Рішення

від 09.01.2025 по справі 711/9483/24

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/9483/24

Номер провадження2/711/3253/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді: Казидуб О.Г.

секретаря судового засідання: Шульга А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК «Будівельник» про визнання права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК «Будівельник» (ЄДРПОУ 22792728, 18028, м. Черкаси, вул.. Самійла Кішки, 208) про визнання права власності на нерухоме майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 березня 1995 року її батьку ОСОБА_2 був виданий ордер № 353 на заселення квартири АДРЕСА_2 . Ордер був виданий на склад сімї з трьох осіб ОСОБА_2 (її батько), ОСОБА_3 (її мати) та вона ОСОБА_4 .

В березні 1995 року вони заселились в дану квартиру і постійно та безперервно проживають в ній.

14 травня 2016 року вона уклала шлюб з ОСОБА_5 і її прізвище змінилось з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 .

До 05 листопада 2024 року наймачем даної квартири був її батько ОСОБА_8 .

Наказом № 12 від 05.11.2024 року ТОВ «ЖЕК «Булівельник» особовий рахунок по квартирі АДРЕСА_2 переведений на неї. Також з нею укладений договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території.

В теперішній час в квартирі проживає тільки вона та її неповнолітній син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

20 липня 2017 року її батько ОСОБА_2 подав заяву до ТОВ «ЖЕК «Будівельник» про передачу їм у власність даної квартири.

Розпорядженням ТОВ «ЖЕК «Будівельник» № 4 від 20.07.2017 року було вирішено провести у відповідність з ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизацію квартири АДРЕСА_2 та передати дану квартиру їм у власність.

Дане розпорядження не було реалізоване, так як квартири так і не була передана в комунальну власність.

В теперішній час з метою приватизації квартири вона звернулась до Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради.

Листом № 96 від 21.11.2024 року Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради повідомив її, що передача займаних квартир у власність громадян здійснюється відповідно до ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду».

Станом на 19.11.2024 року будинок по АДРЕСА_3 не перебуває у комунальній власності. Зазначений будинок перебуває у господарському віданні ТОВ «ЖЕК «Будівельник». У Черкаської міської ради відсутні правлові підстави для передачі їй у власність квартири в якій вона проживає.

В Реєстрі прав власності на нерухоме майно даний будинок не зареєстрований, тобто, не має власника.

Згідно довідки ЧООБТІ № 57173 від 25.10.2024 року станом на 01.01.2013 року право власності на будинок по АДРЕСА_3 не зареєстровано.

Балансоутримувачем жилого будинку по АДРЕСА_3 є ТОВ «ЖЕК «Будівельник».

В цьому ж листі зазначено, що відповідно до протоколу № 7 Зборів Учасників Черкаського обласного кооперативно-державного об`єднання по агромпромисловому будівництву «Облагробуд» від 05.12.2006 року, Черкаська обласна асоціація «Облагробуд» є правонаступником прав і обов`язків ліквідованого Черкаського обласного кооперативно-державного об`єднання по аггропромисловому будівництву «Облагробуд».

Черкаська обласна будівельна асоціація «Облагробуд» для збереження та реалізації в подальшому прав мешканців передала у власність Житлово-експлуатаційної контори «Облагробуд» будинки, в тому числі, будинок по АДРЕСА_3 (протокол № 08/09 від 15.11.2009 року, акт приймання-передачі № 15 від 20.11.2009 року).

ТОВ «ЖЕК «Будівельник» є правонаступником Житлово-експлуатаційної контори «Облагробуд».

ТОВ «ЖЕК «Будівельник» відповідно до Акту приймання-передачі житлового фонду від 30.11.2010 року прийняло у розпорядження (на баланс) будинки, в тому числі, будинок по АДРЕСА_3 . Реєстрація права власності на будинок за ТОВ «ЖЕК «Будівельник» в реєстрі нерухомого майна не здійснювалася, у комунальну власність вказаний будинок не передавався.

Приватизація (передача у приватну власність) квартир відповідно до Закону «Про приватизацію державного житлового фонду» можлива тільки в тих будинках, які є державною та комунальною власністю.

Будинок по АДРЕСА_3 не знаходиться ні в державній власності, ні в комунальній власності, тому, квартири у цьому будинку не можуть бути приватизовані відповідно до ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відчуження вказаної квартири, також, неможливе в зв`язку з відсутністю у ТОВ «ЖЕК «Будівельник» необхідних документів, в тому числі, реєстрації права власності в реєстрі речових прав на нерухоме майно, в зв`язку з чим ТОВ «ЖЕК «Будівельник» відмовило їй у задоволенні заяви та рекомендувало звернутися до суду щодо визнання права власності на квартиру.

Просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

06 грудня 2024 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання.

19 грудня 2024 року через канцелярію суду директор ТОВ «ЖЕК «Будівельник» Риндін С.І. надав Відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що просять ухвалити законне рішення на розсуд суду.

Адвокат Топор Ігор Олександрович, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , в судове засідання надав заяву, в якій зазначив, що просить слухати справу за його відсутності та відсутності позивача. Також зазначив, що позовну заяву підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ «ЖЕК «Будівельник» в судове засідання не з`явився, надавши через канцелярію суду заяву, в якій просить розглядати справу за відсутності представника ТОВ «ЖЕК «Будівельник».

Суд, дослідивши та вивчивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України)

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3, 4 ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Як визначено статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі припинення дії, яка порушує право; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства (ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст.13 ЦК України). У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які зазначені вище, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ч. 6 ст. 13 ЦК України).

В судовому засіданні встановлено, що згідно Ордеру на квартиру АДРЕСА_4 від 01.03.1995 року, виданого ОСОБА_2 , йому надано право зайняття з сімєю з 3 чоловік квартири АДРЕСА_2 , житловою площею 11,6 кв.м., загальною площею 23,6 кв.м. Ордер виданий на підставі Наказу ТОВ «ЖЕК «Будівельник» № 4 від 29 березня 2016 року.

Відповідно до змісту Ордеру на квартиру № 353 від 01.03.1995 року, склад сім`ї: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається з Свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_2 , виданого Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, 14 травня 2016 року ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_5 та після державної реєстрації шлюбу її прізвище ОСОБА_7 .

Відповідно до Реєстраційного посвідчення від 28 серпня 2002 року, виданого Черкаським обласним об`єднаним бюро технічної інвентаризації, жилий будинок для малосімейних , який розташований в АДРЕСА_3 зареєстровано за Черкаським обласним кооперативно-державним об`єднанням по агропромисловому будівництву «Облагробуд» на праві колективної форми власності на підставі рішення Черкаської міської ради № 1128 від 29.12.1972 року, рішення Придніпровської районної ради № 199 від 17.06.1998 року та записано в реєстрову книгу № 12 за реєстровим № 2539. Об`єкт в цілому складається з жилого будинку для малосімейних.

Відповідно до Протоколу № 08/09 Загальних зборів засновників і учасників Черкаської обласної будівельної асоціації «Облагробуд» від 15 листопада 2009 року, на загальних зборах ухвалено: передати увласність (розпорядження) Житлово-експлуатаційній конторі «Облагробуд» наступні об`єкти нерухомого майна, що розташовані у м. Черкаси, а саме: будинки по АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , 19, АДРЕСА_8 ; дозволити Житлово-експлуатаційній конторі «Облагробуд» передавати у власність квартири мешканцям, які в них проживають на законних підставах, в будинках по АДРЕСА_5 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 .

Актом № 15 приймання-передачі від 20 листопада 2009 року передано будинки та гуртожитки за адресами: житловий будинок по АДРЕСА_5 ; житловий будинок по АДРЕСА_9 ; житловий будинок по АДРЕСА_3 ; житловий будинок по АДРЕСА_7 ; житловий будинок по АДРЕСА_8 ; гуртожиток по АДРЕСА_10 ; гуртожиток по АДРЕСА_11 у власність (розпорядження) житлово-експлуатаційній конторі «Облагробуд».

Відповідно до Протоколу № 1 Загальних зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК «Будівельник» від 30 листопада 2010 року, зборами повноважених ухвалено: створити товариство з обмеженою відповідальністю «ЖЕК «Будівельник» шляхом перетворення підприємства Житлово-експлуатаційна контора Черкаського «Облагробуд» та затвердити офіційну назву товариство з обмеженою відповідальністю «ЖЕК «Будівельник».

Актом № 01 приймання-передачі житлового фонду від 30 листопада 2010 року передано у розпорядження (власність) товариству з обмеженою відповідальністю «ЖЕК «Будівельник» житловий будинок по АДРЕСА_3 .

В судовому засіданні встановлено, що балансоутримувачем жилого будинку АДРЕСА_3 , є ТОВ «ЖЕК «Будівельник».

Як вбачається з Листа директора Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради № 96 від 21.11.2024, виданого ОСОБА_10 , станом на 19.11.2024 будинок по АДРЕСА_3 знаходиться у господарському віданні ТОВ «ЖЕК Будівельник». Приватизація відомчого житла органом місцевого самоврядування можлива після передачі його у комунальну власність.

Також, відповідно до Листа директора ТОВ «ЖЕК «Будівельник» № 57 від 06.11.2024 року, наданого ОСОБА_1 , будинок АДРЕСА_3 не знаходиться ні в державній власності, ні в комунальній власності, тому квартири у цьому будинку не можуть бути приватизовані відповідно до ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду». Відчуження (купівля-продаж чи дарування) вказаної квартири також неможлива у зв`язку з відсутністю у ТОВ «ЖЕК «Будівельник» необхідних документів, в тому числі реєстрації права власності в реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до Довідки, виданої ТОВ «ЖЕК «Будівельник», ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_12 .

Також, відповідно до Витягу з Реєстру територіальної громади № 2024/013084733 від 29.10.2024 року ОСОБА_1 з 17.03.1995 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_12 .

Також, як вбачається з Наказу № 12 «Про переоформлення особового рахунку на квартиру» від 05.11.2024 року, проведено переоформлення особистого рахунку по квартирі АДРЕСА_2 на ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 9 ЖК України, громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських об`єднань.

Відповідно до ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Згідно з положеннями ч.. 1,4 ст.344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 Цивільного кодексу України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верхового Суді від 14 травня 2019 року по справі № 910/17274/17.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

В судовому засіданні встановлено, що позивачка правовстановлюючий документ на квартиру за адресою: АДРЕСА_12 не отримувала, державну реєстрацію на вказаний об`єкт нерухомості не проводила.

Проте, відсутність факту державної реєстрації квартири за адресою: АДРЕСА_12 перешкоджає позивачам належному володінню квартирою.

Враховуючи вищевикладене, надані письмові докази та їх належна оцінка, вказують на наявність підстав для повного задоволення даного позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 76-84, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 344, 353, 354, 356 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК «Будівельник» про визнання права власності на нерухоме майно задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі 30 днів. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 09 січня 2025 року (з врахуванням вихідних днів та перебуванням судді у відпустці).

Головуючий: О. Г. Казидуб