Вирок

від 09.01.2025 по справі 277/1678/24

ЄМІЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 277/1678/24

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2025 року смт Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі с/з ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

захисника обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт Ємільчине справу по обвинуваченню

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , гр. України, українця, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, військовозобов`язаного, раніше не судимого,

по ст. 336 КК України, -

в с т а н о в и в:

Обвинувачений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є військовозобов`язаним, у зв`язку з оголошенням загальної мобілізації та призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, у Збройні Сили України, 28.11.2024 року та 29.11.2024 року, перебуваючи в приміщенні КНП «Ємільчинська лікарня» Ємільчинської селищної ради Житомирської області, розташованому за адресою: вул. 1-го Травня, 133 в смт Ємільчине, Звягельського району Житомирської області, пройшов військово-лікарську комісію та відповідно до довідки №6354/2 від 29.11.2024 року визнаний придатним до військової служби.

Після чого, 29.11.2024 року в приміщенні 1-го відділу Звягельського РТЦК, розташованому за адресою: вул. Шевченка, 20, смт Ємільчине, Звягельського району ОСОБА_5 отримав від відповідальної посадової особи під особистий підпис повістку на відправку на військову службу до Збройних Сил України у військову частину НОМЕР_1 , у зв`язку з чим останньому необхідно прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 30.11.2024 року о 16 годині 00 хвилин.

У подальшому, військовозобов`язаний ОСОБА_5 , будучи придатним до військової служби на особливий період, не бажаючи виконувати загальний обов`язок проходити військову службу, покладений на громадян України, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 9 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» про те, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію», діючи умисно, протиправно, достовірно знаючи про свій обов`язок щодо призову за мобілізацією з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, будучи належним чином оповіщеним про прибуття на відправку до військової частини, придатним за станом здоров`я для проходження військової служби та не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, передбачених ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», без поважних причин, маючи можливість прибути 30.11.2024 року о 16 год. 00 хв. відповідно до отриманої повістки до зазначеного місця збору, а саме у ІНФОРМАЦІЯ_3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , не прибув на відправлення у військову частину НОМЕР_1 для проходження військової служби у Збройних Силах України, під час мобілізації, на особливий період і таким чином ухилився від призову на військову службу за мобілізацією та проходження військової служби в особливий період.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікує за ст. 336 КК України, оскільки він ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Виновність обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, доведена дослідженими в судовому засіданні доказами.

Обвинувачений ОСОБА_5 вину в пред`явленому обвинуваченні визнав частково і показав, що є військовозобов`язаним і після отримання направлення пройшов військово-лікарську комісію, відповідно до висновку якої був визнаний придатним. З приводу даного висновку будь-яких заперечень, скарг ним не було заявлено. 29.11.2024 року отримав повістку на 16 годину 30.11.2024 року. Під час отримання повістки працівникам ТЦК не повідомляв про свої наміри, але говорив, що в мами перелом ноги. Причину неявки до ТЦК по повістці повідомити не може, але піклувався про маму, оскільки тато працював. На час отримання повістки проживав із мамою, татом 1970 р. н., який на даний час є пенсіонером. Вину визнає частково, оскільки не зателефонував до ТЦК про не прибуття. Після повідомлення про підозру до даного часу в ТЦК не звертався з приводу можливого призову на військову службу. Під час судових дебатів зазначив, що розкаюється та виправиться. Просив суворо не карати.

Свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у судовому засіданні показали, що ОСОБА_5 прибув до ТЦК по направленій по пошті повістці і отримавши направлення пройшов військово-лікарську комісію. Згідно висновку ВЛК був визнаний придатним і йому було вручено бойову повістку на 16 годину 30.11.2024 року, яку він отримав особисто, підтвердивши отримання особистим підписом. Одночасно його було попереджено про кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу. Після отримання повістки ОСОБА_8 до ТЦК не телефонував про не з`явлення. Після цього було складено відповідні документи та направлені у поліцію для притягнення ОСОБА_8 до відповідальності. Під час вручення повістки проводили відеозйомку на підручні засоби. Крім цього, ОСОБА_6 пояснив, що телефонував за номером вказаним ОСОБА_5 , але він перебував за межами доступу. Оскільки не мав можливості поспілкуватися із ОСОБА_5 , то зателефонував за вказаним ним номером до матері та запитав про можливо відому їй причину неявки ОСОБА_8 до ТЦК, на що отримав агресивну відповідь.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала, що ОСОБА_5 28.11.2024 року був направлений ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження військово-лікарської комісії. 29.11.2024 року було завершено проходження і він був признаний придатним до військової служби. При отриманні висновку ВЛК від ОСОБА_8 на адресу комісії не надходило будь-яких заперечень, зауважень, скарг.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що їй було відомо про вручення повістки сину на 30.11.2024 року. В зазначений день вона із сином перебували вдома. До неї телефонував працівник ТЦК і запитував про причину неявки сина по повістці. Син не говорив їй чому не з`явився, але вона вважає, що можливо через страх він не з`явився до ТЦК. Вона на даний час є інвалідом 2 групи, але стороннього догляду не потребує.

Згідно повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_11 , він просить внести до ЄРДР відомості за фактом вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України.

(а. к. п. 45-47)

06.12.2024 року ст. слідчим ВП №1 Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_12 внесено до ЄРДР за №12024060540000159 відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, за наступною фабулою: «Надійшли матеріали з ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що військовозобов`язаний ОСОБА_5 , 1994 р. н., житель АДРЕСА_1 ухиляється від призову на військову службу під час мобілізації».

(а. к. п. 38)

Відповідно до картки обстеження та медичного огляду ОСОБА_5 військово-лікарською комісією визнаний придатним.

(а. к. п. 40)

Довідкою 6354/2 ВЛК стверджується, що солдат запасу ОСОБА_5 придатний.

(а. к. п. 41)

Згідно повістки ОСОБА_5 одержав повістку 29.11.2024 року з наказом про прибуття 30.11.2024 року на 16 год. 00 хв. до ТЦК та направлення до в/ч НОМЕР_1 з одночасним попередженням про кримінальну відповідальність згідно ст.ст. 336, 337 КК України.

(а. к. п. 42)

Актом про неявку військовозобов`язаного від 04.12.2024 року стверджується неприбуття ОСОБА_5 до ІНФОРМАЦІЯ_2 30.11.2024 року для подальшого призову до військової частини НОМЕР_1 для проходження служби.

(а. к. п. 44)

Постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання лазерний оптичний CD-R диск з відеозаписом визнано речовим доказом.

(а. к. п. 49-50)

Протоколом огляду файлу оптичного лазерного диску стверджується отримання ОСОБА_5 бойової повістки на 16:00 30.11.2024 року під особистий підпис із попередженням про кримінальну відповідальність.

(а. к. п. 51-52)

Згідно витягу «Резерв+» від 16.07.2024 року ОСОБА_5 є військовозобов`язаним.

(а. к. п. 56)

Повідомленням за №1998 від 11.12.2024 року директора КНП «Ємільчинська лікарня» Ємільчинської селищної ради; за №139 від 10.12.2024 року директора КНП «амбулаторія загальної практики сімейної медицини» Барашівської сільської ради ОСОБА_5 з 29 листопада 2024 року на час повідомлень з приводу надання медичної допомоги не звертався і на лікуванні не перебував.

(а. к. п. 63-64)

Розглянувши справу на засадах змагальності та диспозитивності, безпосередньо перевіривши та оглянувши докази сторони обвинувачення і сторони захисту, які в ході судового розгляду кримінального провадження надані суду і проаналізувавши їх в сукупності та у системному взаємозв`язку між ними, відповідно до положень ст.94 КПК України, суд вважає їх достатніми, а вину ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України доведеною поза розумним сумнівом.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В судовому засіданні захисник клопотав при призначенні покарання врахувати пом`якшуючими обставинами щире каяття обвинуваченого та хворобу матері. При призначенні покарання застосувати ст.75 КК України.

Суд вважає дане клопотання не обґрунтованим, оскільки обвинувачений формально визнав свою вину під час судових дебатів, протягом тривалого часу не вживав жодних дій для з`явлення до РТЦК та СП для проходження служби, не зазначив, що намагатиметься виправити наслідки вчиненого злочину навіть після прийняття рішення. Підстав враховувати як пом`якшуючу обставину покарання обвинуваченому хворобу матері суд не вбачає.

Також слід зазначити, що ухилення від захисту Батьківщини під час військової агресії ворога свідчить про підвищену суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_5 злочину, оскільки може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим. Звільнення від відбування покарання з іспитовим строком не може запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, що в умовах воєнного стану є неприпустимим.

Обвинувачений характеризується позитивно.

Відповідно до ст.ст. 66, 67 КК України пом`якшуючих та обтяжуючих обставин покарання обвинуваченого ОСОБА_5 судом не встановлено.

Відповідно до ст.50 ч.2 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

З урахуванням всіх фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого ОСОБА_5 , який по місцю проживання характеризується позитивно, вчинив нетяжкий злочин, раніше не судимий, не одружений, не працюючий, не маючий передбачених законодавством підстав на відстрочку від призову чи інших поважних причин, в період воєнного стану при оголошеній загальній мобілізації, умисно проігнорував конституційний обов`язок по захисту Батьківщини, суд прийшов до висновку, що обвинуваченому має бути призначене покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів і йому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст.336 КК України.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався. Враховуючи мету застосування заходів забезпечення кримінального провадження, яке передбачає досягнення дієвості провадження (ст.131 КПК України), обраний судом вид покарання, достатність підстав вважати, що ОСОБА_5 зможе ухилитися від виконання процесуальних рішень суду (ризик переховування), суд вважає за необхідне обрати йому запобіжний захід у виді тримання під вартою до часу набрання вироком законної сили, але не більше ніж на 60 діб.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373-376 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, взявши його під варту із зали суду, до часу набрання вироком законної сили, але не пізніше 09 березня 2025 року.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_5 рахувати з 09.01.2025 року.

Речові докази: лазерний оптичний CD-R диск з відеозаписом, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Ємільчинський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1