Рішення

від 10.12.2024 по справі 910/10941/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.12.2024Справа № 910/10941/23

Господарський суд міста Києва у складі:

Судді - Бондаренко-Легких Г. П.

за участю секретаря - Боровик В. В.

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи №910/10941/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Нові Технології Інтернешнл» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Гагаріна, буд. 177, квартира 27)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерохаб» (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 36, корпус Д)

про стягнення 96 215, 71 євро

За участі представників сторін:

Від позивача: Ткаченко К. О., адвокат ( ордер № 1204367 від 06.06.2023) в режимі ВКЗ;

Від відповідача: не прибув;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Нові Технології Інтернешнл» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерохаб» (відповідач) про визнання розірваним договору №010721 про розробку мобільного додатка та відчуження прав інтелектуальної власності щодо нього від 01.07.2021 та стягнення заборгованості.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив ухвалу від 17.07.2023 року, якою встановив заявнику строк на усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з дня вручення цієї ухвали.

25.07.2023 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач усунув недоліки встановлені ухвалою суду від 17.07.2023.

Так, позивач на виконання вимог ухвали від 17.07.2023 подав нову редакцію позовної заяви, в якій просив стягнути з відповідача 96 216, 71 в валюті євро та на стадії відкриття провадження у справі відмовився від стягнення інфляційних втрат і від вимоги щодо визнання розірваним з 17.01.2023 року договору №010721 про розробку мобільного додатка та відчуження прав інтелектуальної власності щодо нього від 01.07.2021 року. Зазначені вимоги, суд оцінив, як зменшення позовних вимог в частині грошових вимог та зміну предмету в частині викладення позовних вимог в новій редакції щодо відмови від вимоги немайнового характеру, які надані позивачу пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України.

04.08.2023 суд відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати у порядку загального позовного провадження в редакції позовної заяви, подано 25.07.2023 року на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, підготовче судове засідання призначив на 26.09.2023.

21.09.2023 до суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

26.09.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого судового засідання.

У зв`язку з неявкою у судове засідання 26.09.2023 всіх учасників справи, суд відклав підготовче судове засідання на 24.10.2023.

13.10.2023 суд ухвалою-викликом повідомив учасників справи про зняття з розгляду справи, призначеної на 24.10.2023, та про визначення нової дати судового засідання на 07.11.2023.

24.10.2023 до суду від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

03.11.2023 до суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

06.11.2023 до суду від відповідача разом з відзивом надійшло клопотання про поновлення процесуального строку для подання відзиву.

У судовому засіданні 07.11.2023 суд на місці ухвалив: (1) відмовити у задоволенні клопотання про поновлення строку для подання відзиву на підставі статті 119 ГПК України, (2) оголосити перерву у підготовчому судовому засіданні до 12.12.2023.

22.11.2023 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

27.11.2023 суд ухвалою відмовив у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову з підстав, викладених у ухвалі.

05.12.2023 до суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

12.12.2023 до суду від відповідача надійшла заява про долучення доказів, які суд вирішив прийняти в частині підготовленого на замовлення відповідача висновку експерта за результатом комп`ютерно-технічної експертизи від 11.12.2023 року, оскільки такі докази не існували раніше та не могли бути подані відповідачем з об`єктивних причин.

У судовому засіданні 12.12.2023 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 19.03.2024.

11.03.2024 до суд від позивача надійшли додаткові пояснення.

11.03.2024 до суду від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

13.03.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про повернення розгляду справи на стадію підготовчого провадження.

19.03.2024 до суду від відповідача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 19.03.2024 суд на місці ухвалив: (1) відмовити у задоволенні клопотання позивача про повернення на стадію підготовчого провадження, оскільки позивачем не обґрунтовано, які саме докази він бажає подати, а свої міркування та оцінку щодо висновку поданої відповідачем судової експертизи висловлені позивачем в поясненнях від 13.03.2024 року, як і оцінку поданого відповідачем в грудні 2023 року листування (2) відкласти судове засідання по суті на 07.05.2024.

02.05.2024 до суду від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

07.05.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 07.05.2024 суд на місці ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні по суті на 20.06.2024.

20.06.2024 до суду від відповідача надійшли пояснення представника відповідача у судових дебатах.

У зв`язку з неявкою всіх сторін у судове засідання 20.06.2024, суд на місці ухвалив відкласти судове засідання по суті на 20.08.2024.

У судовому засіданні 20.08.2024 суд на місці ухвалив відкласти судове засідання по суті на 01.10.2024.

27.09.2024 до суду від позивача надійшла письмова промова у судових дебатах.

У судовому засіданні 01.10.2024 суд розпочав стадію дослідження доказів та на місці ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні по суті до 21.11.2024.

18.11.2024 до суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 21.11.2024 суд завершив стадію дослідження доказів та на місці ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні по суті до 10.12.2024 для проведення стадії судових дебатів.

05.12.2024 до суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судове засідання 10.12.2024 прибула представник позивача та взяла участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ, відповідач або його уповноважений представник не прибув.

Заслухавши виступ у судових дебетах представника позивача, яка підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити в повному обсязі, Суд -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

01.07.2021 між ТОВ НВП «Нові Технології Інтернешнл» (надалі - замовник, позивач) та ТОВ «Зерохаб» (надалі - виконавець, відповідач) укладено Договір №010721 про розробку мобільного додатка та відчуження прав інтелектуальної власності щодо нього (надалі - Договір), згідно п. 1.1. якого виконавець зобов`язується: (і) підготувати технічне завдання протягом 45 робочих днів з дня підписання Договору; та (іі) за завданням замовника та відповідно до технічного завдання виконати роботи з розробки коду мобільного додатку АТВ Cryptoshoppies у період до 31.01.2022, а замовник зобов`язується: (і) погодити та підписати технічне завдання до початку строку виконання робіт, та (іі) прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх відповідно до умов Договору.

У випадку, якщо технічне завдання не буде погоджено і підписане замовником до початку строку виконання робіт, строк виконання робіт автоматично продовжується на кількість днів, на які погодження і підписання технічного завдання було затримане замовником.

Згідно пункту 1.2. Договору - найменування, детальна характеристика, перелік робіт та строки їх виконання, обсяг, вартість робіт, вимоги замовника до робіт у кожному конкретному випадку погоджуються сторонами у відповідних додатках до Договору, які підписуються сторонами та є невід`ємною частиною Договору.

Згідно пункту 1.4. Договору - після закінчення виконання робіт виконавець передає замовнику право власності на результати робіт та майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, які можуть бути створені в результаті виконання Договору у повному обсязі і без будь-яких обмежень на весь строк чинності зазначених майнових прав інтелектуальної власності.

Під «об`єктом права інтелектуальної власності» (далі - об`єкт) для цілей Договору розуміється в тому числі, але не виключно музичний твір, аудіовізуальний твір, художній твір, або будь-який інший об`єкт права інтелектуальної власності, який буде створений в результаті виконання робіт за Договором, та який, відповідно до законодавства України, може належати до об`єктів права інтелектуальної власності.

Згідно пункту 1.5. Договору - виконавець повинен виконати роботи, якість яких відповідає чинному законодавству в галузі комп`ютерного програмування (розробку коду мобільного додатку). Допускається покращення якості робіт за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної у Договорі.

Згідно пункту 3.1. Договору - виконання робіт за Договором здійснюється з урахуванням положень технічного завдання (додаток №1 до Договору, що становить його невід`ємну частину).

Згідно пункту 5.2. Договору - вартість робіт, розмір винагороди за передачу виключних майнових прав на об`єкт та інші фінансові умови узгоджуються сторонами у кожному конкретному випадку у Додатках до Договору.

Згідно пункту 5.4. Договору - розрахунки за Договором здійснюються у гривні. Якщо виконавцем вартість робіт визначена в іншій валюті, то розрахунки за Договором відбуваються в гривні з конвертацією суми у визначеній виконавцем валюті в еквівалент суми у гривні за курсом НБУ на дату виставлення виконавцем рахунку.

Позивач зазначає, що 16.12.2021 було погоджено та підписано технічне завдання до Договору (надалі також - Додаток №1 до Договору/технічне завдання-1), що відповідало підпункту (І) п. 1.1. договору, яким встановлено строк виконання робіт згідно п.1.1 Договору - тобто до 31.01.2022 року.

Так сторони визначили, що предметом додатку № 1 є перелік робіт з розробки і написання технічного завдання та строки їх виконання для створення мобільного додатку ATB Cryptoshoppies та визначили зміст робіт з відсилкою на строк виконання таких робіт (п. 1.1. договору)

Пунктом 3 Додатку №1 до Договору визначено загальну вартість робіт у розмірі 32 000,00 (тридцять дві тисячі євро) без ПДВ, де:

згідно підпункту 3.1. Додатку №1 до Договору - Етапи 8, 9,10,11,12,13,14,15,16,17,18,19,20,21,22 відносяться до загально-технічної та блокчейн частин мобільного додатку та мають загальну вартість 15 000,00 (п`ятнадцять тисяч євро 00 копійок) без ПДВ з наступним порядком оплати:

- передоплата 7 500,00 (сім тисяч п`ятсот євро) без ПДВ здійснюється протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання Договору;

- залишок у розмірі 7 500,00 (сім тисяч п`ятсот євро) без ПДВ сплачується після підписання акту приймання-передачі матеріалів і прав до Договору протягом п`яти банківських днів на підставі виставленого рахунку Виконавцем.

згідно підпункту 3.2. Додатку №1 до Договору - Етапи 1,2,3,4,5,6,7 відносяться до інтерфейсно-ігрової та художньої частин мобільного додатку та мають загальну вартість 17 000,00 (сімнадцять тисяч євро) без ПДВ з наступним порядком оплати:

- передоплата 8 500,00 (вісім тисяч п`ятсот євро) без ПДВ та здійснюється протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання Додатку №1 до Договору:

- залишок у розмірі 8 500,00 (вісім тисяч п`ятсот євро) без ПДВ сплачується після підписання акту приймання-передачі матеріалів і прав до Договору протягом п`яти банківських днів на підставі виставленого рахунку Виконавцем.

17.12.2021 сторонами було погоджено технічне завдання з розробки додатку (надалі також - Додаток №2 до Договору/технічне завдання-2) та визначено загальний строк виконання таких робіт 167,5 робочих днів.

Так в Додатку № 2 у пункті 2 сторони визначили перелік робіт з розробки додатку-платформи для веб та мобільних пристроях та строки їх виконання, зазначивши зміст робіт та строк у робочих днях.

Пунктом 3 Додатку №2 до Договору вартість вказаних в цьому технічному завданні робіт встановлюється у розмірі 150 000,00 (сто п`ятдесят тисяч євро) без ПДВ.

Згідно підпункту 3.1. Додатку №2 до Договору Замовник зобов`язується сплатити частину розробки додатку-платформи у розмірі 88 000,00 (вісімдесят вісім тисяч євро) без ПДВ. Порядок оплати:

- Передоплата складає 30 000,00 (тридцять тисяч євро) без ПДВ та здійснюється протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання Додатку №2 до Договору;

- Другий етап розробки складає 30 000,00 (тридцять тисяч євро) без ПДВ з моменту реліза та презентації клікабельної альфа версії продукту на розробницьких серверах (орієнтовний строк кінець січня 2022- середина лютого 2022 року) та здійснюється протягом 5 (п`яти) банківських днів на підставі виставленого рахунку виконавцем;

- Залишок у розмірі 28 000,00 (двадцять вісім тисяч євро) сплачується після підписання акту приймання-передачі додатку-платформи і прав до Договору протягом 5 (п`яти) банківських днів на підставі виставленого рахунку Виконавцем.

Згідно пункту 5 Додатку №2 до Договору - за передачі (відчуження) виключних майнових прав інтелектуальної власності на кодову базу додатку-платформи. Замовник зобов`язаний виплатити виконавцю винагороду у розмірі 1000, 00 грн без ПДВ, що підлягає оплаті протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виключних майнових прав інтелектуальної власності та виставлення виконавцем відповідного рахунку.

Позивач зазначає, що ним було здійснено повну оплату за додатком № 1, а саме з розробку технічного завдання, що підтверджується платіжними доручення від 14.07.2021 №504 на суму 283 026, 65 грн та від 17.12.2021 №681 на суму 705 107, 40 грн, що у еквіваленті на дату виставлення рахунків-фактур за яким здійснювались оплати становить 32 000, 00 євро.

Також, позивач стверджує, що ним було здійснено попередню оплату за Додатком № 2, що підтверджується платіжним доручення від 30.12.2021 №687 на суму 925 305, 00 грн, що у еквіваленті на дату виставлення рахунку-фактури, за яким здійснювалась оплата становить 30 000, 00 євро.

Таким чином, позивач доводить, що ним згідно умов Договору було здійснено оплати на користь виконавця у загальному розмірі 1 913 439, 05 грн або 62 000, 00 євро, але відповідачем, тобто виконавцем, роботи за Договором так і не були виконані.

Згідно пункту 5.8. Договору - якщо з будь-яких причин до повного виконання усіх робіт, визначених технічним завданням, сторона або сторони ініціюють розірвання Договору, розмір винагороди виконавця за виконання робіт визначається за вартістю робіт, які були фактично виконані виконавцем та узгоджені замовником (в тому числі робіт, виконаних на етапі виконання робіт, під час виконання якого було ініційовано відповідне розірвання) з урахуванням наступного:

- якщо на момент завершення етапу, під час виконання якого ініційовано розірвання Договору, сума винагороди, яку замовник вже фактично сплатив виконавцю, менша за вартість робіт, фактично виконаних та узгоджених замовником (з урахуванням вартості робіт, виконаних на зазначеному вище етапі), замовник зобов`язаний здійснити на користь виконавця відповідну доплату протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту завершення відповідного етапу виконання робіт, під час виконання якого ініційовано розірвання Договору, та виставлення виконавцем відповідного рахунку;

- якщо на момент завершення етапу, під час виконання якого ініційовано розірвання Договору, сума винагороди, яку замовник вже фактично сплатив виконавцю, перевищує вартість робіт, фактично виконаних та узгоджених замовником ( з урахуванням вартості робіт, виконаних на зазначеному вище етапі), виконавець зобов`язаний здійснити на користь замовника повернення відповідної переплати протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту завершення відповідного етапу виконання робіт, під час виконання якого ініційовано розірвання Договору, та виставлення замовником відповідного рахунку.

Згідно пункту 7.5. Договору - за порушення строку виконання робіт, виправлення недоліків, необхідності повторного виправлення недоліків та інших, погоджених сторонами, строків виконавець сплачує замовнику неустойку у розмірі 0,1 % від загальної вартості робіт, за кожен день прострочення виконання. При цьому, не є порушенням виконавцем строків виконання робіт, перше виправлення недоліків, якщо строк затримується за незалежних від виконавця причин, в тому числі, у зв`язку з тривалим узгодженням із замовником результатів виконаних робіт.

Пунктом 11.8. Договору передбачено, що замовник має право розірвати Договір в односторонньому порядку, надіславши виконавцю повідомлення про розірвання і пояснивши його причини, якщо виконавець зі своєї вини порушив Договір.

Згідно пункту 10.10 Договору сторони домовились, що надсилання повідомлення про розірвання Договору в односторонньому порядку здійснюється в письмовій формі. Сторона, на адресу якої відправлено повідомлення про розірвання Договору, вважається повідомленою про розірвання Договору після спливу 10-денного строку з дати направлення письмового повідомлення іншою стороною.

За твердженням позивача, у зв`язку з невиконання відповідачем передбачених Договором робіт , позивач 12.12.2022 надіслав претензію №12/12-2, яка містила відмову від Договору та прохання повернути у повному обсязі сплачені замовником грошові кошти у розмірі 62 000, 00 євро за курсом НБУ станом на момент повернення грошових коштів протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання претензії-вимоги.

Втім, сплачені замовником кошти так і не були повернуті та у зв`язку з розірванням Договору, позивач просить повернути у порядку статті 1212 ЦК України сплачені кошти у розмірі 62 000, 00 євро, а також стягнути з відповідача пеню за прострочення строків виконання робіт у порядку п. 7.5. Договору за період прострочення з 24.08.2022 по 23.02.2023 у розмірі 33 488, 00 євро та 3 % річних у порядку статті 625 ЦК України за період прострочення з 17.01.2023 по 08.06.2023 у розмірі 728, 71 євро.

2. Предмет позову.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення основного боргу у розмірі 62 000, 00 євро, які позивач визначив як передплату за розірваним договором, пеню за прострочення строків виконання робіт у порядку п. 7.5. Договору за період прострочення з 24.08.2022 по 23.02.2023 у розмірі 33 488, 00 євро та 3 % річних у порядку статті 625 ЦК України за період прострочення з 17.01.2023 по 08.06.2023 у розмірі 728, 71 євро.

3. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

(1) у позові позивач зазначає, що укладений між сторонами Договір є змішаним, оскільки, містить в собі ознаки договору про створення за замовленням і використання об`єкта права інтелектуальної власності, договору про відчуження прав інтелектуальної власності та договору купівлі-продажу. Втім, у заяві про усунення недоліків позову вже посилається на положення Цивільного кодексу України про підряд;

(2) платіжними дорученнями №503 від 14.07.2021 та №681 від 17.12.2021 позивач здійснив оплату по Додатку № 1, а платіжним дорученням №687 від 30.12.2021 здійснив попередню оплату по Додатку № 2 до договору;

(3) строк виконання робіт настав у відповідності до п. 1.1. Договору - 31.01.2022, однак відповідач не виконав роботи по Договору;

(4) Договором передбачається визначення вартості робіт у валюті (євро), а не в національній валюті України (гривня). Відтак, відповідач зобов`язаний повернути позивачеві суму попередньої оплати у валюті (євро), що становить 62 000, 00 євро на підставі статті 693 Цивільного кодексу України (на вказану норму позивач посилається у позові), на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (на вказану норму позивач посилається у заяві про усунення недоліків позову).

У письмовій промові у судових дебатах, що надійшла до суду 27.09.2024 позивач вважає, що висновок експерта, що поданий відповідачем не доводить належне, своєчасне виконання відповідачем робіт за Договором, а також зазначає, що позивач у своїй господарській діяльності при запуску додатку АТВ Cryptoshoppies використав результати виконаних робіт іншими контрагентами позивача, а не результат роботи відповідача у справі.

4. Заперечення відповідача щодо суті позовних вимог.

06.11.2023 до суду від відповідача надійшов відзив з клопотанням про поновлення процесуального строку для подання відзиву. Однак, у судовому засіданні 07.11.2023 суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву на підставі статті 119 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Разом з тим, суд враховує, що у письмових поясненнях для судових дебатів відповідач просив у задоволення позову відмовити з урахуванням наступного:

- відповідач в повному обсязі виконав взяті на себе зобов`язання по Додатку №1 до Договору (технічне завдання-1). Технічне завдання за своєю суттю є аналогом проектної документації в будівельних роботах;

- факт виконання відповідачем технічного завдання, що може бути використане для подальшої розробки мобільного додатку підтверджено також у Висновку експерта №068 від 11.12.2023, що наданий відповідачем до суду, та такий висновок складений за замовленням відповідача у справі, а також передплатою позивача за другий етап виконання технічного завдання (технічне завдання-2)

- позивач почав використовувати у своїй господарські діяльності не тільки технічне завдання-1, а й інфраструктуру гри, ескізи героїв гри, що розроблені відповідачем та свідчить про прийняття позивачем виконаних робіт;

- Додатком №2 до Договору (технічне завдання-2) не встановлено чітких строків виконання робіт, отже, зобов`язання мають бути виконані відповідачем за вимогою позивача, яка останнім не пред`являлась;

- відповідач у грудні 2022 зупинив виконання робіт по Додатку №2 до Договору, оскільки, позивач не в повному обсязі здійснив оплату за їх виконання;

- отже, у задоволенні позову слід відмовити.

5. Оцінка доказів судом та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що суду необхідно надати відповіді на такі ключові питання:

- яка правова природа укладеного між сторонами Договору, а відтак чи здійснена позивачем правильна юридична кваліфікація спірних правовідносин;

- чи відмінна юридична кваліфікація спірних правовідносин у частині погодженого між сторонами технічного завдання-1 (додатком № 1) та технічного завдання-2 (додатком № 2 );

- відтак, чи виникли у відповідача зобов`язання перед позивачем по виконанню технічного завдання-1 та технічного завдання-2 та чи виконані такі зобов`язання, а також чи можливо встановити настання строку їх виконання;

- отже, чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині;

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною першою та пунктом 1 частини другої стаття 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Суд зобов`язаний керуватись завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статті 2 Господарського процесуального кодексу України). До основних засад (принципів) господарського судочинства, зокрема належить принцип верховенства права (пункт 1 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

За змістом положень процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (таку правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №912/1856/16, від 24.12.2019 у справі №902/377/19).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №910/1972/17, від 23.05.2019 у справі №920/301/18, від 25.06.2019 у справі №922/1500/18, від 24.12.2019 у справі №902/377/19).

З огляду на положення статті 4 Господарського процесуального кодексу України та статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.

Отже, позивач, звертаючись до суду з позовною заявою зобов`язаний довести наявність порушених його прав та законних інтересів, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача.

Суд виходить з того, що вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності визначених, конкретних порушених прав чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд, в тому числі, звертається до правової позиції, викладеної у пункті 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, в якій вказано, що, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах його позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.

В контексті визначення правовідносин сторін з яких виник спір, суд, оцінюючи правову природу укладеного між сторонами Договору, зазначає наступне.

Суд вирішує спір у межах заявлених позивачем вимог, а саме, виходячи зі змісту заявлених вимог та обставин, якими їх обґрунтовує позивач; при цьому, користуючись принципом «суд знає закони», при вирішенні спору суд може застосувати до спірних правовідносин інші норми права, ніж ті, які зазначив позивач як правову підставу позову.

Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація позивачем спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

У зв`язку із цим господарський суд, з`ясувавши в розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх і застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (пункт 9.52), від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (пункт 6.56-6.58), від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (пункт 7.43), від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (пункт 84), від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 (пункт 10.76), від 15.11.2023 у справі № 918/119/21).

В пункті 86 постанови від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Позивач в позові посилаючись на статтю 693 та 1112 Цивільного кодексу України, стверджує, що укладений між сторонами Договір є змішаним договором купівлі-продажу, про створення за замовленням і використання об`єкта права інтелектуальної власності та про відчуження прав інтелектуальної власності, а у заяві про усунення недоліків вже посилається на положення норм Цивільного кодексу України про підряд (зокрема, статті 837, 846 Цивільного кодексу України).

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (частина 1 статті 837 Цивільного кодексу України).

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частина 2 статті 837 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 430 Цивільного кодексу України майнові права інтелектуальної власності на об`єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об`єкта та замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 1107 Цивільного кодексу України встановлено, що розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів, зокрема, договору про створення за замовленням і використання об`єкта права інтелектуальної власності.

За договором про створення за замовленням і використання об`єкта права інтелектуальної власності одна сторона (творець - письменник, художник тощо) зобов`язується створити об`єкт права інтелектуальної власності відповідно до вимог другої сторони (замовника) та в установлений строк (частина 1 статті 1112 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства; сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно пункту 1.4. Договору вбачається, що після закінчення виконання робіт виконавець передає замовнику право власності на результати робіт та майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, які можуть бути створені в результаті виконання Договору у повному обсязі і без будь-яких обмежень на весь строк чинності зазначених майнових прав інтелектуальної власності. Під «об`єктом права інтелектуальної власності» (далі - об`єкт) для цілей Договору розуміється в тому числі, але не виключно музичний твір, аудіовізуальний твір, художній твір, або будь-який інший об`єкт права інтелектуальної власності, який буде створений в результаті виконання робіт за Договором, та який, відповідно до законодавства України, може належати до об`єктів права інтелектуальної власності.

Також розділом 4 Договору сторони передбачили «Порядок передачі (відчуження) майнових прав інтелектуальної власності».

Згідно з частиною першою статті 432 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

Згідно пункту 4 Додатку №1 до Договору (технічне завдання-1) - за результатами виконання робіт технічного завдання-1 виконавцем має бути розроблено технічне завдання задля подальшого створення коду мобільного додатку.

Додаток №1 до Договору (технічне завдання-1) відносяться до інтерфейсно-ігрової та художньої частини (етапи 1-7), а також до загально-технічної та блокчейн частини додатку (етапи 8-22), що на переконання суду стосується виконання робіт (технічна частина), які не пов`язані з створенням самого коду мобільного додатку та подальшим його використанням, а отже стосується підрядних робіт правове регулювання яких підпадає під статті 837-864 Цивільного кодексу України (загальні положення про підряд), оскільки встановлює завдання, яке ставиться перед розробником комп`ютерної програми (додатка).

Згідно пункту 4 Додатку №2 до Договору (технічне завдання-2) за результатами виконання технічного завдання-2 виконавцем має бути розроблена додаток-платформа задля подальшого використання її у співпраці з рітейл партнерами.

Отже, Додаток №2 до Договору (технічне завдання-2) по суті є договором про створення за замовленням і використання об`єкта права інтелектуальної власності (ком`ютерної програми (додатка), а саме у вигляді коду, що регламентується положеннями статті 1112 Цивільного кодексу України, а не положеннями статей 837-864 Цивільного кодексу України, як помилково вважає позивач.

З огляду на зазначене, на переконання суду, спірні правовідносини виникли між сторонами на підставі договору про розробку мобільного додатка та відчуження прав інтелектуальної власності щодо нього, який за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів підряду (стаття 837 Цивільного кодексу України) в частині Додатку №1 до Договору (технічне завдання-1), а також договору про створення за замовленням і використання об`єкта права інтелектуальної власності (стаття 1112 Цивільного кодексу України) в частині Додатку №2 до Договору (технічне завдання-2).

Щодо виконання робіт згідно технічного завдання-1, суд приходить до наступного.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (частина 1 статті 846 Цивільного кодексу України).

Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (частина 2 статті 846 Цивільного кодексу України).

Згідно умов Додатку №1 до Договору строк виконання технічного завдання-1 встановлено пунктом 1.1. Договору.

Згідно пункту 1.1. Договору виконавець зобов`язується за завданням замовника відповідно до технічного завдання виконати роботи з розробки коду мобільного додатку АТВ Cryptoshoppies у період до 31.01.2022.

Втім, з умов пункту 1.1. Договору також вбачається, що саме технічне завдання, що є предметом укладеного між сторонами договору має бути створене протягом 45 робочих днів з дня підписання договору та в подальшому погоджено замовником, тобто позивачем.

Зазначеному обов`язку виконавця до 31.01.2022 створити код мобільного додатку (тобто комп`ютерну програму-додаток АТВ Cryptoshoppies ) передує обов`язок замовника погодити та підписати технічне завдання до початку строку виконання робіт.

У випадку, якщо технічне завдання не буде погоджено і підписане замовником до початку строку виконання робіт, строк виконання робіт автоматично продовжується на кількість днів, на які погодження і підписання технічного завдання було затримане замовником.

Суд констатує, що технічне завдання-1 не містить дати коли останнє було погоджене замовником (позивачем), а містить лише дату підписання такого додатку № 2 виконавцем (відповідачем) - 16.12.2021, після чого наступного дня - 17.12.2021 позивачем було здійснено остаточну оплату у відповідності до умов Додатку № 1, що підтверджується платіжним дорученням №681 від 17.12.2021, чим здійснено пону оплату по дДодатку № 1 до договору.

Таким чином, з огляду на відсутність доказів погодження технічного завдання-1 замовником (позивачем) до 31.01.2022, суд, застосовуючи статтю 213 Цивільного кодексу України та принцип сontra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав), дійшов висновку, що з урахуванням пункту 1.1. Договору строк виконання робіт по технічному завданню-1 продовжився після 31.01.2022.

Матеріали справи також не містять доказів на підтвердження погодження технічного завдання-1 з боку замовника (позивача) в будь-який інший день, отже з огляду на погоджені між сторонами умови договору суд позбавлений можливості встановити настання строку виконання робіт, оскільки, такий продовжується на кількість днів, на які погодження і підписання технічного завдання було затримане замовником.

При цьому, згідно пункту 3.5. Договору завершивши виконання робіт на відповідному етапі, виконавець зобов`язаний в електронному порядку направити результати таких робіт замовнику. Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту одержання таких результатів зобов`язаний в електронному порядку узгодити такі результати або надати свої зауваження щодо таких результатів, що мають ґрунтуватися на змісті технічного завдання, матеріалах та/або результатах попередніх етапів виконання робіт. Якщо протягом зазначеного вище строку замовник не надав своїх зауважень щодо відповідних одержаних результатів, вони вважаються узгодженими, а відповідний етап виконання робіт - завершеним.

Згідно пункту 3.7. Договору - з моменту узгодження результатів останнього етапу виконання робіт (з моменту, коли результати останнього етапу виконання робіт вважаються узгодженими) вважається, що виконавець виконав роботи за Договором. У цьому випадку, виконавець зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня такого узгодження направити на адресу для листування замовника підписаний зі свого боку акт приймання-передачі виконаних робіт у 2 (двох) примірниках, а замовник зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня його отримання підписати акт та надіслати один підписаний з обох боків примірник акту на адресу виконавця.

Згідно пункту 3.8. Договору - після підписання відповідного Акту сторонами зобов`язання виконавця щодо виконання робіт вважаються виконаними у повному обсязі та належним чином.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Тобто, за загальним правилом, фактом підтвердження господарської операції є первинні документи (наприклад, акти надання послуг, виконаних робіт тощо).

В свою чергу, документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарською операцією є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.

Таким чином, основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Отже, сторони не позбавлені можливості доводити реальність господарської операції іншими документами, у випадку, якщо погоджені первинні документи відсутні, або не підписані.

Згідно статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, провадження №14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, втрачає сенс.

Іншими словами, відсутність у сторін цього судового спору належним чином оформлених первинних документів, не усуває обов`язок відповідача заперечувати проти відповідних доводів позивача шляхом надання всіх наявних у нього доказів на спростування кожного заявленого позивачем аргументу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21.

Відповідач разом із заявою про долучення доказів, що надійшла до суду 12.12.2023 подав Висновок експерта Ускова К. Ю. за результатами проведення комп`ютерно-технічної експертизи №068 від 11.12.2023 (надалі - Висновок експерта №068 від 11.12.2023).

Висновок експерта №068 від 11.12.2023 підготовлений експертом з відповідною кваліфікацією. У Висновку експерта №068 від 11.12.2023 зазначено, що експерт обізнаний про відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтею 384 Кримінального кодексу України, а також те, що висновок підготовлений для подання до суду, як те передбачено пунктом 4.12. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Мін`юсту від 08.10.1998 №53/5.

На вирішення експерта було поставлено такі питання:

1. Чи реалізовані у файлі «Cryptoshoppies MVP Documentation (final, revised)_291021» роботи з розробки і написання технічного завдання, визначені в Додатку №1 до Договору №010721 про розробку мобільного додатка та відчуження прав інтелектуальної власності, укладеного між ТОВ «Зерохаб» (далі - «Виконавець») та ТОВ «Нові Технології Інтерешнл» (далі - «Замовник»)?

2. Чи реалізовані у програмному коді мобільного додатку АТВ Cryptoshoppies функції, передбачені технічним завданням на його розробку, визначені у файлі «Cryptoshoppies MVP Documentation (final, revised)_291021»?

3. Чи можливо встановити первинну дату реліза та презентації клікабельної альфа версії мобільного додатку АТВ Cryptoshoppies на розробницьких серверах? Якщо так то встановити цю дату.

4. Чи можливо встановити зміни, які вносились після первинної дати до реліза та презентації клікабельної альфа версії мобільного додатку АТВ Cryptoshoppies на розробницьких серверах? Якщо так, чи відповідають внесені зміни технічному завданню, визначеному у файлі «Cryptoshoppies MVP Documentation (final, revised)_291021»?

Відповідаючи на поставлені питання, експерт Усков К. Ю. прийшов до наступних висновків:

1. Наданий для дослідження файл на ім`я «Cryptoshoppies MVP Documentation (final, revised)_291021» містить опис основних концепцій, сценаріїв та алгоритмів (або однозначні посилання на такі) і може бути використаний як технічне завдання для створення програмного комплексу, який включає онлайн гру, інфраструктуру та засоби адміністрування. В цілому, зазначений документ охоплює коло питань, порушених у Додатку 1 до Договору № 010721 від 01.07.2021.

2. Програмний засіб за винятком функцій, пов`язаних з "конкурсом краси" відповідає вимогам, сформульованим у вищезазначеному документі.

3 Встановити точну дату оприлюднення досліджуваного мобільного додатку з наданих матеріалів неможливо. З огляду на активність внесення змін до текстів програм і налаштувань та активність у системі обробки смарт-контрактів, перша версія програмного засобу була створена і випробовувалась у кінці липня - серпні 2022 року. Сучасного стану програмний засіб набув до початку 2023 року.

4 Зміни, внесені під час розробки під час будь якого коміту тексту програми, можуть бути переглянуті у репозиторії, проте їх оцінка стосовно впливу на функціональність програмного засобу суттєво утруднена з причин викладених у дослідницькій частині цього висновку.

Зі змісту Висновку експерта №068 від 11.12.2023 вбачається, що разом із заявою про призначення експертизи експерту було надано доступ до репозитарію програмного забезпечення Bitbucket та середовища розробки графічного дизайну Figma за відповідними веб-посиланнями.

Дослідивши дані проекту у системі графічного моделювання Figma, експертом на сторінці 7 Висновку експерта №068 від 11.12.2023 зазначено, що у системі виявлено графічні зображення персонажів гри та окремих їх елементів будови, макети екранів пророблені для різних пристроїв, зображення окремих елементів керування та інші графічні матеріали, включаючи зображення фізичних носіїв інформації - ігрових карток, необхідні для створення гри і, власне, використані під час створення.

Вміст зафіксованого міститься у додатках до Висновку експерта №068 від 11.12.2023 (скріншоти з відповідним графічними елементами та інструментами).

В свою чергу, позивач у письмовій промові у судових дебатах зазначає, що у своїй господарській діяльності використав результати роботи, що виконані іншими контрагентами, а саме: R8S ENTERTAINMENT LTD dba Room 8 Studio (Кіпр) (згідно Договору №1-18-08-21 від 18.08.2021 про створення об`єктів мистецтва), ФОП Дорофій Микола Олексійович (згідно Договору №41022-MD від 14.10.2022 про розробку мобільного додатку та відчуження прав інтелектуальної власності), ФОП Рафієв Тимур (згідно Договору №0111-22 від 01.11.2022 про надання консультаційних послуг).

Однак, жодних доказів на підтвердження вказаного в матеріали справи не надано.

Отже, матеріали справи не містять доказів використання позивачем при запуску додатку Cryptoshoppies інших графічних елементів, наборів атрибутів для персонажів, зображень персонажів тощо, а ніж тих, що досліджувались експертом Усковим К. Ю. та були надані останньому відповідачем за результатами виконання технічного завдання-1.

Суд зазначає, що Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 104 Господарського процесуального кодексу України).

Втім, суд приймає Висновок експерта №068 від 11.12.2023 як належний та допустимий доказ, що оцінюється судом в сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами, що надані сторонами спору.

Оцінюючи інші докази, надані відповідачем на підтвердження виконання останнім технічного завдання-1 та прийняття результатів робіт позивачем, відповідач подав суду разом із заявою про долучення доказів, що надійшла до суду 12.12.2023 електронне листування між генеральним виконавчим директором відповідача Даніелем Стольбергом, іншими уповноваженими особами відповідача та особами від імені позивача, в тому числі генеральним директором позивача Костянтином Мельниковим, що підписував Договір.

У пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21, Велика Палата Верховного Суду також прийшла до висновків, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 Господарського процесуального кодексу України, у подібних правовідносинах.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина 3 статті 96 Господарського процесуального кодексу України).

Електронне листування (електронний доказ) подано у паперових копіях у нотаріально засвідченому перекладі на українську мову, що відповідає статті 10 Господарського процесуального кодексу України та статті 79 Закону України «Про нотаріат», а отже приймається судом як належні, допустимі та достовірні докази, оскільки матеріали справи не містять інших доказів, за наявності яких у суду могли б виникнути сумніви у достовірності електронного листування.

Суд констатує, що електронне листування між представниками сторін якими виконувався Договір щодо розробки додатку АТВ Cryptoshoppies мало місце упродовж грудня 2021, а також вересня-грудня 2022.

З огляду на вище зазначене, суд з урахуванням стандарту вірогідності доказів, прийшов до висновку, що з більшою ймовірністю відповідач виконав роботи передбачені технічним завданням-1, а позивач належним чином прийняв результати виконаних робіт та почав їх використовувати у своїй господарській діяльності, з приводу чого у додаткових поясненнях та письмовій промові й судових дебатах не заперечує.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 статті 854 Цивільного кодексу України).

При цьому, враховуючи встановлену судом ймовірність належного виконання робіт відповідачем у передбачений Договором строк (оскільки, згідно умов пункту 1.1. Договору строк виконання робіт продовжується на кількість днів, на які погодження і підписання технічного завдання затримується замовником), суд не оцінює доводи позивача щодо одностороннього розірвання Договору внаслідок надіслання претензії від 12.12.2022 та застосування пункту 5.8. Договору як підстави для стягнення суми попередньої оплати за невиконані роботи, оскільки, суд при ухваленні рішення виходив з інших обставин справи, а отже доводи позивача не впливають на суть прийнятого судом рішення у даній частині.

З огляду на вище встановлене, суд вважає безпідставними позовні вимоги в частині повернення попередньої оплати за виконані роботи по технічному завданню-1 (додатку № 1) фактично здійснене позивачем у розмірі 283 026, 65 грн (платіжне доручення №504 від 14.07.2021) та у розмірі 705 107, 40 грн (платіжне доручення №681 від 17.12.2021), що еквівалентно 32 000, 00 євро (на думку позивача), як на підставі статті 693 Цивільного кодексу України (на яку посилається позивач у позові), що регламентує повернення попередньої оплати за договором купівлі-продажу (поставки), а не підряду, так і на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (на яку посилається позивач вже у заяві про усунення недоліків позову), що регламентує повернення безпідставно набутих грошових коштів, з огляду на наявність належної правової підстави (договору та виконаного технічного завдання-1) для їх набуття відповідачем.

Щодо технічного завдання-2 (Додатком № 2,) а також стягнення 3 % річних, суд приходить до наступного.

Судом вище зазначалось, що згідно пункту 4 Додатку №2 до Договору (технічне завдання-2) за результатами виконання технічного завдання-2 виконавцем має бути розроблена додаток-платформа задля подальшого використання її у співпраці з рітейл партнерами.

Суд враховує, що мобільний додаток для операційних систем за своєю суттю є комп`ютерною програмою.

Об`єктами авторського права є твори, а саме комп`ютерні програми (пункт 2 частини 1 статті 433 Цивільного кодексу України).

Твори є об`єктами авторського права без виконання будь-яких формальностей щодо них та незалежно від їх завершеності, призначення, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження (частина 2 статті 433 Цивільного кодексу України).

Комп`ютерні програми охороняються як літературні твори (частина 4 статті 433 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про авторське право і суміжні права» комп`ютерні програми охороняються як літературні твори. Така охорона поширюється на комп`ютерні програми незалежно від способу чи форми їх вираження.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що комп`ютерні програми, незалежно від їх завершеності, призначення, цінності, способу чи форми їх вираження, є об`єктом інтелектуальної власності та їх регулювання, охорона, спосіб, умови, територія використання тощо здійснюється тими самими нормами закону, що і для літературних творів.

За правилами пункту 3 частини першої статті 1107 Цивільного кодексу України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється, зокрема на підставі договору про створення за замовленням і використання об`єкта права інтелектуальної власності. Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним.

За договором про створення за замовленням і використання об`єкта права інтелектуальної власності одна сторона (творець - письменник, художник тощо) зобов`язується створити об`єкт права інтелектуальної власності відповідно до вимог другої сторони (замовника) та в установлений строк (частина 1 статті 1112 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 435 Цивільного кодексу України та частин першої, другої статті 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» 1994 року, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, а отже підлягає застосуванню судом - первинним суб`єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб`єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Так само, згідно статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» 1994 року, автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір.

З вище зазначеного слідує, що творцем у розумінні статті 1112 Цивільного кодексу України з яким замовник може укласти договір про створення за замовленням і використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути лише фізична особа.

Натомість, у даному випадку Договір в частині відчуження прав інтелектуальної власності та Додаток №2 до Договору (технічне завдання-2) що регламентує розробку додатку-платформи (комп`ютерної програми) укладено у порядку статті 1112 Цивільного кодексу України з відповідачем (так званим «творцем»), який є юридичною особою, а не фізичною особою, що не відповідає правовій формі такого договору.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина 1 статті 1212 Цивільного кодексу України).

Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 Цивільного кодексу України).

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов:

набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2021 позивач сплатив на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 925 305, 00 грн згідно платіжного доручення №697 від 30.12.2021 з призначенням платежу: «сплата за розробку мобільного додатка та відчуження прав інтелектуальної власності щодо нього, згідно з дог. №010721, зг. рах. 171221 від 17.12.2021 Без ПДВ».

Позивач стверджує та відповідач не заперечує, що зазначені кошти сплачувались згідно технічного завдання-2. Втім, з огляду на те, що виниклі правовідносини сторін не відповідають їх правовій формі, на переконання суду у відповідача, як юридичної особи, яка не є та не може бути творцем об`єкта права інтелектуальної власності (комп`ютерної програми) були відсутні правові підстави для отримання грошових коштів у розмірі 925 305, 00 грн за розробку мобільного додатку без зазначення щодо можливості створення конкретними фізичними особами такого додатку, а відтак, у даному випадку суд вважає за необхідне застосувати положення статті 1212 Цивільного кодексу України.

Позивач просить повернути попередню оплату за платіжним дорученням №697 від 30.12.2021 у еквіваленті євро, що не може вважатись судом правомірним з огляду на те, що обидві сторони спору є резидентами України, а розрахунок проводився у гривнях на гривневий розрахунковий рахунок відповідача.

За таких обставин, враховуючи те, що грошові кошти за платіжним дорученням №697 від 30.12.2021 набуті відповідачем без достатньої правові підстави суд вважає такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині повернення попередньої оплати у розмірі 925 305, 00 грн, що на переконання суду не є виходом за межі позовних вимог, з огляду на те, що розрахунок позовних вимог у гривневому еквіваленті наведено позивачем, зокрема, у позові.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 Цивільного кодексу України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.

Отже, у строк до 31.12.2021 відповідач повинен був повернути безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 925 305, 00 грн, та саме з 01.01.2022 позивач набув право нараховувати на суму безпідставно набутих грошових коштів 3 % річних у порядку статті 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, здійснивши перевірку проведеного позивачем розрахунку 3 % річних за період з 17.01.2023 по 08.06.2023, суд вважає його арифметично вірним, оскільки, дійсний розмір 3 % річних, що підлягав би стягненню з відповідача за період з 01.01.2022 по 08.06.2023 за борговий період з повернення попередньої оплати у розмірі 925 305, 00 грн становить 39 851, 49 грн.

Таким чином, суд з урахуванням частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, не виходячи за межі позовних вимог, констатує, що з відповідача підлягає стягненню 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання з повернення попередньої оплати по технічному завданню-2 у розмірі 28 554, 57 грн як було зазначено у позові позивачем.

Щодо стягнення 3 % річних у порядку статті 625 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати, що сплачувалась позивачем за технічним завданням-1, то суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення річних в цій частині, з огляду на недоведеність позовних вимог в частині повернення суми попередньої оплати по технічному завданню-1.

За обставин вище наведеного суд вважає такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 925 305, 00 грн безпідставно набутих грошових коштів та 28 554, 57 грн 3 % річних.

Щодо стягнення пені за прострочення виконання робіт по технічному завданню-1 та технічному завданню-2.

Згідно пункту 7.5. Договору - за порушення строку виконання робіт, виправлення недоліків, необхідності повторного виправлення недоліків та інших, погоджених сторонами, строків виконавець сплачує замовнику неустойку у розмірі 0,1 % від загальної вартості робіт, за кожен день прострочення виконання. При цьому, не є порушенням виконавцем строків виконання робіт, перше виправлення недоліків, якщо строк затримується за незалежних від виконавця причин, в тому числі у зв`язку з тривалим узгодженням із замовником результатів виконаних робіт.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 33 488, 00 євро за невиконання робіт за період з 24.08.2022 по 23.02.2023 на суму 182 000, 00 євро, як згідно технічного завдання-1, так і згідно технічного завдання-2.

Втім, з огляду на вище викладені висновки суду щодо відсутності чіткого строку виконання робіт, у зв`язку з відсутністю дати погодження технічного завдання-1 з боку замовника (позивача) до 31.01.2022 чи в будь-який інший день, то з урахування пункту 1.1. Договору, строк виконання робіт продовжується на кількість днів, на які погодження і підписання технічного завдання затримано замовником.

Відтак, суд прийшов до висновку, що з більшою ймовірністю відповідач не пропустив строк виконання робіт по технічному завданню-1, у зв`язку з чим, безпідставними є позовні вимоги про нарахування пені за прострочення строку виконання робіт у порядку пункту 7.5. Договору.

З огляду на викладений вище висновок суду щодо безпідставності укладення між сторонами технічного завдання-2, суд вважає також такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині нарахування пені по такому завданню.

Отже, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 33 488, 00 євро.

Таким чином, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

6. Розподіл судових витрат.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд покладає судовий збір на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто в частині задоволених позовних вимог на відповідача, а в частині вимог у задоволенні яких суд відмовив, а також вимог від яких позивач відмовився (стаття 7 Закону України «Про судовий збір») - на позивача.

Питання щодо розподілу решти судових витрат позивача та відповідача будуть вирішені судом, у випадку подання відповідних доказів в порядку статті 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, сторони повідомили суд про намір подання таких доказів після ухвалення судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Нові Технології Інтернешнл» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерохаб» (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 36, корпус Д; ідентифікаційний код: 43216709) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Нові Технології Інтернешнл» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Гагаріна, буд. 177, квартира 27; ідентифікаційний код: 21916996) 925 305 (дев`ятсот двадцять п`ять тисяч триста п`ять) грн 00 коп. - основного боргу (безпідставно набутих грошових коштів) та 28 554 (двадцять вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) грн 57 коп. - 3 % річних, 11 446 (одинадцять тисяч чотириста сорок шість) грн 31 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08.01.2025.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких