Ухвала

від 08.01.2025 по справі 641/1773/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 січня 2025 року

м. Київ

справа № 641/1773/20

провадження № 61-37ск25

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» на рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 10 квітня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів», приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім», треті особи: Моторно (транспортне) страхове бюро України, ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з урахуванням уточненої позовної заяви від 02 серпня 2023 року та заяви про збільшення позовних вимог від 16 жовтня 2023 року, ОСОБА_2 просив стягнути з ПрАТ «Київський страховий дім» 100 000,00 грн страхового відшкодування завданої йому внаслідок пошкодження автомобіля майнової шкоди, 9 666,67 грн - пені за прострочення виплати страхового відшкодування, 10 726,12 грн - 3 % річних за прострочення виплати страхового відшкодування, 52 934,68 грн - інфляційних витрат за прострочення виплати страхового відшкодування, ОСОБА_1 просив стягнути з ПрАТ «Київський страховий дім» 1 100,00 грн - витрат пов`язаних з лікуванням потерпілого, 3 259,00 грн - на відшкодування шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності потерпілим, 217,95 грн - на відшкодування моральної шкоди, 442,44 грн - пені за прострочення виплати страхового відшкодування, 490,93 грн - 3 % річних за прострочення виплати страхового відшкодування, 2 422,79 грн - інфляційних витрат за прострочення виплати страхового відшкодування, ОСОБА_2 просив стягнути з КП «КВПВ» 264 036,26 грн різниці між фактичним розміром завданого йому матеріального збитку та страховим відшкодуванням, 3 200,00 грн витрат на послуги евакуатора та 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 10 квітня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнено з КП «КВПВ» на користь ОСОБА_2 256 195,95 грн, що складаються з 240 995,95 грн на відшкодування матеріальної шкоди, 3 200,00 грн витрат на послуги евакуатора, 2 000,00 грн витрат на проведення експертного дослідження та 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

В іншій частини позовних вимог відмовлено.

Стягнено з КП «КВПВ» на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 858,88 грн.

Стягнено з КП «КВПВ» на користь держави судовий збір у розмірі 2 458,51 грн.

Постановою Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 10 квітня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ПрАТ «Київський страховий дім» скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ПрАТ «Київський страховий дім» задоволено.

Стягнено з ПрАТ «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_2 173 327,47 грн, що складаються з матеріальної шкоди внаслідок пошкодження автомобіля у розмірі 100 000,00 грн, 3 % річних у розмірі 9 666,67 грн, пені у розмірі 10 726,12 грн та 52 934,68 грн інфляційних витрат за прострочення виплати страхового відшкодування.

Стягнено з ПрАТ «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_1 7 715,16 грн, що складаються з витрат пов`язаних з лікуванням потерпілого у розмірі 1 100,00 грн, матеріальної шкоди пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності у розмірі 3 259,00 грн, пені у розмірі 442,44 грн, 3 % річних у розмірі 490,93 грн та інфляційних витрат у розмірі 2 422,79 грн за прострочення виплати страхового відшкодування.

В частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 до КП «КВПВ» рішення суду змінено.

Позов ОСОБА_2 до КП «КВПВ» про відшкодування матеріальної шкоди задоволено частково.

Стягнено з КП «КВПВ» на користь ОСОБА_2 264 036,26 грн на відшкодування матеріальної шкоди.

У задоволені позову ОСОБА_2 до КП «КВПВ» про відшкодування витрат на послуги евакуатора відмовлено.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Здійснено перерозподіл судових витрат.

30 грудня 2024 року ОСОБА_4 , який діє від імені КП «КВПВ», засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 10 квітня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року у зазначеній вище справі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.

Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та справах з ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов`язкове до виконання судове рішення, сприяти дотриманню розумного строку розгляду справи, а також визначеності й стабільності у цивільних правовідносинах.

Предметом позову є вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2024 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн) та становить 447 770,72 грн.

Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено.

Таким чином, обставин, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення, що згідно положень ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» на рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 10 квітня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів», приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім», треті особи: Моторно (транспортне) страхове бюро України, ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров