справи на 08.01.2025.

08.01.2025 до суду з`явилась представник позивача адвокат Волошенюк О. В., відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, будь-яких заяв, клопотань до суду не надавав.

Судом враховано, що присвоєння поштовому відправленню штрихового кодового ідентифікатора надає споживачу поштових послуг можливість відслідковувати в автоматизованій системі реєстрації та контролю поштове відправлення та отримувати інформацію через інтернет на офіційному сайті АТ "Укрпошта" (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 925/418/20).

Дослідивши трекінг про відстеження поштового повідомлення № 0610216898780, роздрукованого з офіційного веб-сайта оператора поштового зв`язку АТ "Укрпошта", суд встановив, що лист з ухвалою суду від 18.12.2024, надісланий на відому суду адресу, повернуто відправнику 06.01.2025 у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.

Як зазначалось вище, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Також за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Відповідно до частини першої статті 4 цього ж закону судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За приписами частини другої статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині дев`ятій статті 165 ГПК України.

Відповідно до частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи, що відповідача було належним чином повідомлено про розгляд справи у суді, дотримуючись засад відкритості та гласності судового процесу, сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач, у свою чергу, не скористався наданим йому правом на участь у судовому засіданні та на подання відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини дев`ятої статті 165 та частини другої статті 178 ГПК України, за відсутності відповідача.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Волошенюк О. В. позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

За наслідками розгляду справи, у судовому засіданні суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у справі та орієнтовний час повернення.

Після виходу суду із нарадчої кімнати проголошено вступну та резолютивну частину рішення, яку долучено до матеріалів справи.

Фактичні обставини, які встановив суд на підставі наявних в матеріалах справи доказів, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що в провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 902/1096/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС" з вимогою до Фізичної особи-підприємця Палагнюка Володимира Святославовича про стягнення заборгованості в загальному розмірі 14553,77 грн, з яких: 13416,00 грн - сума основного боргу; 786,58 грн - 10% річних та 351,19 грн - інфляційне збільшення.

Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від області від 03.02.2022 у справі № 902/1096/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю-підприємство "Авіс" задоволено частково, ухвалено стягнути з Фізичної особи - підприємця Палагнюка Володимира Святославовича на користь позивача 13416,00 грн - основного боргу; 768,20 грн - 10% річних; 351,19 грн - інфляційного збільшення; 2267,13 грн - витрат зі сплати судового збору та 2996,21 грн - витрати на професійну правничу допомогу. В решті позовних вимог відмовлено.

Вказаним судовим рішенням встановлені такі обставини:

"…04 лютого 2021 року між Фізичною особою - підприємцем Палагнюком Володимиром Святославовичем (відповідач, за Договором - Зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю - Підприємство "АВІС" (позивач, за Договором - Поклажодавець) укладено Договір відповідального зберігання № ДВЗ-1 (надалі - Договір).

Згідно з предметом Договору, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку дії цього Договору індивідуально визначені речі (надалі іменується "Майно"), найменування, кількість, одиниця виміру, ціна одиниці виміру й загальна вартість яких, зазначені у видатковий накладних та Акті приймання-передачі Майна, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідальне зберігання за цим Договором є безоплатним, витрати Зберігача на зберігання Майна Поклажодавцем не відшкодовуються (п. 1.2. Договору)

Право власності на Майно до Зберігача не переходить, воно не може бути задіяне в господарському обороті Зберігача та/або передано третім особам (п. 1.3. Договору).

За змістом п. 2.1. Договору Зберігач зобов`язаний: прийняти на зберігання Майно, передбачене даним Договором (п. 2.1.1.); вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності Майна протягом строку зберігання (п. 2.1.2.); повернути майно Поклажодавцеві за першою вимогою останнього, навіть якщо передбачений Договором строк не закінчився (п. 2.1.5).

Відповідно до п. 4.1. Договору Зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність Майна з моменту передання Майна на зберігання і до моменту його повернення Поклажодавцеві. У випадку втрати (нестачі) або пошкодження Майна, яке передане на зберігання, або його частини, Зберігач повинен за свій рахунок повернути Поклажодавцеві рівну кількість аналогічного Майна в належному стані.

Якщо Зберігач не в змозі повернути Поклажодавцеві Майно, отримане ним на зберігання, то він зобов`язаний протягом трьох банківських днів від дня отримання відповідної письмової вимоги, сплатити Поклажодавцеві вартість Майна, яке ним не було повернуто (п. 4.2. Договору).

Якщо Зберігач не повернув Поклажодавцеві Майно згідно із підпунктом 2.1.4 пункту 2.1. Договору, а також не виконав вимог пункту 4.4 Договору, він зобов`язаний сплатити вартість не повернутого Майна з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також десять процентів річних від простроченої суми за користування чужими грошовими коштами від дня одержання від Поклажодавця вимоги про повернення Майна до дня фактичного передання Майна Поклажодавцеві або повернення йому вартості такого Майна.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін (п. 7.1. Договору).

Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1. цього Договору та закінчується 31 грудня 2023 року (п. 7.2. Договору).

Даний договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками без жодних застережень та зауважень.

05.02.2021, на виконання Договору позивач передав, а відповідач прийняв маргарин столовий "Сонячний" 72% (мон.20 кг.) у кількості 400 кг, що підтверджується накладною на відповідальне зберігання № АУ0000074.

30.03.2021 позивач направив на адресу відповідача вимогу № 211, в якій вимагав терміново повернути Поклажодавцеві Майно, передане на зберігання згідно із накладною на відповідальне зберігання № АУ0000074 від 05.02.2021, письмово повідомивши Поклажодавця про дату та місце повернення Майна.

Вимога № 211 від 30.03.2021 отримана відповідачем 01.04.2021, що підтверджується підписом на бланку рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 2105020269077.

Проте, як наголошує позивач, та підтверджується матеріалами справи, відповідач не повідомив позивача про дату й місце повернення Майна, не повернув Майно й не надав відповіді на вимогу.

09.04.2021 позивач, відповідно до п. 4.4. Договору, направив на адресу відповідача вимогу № 252, в якій вимагав терміново перерахувати Поклажодавцеві вартість не повернутого Майна у розмірі 13 416,00 грн.

Вимога № 252 від 09.04.2021 отримана відповідачем 22.04.2021, що підтверджується підписом на бланку рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 2103702269971.

Позивач зауважує, що відповідачем вимогу залишено без виконання та відповіді, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Оскільки відповідачем обов`язок щодо повернення Майна з відповідального зберігання не виконано та не сплачено вартості неповернутого Майна, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 13 416,00 грн, 10% річних у розмірі 786,58 грн та інфляційних втрат в сумі 351,19 грн…

… З долученого до матеріалів справи розрахунку слідує, що позивачем здійснено нарахування 10% річних в період з 01.04.2021 по 01.11.2011...

… Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, нарахованих за період травень-вересень 2021 року, судом не виявлено помилок, тому вказана вимога підлягає до задоволення, в розмірі, визначеному позивачем…

… Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому, п. 4.5. Договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 10 %.".

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень судове рішення у справі № 902/1096/21 набрало законної 01.03.2022. На виконання вказаного рішення Господарським судом Вінницької області видано відповідний наказ від 01.03.2022.

Суд встановив, що Постановою головного державного виконавця Федоринського С. П. від 21.10.2022 за судовим наказом Господарського суду Вінницької області від 01.03.2022 у справі № 902/1096/21 відкрито виконавче провадження № 70121099 (а. с. 15-16).

Матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем розрахунків за Договором у сумі 19798,73 грн.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення 3859,39 грн - 10% річних, що нараховані за період 02.11.2021 до 16.09.2024 (включно), та 5738,40 грн - інфляційних втрат, що нараховані за період з жовтня 2021 року по серпень 2024 року (включно) на суму основного зобов`язання за Договором - 13416,00 грн, відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (пункти 5.11 - 5.13 постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

Відповідно до частини першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, зокрема, і факту наявності боргу, встановленого рішенням суду. Цей висновок зроблено Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11.03.2024 № 522/3342/22.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (постанова Великої палати Верховного Суду від 07.02.2024 № 910/3831/22).

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання (постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 913/70/18).

Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу. Таку позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду (постанова від 04.06.2019р. у справі № 916/190/18), а згідно з частиною четвертою статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано або виконано з простроченням, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Згідно з статтею 202 ГК України, господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управленої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Таким чином, наявність рішення Господарського суду Вінницької області, яким стягнуто з відповідача заборгованість, що набрало законної сили, ніяким чином не припиняє зобов`язання відповідача щодо оплати заявленої заборгованості та не позбавляє позивача права вимагати сплати інфляційних втрат та процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України за весь період прострочення основного зобов`язання.

Також стаття 625 ЦК України надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, встановити інший, ніж три проценти річних, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Норма щодо трьох процентів річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивною та застосовуються у разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У спірних правовідносинах сторонами у пункті 4.5 Договору погоджено застосування 10 % річних, що також встановлено у рішенні Господарського суду Вінницької області у справі № 902/1096/21 від 03.02.2022. Цим же рішенням стягнуто з відповідача 10% річних за період з 01.04.2021 по 01.11.2011 (включно).

У позовні заяві адвокатом Волошенюк О. В. зроблено детальний розрахунок, який проведений на суму основного боргу за період з 02.11.2021 по 16.09.2024, відповідно до якого 10 % річних становлять 3859,39 грн.

Судом здійснено перевірку даного розрахунку і встановлено, що такий є арифметично правильним.

Водночас, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 625 ЦК України, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, згідно з якими суд з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Також Касаційний господарський суд Верховного Суду у постанові від 15.08.2023 у справі № 924/1277/20 погодився із висновком про те, що проценти річних відповідно до статті 625 ЦК України, як і інші санкції, які носять компенсаційний характер, можуть бути зменшені судом, виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням критеріїв, визначених статтями 223 ГК України та 551 ЦК України.

Суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки та відсотків річних.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що вирішення питання про зменшення неустойки та відсотків річних та розмір, до яких вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Ухвалюючи рішення про зменшення розміру процентів річних, суд взяв до уваги такі обставини:

- інтереси позивача додатково захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом пред`явлення вимог про стягнення суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів;

- позивачем не наведено розмір збитків, завданих невиконанням зобов`язання відповідачем;

- покладення надмірного фінансового тягаря на відповідача може призвести до погіршення його матеріального становища, що може мати наслідком його неплатоспроможність.

Отже, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, наявні достатні правові підстави для зменшення розміру процентів річних на 50% і таким чином стягненню підлягає 1929,69 грн.

За прострочення відповідачем сплати боргу в сумі 13416,00 грн позивач також здійснив нарахування до стягнення в порядку частини другої статті 625 ЦК України інфляційних втрат за період з 01.10.2021 по 31.08.2024 у розмірі 5738,40 грн (а. с. 2).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Як встановлено в рішенні Господарського суду Вінницької області від 03.02.2022 розрахунок інфляційних втрат здійснено за період з травня 2021 року по вересень 2021 року на суму боргу за накладною на відповідальне зберігання № АУ0000074 від 05.02.2021, а тому нарахування позивачем на залишок боргу (13416,00 грн) з жовтня 2021 року по вересень 2024 року є підставним та таким, що базується на нормах чинного законодавства та судової практики.

Відтак, нараховані позивачем інфляційні втрати у розмірі 5738,40 грн за період з жовтня 2021 року по серпень 2024 року підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат.

Позивачем при звернені до суду із цим позовом сплачено 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 8435 від 13.09.2024 (а. с. 21).

Судовий збір у разі застосування частини третьої статті 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 05.04.2018 у справі № 917/1006/16.

Таким чином, за правилами статті 129 ГПК України на відповідача покладається судовий збір у сумі 3028,00 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує таке.

Як слідує з матеріалів справи 12.09.2024 між Волошенюк Оксаною Валеріївною, як Адвокатом, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіс", як Клієнтом укладено Договір про надання правової допомоги № К-15 (далі - Договір про правову допомогу), відповідно до п. 1.1 Адвокат зобов`язується надавати Клієнту правовому допомогу щодо захисту прав та законних інтересів останнього в судах всіх інстанцій, державної виконавчої служби, органах державної влади, підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування у справі за позовом Клієнта до ФОП Палагнюк Володимир Святославович (РНОКПП НОМЕР_1 ), надалі іменується "Справа", а Клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором. Номер справи визначається ухвалою господарського суду про відкриття провадження (а. с. 23).

Відповідно до п. 1.2 Договору про правову допомогу правова допомога полягає в:

-зборі та правову аналізі інформації, документів та матеріалів, що стосуються Справи;

-наданні усних та письмових консультацій та роз`яснень щодо правових питань, що стосуються Справи;

-складанні необхідних для Справи процесуальних документів, скарг, претензій та позовних заяв тощо;

-виконанні окремих доручень Клієнта, що стосується Справи;

-представництві інтересів Клієнта в судах всіх інстанцій, державної виконавчої служби, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування з питань, що стосуються Справи.

За надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокату гонорар (винагороду) в розмірі одна тисяча гривень в якості попередньої оплати шляхом видачі коштів з каси Клієнта із зазначенням відповідного призначення платежу (п. 3.1. Договору).

За умовами п. 4.1. Договору останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту досягнення результату або виконання Адвокатом всіх дій, необхідних для досягнення позитивного результату по справі. На підтвердження факту досягнення результату за виконання Адвокатом всіх необхідних дій ним направляється на адресу Клієнта звіт про послуги з надання правової допомоги. Закінчення дії Договору оформлюється Актом прийому-передачі послуг, що має бути підписаний сторонами та скріплений їх печатками (у разі наявності) не пізніше через три робочих дні після закінчення Договору.

13.09.2024 на підставі Договору про надання правової допомоги № К-15 від 12.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю-підприємством "АВІС" виписало адвокату Волошенюк Оксані Валеріївні видатковий касовий ордер № 686 про видачу коштів у розмірі 1000,00 грн з каси Клієнта (а. с. 44).

06.11.2024 між позивачем та адвокатом Волошенюк О. В. підписано Акт (звіт) приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги № К-15 від 12.09.2024, згідно з яким Адвокатом здійснено такі правові заходи:

- збір та правовий аналіз інформації, документів та матеріалів, що стосуються Справи;

- складання позовної заяви про стягнення коштів;

- складання процесуальних документів;

- прийняття участі у судових засіданнях Господарського суду Вінницької області.

Як підтверджується матеріалами справи загальна вартість послуг за Договором про правову допомогу склала 1000,00 грн.

Окрім того, матеріали справи містять копію свідоцтва про право Волошенюк Оксани Валеріївни на заняття адвокатською діяльністю серії ВН № 000116 від 18.01.2017.

Суд констатує, що понесені Товариством з обмеженою відповідальністю - підприємство "Авіс" витрати на професійну правничу допомогу підтверджено належними та допустимими доказами.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини третьої, частини першої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (абзац 1 частини восьмої статті 129 ГПК України).

Суд зазначає, що в постанові Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 923/560/17 викладені висновки стосовно застосування статті 126 ГПК України, згідно яких: витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підставі долучених позивачем до матеріалів справи доказів суд встановив, що розмір сплачених ним коштів в рахунок наданих Адвокатом послуг у зв`язку з розглядом цієї справи становить 1000,00 грн.

Згідно із частинами першою-третьою статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалюючи рішення у цій справі, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення 5738,40 грн - інфляційних втрат, 3859,39 - 10 % річних.

Суд констатує, що відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на наведене, враховуючи співмірність з предметом позову з обсягом наданих позивачу його адвокатом послуг з професійної правничої допомоги, з відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000,00 грн.

Керуючись статтями 18, 74, 76-80, 123, 126, 129, 233, 236-242, 326, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Палагнюка Володимира Святославовича (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю-підприємство "Авіс" (місцезнаходження: вул. Пирогова, буд. 150, м. Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., 21037; ідентифікаційний код юридичної особи: 13304871) 5738,40 грн - інфляційних втрат, 1929,69 грн - 10 % річних, 3028,00 грн - витрат зі сплати судового збору та 1000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до положень частини першої статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник рішення надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Повне рішення складено 09 січня 2025 р.

Суддя Олег ВИНОГРАДСЬКИЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - Фізичній особі-підприємцю Палагнюку В. С. ( АДРЕСА_1 )