Рішення від 28.11.2024 по справі 910/9241/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.11.2024Справа № 910/9241/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г, за участю секретаря судового засідання Дишканта Д.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова" Міністерства охорони здоров`я України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРГАЗДОБИЧ"

про визнання недійсною додаткової угоди б/н від 28.05.2021 до договору № 2903/1Б від 29.03.2021

За участю представників учасників справи:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державний заклад "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова" Міністерства охорони здоров`я України (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРГАЗДОБИЧ" (далі - відповідач) про визнання недійсною додаткової угоди б/н від 28.05.2021 до договору № 2903/1Б від 29.03.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем тим, що оспорювана додаткова угода укладена всупереч Закону України "Про публічні закупівлі".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 02.09.2024 о 15:00 год., а також встановлено учасникам справи строки для вчинення процесуальних дій.

07.08.2024 від Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова" Міністерства охорони здоров`я України надійшло клопотання про участь представника останнього при розгляді даної справи у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 08.08.2024 задоволено клопотання позивача про участь його представника при розгляді даної справи у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 02.09.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 23.09.2024.

У підготовче засідання 23.09.2024 представники учасників справи не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 23.09.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 10.10.2024.

24.09.2024 від позивача надійшло клопотання (сформоване в підсистемі "Електронний суд" 22.09.2024), в якому повідомляється про припинення повноважень представника та надання повноважень на представництво іншій особі, у зв`язку з чим позивач просить суд відкласти підготовче засідання, призначене на 23.09.2024.

Ухвалою суду від 10.10.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 28.10.2024.

28.10.2024 від позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання за відсутності представника останнього.

Ухвалою суду від 28.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.11.2024.

Ухвалою суду від 14.11.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, судове засідання відкладено на 28.11.2024.

У судове засідання представники учасників справи не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

28.11.2024 судом прийнято рішення у даній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За результатами проведеної переговорної процедури закупівлі між Державним закладом «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова» Міністерства охорони здоров`я України та ТОВ «Укргаздобич» укладено договір від 29.03.2021 постачання природного газу на загальну суму 3 362 131,5 грн, обсяг - 344,834 тис. куб. м, ціна за одну тисячу кубічних метрів - 9 750 грн, строк виконання - з 29.03.2021 до 31.12.2020.

Додатковою угодою від 31.03.2021 № 1 зменшено річний плановий обсяг газу до 185,9 тис. куб. м, сума договору становить 1 812 525 грн.

Додатковою угодою від 28.05.2021 № б/н зменшено річний плановий обсяг газу до 170,66178 тис. куб. м, ціна за одну тисячу кубічних метрів становить - 10 722 грн.

Позивач зазначає, що відповідно до звіту про виконання договору від 04.11.2021 Договір розірвано у зв`язку з надзвичайною ситуацією на ринку природного газу, спричиненою різким коливанням цін від 8,9 грн. за куб.м. на початку року і від 36,00 - 38,00 грн за куб. м. на теперішній час, та прийняттям рішення КМУ про постачання газу за фіксованою ціною 16,554 грн. за куб. м. для бюджетних установ постачальною компанією ТОВ «Укргаздобич», договір виконано на суму 2 481 232,56 грн.

Позивач зазначає, що при укладенні додаткової угоди від 28.05.2021 були порушені вимоги статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що завдало збитків останньому.

Заявляючи позовну вимогу про визнання недійсною додаткової угоди б/н від 28.05.2021 до договору № 2903/1Б від 29.03.2021, позивач вказує на відсутність підтвердженого факту збільшення вартості поставленого товару.

Враховуючи, що позивачем заявлено позовну вимогу, яка стосується визнання недійсною саме додаткової угоди б/н від 28.05.2021, суд досліджує питання правомірності укладення лише цієї угоди.

Відповідачем під час розгляду даної справи не надано суду заперечень проти позову або ж доказів на спростування тверджень позивача.

Вирішуючи питання щодо правомірності Додаткової угоди № 2, суд виходить з такого.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922-VIII (далі - Закон). Метою запроваджених Законом процедур є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

У розумінні Закону публічною закупівлею є придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

Принципами, на яких базується здійснення публічних закупівель (ст. 5 Закону), є добросовісна конкуренція серед учасників (п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону), максимальна економія, ефективність та пропорційність (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону).

Однією із обставин, яка забезпечує реалізацію цих принципів, є неможливість зміни істотних умов договору про закупівлю, що знайшло своє законодавче втілення у ч. 4 ст. 41 Закону. Ця норма передбачає, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Виключні випадки зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань наведені у ч. 5 ст. 41 Закону.

Оскільки ціна є істотною умовою договору про закупівлю, за приписами п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку може мати місце у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю.

Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, умовою збільшення ціни за одиницю електроенергію до 10 відсотків є коливання ціни електроенергії на ринку, що відбулось після укладення договору, і таке збільшення здійснюється пропорційно збільшенню ціни електроенергії на ринку.

Сам по собі факт різниці між договірною ціною природного газу на час укладення договору від ціни газу на ринку не є обставиною, яка зумовлює можливість застосування п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону для приведення ціни договору у відповідність до ціни ринку.

Коливання ціни газу на ринку на час внесення змін до Договору має містити документальне підтвердження, яке відображатиме дійсну зміну ціни після укладення Договору на час внесення змін. З огляду на це, тягар засвідчення наявності підстав для збільшення ціни є тягарем, що несуть сторони як особи, які шляхом укладення змін до договору засвідчують коливання ціни. Покладення на сторін такого тягарю слідує зі стверджуваної ними презумпції, під якою слід розуміти обставину, що має правове значення для зміни ціни товару.

Водночас, жодними документами не підтверджується зміна ціни природного газу після укладення договору на час укладення спірної додаткової угоди.

Приписами частини першої статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Частина 1 цієї норми містить вимогу до змісту правочину, який не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства.

З урахуванням наведеного, доводи позивача про недійсність Додаткової угоди № 2 до Договору є обґрунтованими.

За приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається у якості підтвердження або заперечення вимог. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс (постанова Верховного Суду у від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18).

Суд зазначає, що відповідач не спростував у встановленому законом порядку та належними засобами доказування викладені позивачем у позові аргументи та надані ним докази.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, зважаючи на викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі 2 422,40 грн, оскільки позивач звернувся до суду в електронній формі через підсистему «Електронний суд» та відповідно до ставки судового збору у відповідності до ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» має застосовуватись понижений коефіцієнт.

При цьому судом враховано, що при зверненні до суду позивачем судовий збір сплачено у розмірі 3 028,00 грн.

Позивач не позбавлений можливості звернутись до суду з клопотання в порядку ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» про повернення судового збору в розмірі 605,60 грн, тобто такого, що сплачений в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною Додаткову угоду б/н від 28.05.2021 до Договору від 29.03.2021 № 2903/1Б, укладену між Державним закладом «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова» Міністерства охорони здоров`я України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укргаздобич».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргаздобич" (03126, м. Київ, вул. Донця Михайла, 18, кв. 23; код 41055889) на користь Державного закладу "Спеціалізований (Спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова" Міністерства охорони здоров`я України (65084, м. Одеса, Французький бульвар, 85; код 01982181) 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 09.01.2025.

Суддя О.Г. Удалова