ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
30 грудня 2024 рокуСправа № 921/110/23(921/490/24)
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеанда" б/н (вх. №9788) від 19.12.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЕРРА"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеанда"
про визнання недійсним договору поставки та стягнення 6 153 940,00 грн
в межах справи №921/110/23 про банкрутство ТОВ "ТІЕРРА"
представники сторін не з`явилися.
Суть справи:
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16.12.2024 в позові відмовлено.
Через систему "Електронний суд" 19.12.2024 від відповідача надійшло клопотання (вх. №9788) про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
При цьому суд враховує, що у відзиві на позов від 16.09.2024 ТОВ "Алеанда" зазначало, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у цій справі складається з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 35 000,00 грн за участь адвоката у суді першої інстанції.
Ухвалою суду від 23.12.2024 призначено судове засідання для розгляду клопотання на 30.12.2024.
ТОВ "Тіерра" 26.12.2024 до суду подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу б/н (вх.№977) до 10 000 грн та про проведення судового засідання без представника позивача.
26.12.2024 та 30.12.2024 від відповідача надійшли клопотання б/н (вх. №9896) від 26.12.2024 про проведення судового засідання за відсутності представника ТОВ "Алеанда" та заперечення щодо клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Розглянувши заяву та додані до неї матеріали, господарським судом встановлено наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До останніх належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Позивачем дана процесуальна норма дотримана.
Частиною 8 статті 129 ГПК України вказано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як слідує із матеріалів справи, 27.08.2024 між адвокатом Решетовим В.В. (Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алеанда" (Клієнт), був укладений договір про надання правової (правничої) допомоги (далі-Договір), згідно із п.п.1.1 якого Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе надання правової допомоги: представництво інтересів Клієнта а участь у розгляді справ від імені Клієнта у судах України на всіх стадіях розгляду (в першій, апеляційній та касаційній інстанціях), зокрема, у справі №921/110/23, у т.ч. №921/110/23(921/490/24), з усіма правами, наданим законом позивачу, відповідачу, третій особі, заявнику, іншому учаснику справи в господарському процесі, справи про банкрутство, без обмеження повноважень, в тому числі, але не виключно з правом підписувати , подавати, доповнювати позовні заяви, скарги, заяви, відзиви на позовні заяви, відповіді на відзив, заперечення, будь-які інші заяви з процесуальних питань та по суті спору, брати участь в судових засіданнях, у розгляді позовних заяв, заяв та скарг, надавати усні та письмові пояснення, наводити свої доводи та міркування з усіх питань; підписувати мирові угоди; отримувати необхідні документи.
У пункті до п.2.1 Договору його контрагенти домовилися, що сума гонорару є фіксованою і становить 35 000,00 грн, що сплачується за представництво інтересів Клієнта в справі №921/110/23(921/490/24) в суді першої інстанції.
Факт надання послуг правової допомоги належним чином підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг. Підписанням такого акту учасники договірних відносин підтверджують відсутність претензій до Адвоката щодо наданих послуг, які перелічені в цьому акті, на момент його складання (п. 2.1 Договору).
Згідно п.2.3 укладеного правочину Клієнт зобов`язаний оплатити Адвокату суму гонорару, передбаченого п.2.1 цього Договору, після остаточного вирішення справи №921/110/23(921/490/24), а саме: протягом 45 днів з моменту набрання законної сили остаточним судовим рішенням по цій справі, а у разі касаційного оскарження не пізніше 5 днів з дня, коли будь-якій Стороні цього Договору стало відомо про судове рішення Верховного Суду, яким завершено розгляд цієї справи.
Сторонами також був підписаний наступні Акт приймання-передачі послуг по договору про надання правової (правничої) допомоги від 18.12.2024, згідно якого Адвокат передав, а Клієнт прийняв виконання послуг на загальну суму 35 000 грн, а саме: підготовка та подання до Господарського суду Тернопільської області відзиву на позовну заяву від 16.09.2024р., заперечення на відповідь на відзив від 28.10.2024р., клопотання про доручення доказів від 13.12.2024р у справі 3921/110/23(921/490/24); представництво інтересів Клієнта в судових засіданнях Господарського суду Тернопільської області (в режимі відеоконференції) 07.10.2024р., 11.11.2024р., 16.12.2024р. у справі №921/110/23(921/490/24).
Наведені вище докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі-Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).
Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом і суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Так, відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ГПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану її учасників.
За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Від ТОВ "Тіерра" надійшло клопотання б/н (вх. №9877) від 25.12.2024 про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх необґрунтованість та неспівмірність з обсягом наданих послуг. Так, зважаючи на обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи, позивач вважає заявлений відповідачем розмір витрат на правничу допомогу завищеним та таким, що не відповідають ринковій вартості відповідних послуг, яка є загальновідомою в юридичному середовищі України. Тому вважає, що такий розмір підлягає зменшенню та має становити 10 000 грн.
В свою чергу суд враховує, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. У частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовано також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України.
Водночас, у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи ( аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2021 у справі №920/39/20).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини, що застосовується як джерело права (ч.4 ст.11 ГПК України) у питанні щодо того, чи вимагає стаття 6 Конвенції забезпечення юридичного представництва особи, що є стороною по справі, орієнтує національні суди на необхідності врахування специфічних обставин кожної конкретної справи та з`ясування того, чи відсутність правової допомоги позбавить заявника права на справедливий суд (Airey v. Ireland (Ейрі проти Ірландії), § 26; McVicar v. the United Kingdom (Мак-Вікар проти Сполученого Королівства), § 48; Steel and Morris v. the United Kingdom (Стіл і Морріс проти Сполученого Королівства), § 61). McVicar v. the United Kingdom (Мак-Вікар проти Сполученого Королівства), § 51).
У розвиток наведеного розуміння статті 6 Конвенції суд виходить з того, що надання правової допомоги залежить також і від інших факторів, серед яких: важливість того, що є предметом спору для заявника; складність відповідного закону чи процесу; можливість заявника ефективно представляти себе у суді без адвоката; існування обов`язкової вимоги мати представника у суді (Steel and Morris v. the United Kingdom (Стіл і Морріс проти Сполученого Королівства), § 61); (Airey v. Ireland (Ейрі проти Ірландії), § 26); (McVicar v. the United Kingdom (Мак-Вікар проти Сполученого Королівства), §§ 48-62; Steel and Morris v. the United Kingdom (Стіл і Морріс проти Сполученого Королівства), § 61; P., C. and S. v. the United Kingdom (P., C. та S. проти Сполученого Королівства), § 100); (Airey v. Ireland (Ейрі проти Ірландії), § 26); Gnahorй v. France (Ньяоре проти Франції), § 41).
Однак, суд вважає, що право правової допомоги не є абсолютним, а, отже, дозволяється висувати вимоги щодо умов її надання, засновуючись на, окрім уже перерахованих у попередньому пункті, умовах фінансового стану сторони у справі та очікування сторони щодо виграшу справи (Steel and Morris v. the United Kingdom (Стіл і Морріс проти Сполученого Королівства), § 62). З врахуванням викладеного, суд констатує, може існувати система юридичної допомоги, яка висуває вимоги до справ, у яких застосовується.
Відповідно до практики суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 40 рішення суду від 01.02.18р. у справі "Радченко проти України").
У постанові № 922/1163/18 від 06.03.2019 Верховним Судом висловлені позиції щодо отримання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а саме: "за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Таким чином, системний аналіз норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:
1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");
2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
6) відсутність у договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність ".
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково".
У спірних правовідносинах розмір витрат на правничу допомогу позивач та адвокат визначили у договорі та в Акті приймання - передачі наданих послуг від 18.12.2024, зазначивши фіксований розмір адвокатського гонорару.
Поряд із цим, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Вирішуючи питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує наступне: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням: ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо, дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Крім того, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2022 року №911/2737/17 висловлено правову позицію, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Матеріалами справи підтверджується складання процесуальних документів адвокатом Решетовим В.В., зокрема: відзиву на позов б/н від 16.09.2024, заперечення на відповідь на відзив б/н від 28.10.2024, клопотання про доручення доказів. Зазначений адвокат брав участь в засіданнях суду, що проводились у даній справі та у своїх поясненнях був належним чином підготовленим до розгляду і в повній мірі володів, як матеріалами справи, так і фактичними обставинами.
Водночас, за наслідками дослідження доводів заявника суд зауважує, що у відзиві на позов відповідач виклав свої заперечення на заявлені вимоги та мотиви, з яких на його переконання позов має бути відхилений. Подане, в подальшому, заперечення на відповідь на відзив у значній мірі є аналогічними до тих, що вже викладалися у відзиві Відтак, суд вважає, що як заперечення на відповідь на відзив, так і клопотання про доручення доказів не потребували значного обсягу юридичної та технічної роботи, а відтак суд погоджується з доводами позивача про завищення адвокатом реального часу для надання цієї послуги.
Разом з цим, суд відхиляє, як необґрунтовані посилання представника позивача на рекомендації щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затверджених Рішенням ради адвокатів Чернігівської області від 17.03.2023 №119, оскільки рішення Ради адвокатів зокрема Чернігівської області за своєю юридичною природою носять рекомендаційний характер та до наданих у даній справі адвокатських послуг жодного стосунку не мають.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги обставини, про які наведено вище, а також категорію і складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, заявлений відповідачем розмір витрат на правову допомогу, та виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, ураховуючи позицію позивача щодо зменшення заявлених відповідачем витрат, суд дійшов висновку, що обґрунтованим та розумним розміром компенсації за вказані послуги буде 30 000,00 грн.
Таким чином, з позивача підлягають стягненню на користь відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 30 000,00 грн.
При цьому судом враховано, що за висновком, який викладений в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 по справі №922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Відтак клопотання ТОВ "Алеанда" про ухвалення додаткового рішення у даній справі підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
ВИРІШИВ:
1. Клопотання ТОВ "Алеанда" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіерра" (46008, вул. Старий Поділ, 14, м. Тернопіль, ЄДРПОУ 42486103) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеанда" (58022, вул. Аксенина В., 21/1, м. Чернівці, ЄДРПОУ 38701862) 30 000 (тридцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. В решті клопотання відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне додаткове рішення складено 09.01.2025.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному б-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022
СуддяО.В. Руденко
Суд | Господарський суд Тернопільської області |
Дата ухвалення рішення | 30.12.2024 |
Оприлюднено | 13.01.2025 |
Номер документу | 124302751 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі купівлі-продажу, з них поставки товарів, робіт, послуг, з них |
Господарське
Господарський суд Тернопільської області
Руденко О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні