Ухвала від 09.01.2025 по справі 910/16160/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про забезпечення позову

м. Київ

09.01.2025Справа № 910/16160/24

Господарський суд міста Київ у складі судді Коткова О.В., розглянувши заяву б/н від 28.12.2024 року "Про забезпечення позову" Project HOPE - The People-to-People Health Foundation, Inc.

у справі № 910/16160/24

за позовом Project HOPE - The People-to-People Health Foundation, Inc.

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛС»

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2024 року до Господарського суду міста Києва через систему «Електронний суд» від Project HOPE - The People-to-People Health Foundation, Inc. (позивач) надійшла позовна заява б/н від 28.12.2024 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛС» (відповідач) про стягнення неповернутих гарантійних платежів у розмірі 511 560,00 грн. (п`ятсот одинадцять тисяч п`ятсот шістдесят гривень).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов`язань за довгостроковим договором № LTA-003UKR22 від 14.08.2022 року.

Разом з позовною заявою від Project HOPE - The People-to-People Health Foundation, Inc. надійшла заява б/н від 28.12.2024 року "Про забезпечення позову", в якій позивач просить до набрання рішенням законної сили накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «БЛС», які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах суми позову 511 560,00 грн.

Подана заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що відповідачем добровільно не виконується обов`язок з повернення гарантійних платежів у розмірі 511 560,00 грн., то примусове виконання в майбутньому судового рішення у даній справі безпосередньо залежить від того, чи буде у відповідача достатньо коштів на рахунках, щоб виконати рішення суду в повному обсязі у разі задоволення позову.

Розглянувши заяву б/н від 28.12.2024 року "Про забезпечення позову" Project HOPE - The People-to-People Health Foundation, Inc., суд дійшов висновку, що вказана заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Отже, інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Під забезпеченням позову у даному випадку необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 року у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 року у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 року у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 року у справі № 922/2163/17.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 року у справі № 922/2928/17, від 05.08.2019 року у справі № 922/599/19).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому суд враховує також правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 року у справі № 908/2382/21 такого змісту:

"Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника".

Разом з тим, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 року у справі № 905/448/22 звертала увагу на те, що умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини третя статті 13 ГПК України).

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

За таких обставин (у разі звернення з позовом про стягнення грошових коштів) саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.10.2022 року у справі № 905/446/22, від 27.04.2023 року у справі № 916/3686/22.

Дослідивши подані із розглядуваною заявою документи, суд вважає наведені обставини у їх сукупності дають обґрунтовані підстави вважати, що має місце існування обставин, а не виключно припущень заявника, щодо можливого ухилення відповідачем від виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову, в тому числі шляхом виведення з підприємства всіх активів, що у випадку вчинення таких дій фактично нівелює можливість захисту прав і інтересів позивача.

Суд відмічає, що Велика Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 року у справі № 754/5683/22 виснувала, що при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (постанова Верховного Суду від 26.06.2024 року у справі № 916/938/24).

Окрім того, у пункті 24 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 року у справі № 905/448/22, Верховним Судом зроблено висновок, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Враховуючи наявну можливість здійснити Товариством з обмеженою відповідальністю "БЛС" розпорядчі дії щодо коштів на користь третіх осіб, оскільки сума позову є значною для позивача, є підстави вважати, що при невжитті заходів забезпечення позову виконання рішення буде ускладнено.

З огляду на викладене, правомірним є накладення арешту саме на кошти, які знаходяться на рахунках відповідача, в межах ціни позову.

Відтак, суд вбачає наявність зв`язку між зазначеними заходами забезпечення позову (накладення арешту на грошові кошти) і предметом спору, співмірність заходів із заявленими позивачем вимогами. Вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду. Навпаки, невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду.

Разом з цим, виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Водночас господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Підсумовуючи вищенаведене в сукупності, суд вважає, що накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову в сумі 511 560,00 грн. не суперечить вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. Відповідач не позбавлений права в майбутньому клопотати перед судом про скасування заходів забезпечення у випадку документального підтвердження достатності грошових коштів для виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Таким чином, з огляду на викладене вище, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви Project HOPE - The People-to-People Health Foundation, Inc. про забезпечення позову.

Керуючись ст. 136, 137, 139, 140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Заяву б/н від 28.12.2024 року "Про забезпечення позову" Project HOPE - The People-to-People Health Foundation, Inc. у справі № 910/16160/24 - задовольнити.

2. До набрання рішенням суду у даній справі законної сили накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛС» (ідентифікаційний код 35086034, адреса: 04050, м. Київ, вул. Іллєнка Юрія, 12), які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, у межах суми позову 511 560,00 грн. (п`ятсот одинадцять тисяч п`ятсот шістдесят гривень).

3. Дана ухвала Господарського суду міста Києва від 09.01.2025 року у справі № 910/16160/24 є виконавчим документом, набирає чинності з моменту її прийняття, тобто з 09.01.2025 року.

4. Строк пред`явлення ухвали Господарського суду міста Києва від 09.01.2025 року у справі № 910/16160/24 до виконання становить три роки, тобто до 09.01.2028 року.

5. Стягувачем у виконавчому провадженні за ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2025 року у справі № 910/16160/24 є: Project HOPE - The People-to-People Health Foundation, Inc. (1220, 19th Street NW, suite 800, Washington, D.C., 20036).

6. Боржником у виконавчому провадженні за ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2025 року у справі № 910/16160/24 є: Товариство з обмеженою відповідальністю «БЛС» (ідентифікаційний код 35086034, адреса: 04050, м. Київ, вул. Іллєнка Юрія, 12).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 09 січня 2025 року.

Суддя О.В. Котков