Рішення

від 17.12.2024 по справі 910/10325/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.12.2024Справа № 910/10325/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Технокомсервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Лайфбуд»

про розірвання договору підряду та стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Данилюк М.Д.

Представники учасників справи:

від позивача Мосійчук Ю.С.;

від відповідача не з`явилися.

В судовому засіданні 17.12.2024 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представника позивача, що повне рішення буде складено 09.01.2025 року.

СУТЬ СПОРУ:

У серпні 2024 року до Господарського суду міста Києва через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Технокомсервіс» (позивач) надійшла позовна заява б/н від 21.08.2024 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Лайфбуд» (відповідач) про розірвання договору підряду № 29/03 від 29.03.2024 року, стягнення попередньої оплати в розмірі 960 000,00 грн. (дев`ятсот шістдесят тисяч гривень) та штрафних санкцій у розмірі 40% від загальної вартості робіт у розмірі 1 280 000,00 грн. (один мільйон двісті вісімдесят тисяч гривень).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором підряду № 29/03 від 29.03.2024 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/10325/24, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.10.2024 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 року підготовче засідання відкладено на 05.11.2024 року.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 05.11.2024 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/10325/24 до судового розгляду по суті на 17.12.2024 року.

В судовому засіданні 17.12.2024 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання 17.12.2024 року не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.03.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Технокомсервіс» (надалі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Лайфбуд» (надалі - відповідач, підрядник) укладено договір підряду № 29/03 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого підрядник зобов`язується за завданням замовниа у встановлений договором термін, власними силами на власний ризик, виконати у повному обсязі будівельні роботи (будівельно-монтажні роботи (БМР)), а саме: підготовка будівельного майданчика для «Будівництва тимчасової замірно-сепараційної установки (ТЗСУ). Облаштування Октябрського родовища. Адміністративні межі Зачепилівської селищної ради Красноградського району, Харківської області, за межами населених пунктів.» (роботи) згідно проекту підготовчих робіт (ПрПР): «Будівництво тимчасової замірно-сепараційної установки (ТЗСУ). Облаштування Октябрського родовища. Адміністративні межі Зачепилівської селищної ради Красноградського району, Харківської області, за межами населених пунктів.» (об`єкт) і здати результат виконаних робіт замовнику.

Згідно з п. 1.4.1. договору термін виконання робіт складає 30 (тридцять) календарних днів з моменту початку робіт. Початок виконання робіт: на протязі 5 (п`яти) календарних днів з моменту підписання договору, що підтверджується актом приймання-передачі майданчика, підписаного уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 3.1. договору загальна вартість робіт за договором становить 3 200 000,00 грн.

За умовами п. 3.2. договору розрахунок за договором здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника у наступному порядку: (3.2.1.) протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання договору та отримання рахунку від підрядника замовник перераховує підряднику попередню оплату в розмірі 30% від загальної вартості робіт, вказаної в п. 3.1. договору, в розмірі 960 000,00 грн.; (3.2.2.) остаточний розрахунок в розмірі 2 240 000,00 грн. за виконані роботи здійснюється замовником на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт по формі № КБ-2в і довідки по формі № КБ-3, виконавчої документації та технічної документації на використані матеріали протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту надання підрядником рахунків за умови, що роботи виконані належним чином.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання договірних зобов`язань сторонами і проведення взаєморозрахунків. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п. 8.1., 8.2. договору).

02.04.2024 року на підставі договору підряду № 29/03 від 29.03.2024 року між сторонами складено та підписано акт № 1 приймання-передачі земельної ділянки для влаштування майданчика об`єкта будівництва, відповідно до якого замовник передає, а підрядник приймає земельну ділянку для влаштування майданчика об`єкту будівництва з терміном використання цієї земельної ділянки підрядником з 02.04.2024 року по 03.05.2024 року.

01.04.2024 року та 04.04.2024 року ТОВ «Компанія «Технокомсервіс» здійснило попередню оплату в загальній сумі 960 000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 572 від 01.04.2024 року на суму 10 000,00 грн. та № 20240000074 від 04.04.2024 року на суму 950 000,00 грн.

Виходячи з положень п. 1.4.1. договору термін виконання робіт до 03.05.2024 року включно.

Відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань до виконання робіт за договором підряду № 29/03 від 29.03.2024 року не приступив.

Відповідно до п. 5.6. договору при порушенні терміну початку робіт визначеному п. 1.4. договору більше ніж на 10 календарних днів, замовник має право відмовитись від договору та вимагати повернення грошових сум сплачених в якості передплати. При цьому підрядник зобов`язаний повернути грошові суми шляхом перерахування на розрахунковий рахунок замовник протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання від замовника відповідної вимоги.

Пунктом 5.7. договору визначено, що у разі порушення підрядником термінів виконання робіт більш ніж на 20 календарних днів замовник має право на розірвання договору, в цьому випадку підрядник компенсує збитки замовника і сплачує штрафні санкції у розмірі 40% від загальної вартості робіт визначеної п. 3.1. договору.

Судом встановлено, що внаслідок невиконання робіт у встановлений договором термін позивач звертався до відповідача з вимогами № 79/05-01.1 від 21.05.2024 року та № 122/05-01.1 від 14.06.2024 року про розірвання договору підряду № 29/03 від 29.03.2024 року та повернення попередньої оплати в розмірі 960 000,00 грн. протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання вимоги. Факт направлення цих вимог підтверджується фіскальними чеками від 21.05.2024 року, 14.06.2024 року, описами вкладення від 21.05.2024 року, 14.06.2024 року та накладними № 0407325038171, № 0407325276013.

Вказані вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

За таких обставин, позивач просить розірвати договір підряду № 29/03 від 29.03.2024 року, у зв`язку з його порушенням зі сторони відповідача та стягнути з останнього попередню оплату у розмірі 960 000,00 грн., а також штрафні санкції у розмірі 1 280 000,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір, укладений між сторонами, є договором підряду, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статтей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (часина 1-2 стаття 837 Цивільного кодексу України).

Як вже було встановлено судом вище, 29.03.2024 року між позивачем, як замовником, та відповідачем, як підрядником, було укладено договір підряду № 29/03, предметом якого є виконання будівельних робіт (будівельно-монтажних робіт): підготовка будівельного майданчика для «Будівництва тимчасової замірно-сепараційної установки (ТЗСУ). Облаштування Октябрського родовища. Адміністративні межі Зачепилівської селищної ради Красноградського району, Харківської області, за межами населених пунктів.».

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України).

За умовами п. 1.4.1. договору термін виконання робіт складає 30 (тридцять) календарних днів з моменту початку робіт. Початок виконання робіт: на протязі 5 (п`яти) календарних днів з моменту підписання договору, що підтверджується актом приймання-передачі майданчика, підписаного уповноваженими представниками сторін.

Як встановлено судом, 02.04.2024 року сторонами підписано акт № 1 приймання-передачі земельної ділянки для влаштування майданчика об`єкта будівництва з терміном використання цієї земельної ділянки підрядником з 02.04.2024 року по 03.05.2024 року.

Отже, термін виконання робіт до 03.05.2024 року включно.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3.1. договору загальна вартість робіт за договором становить 3 200 000,00 грн.

Згідно з п. 3.2.1. договору протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання договору та отримання рахунку від підрядника замовник перераховує підряднику попередню оплату в розмірі 30% від загальної вартості робіт, вказаної в п. 3.1. договору, в розмірі 960 000,00 грн.

Позивач здійснив попередню оплату в розмірі 30% від загальної вартості робіт в розмірі 960 000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 572 від 01.04.2024 року на суму 10 000,00 грн. та № 20240000074 від 04.04.2024 року на суму 950 000,00 грн.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 стаття 530 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5.6. договору визначено, що при порушенні терміну початку робіт визначеному п. 1.4. договору більше ніж на 10 календарних днів, замовник має право відмовитись від договору та вимагати повернення грошових сум сплачених в якості передплати. При цьому підрядник зобов`язаний повернути грошові суми шляхом перерахування на розрахунковий рахунок замовник протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання від замовника відповідної вимоги.

21.05.2024 року та 14.06.2024 року позивач звертався до відповідача з вимогами № 79/05-01.1 від 21.05.2024 року та № 122/05-01.1 від 14.06.2024 року про розірвання договору підряду № 29/03 від 29.03.2024 року та повернення попередньої оплати в розмірі 960 000,00 грн. протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання вимоги.

Направлення вищезазначених вимог підтверджується наданими позивачем до позовної заяви фіскальними чеками від 21.05.2024 року, 14.06.2024 року, описами вкладення від 21.05.2024 року, 14.06.2024 року та накладними № 0407325038171, № 0407325276013.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частина 2 стаття 598 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 стаття 615 Цивільного кодексу України).

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 стаття 651 Цивільного кодексу України, частина 1 стаття 188 Господарського кодексу країни).

Таким чином, умовами договору № 29/03 від 29.03.2024 року, зокрема, п. 5.6. передбачено, що при порушенні терміну початку робіт визначеному п. 1.4. договору більше ніж на 10 календарних днів, замовник має право відмовитись від договору та вимагати повернення грошових сум сплачених в якості передплати.

Положеннями ст. 849 Цивільного кодексу України передбачено випадки, за яких замовник може відмовитись від договору підряду, а саме:

- на підставі частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України - у будь-який час до закінчення роботи, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору;

- на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України - якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

- на підставі частини 3 статті 849 Цивільного кодексу України - якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

При цьому, відмова замовника від договору, яка за своєю суттю є одностороннім правочином, може бути вчинена виключно до моменту завершення виконання підрядником робіт та має бути доведена до підрядника з чітким посиланням на правову підставу, у відповідності до якої замовник відмовляється від договору підряду, оскільки в кожному з наведених випадків настають різні правові наслідки і виникають різні права та обов`язки у сторін.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Зазначене вище кореспондується з положеннями статті 188 Господарського кодексу України, частиною 4 та 5 якої визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені нормою статті 651 Цивільного кодексу України. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (такий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 року у справі № 910/2861/18).

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів виконання відповідачем робіт за договором, суд дійшов висновку та погоджується з доводами позивача, що відповідачем допущено істотне порушення, що в силу частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України є підставою для його розірвання.

Відповідно до частини 2 та 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Як встановлено судом вище, укладений сторонами договір є договором підряду, який є розірваним за рішенням суду в силу зазначених вище обставин.

Згідно з частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частинами 2, 3 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Аналогічні висновки наведені в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.09.2022 року у справі № 913/703/20, постановах Верховного Суду від 06.02.2020 року у справі № 910/13271/18, від 23.04.2019 року у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 року у справі № 904/2444/18.

При цьому Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 року у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 року у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 року у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 року у справі № 904/2444/18).

Відповідно до частини 1 статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

З огляду на викладене вище, враховуючи те, що правова підстава утримання відповідачем коштів в розмірі 960 000,00 грн. відпала, вказана сума підлягає поверненню позивачу на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України оскільки безпідставно утримується відповідачем.

Відповідач не надав суду ні доказів виконання ним зобов`язань за договором, ні доказів повернення позивачу суми попередньої оплати, відтак вимога позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати у розмірі 960 000,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В пункті 5.7. договору визначено, що у разі порушення підрядником термінів виконання робіт більш ніж на 20 календарних днів замовник має право на розірвання договору, в цьому випадку підрядник компенсує збитки замовника і сплачує штрафні санкції у розмірі 40% від загальної вартості робіт визначеної п. 3.1. договору.

Перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок штрафних санкцій, судом встановлено, що вказане нарахування проведене позивачем у відповідності до умов укладеного між сторонами договору, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 1 280 000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 36 628,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір підряду № 29/03 від 29.03.2024 року.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Лайфбуд» (ідентифікаційний код 45294333, адреса: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 69) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Технокомсервіс» (ідентифікаційний код 33225738, адреса: 04073, м. Київ, вул. Рилєєва, 10-А) грошові кошти: попередню оплату - 960 000,00 грн. (дев`ятсот шістдесят тисяч гривень), штрафні санкції - 1 280 000,00 грн. (один мільйон двісті вісімдесят тисяч гривень) та судовий збір - 36 628,00 грн. (тридцять шість тисяч шістсот двадцять вісім гривень).

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09.01.2025р.

Суддя О.В. Котков