Рішення

від 09.01.2025 по справі 752/22882/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/22882/24

Провадження № 2/752/1440/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2025 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Овдій-Барандич В.В., розглянувши цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Виконавчий комітет Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів та просить стягнути з відповідача на свою користь 427 420,17 грн., у тому числі, 262 443,40 грн. інфляційних витрат, 26 458,13 грн. 3% річних, 138 518,64 грн. суми пені, а також судові витрати.

В обгрунтування позову зазначає, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12.12.2023р. у справі №752/18281/16-ц, яке набрало законної сили 08.03.2024р., визнано укладеним Договір від 19.11.2013р. про пайову участь замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Бобриця між Виконавчим комітетом Бобрицької сільської ради та ОСОБА_1 . Відповідно до цього Договору відповідач, як замовник, бере пайову участь у розвитку інфраструктури села Бобровиця та перераховує грошові кошти в розмірі 85 080,00 грн. до спеціального цільового фонду місцевого бюджету с. Бобровиця. Вказані кошти за умовами Договору перераховуються протягом двох місяців з дня укладення Договору. Відповідач сплатила кошти в розмірі 85 080,00 грн. 01.06.2024р. Тобто, як вказує позивач, першим днем прострочення зобов`язання замовника будівництва по Договору є 20.01.2014р. З огляду на порушення строку сплати, позивачем нараховані пеня, 3% річних та інфляційні витрати, які він просить стягнути в судовому порядку. При цьому згідно розрахунку позивача інфляційні витрати розраховані за період з лютого 2014р. по травень 2024р., 3% річних за період з 20.01.2014р. по 31.05.2024р., пеня за період з 20.01.2014р. по 01.06.2024р.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 29.10.2024р. відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач направив до матеріалів справи письмовий відзив на позовну заяву, за яким просить застосувати строки позовної давності, в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Відповідач зазначає, що стягнення інфляційного збільшення боргу та 3% річних обмежується трирічним строком позовної давності,

а пені - однорічним строком позовної давності. Стягнення вказаних сум поза межами таких строків є незаконним і необгрунтованим. Тобто, як вказує відповідач, якщо особа могла довідатися про порушення свого права несплатою боргу за Договором ще в січні 2014р., то така особа могла подати заяву до боржника про стягнення пені лише до січня 2015 року включно, а 3% річних та інфляційного збільшення боргу лише до січня 2017 року включно, а тому відповідачем заявляється про застосування строку позовної давності. Відповідач зазначає, що з наданого позивачем проекту Договору, який затверджений рішенням Голосіївського районного суду міста Києва у справі №752/18281/16-ц від 12.12.2023р., вбачається, що відповідач мала сплатити кошти пайової участі протягом 2 місяців з 19.11.2013р., що дає підстави констатувати, що Бобрицька сільська рада, правонаступником якої є позивач, точно знала і не могла не знати про те, що відповідач зобов`язаний був сплатити 85 080,00 грн. пайової участі або ж до 19.11.2023р., або ж до 19.01.2014р. включно. У цьому контексті відповідач звертає увагу на те, що строки позовної давності для сторони позивача про стягнення з відповідача пені по цій справі спливли 21.01.2015р., а для стягнення інфляційного збільшення боргу та 3% річних - 21.01.2017р. При цьому позовну заяву подано в жовтні 2024р., тобто за межами строку позовної давності. Відповідач зазначає, що в разі, якщо строки рахувати з нездійснення акцепту відповідачем, то вже у серпні 2016 року сторона позивача знала про порушення своїх прав, і тоді строки позовної давності про стягнення з відповідача пені спливли 01.09.2017р., а для стягнення 3% річних та інфляційних витрат - 01.09.2019р. Крім того, якщо строки позовної давності прив`язувати до процедури правонаступництва, то такі строки все рівно спливли, а саме по пені - 30.12.2021р., а по інших вимогам - 30.12.2023р. Разом з тим, відповідач надає власний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних витрат, за яким пеня з 20.01.2014р. по 20.01.2015р. складає 9 033,62 грн., 3% річних з 20.01.2014р. по 20.01.2017р. - 7 664,00 грн., інфляційні витрати з період з 20.01.2014р. по 20.01.2017р. - 87 531,78 грн. Також, на думку відповідача, позивач не вправі стягувати пеню, 3% річних, інфляційні витрати за період, що передував даті набрання законної сили рішенням суду, яким і було укладено Договір. Інакше такі види цивільно-правової відповідальності будуть суперечити принципу незворотності дії в часі, а також неможливості застосування умов договору до відносин між сторонами, які виникли до його укладення без наявності на це згоди відповідача. У зв`язку з цими обставинами, розрахунок заборгованості, як вказує відповідач, має такий вигляд: пеня за період з 08.03.2024р. по 01.06.2024р. складає 2 797,14 грн., 3% річних за період з 08.03.2024р. по 01.06.2024р. - 594,00 грн., інфляційні витрати за період з 08.03.2024р. по 01.06.2024р. - 1 110,47 грн.

Позивач надав відповідь на відзив, за якою вважає безпідставними та неаргументованими міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень. Також звертає увагу на те, що довідався про порушення свого права з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі №862/18281/16-ц, тобто з 08.03.2024р.

Також від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, за якою він просить стягнути з відповідача на свою користь 64 954,20 грн., з яких 15 339,98 грн. пеня, 7 661,27 грн. 3% річних, 41 952,95 грн. інфляційні витрати, повернути позивачу надмірно сплачену суму судового збору в розмірі 3 383,30 грн.

У заяві вказано, що вона подається у зв`язку із заявою відповідача про застосування строків позовної давності. Позивач зазначає, що оскільки відповідачкою несвоєчасно, але 01.06.2024р. виконано грошове зобов`язання за Договором у розмірі 85 080,00 грн., то з урахуванням висновків Великої Палата Верховного Суду, що відображені в постанові від 08.11.2019р. у справі №127/15672/16-ц, розрахунок інфляційних витрат, неустойки та 3% річних від простроченої суми здійснюється з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі позовної заяви. Тобто нарахування 3% річних та інфляційних витрат здійснюється за період з 01.06.2021р. по 31.05.2024р. та складає 3% річних - 7 661,27 грн., інфляційні витрати - 41 952,95 грн. Сума пені за період нарахування з 01.06.2023р. по 31.05.2024р. складає 15 339,98 грн.

Враховуючи положення п. 2 ч. 1 ст. 49 ЦПК України, яка визначає, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, а також подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд відмічає, що справа розглядається в межах вимог згідно заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказує на необгрунтованість доводів позивача. Зазначає, що твердження позивача про те, що позивачу стало відомо про порушення свого права з дня набрання рішенням законної сили, тобто з 08.03.2024р., є хибним. Виконавчий комітет Бобрицької сільської ради, правонаступником якого є позивач, все ж знав про порушення свого права несплатою боргу за договором ще в січні 2014 року та мав можливість подати позовну заяву до боржника про стягнення пені лише до січня 2015 року включно, а 3% річних та інфляційних витрат - лише до січня 2017 року включно, не пізніше, адже в законодавстві України встановлено презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, і самого незнання чи невикористання своїх прав такою особою недостатньо для подальшого захисту прав такої особи при заявлені іншою стороною цивільного процесу заяви про застосування строків позовної давності. Відповідач також зазначає про помилковість розрахунку інфляційних витрат, зазначених позивачем у заяві про зменшення розміру позовних вимог. Відповідач наводить контррозрахунок інфляційних витрат за період з 01.06.2021р. по 31.05.2024р., який становить розмір 34 604,26 грн.

Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12.12.2023р. у справі №752/18281/16-ц за позовом Виконавчого комітету Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області до ОСОБА_1 про визнання договору укладеним позовні вимоги задоволені, визнано укладеним з 19.11.2013р. Договір про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Бобриця, разом з розрахунком величини пайової участі (внеску) замовника у створенні і розвитку інженерно-

транспортної та соціальної інфраструктури села Бобриця, між Виконавчим комітетом Бобрицької сільської ради та ОСОБА_1 , в редакції згідно резолютивної частини цього рішення.

Вказане рішення набрало законної сили 08.03.2024р.

У рішенні від 12.12.2023р. судом встановлено, що згідно з витягом Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державна реєстрація Виконавчого комітету Бобрицької сільської ради припинена 05.09.2022р. Правонаступником є виконавчий комітет Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, факт того, що позивач є правонаступником Виконавчого комітету Бобрицької сільської ради згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, не потребує повторного доказування.

Згідно Договору про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Бобриця від 19.11.2013р. замовник (відповідач у справі) бере пайову участь у розвитку інфраструктури села Бобриця та перераховує грошові кошти в розмірі 85 080,00 грн. до спеціального цільового фонду місцевого бюджету с. Бобриця на пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Бобриця в розмірі, що дорівнює 4% від загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, яка визначена проектною документацією та зазначена в декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

За пунктом 3.1. цього Договору замовник будівництва зобов`язується сплатити (перерахувати) зазначені в п. 2.2. цього Договору кошти до місцевого бюджету села Бобриця у двомісячний строк з дня укладення цього Договору.

Відповідач 01.06.2024р. здійснила перерахування коштів у розмірі 85 080,00 грн. на виконання п. 3.1. Договору.

Предметом розгляду в даній справі є вимоги про стягнення пені в розмірі 15 339,98 грн. за період 01.06.2023р. по 31.05.2024р., 3% річних у розмірі 7 661,27 грн. за період з 01.06.2021р. по 31.05.2024р., інфляційних витрат у розмірі 41 952,95 грн. за період з червня 2021р. по травень 2024р. через порушення відповідачем строків сплати коштів згідно Договору про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Бобриця від 19.11.2013р.

Так, дійсно, відповідач мала сплатити грошові кошти, як то передбачено умовами Договору, протягом двох місяців з дня укладення цього Договору. Оскільки рішенням суду у справі №752/18281/16-ц Договір визнано укладеним з 19.11.2013р., то строк виконання зобов`язання відповідачем з оплати закінчується 19.01.2014р. (останній день строку).

Як встановлено вище, відповідач свої зобов`язання виконала 01.06.2024р., тобто з порушенням встановленого умовами Договору строку.

У відповідності до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами

виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив повернення грошових коштів, позивач просить також стягнути нараховані 3% річних та інфляційні витрати.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19).

З огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов`язання, в позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України.

Крім того, слід зазначити, що в постанові від 08.11.2019р. у справі №127/15672/16-ц Великої Палати Верховного Суду міститься висновок про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних за період нарахування з 01.06.2021р. по 31.05.2024р. складає 7 661,27 грн., який суд вважає обгрунтованим, здійсненим з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 08.11.2019р. у справі №127/15672/16-ц.

Контррозрахунку суми 3% річних за період з 01.06.2021р. по 31.05.2024р. відповідачем суду не надано.

Згідно розрахунок позивача сума інфляційних витрат за період нарахування з червня 2021р. по травень 2024р. складає 41 952,95 грн.

За вказаний період відповідачем надано контррозрахунок розміру інфляційних витрат, який склав суму 34 604,26 грн.

Здійснивши перерахування суми інфляційних витрат, судом встановлено, що сума інфляційних витрат за період з червня 2021р. по травень 2024р. складає 34 604,26 грн.

У відповідності до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За статтею 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.2. Договору про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Бобриця від 19.11.2013р. передбачено, що замовник у випадку несвоєчасної сплати внеску, передбаченого пунктом 2.2. цього Договору, сплачує пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення, але не більше облікової ставки НБУ від суми договору. Сплата пені не звільняє замовника від наслідків, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно розрахунку позивача суми пені за період з 01.06.2023р. по 31.05.2024р. її розмір складає 15 339,98 грн.

Контррозрахунку суми пені за вказаний період відповідачем суду не надано.

За таких обставин, є правомірним нарахування позивачем 3% річних у розмірі 7 661,27 грн., інфляційних витрат у частині 34 604,26 грн., пені в розмірі 15 339,98 грн.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п. 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини справи, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 685,84 грн.

Крім того, позивачем заявлено про повернення судового збору у зв`язку з поданням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Так, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Як вбачається, при подачі позовної заяви позивач сплатив судовий збір згідно платіжної інструкції №547 від 30.09.2024р. на суму 6 411,30 грн., який був зарахований до державного бюджету 30.09.2024р., про що свідчить виписка про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України.

Отже, з огляду на подання позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог та задоволення позову частково, а також з огляду на положення Закону України «Про судовий збір» підлягає поверненню позивачу сума судового збору в розмірі 3 383,30 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Виконавчого комітету Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Виконавчого комітету

Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області 3% річних у розмірі 7 661,27 (сім тисяч шістсот шістдесят одна грн. 27 коп.) грн., інфляційних витрат у розмірі 34 604,26 (тридцять чотири тисячі шістсот чотири грн. 26 коп.) грн., пені в розмірі 15 339,98 (п`ятнадцять тисяч триста тридцять дев`ять грн. 98 коп.) грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Виконавчого комітету Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області 2 685,84 (дві тисячі шістсот вісімдесят п`ять грн. 84 коп.) грн. судового збору.

5. Зобов`язати Управління державного казначейства у Голосіївському районі м. Києва повернути Виконавчому комітету Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області судовий збір в частині в розмірі 3 383,30 (три тисячі триста вісімдесят три грн. 30 коп.), сплачений згідно платіжної інструкції №547 від 30.09.2024р.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: Виконавчий комітет Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області (08140, Київська обл., Бучанський район, с. Білогородка, вул. Володимирська, буд. 33, код ЄДРПОУ 43981456).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення складений та підписаний 09.01.2025р.

Суддя Ірина ОЛЬШЕВСЬКА