Постанова

від 26.11.2024 по справі 161/13598/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/13598/24 Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А. В. Провадження № 22-ц/802/1086/24 Доповідач: Осіпук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.

з участю секретаря судового засідання Савчук О. В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Житлово-комунального підприємства № 7, третя особа, Перша Луцька державна нотаріальна контора Волинської області, про скасування арешту з майна, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 вересня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом.

Покликалась на те, що вона діє в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є спадкоємцем першої черги за законом померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина на нерухоме майно.

Також зазначала, що рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 13 лютого 2015 року у цивільній справі за її позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів було вирішено стягнути з останнього на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , в розмірі 1/3 частини від його доходу, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27 січня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття.

У зв`язку із чим 30 травня 2016 року, на підставі виконавчого листа виданого судом, Першим відділом ДВС міста Луцька було відкрито виконавче провадження №51270643, а 01 грудня 2016 року винесено постанову про арешт всього майна боржника ОСОБА_4 .

Крім того, позивач вказувала, що 23 вересня 2020 року Першим відділом ДВС у місті Луцьку за зверненням стягувача ЖКП №7 було відкрито виконавче провадження №63091744 та накладено арешт на всі грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках боржника ОСОБА_4

22 квітня 2022 року за її заявою в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 після смерті його батька ОСОБА_4 . Першою Луцькою державною нотаріальною конторою Волинської області було відкрито спадкову справу за №69250442. Однак спадкування майна померлого не можливе, оскільки воно знаходиться під арештом.

Враховуючи вищенаведене, позивач ОСОБА_1 просила суд зобов`язати відповідача зняти арешти з усього майна боржника ОСОБА_4 , які були накладені на підставі постанов винесених Першим відділом ДВС міста Луцька ГТУЮ у Волинській області 30 травня 2016 року у виконавчому провадженні №51270643 та від 23 вересня 2020 року та Першим відділом ДВС у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у виконавчому провадженні №63091744.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 вересня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неповне з`ясування судом фактичних обставин справи та ненадання належної оцінки доказам наявним у матеріалах справи, просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову не відповідають дійсним обставинам справи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ВДВС у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції просив рішення суду залишити без змін, а скаргу подану позивачем без задоволення.

Заслухавши пояснення осіб які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки залишилась непогашеною заборгованість спадкодавця зі сплати виконавчого збору, яка входить до складу спадщини, то підстави для зняття арешту з майна боржника відсутні.

Такий висновок суду є правильний.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , який є батьком неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ці обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 та свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 3, 7).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на нерухоме майно частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 57).

Із матеріалів спадкової справи, наданої на вимогу суду першої інстанції, слідує, що на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 за заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина померлого ОСОБА_4 , Першою Луцькою державною нотаріальною конторою Волинської області було заведено спадкову справу № 186/2022 (а.с. 42-64).

Крім того встановлено, що на підставі виконавчого листа, виданого 02 березня 2015 року Рожищенським районним судом Волинської області у цивільній справі про стягнення аліментів, 30 травня 2016 року Першим відділом ДВС міста Луцька було відкрито виконавче провадження №51270643 щодо боржника ОСОБА_4 , а 01 грудня 2016 року державним виконавцем цього ж відділу ДВС винесено постанову про арешт всього майна боржника та від суми заборгованості по аліментах нараховано виконавчий збір, який не сплачено (а.с. 9, 10).

Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

У справі, що переглядається предметом спору є вимога про зняття арешту зі спадкового майна, на яке накладено арешт державним виконавцем під час здійснення виконавчих дій щодо стягнення аліментів з боржника - спадкодавця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 ( ОСОБА_6 ) на утримання сина ОСОБА_5 .

Згідно ч. ч. 4, 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині; вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

Виходячи зі змісту указаної норм це правило визначає загальний характер відповідальності спадкоємців за боргами спадкодавця, незалежно від виду спадкування. Для всіх спадкоємців існує однакова межа відповідальності за боргами спадкодавця, зокрема, часткова відповідальність.

Аналіз вищезазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов`язанні.

Отже, правовідносини у цій справі, за якими виданий виконавчий лист, допускають правонаступництво.

Аналогічні висновки викладені Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі N 2-2697/11 (провадження N 61-28147сво18), Верховним Судом у постанові від 19 травня 2021 року у справі N 523/15975/18 (провадження N 61-16887св20).

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є вимога ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої сина ОСОБА_5 , про зняття арешту зі спадкового майна, що належало померлому ОСОБА_4 і на яке було накладено арешт у зв`язку із наявною заборгованістю зі сплати аліментів на користь ОСОБА_1 .

Оскільки, як було встановлено судом першої інстанції і не спростовано сторонами у справі, станом на день смерті спадкодавця ОСОБА_4 заборгованість зі сплати аліментів не погашена та існує несплачена сума виконавчого збору, а борг спадкодавця за аліментами стягується за рахунок активів спадкової маси і не є таким зобов`язанням, яке припиняється як нерозривно пов`язане із особою боржника (постанова Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 161/11682/15-ц), то на думку колегії суддів, місцевий суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову.

Таким чином наведені позивачем ОСОБА_1 в апеляційній скарзі доводи щодо невідповідності рішення суду фактичним обставинам справи не спростовують вірних висновків суду, а є її власним суб`єктивним тлумаченням норм права та обставин справи і не впливають на законність оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги не впливають на законність оскаржуваного рішення і зводяться до незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції та переоцінки доказів, які були предметом дослідження суду.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді