Ухвала

від 09.01.2025 по справі 916/5649/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про забезпечення позову

"09" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5649/24Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопостачальник» про забезпечення позову за вх. № 2-24/25 від 08.01.2025

у справі № 916/5649/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопостачальник»

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Друзенко Ірини Борисівни

про стягнення заборгованості у розмірі 2 900 141, 77 грн

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергопостачальник» звернулося до Господарського суду Одеської області із позовною заявою від 23.12.2024 (вх. № 5792/24 від 25.12.2024) про стягнення з Фізичної особи-підприємця Друзенко Ірини Борисівни на його користь заборгованості по оплаті за спожиту електричну енергію у розмірі 2 293 003, 20 грн, компенсації витрат за послуги з розподілення електричної енергії у розмірі 607 138, 57 грн та компенсації витрат на сплату судового збору у розмірі 43 502, 13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору № 135-21 від 09.11.2011 про постачання електричної енергії споживачу в частині розрахунків за спожиту електричну енергію у розмірі 2 293 003, 20 грн та компенсацію витрат за послуги з розподілення електричної енергії у розмірі 607 138, 57 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Позивач звернувся із заявою про забезпечення позову

за вх. № 2-24/25 від 08.01.2025, в якій просить накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі, але не обмежуючись на рахунок НОМЕР_1 в АТ «МІБ» МФО 380582, та на майно (рухоме та нерухоме) у розмірі 2 900 141, 77 грн до набрання законної сили рішенням суду у справі.

В обґрунтування заяви зазначено про наявність у провадженні суду справи № 916/5649/24 про стягнення заборгованості за договором № 135-21 про постачання електричної енергії споживачу від 09.11.2021. Сума позову становить 2 900 141, 77 грн та складається з боргу за спожиту електричну енергію та компенсацію витрат з розподілу електричної енергії у 2024, вартості неврахованої спожитої електричної енергії та донарахування за послуги з розподілу, що здійснені оператором ОСР та ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго». Позивач зазначає, що упродовж дії договору відповідач систематично порушувала умови у частині розрахунків; 31.10.2024 з метою уникнення можливості обмеження електропостачання за наявну заборгованість відповідач перейшов до іншого постачальника електричної енергії; з відповідей, отриманих позивачем від відповідача, останній не вважає, що має заборгованість та відмовляється її сплачувати. Позивач вказує, що відповідач є підприємцем, основним видом діяльності якого є вантажні перевезення; об`єм споживання є досить значним, у зв`язку з чим позивач вважає, що на момент набрання законної сили рішенням суду є усі підстави вважати, що воно не зможе бути виконане.

Дослідивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову, господарський суд вважає її такою, що підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Зі змісту цієї норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосовуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору (пункт 13 постанови Верховного Суду від 15.09.2019 у справі № 915/870/18).

Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (постанова Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 921/302/20).

При цьому, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, розглядаючи питання забезпечення позову у справах про стягнення заборгованості, дійшла, зокрема, висновку, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (пункт 23).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 904/1260/24 від 16.09.2024.

Таким чином, оскільки, предметом розгляду даної справи є вимога про стягнення заборгованості за договором № 135-21 про постачання електричної енергії споживачу від 09.11.2021 у розмірі 2 900 141, 77 грн., то виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.

Крім того, суд зазначає, що за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення суми позову доцільно накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів (аналогічна позиція міститься у пункті 31 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

Відповідно до висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 суд ураховує, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Оцінивши надані заявником доводи, що дії відповідача, зокрема укладення договору з іншим постачальником електричної енергії, свідчать про ухилення від виконання зобов`язань за договором з позивачем, суд, зважаючи на значний розмір заборгованості, стягнення якої є предметом позову, а також з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника, наявності зв`язку між заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позовних вимог щодо накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу в межах суми заборгованості 2 900 141, 77 грн, може значно ускладнити або навіть зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову, а вжиття такого заходу є адекватним змісту порушеного права, на відновлення якого поданий позов. Визначені заявником заходи забезпечення позову гарантуватимуть виконання рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог та ефективний захист оспорюваних прав та інтересів заявника.

Суд зазначає, що відповідач не обмежений в праві звернутися до суду із заявою про часткове скасування заходів забезпечення позову у разі, якщо на його рахунках перебуває сума коштів у розмірі, передбаченому в ухвалі про забезпечення позову, або вартість майна (його частини) перевищує розмір накладеного арешту у порядку, передбаченому ст. 145 ГПК України. Крім того, заходи забезпечення позову не позбавляють відповідача права володіти та користуватися належним йому майном з огляду на положення ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317 ЦК України.

За своєю суттю арешт майна це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Отже, накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вищевказані заходи забезпечення позову відповідають ст. ст. 136, 137 ГПК України, а також вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог.

Крім того, вжиття вказаних заходів забезпечення даного позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди заявнику.

Суд враховує, що вказані заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті та застосовуються з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які можуть мати відповідні негативні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача, що може бути встановлено лише за результатами розгляду спору по суті.

Згідно з ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Ч. 6 ст. 140 ГПК України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Згідно з ч. 8 ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Керуючись ст. 136, ст. 137, ст. 140, ст. 234 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопостачальник» про забезпечення позову за вх. № 2-24/25 від 08.01.2025 задовольнити.

2. Накласти арешт в межах ціни позову 2 900 141, 77 грн на:

- грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі, але не обмежуючись на рахунок НОМЕР_1 в АТ «МІБ» МФО 380582;

- на рухоме майно, що належить Фізичній особі-підприємцю Друзенко Ірині Борисівні ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на праві власності (тимчасове обмеження права на відчуження/розпорядження майном, без обмеження / позбавлення права користування ним);

- на нерухоме майно, що належить Фізичній особі-підприємцю Друзенко Ірині Борисівні ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на праві власності (тимчасове обмеження права на відчуження/розпорядження майном, без обмеження / позбавлення права користування ним).

Стягувачем за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергопостачальник» (65005, м. Одеса, вул. Мельницька, буд. 26/2; код ЄДРПОУ 42423070).

Боржником за цією ухвалою є: Фізична особа-підприємець Друзенко Ірина Борисівна ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала набирає законної сили 09 січня 2025 в порядку ст.235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Суддя Мусієнко Оксана Олегівна