Рішення

від 25.11.2024 по справі 910/11299/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.11.2024Справа № 910/11299/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дишкант Д.В., розглянув матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "АЛЕКО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕІГ ЕНЕРДЖІ ТРЕЙДІНГ"

про стягнення 4 842 871,00 грн

За участю представників учасників справи:

від позивача Кушнір С.Л.

від відповідача не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "АЛЕКО" (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕІГ ЕНЕРДЖІ ТРЕЙДІНГ" (далі - відповідач) про стягнення 4 842 871,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором № 45/П-21 від 05.07.2021 в частині оплати товару у погоджений сторонами строки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2024 відкрито провадження у справі № 910/11299/24 в порядку загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 17.10.2024, а також встановлено учасникам справи строки для вчинення процесуальних дій.

17.10.2024 підготовче засідання відкладено до 31.10.2024.

31.10.2024 підготовче засідання відкладено до 07.11.2024.

07.11.2024 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, в якому також повідомлено про зміну місцезнаходження позивача.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, про час і місце розгляд справи повідомлений належним чином шляхом направлення ухвал суду від 20.09.2024, 17.10.2024 та 31.10.2024 на юридичну адресу відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.11.2024.

25.11.2024 від позивача надійшла заява, в якій останній просить суд покласти на відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн.

У судовому засіданні 25.11.2024 представник позивача вимоги позову підтримав та просив їх задовольнити, представник відповідача в судове засіданні не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 25.11.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

05 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «АЛЕКО» (надалі - Постачальник/Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕІГ ЕНЕРДЖІ ТРЕЙДІНГ» (надалі - Покупець/Відповідач) було укладено генеральний договір № 45/П-21 на поставку нафтопродуктів, на підставі п. 1.1. якого Позивач зобов`язався за замовленням Відповідача передавати у власність останньому нафтопродукти в асортименті (надалі за текстом - Товар), а Відповідач зобов`язався приймати Товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 4.6 Договору оплата товару здійснюється протягом 15 календарних днів з дня отримання відповідної партії товару або передплатою (частковою передплатою) по Договору за домовленістю сторін на кожну партію товару, що фіксується в специфікації чи додатковій угоді уповноваженими особами сторін.

Вказаний договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2022, але в будь-якому разі - до повного виконання умов та зобов`язань сторін.

Як встановлено судом під час розгляду даної справи, за період з 13 липня 2021 року по 25 листопада 2022 року згідно з укладеними між сторонами специфікаціями Позивачем було здійснено поставки Товару Відповідачу на загальну суму 34 800 818,93 грн, що підтверджується видатковими накладними та актами приймання-передачі.

На оплату поставленого товару позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату.

Як вказує позивач та підтверджується платіжними інструкціями, долученими до позовної заяви, відповідачем частково оплачено поставлений йому позивачем товар, а саме на суму 29 957 947, 83 грн.

Проте, як вказує позивач, решта товару на суму 4 842 871,10 грн відповідачем не оплачена, у зв`язку з чим останній звернувся до суду з даним позовом.

Заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши подані сторонами докази, суд зазначає про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодекс України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Під час розгляду даної справи сторонами не надано суду доказів оплати поставленого позивачем та прийнятого відповідачем товару, зокрема, на суму 4 842 871,10 грн, у зв`язку з чим суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Судові витрати на оплату позову судовим збором підлягають покладенню на відповідача в розмірі 58 114,45 грн.

Судом враховано, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 72 643,07 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 9284 від 06.09.2024, проте звернення до суду з позовом здійснено позивачем в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд», а відтак до ставки судового збору відповідно до ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» мав застосовуватись понижений коефіцієнт для сплати судового збору - 0,8.

Позивач не позбавлений можливості звернутись до суду з відповідним клопотання про повернення 14 528,62 грн судового збору в порядку, визначеному ст. 7 ЗУ «Про судовий збір».

Крім того, позивач просив покласти на відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн, про які було зазначено у попередньому (орієнтованому) розрахунку суми судових витрат.

На підтвердження понесення таких витрат позивачем надано суду:

- договір від 02.09.2024 укладений між позивачем та адвокатом Кушніром С.Л.;

- акт приймання-передачі наданих послуг від 20.11.2024 на суму 40 000,00 грн;

- рахунок на оплату від 02.09.2024 на суму 40 000,00 грн;

- платіжну інструкцію № 9446 від 02.10.2024 на суму 40 000,00 грн.

Оцінивши подані докази, суд зазначає наступне.

Відповідно до укладеного між позивачем та адвокатом Кушніром С.Л. договору від 02.09.2024 сторонами погоджено наступне:

- адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну допомогу клієнту щодо стягнення заборгованості за генеральним договором № 45/П-21 від 05.07.2021, включаючи підготовку позовної заяви, усіх необхідних процесуальних документів у процесі розгляду позовної заяви (п. 1.1 договору);

- пунктом 5.1 вказаного договору погоджено фіксований гонорар за підготовку позовної заяви та її розгляд в суді першої інстанції в розмірі 40 000,00 грн, який сплачується клієнтом протягом будь-якого часу від дати підписання договору, але не пізніше 5-ти календарних днів за днем ухвалення рішення судом першої інстанції;

- згідно з п. 8.1 договору останній укладено на 2 роки до 02.09.2026.

Крім того, 02.09.2024 адвокатом виставлено рахунок на оплату, який був оплачений позивачем 02.10.2024, що підтверджується платіжною інструкцією № 9446 на суму 40 000,00 грн.

20.11.2024 між позивачем та адвокатом підписано акт приймання-передачі наданих послуг.

Таким чином, матеріалами даної справи підтверджується понесення позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн.

Відповідачем під час розгляду даної справи не надано суду заперечень щодо співмірності понесення позивачем таких витрат.

Також вказаною специфікацією погоджено фіксований гонорар у розмірі 57 000,00 грн.

Згідно з положеннями ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічний висновок викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 159/583/19).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Поряд з цим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 24 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21).

При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

З огляду на зазначені обставини, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕІГ ЕНЕРДЖІ ТРЕЙДІНГ" (03037, Україна, м. Київ, проспект Лобановського Валерія, буд. 56Б, 56/21, код 43927839) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "АЛЕКО" (27507, Кіровоградська обл., Олександрійський р-н, місто Світловодськ, пров. Вітрівський, будинок 2, код 20641422) 4 842 871,10 грн (чотири мільйони вісімсот сорок дві тисячі вісімсот сімдесят грн 10 коп.) основного боргу, 58 114,45 грн (п`ятдесят вісім тисяч сто чотирнадцять грн 45 коп.) судового збору, а також 40 000,00 грн (сорок тисяч грн 00 коп.) витрат на правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення підписано 09.01.2025.

Суддя О.Г. Удалова