Ухвала

від 09.01.2025 по справі 539/92/25

ЛУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/92/25

Провадження № 2/539/400/2025

УХВАЛА

іменем України

09 січня 2025 року м. Лубни

Суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області Алтухова О.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Гаражного Товариства «Дорожний» по будівництву і експлуатації колективних гаражів для індивідуального транспорту, третя особа Лубенська міська рада .про скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Гаражного Товариства «Дорожний» по будівництву і експлуатації колективних гаражів для індивідуального транспорту, третя особа Лубенська міська рада .про скасування державної реєстрації.

Ознайомившись з позовною заявою, вважаю, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. 175 та ст. 177 ЦПК України.

Так, згідно з п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Позов обґрунтовано тим, що він - позивач ОСОБА_1 , на підставі Договору купівлі - продажу від 23 червня 1995 року, є власником гаражу № НОМЕР_1 , розташованого за адресою - Гаражне товариство «Дорожний», м.Лубни, Полтавська область. Договір у встановленому на той час порядку був нотаріально посвідчений та зареєстрований в органах БТІ.

30 вересня 1998 року за його заявою як власника нерухомого майна (гаражу) виконавчим комітетом Лубенської міської Ради ухвалено рішення №235, на підставі якого в його особисту приватну власність було передано земельну ділянку площею 23 кв.м.. розташовану під будівлею належного йому гаражу.

На підставі вказаного рішення 01 лютого 1999 року йому було видано Державний Акт (І-ПЛ №000214) на право приватної власності на землю

З того часу і по даний час він став і явлється добросовісним власником і приміщення гаражу, і відповідної земельної ділянки під ним.

Жодним органом жодних рішень про позбавлення чи обмеження його в праві власності на вказане майно не приймалось, жодних рішень судових чи державних органів щодо припинення мого права власності та/або вилучення вказаної земельної ділянки не ухвалювалось.

Однак нещодавно йому стало відомо, що ще 01 жовтня 2020 року відповідачу (тобто ГТ «Дорожний») за його зверненням було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , для колективного гаражного будівництва.

В подальшому Лубенською міською Радою у власність відповідача було передано земельну ділянку площею 0,1944 га, розташовану по АДРЕСА_1 . та присвоєно кадастровий №5310700000:04:048:0026.

З інформації, доступної в мережі Інтернет, йому також стало відомо, що площа та конфігурація зазначеної земельної ділянки, належної відповідачу, повністю включає в себе належну йому на праві приватної власності земельну ділянку, власником якої він став з 1999 року.

Його намагання вирішити спірне питання та виключити належну йому земельну ділянку з масиву земельної ділянки відповідача в добровільному порядку не знайшли розуміння, що і змусило його звернутися до суду.

З урахуванням викладеного позивач просить суд, скасувати державну реєстрацію права власності відповідача - Гаражне Товариство «Дорожний» по будівництву і експлуатації колективних гаражів для індивідуального транспорту (код ЄДРПОУ 36099772) - на земельну ділянку площею 0,1944 га. розташовану по АДРЕСА_1 , з кадастровим №5310700000:04:048:0026.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Частиною 6 ст. 84 ЦПК України встановлено, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Так, у порушення вищевказаних положень законодавства, позивачем на підтвердження позовних вимог не додано до позовної заяви копії необхідних документів, які слугують підставою звернення позивача до суду та обґрунтовують матеріально-правову вимогу позивача предмет позову, а саме копії (або оригінал) документу на підставі якого було здійснено (проведено) державну реєстрцію або засвідченого витягу,

Також не додано клопотання про витребування доказів, при умові відсутності їх у позивача, підтвердження неможливості самостійного отримання вказаних документів тощо.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.

Додержання процесуальної форми і змісту позовної заяви є однією з обов`язкових вимог національного законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.

Згідно ч.4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивачем при подачі позовної заяви до суду не додано квитанції про сплату судового збору.

Станом на 01 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 3028 гривень.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою, судовий збір складає 0,4 в розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1211 грн. 20 коп.

Отже, вище вказані вимоги закону позивачем не виконані, позовна заява не містить документального підтвердження викладених фактичних обставин справи, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача.

Згідно вимог ч.ч.1-2 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи наведене та керуючись ч.1 ст.185 ЦПК України, вважаю, що позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу можливість усунути зазначені недоліки.

Керуючись ст.ст.175, 177, 185 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Гаражного Товариства «Дорожний» по будівництву і експлуатації колективних гаражів для індивідуального транспорту, третя особа Лубенська міська рада .про скасування державної реєстрації - залишити без руху і надати позивачеві термін для усунення недоліків, вказаних в ухвалі, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали.

Повідомити позивача про необхідність усунення недоліків, вказаних в ухвалі, шляхом направлення йому копії даної ухвали та роз`яснити, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду О.С. Алтухова