Рішення

від 12.12.2024 по справі 910/8226/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.12.2024Справа № 910/8226/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нордік-Буд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Данилюк М.Д.

Представники учасників справи:

від позивача Патлачук Є.В.;

від відповідача Оніщук В.М.

В судовому засіданні 12.12.2024 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників позивача та відповідача, що повне рішення буде складено 09.01.2025 року.

СУТЬ СПОРУ:

У липні 2024 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нордік-Буд» (позивач) надійшла позовна заява б/н від 24.06.2024 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (відповідач) про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 1 793 400,00 грн. (один мільйон сімсот дев`яносто три тисячі чотириста гривень).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відсутності гарантійного випадку відповідач безпідставно направив до АТ "Банк інвестицій та заощаджень" вимогу про сплату гарантійної суми у розмірі 1 793 400,00 грн. за банківською гарантією від 17.11.2022 року № 4160/22-ГВ, яка була позивачем сплачена відповідно до платіжної інструкції від 15.12.2023 року № 6452.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8226/24, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.08.2024 року.

19.08.2024 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» надійшов відзив на позовну заяву № ТОВВИХ-24-12309 від 12.08.2024 року (направлений засобами поштового зв`язку 14.08.2024 року), в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що позивач у встановлені договором строки не виконав роботи 1 етапу (проектно-вишукувальні) та 2 етапу (в частині землеустрою), що стало підставою для звернення до АТ "Банк інвестицій та заощаджень" з вимогою про сплату гарантійної суми у розмірі 1 793 400,00 грн. за банківською гарантією від 17.11.2022 року № 4160/22-ГВ у зв`язку із настанням гарантійного випадку.

В підготовчому засіданні 20.08.2024 року судом оголошувалася перерва.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 03.09.2024 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/8226/24 до судового розгляду по суті на 10.10.2024 року.

10.10.2024 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нордік-Буд» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач проти доводів відповідача заперечив та наголошував на тому, що гарантійний випадок не настав.

10.10.2024 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» надійшли заперечення проти прийняття до розгляду відповіді на відзив.

В судовому засіданні 10.10.2024 року суд на підставі ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України залишив без розгляду відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Нордік-Буд».

Залишаючи вказану відповідь на відзив без розгляду суд виходив з наступного.

Статтею 194 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

При цьому, імперативною нормою ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Оскільки подана відповідь на відзив не містить обґрунтувань поважних причин, з яких не була подана в підготовчому провадженні, а також приймаючи до уваги, що вона подана після закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, тому вказана відповідь на відзив залишається судом без розгляду.

В судовому засіданні 10.10.2024 року судом оголошувалася перерва.

У зв`язку з перебуванням судді Коткова О.В. у відпустці, судове засідання, призначене на 07.11.2024 року не відбулося, судове засідання призначено на 12.12.2024 року.

В судовому засіданні 12.12.2024 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов в повному обсязі. Представник відповідача проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в позові.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нордік-Буд» (надалі - позивач, підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (надалі - відповідач, замовник) укладено договір підряду № 2112000218 (капітальне будівництво), зі змінами внесеними додатковою угодою № 1 від 28.11.2022 року (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується за завданням замовника своїми силами і засобами на свій ризик виконати та здати йому в установлений цим договором строк роботи в повному обсязі відповідно до календарного графіка виконання робіт (роботи) по об`єкту «Реконструкція газорозподільної станції Лебедин» в адміністративних межах Лебединської сільської ради Шполянського району Черкаської області» (Будівельні роботи та поточний ремонт 45000000-7) (об`єкт), а замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору складом робіт за цим договором передбачені наступні етапи: (1.2.1.) проектно-вишукувальні роботи відповідно до завдання на коригування проектної документації № 20.72.22 (завдання на коригування проектної документації) (додаток № 6 до цього договору); (1.2.2.) будівельні роботи.

В п. 1.3. договору визначено, що строки етапів виконання робіт передбачено в календарному графіку виконання робіт (додаток № 5 до договору).

За умовами п. 4.1. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 28.11.2022 року) підрядник зобов`язується виконати роботи протягом 555 календарних днів з дати отримання від замовника дозволу на початок виконання робіт, відповідно до календарного графіку виконання робіт (додаток № 5 до договору).

Відповідно до п. 4.4.10. договору після отримання позитивного експертного звіту експертної організації, підрядник передає замовнику оригінал та належним чином завірену копію експертного звіту, паперові і електронні примірники проектної документації та акт здачі-приймання виконаних проектних, науково-проектних, вишукувальних робіт. Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів після підписання акта здачі-приймання виконаних проектних, науково-проектних, вишукувальних робіт, надсилає (передає) оформлені належним чином примірники актів підряднику (п. 4.4.11. договору).

Згідно з п. 4.5.8. договору приймання виконаних будівельних робіт здійснюється на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3), до яких повинні додаватися сертифікати/паспорти на застосовані матеріали та обладнання, документи, що підтверджують вартість матеріалів та обладнання, розрахунки та інші витрати та іншу документацію, визначену чинним законодавством.

Пунктом 4.5.16. договору визначено, що приймання замовником закінчених робіт за всіма етапами від підрядника здійснюється шляхом підписання акту готовності об`єкта до експлуатації у відповідності до вимог чинного законодавства. Підрядник протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту завершення робіт на об`єкті та готовності об`єкту до здачі в експлуатацію письмово повідомляє про це замовника та надає відповідну, належним чином оформлену виконавчу документацію у 2 (двох) примірниках у паперовій формі та на електронному носії, складену українською мовою з відповідним реєстром документів.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 30.10.2023 року (п. 10.1. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 28.11.2022 року).

Відповідно до п. 8.11.1. договору підрядник зобов`язується надати замовнику в забезпечення виконання договору безвідкличну безумовну банківську гарантію на суму 1 793 400,00 грн.

17.11.2022 року на забезпечення виконання ТОВ «Нордік-Буд» (принципал) відповідних зобов`язань за договором № 2112000218 (капітальне будівництво) від 29.12.2021 року АТ "Банк інвестицій та заощаджень" (гарант) видало банківську гарантію № 4160/22-ГВ на суму 1 793 400,00 грн., за умовами якої гарант безумовно зобов`язується протягом п`яти банківських днів після одержання паперового оригіналу першої письмової вимоги бенефіціара (ТОВ «Оператор газотранспортної системи України»), оформленої належним чином (підпис уповноваженої особи, печатка бенефіціара (якщо передбачена)) та/або електронного SWIFT-повідомлення через Банк бенефіціара на SWIFT гаранта, сплатити бенефіціару повну суму банківської гарантії, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв`язку з невиконанням/неналежним виконанням принципалом зобов`язань за договором.

Гарантія набирає чинності з дати видачі та діє включно до 30.11.2023 року включно.

Форма представлення вимоги: у паперовій формі рекомендованим листом або кур`єром та/або через ключованим SWIFT-повідомленням через банк бенефіціара на SWIFT гаранта.

Листом № 7202ВИХ-22-60 від 12.01.2022 року ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» надало позивачу дозвіл на початок виконання проектно-вишукувальних робіт згідно додатку № 5 до договору.

Листом № 7202ВИХ-22-61 від 12.01.2022 року ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» передало позивачу комплект проектної та робочої документації на об`єкт.

В свою чергу, позивач листом від 01.11.2022 року № 01-11/22/7-1 повідомив ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» про необхідність внесення змін до проектної документації.

Листом № ТОВВИХ-23-4053 від 30.03.2023 року ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» повідомило позивача про опрацювання окремого договору на коригування проектної документації.

У листах № 11-04/23-1ВЛ від 21.04.2023 року та № 07-08/23/1 від 07.08.2023 року позивач просив відповідача збільшити строк будівництва та змінити календарний графік виконання робіт.

У листі № 28-09/23/1ВЛ від 28.09.2023 року позивач просив відповідача укласти додаткову угоду про зменшення загальної вартості робіт.

У відповідь на лист № 28-09/23/1ВЛ від 28.09.2023 року відповідач листом № ТОВВИХ-23-14350 від 10.10.223 року повідомив позивача про недоцільність продовження робіт за договором.

В подальшому, відповідач надіслав позивачу повідомлення № ТОВВИХ-23-14348 від 10.10.2023 року про розірвання договору № 2112000218 від 29.12.2021 року з 30.10.2023 року.

У повідомленні-вимозі № 03-2/02/3461 від 28.11.2023 року АТ "Банк інвестицій та заощаджень" вимагало позивача відшкодувати фактично сплачену суму за гарантією у розмірі 1 793 400,00 грн.

08.12.2023 року АТ "Банк інвестицій та заощаджень" здійснило на користь ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» виплату по банківській гарантії № 4160/22-ГВ від 17.11.2022 року у розмірі 1 793 400,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 264733 від 08.12.2023 року.

15.12.2023 року ТОВ «Нордік-Буд» перерахувало на рахунок АТ "Банк інвестицій та заощаджень" кошти за сплаченою банківською гарантією № 4160/22-ГВ від 17.11.2022 року у розмірі 1 793 400,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 6452 від 15.12.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за відсутності настання гарантійного випадку правові підстави для звернення ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» до АТ "Банк інвестицій та заощаджень" про виплату коштів за банківською гарантією від 17.11.2022 року № 4160/22-ГВ у розмірі 1 793 400,00 грн. були відсутні, тому кошти у розмірі 1 793 400,00 грн. набуті відповідачем без достатньої правової підстави.

В свою чергу, відповідач проти позовних вимог заперечив, мотивуючи це тим, що внаслідок порушення позивачем зобов`язань за договором в частині виконання робіт у встановлені договором строки, ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» звернулося до АТ "Банк інвестицій та заощаджень" з вимогою про сплату гарантійної суми у розмірі 1 793 400,00 грн. за банківською гарантією від 17.11.2022 року № 4160/22-ГВ.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як вже було встановлено судом вище, 29.12.2021 року між позивачем, як підрядником, та відповідачем, як замовником, було укладено договір підряду № 2112000218 (в редакції додаткової угоди № 1 від 28.11.2022 року), предметом якого є виконання та здача відповідно до календарного графіка виконання робіт по об`єкту «Реконструкція газорозподільної станції Лебедин» в адміністративних межах Лебединської сільської ради Шполянського району Черкаської області» (Будівельні роботи та поточний ремонт 45000000-7).

Пунктом 4.1. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 28.11.2022 року) передбачено, що підрядник зобов`язується виконати роботи протягом 555 календарних днів з дати отримання від замовника дозволу на початок виконання робіт, відповідно до календарного графіку виконання робіт (додаток № 5 до договору).

Судом встановлено, що листом № 7202ВИХ-22-60 від 12.01.2022 року ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» надало позивачу дозвіл на початок виконання проектно-вишукувальних робіт згідно додатку № 5 до договору.

Отже, строк виконання робіт за договором до 21.07.2023 року.

Зі змісту пунктів 4.4.10., 4.4.11., 4.5.8., 4.5.16. договору слідує, що підтвердженням виконання позивачем робіт за договором є акти здачі-приймання виконаних проектних, науково-проектних, вишукувальних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) та акт готовності об`єкта до експлуатації.

В той же час, доказів виконання позивачем обумовлених договором робіт матеріали справи не містять, позивачем до суду не представлено.

Відтак, позивач порушив взяті на себе зобов`язання та не виконав обумовлені договором роботи у визначений ним строк (п. 4.1. договору).

Відповідно до п. 5.2.6. договору замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений календарним графіком виконання робіт, стає неможливим.

Згідно з п. 5.2.13. договору замовник має право в односторонньому порядку достроково розірвати договір, повідомивши в письмовій формі не пізніше ніж за 20 (двадцять) календарних днів до дати розірвання договору шляхом направлення відповідного повідомлення із зазначенням дати розірвання договору на адресу та/або електронну електрону адресу підрядника, вказані в розділі 11 договору. Договір вважається розірваним (припиненим) з дати, зазначеної в повідомленні замовника.

Скориставшись наданим правом на одностороннє розірвання договору через недотримання строків виконання робіт, відповідач направив позивачу повідомлення № ТОВВИХ-23-14348 від 10.10.2023 року про розірвання договору № 2112000218 від 29.12.2021 року з 30.10.2023 року.

Отже, договір № 2112000218 від 29.12.2021 року є розірваним з 30.10.2023 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Нордік-Буд» за договором № 2112000218 від 29.12.2021 року, АТ "Банк інвестицій та заощаджень" (гарант) 17.11.2022 року видало банківську гарантію № 4160/22-ГВ на суму 1 793 400,00 грн., відповідно до якої гарант безумовно зобов`язується протягом п`яти банківських днів після одержання паперового оригіналу першої письмової вимоги бенефіціара (ТОВ «Оператор газотранспортної системи України»), оформленої належним чином (підпис уповноваженої особи, печатка бенефіціара (якщо передбачена)) та/або електронного SWIFT-повідомлення через Банк бенефіціара на SWIFT гаранта, сплатити бенефіціару повну суму банківської гарантії, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв`язку з невиконанням/неналежним виконанням принципалом зобов`язань за договором.

Гарантія набирає чинності з дати видачі та діє включно до 30.11.2023 року включно.

Форма представлення вимоги: у паперовій формі рекомендованим листом або кур`єром та/або через ключованим SWIFT-повідомленням через банк бенефіціара на SWIFT гаранта.

Так, 28.11.2023 року ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» звернулося до АТ "Банк інвестицій та заощаджень" з письмовою вимогою № ТОВВИХ-23-16992 про сплату коштів за банківською гарантією № 4160/22-ГВ від 17.11.2022 року у розмірі 1 793 400,00 грн., яка була виконана АТ "Банк інвестицій та заощаджень" 08.12.2023 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 264733 від 08.12.2023 року на суму 1 793 400,00 грн.

В свою чергу, АТ "Банк інвестицій та заощаджень" звернулося до ТОВ «Нордік-Буд» з повідомленням-вимогою № 03-2/02/3461 від 28.11.2023 року про відшкодування фактично сплаченої суми за банківською гарантією № 4160/22-ГВ від 17.11.2022 року у розмірі 1 793 400,00 грн.

На виконання означеної вимоги ТОВ «Нордік-Буд» 15.12.2023 року перерахувало на рахунок АТ "Банк інвестицій та заощаджень" кошти за сплаченою банківською гарантією № 4160/22-ГВ від 17.11.2022 року у розмірі 1 793 400,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 6452 від 15.12.2023 року.

Однак, незважаючи на сплату коштів у розмірі 1 793 400,00 грн. позивач стверджує, що з боку позивача основне зобов`язання основне зобов`язання не було порушене, тому підстави для виплати відповідачу коштів за банківською гарантією № 4160/22-ГВ від 17.11.2022 року у розмірі 1 793 400,00 грн. були відсутні.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку.

Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до статті 562 Цивільного кодексу України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Частинами першою, третьою статті 563 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Як передбачено частиною другою статті 564 Цивільного кодексу України гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Відповідно до частин першої, третьої статті 565 Цивільного кодексу України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Механізм забезпечувального інституту гарантії, на відміну від інших видів забезпечення виконання зобов`язань, передбачає укладення не двох (основного та забезпечувального), а трьох правочинів.

Перш за все- це договір між бенефіціаром (боржником) та принципалом (кредитором), який спрямований на виникнення основного зобов`язання. Умова щодо забезпечення основного зобов`язання гарантією може передбачатися таким договором або висуватися бенефіціаром як передумова укладення такого договору.

Обов`язок банку чи іншої фінансової установи щодо видачі банківської гарантії виникає з договору між принципалом і такою фінансовою установою. Цим договором можуть визначатися, серед іншого, умови гарантії, строк її дії, сума, на яку видається гарантія, строк видачі гарантії, розмір оплати послуг гаранта тощо.

Третім правочином у механізмі забезпечувального інституту гарантії є видача гарантії на користь бенефіціара, яка є одностороннім правочином. Саме з цього правочину виникає грошове зобов`язання гаранта.

Хоча у механізмі забезпечувального інституту гарантії беруть участь три суб`єкти - бенефіціар, принципал та гарант, зазначені вище правочини не зв`язують всіх їх одночасно. Так, договір між бенефіціаром і принципалом, з якого виникає основне зобов`язання, зв`язує лише бенефіціара і принципала, але не гаранта. Договір між принципалом і гарантом зв`язує лише принципала і гаранта, але не бенефіціара. Односторонній правочин щодо видачі гарантії створює обов`язки лише для гаранта (частина третя статті 202 ЦК України), а бенефіціар є кредитором у відповідному грошовому зобов`язанні.

Отже, забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов`язання, незалежне від зобов`язання за участю бенефіціара та принципала. Тому гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема вирішувати, чи виконав принципал грошове зобов`язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а відтак і про те, чи припинене основне зобов`язання виконанням, гарант не вправі.

Положення закону про те, що кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією (частина третя статті 563 ЦК України), слугує меті ідентифікації порушення зобов`язання, а відтак, конкретизації банківської гарантії, і не вказує на обов`язок гаранта перевіряти таке порушення. Адже гарант може видати на користь одного й того ж бенефіціара декілька банківських гарантій за зверненням одного й того ж принципала у зв`язку з одним чи декількома договорами з бенефіціаром з різними умовами, що передбачають сплату за гарантіями у різних випадках.

Отже, кредитор-бенефіціар має право вимоги як за основним зобов`язанням, так і за незалежною від цього зобов`язання гарантією. Якщо він не отримає виконання за основним зобов`язанням, то, пред`явивши вимогу гаранту, отримає виконання.

Якщо ж бенефіціар за відсутності основного зобов`язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням з інших підстав, є недійсним) звернеться до гаранта і отримає від нього грошову суму, то таке є набуттям майна (грошей) без достатньої правової підстави за рахунок потерпілого, оскільки за загальним правилом частини першої статті 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, то постраждалим є боржник (принципал). Він вправі звернутись до бенефіціара з вимогою про повернення принципалу коштів, сплачених гарантом, за правилами глави 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" ЦК України.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.05.2024 року у справі № 910/17772/20 відзначив самостійність зобов`язання з гарантії, тобто непов`язаність такого зобов`язання з основним зобов`язанням.

Також у зазначеній постанові Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду виснував, що гарант не вправі робити власних висновків щодо наявності чи відсутності обов`язку принципала, а зобов`язаний платити за гарантією, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії. Стаття 565 ЦК України визначає вичерпний перелік випадків, коли гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора. Цей перелік, зокрема, не містить такої підстави для відмови гаранта від платежу, як відсутність чи недоведення бенефіціаром порушення основного зобов`язання боржником.

Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позивачем було порушено виконання основного зобов`язання, тому АТ "Банк інвестицій та заощаджень" було правомірно сплачено на користь відповідача кошти за банківською гарантією № 4160/22-ГВ від 17.11.2022 року у розмірі 1 793 400,00 грн., отже такі кошти є набутими відповідачем на достатній правовій підставі, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Наведені обставини у сукупності свідчать про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Нордік-Буд».

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 року у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 року у справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09.01.2025р.

Суддя О.В. Котков