Ухвала

від 08.01.2025 по справі 545/5711/24

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/5711/24

Провадження № 2/545/516/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.01.2025 суддя Полтавського районного суду Полтавської області Стрюк Л.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітніх дітей,-

В С Т А Н О В И Л А :

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про визначення місця проживання малолітніх дітей.

Відповідно до положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до належного суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ст.125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (ч.1 ст.8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Основними видами підсудності є, зокрема, загальна, альтернативна та виключна.

Згідно з ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Місце проживання фізичної особи відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» має бути зареєстровано у передбаченому порядку.

Зі змісту поданого позову не вбачаються обставини, що дозволяють позивачеві обрати підсудність справи, а також у ньому не міститься підстав для застосування правил виключної підсудності справи.

Отже, у даному випадку підсудність справи має визначатись згідно з ч. 1 ст. 27 ЦПК України.

Суд враховує, що за загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 28 ЦПК України позови про визначення місця проживання дитини не віднесені до категорії справ, територіальна підсудність яких може визначатись за вибором позивача.

Стаття 30 ЦПК України не відносить зазначену категорію справ до виключної підсудності.

Таким чином справи за позовами про визначення місця проживання дитини віднесені до територіальної юрисдикції (підсудності) суду, визначеній ст. 27 ЦПК України, тобто за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування відповідача.

Аналогічне положення міститься у пункті 34 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» відповідно до якої, якщо інше не встановлено ЦПК, позови пред`являються: до фізичної особи - до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування; до юридичної особи - за її місцезнаходженням (стаття 109 ЦПК), яке стосовно фізичної особи визначається відповідно до положень статті 29 ЦК і статті 3 Закону України від 11 грудня 2003 року N 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач при зверненні до Полтавського районного суду Полтавської області зазначив місце реєстрації відповідача ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ; зазначені відомості підтверджені витягом з Єдиного держаного демографічного реєстру.

Фактичне місце проживання (с. Зінці Полтавського району Полтавської області) не впливає на висновки суду, оскільки Цивільним процесуальним кодексом передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення. На цьому наголосила Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, відступаючи від попередніх позицій у постанові від 24 червня 2024 року по справі №554/7669/21.

Тому позови, наведені в частині першій статті 28 ЦПК, не можуть пред`являтися за фактичним місцем проживання або перебування позивача, якщо воно відрізняється від зареєстрованого.

Так, Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», роз`яснив, що суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункті 1 статті 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначаються правилами підвідомчості та підсудності.

За змістом пункту 4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 року № 265, особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Згідно підпунктів 22-29 рішення ЄСПЛ у справі «Мельник проти України», право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Тим не менше право доступу до суду не може бути обмеженим таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. При цьому правила регулювання строків мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.

Отже, враховуючи викладене, а також те, що спір виник з приводу визначення місця проживання малолітніх дітей, тобто до цих правовідносин слід застосовувати правила загальної підсудності, справа не підсудна Полтавському районному суду Полтавської області, а отже підлягає направленню за підсудністю.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Зважаючи нате,що приподачі позовудо судупорушені правилапідсудності,суд приходитьдо висновкупро передачуматеріалів позовноїзаяви затериторіальною підсудністюдо Кузнецовського міського суду Рівненської області.

На підставі викладеного, керуючись ст.31 ЦПК України,

у х в а л и л а :

Матеріали позовноїзаяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітніх дітей - передати на розгляд за підсудністю до Кузнецовського міського суду Рівненської області.

Спір про підсудність справи між судами не допускається.

Копію ухвали направити позивачу для відома.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 15 днів з дня проголошення ухвали.

Суддя: Л. І. Стрюк