Ухвала

від 09.01.2025 по справі 120/237/25

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

м. Вінниця

09 січня 2025 р.Справа № 120/237/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану до пред`явлення позову,

ВСТАНОВИВ:

08.01.2025 до Вінницького окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Так, заявник просить забезпечити позов шляхом заборони посадовим та службовим особам суб`єкта владних повноважень - Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону вчиняти дії та бездіяльність, направлені на перешкоджання ОСОБА_1 , особі зі статусом батька загиблого військовослужбовця, в потраплянні у робочий час на територію Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону з метою отримання медичних та адміністративних послуг.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що 06.01.2025 приблизно о 15:45 год заявник прибув до контрольно-пропускного пункту № 1 Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону з метою потрапити на прийом до лікаря-психіатра центру та отримати подальшу медичну допомогу. На пункті контролю заявник пред`явив на відеокамеру посвідчення батька військовослужбовця, який загинув під час проходження військової служби, серії НОМЕР_1 від 06.12.2024. Крім того заявник зауважує, що надав й оригінали медичних висновків та документів про те, що він по направленню лікаря-психіатра ВМКЦ ЦР від 28.08.2024 проходив стаціонарне лікування у КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. академіка О.І. Ющенка», а після тривалого амбулаторного лікування має загострення хвороби та, відповідно до рекомендацій зазначених у виписці з медичної карти стаціонарного хворого №15236 від 20.09.2024, має невідкладну потребу звернутись до лікаря-психіатра ВМКЦ ЦР, який попередньо його оглядав. Однак попри надані документи заявника не було пропущено на територію ВМКЦ ЦР. З огляду на наведені обставини, заявник зазначає, що має намір звернутися до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій та бездіяльності посадових осіб ВМКЦ ЦР щодо перешкоджання йому в реалізації наявних прав на соціальний захист, у тому числі, на невідкладну та безкоштовну медичну допомогу у медичному військовому закладі, з урахуванням наявних соціальних статусів, на підставі діючого законодавства України, а також щодо відшкодування винними посадовими особами відповідача завданої матеріальної та моральної шкоди. Відтак, на переконання заявника, невжиття вищезазначених заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог з огляду на те, що заявник потребує надання невідкладної медичної допомоги саме в у цьому військовому медичному закладі, який 28.08.2024 почав надавати йому первинну медичну допомогу та направив для стаціонарного лікування у спеціалізованому військовому відділенні психоневрологічного медичного закладу.

Ч. 1 ст. 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Таким чином, суд вважає за можливе розгляд заяви про забезпечення позову здійснити в порядку письмового провадження без повідомлення сторін.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд керується наступними мотивами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності двох обов`язкових умов: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Отже, обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача. Вирішуючи клопотання про забезпечення позову, суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов`язків сторін та рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Також при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 року у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 826/10936/18, від 22.11.2019 року у справі № 640/18007/18.

Суд також зауважує, що при вирішенні питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, враховується й специфіка правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява про забезпечення позову, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, суд зазначає наступне.

Мотивами звернення заявника до суду із заявою про забезпечення позову є протиправність, на його думку, дій/бездіяльності посадових осіб Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, направлених на перешкоджання йому як особі зі статусом батька загиблого військовослужбовця, в потраплянні у робочий час на територію Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону з метою отримання медичних та адміністративних послуг.

В контексті наведеного, суд вказує, що ознаки протиправності відповідних дій/бездіяльності повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідні дії/бездіяльність явно суперечать вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушують права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваних дій/бездіяльності та порушення ними прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст. 150 КАС України, зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Слід зауважити, що на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність ознак протиправності дій/бездіяльності посадових осіб Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, оскільки таке встановлення є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, що є неприпустимим на цій стадії судового процесу.

Верховний Суд у постанові від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 вказав, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Відтак, фактичні обставини справи, в тому числі питання щодо правомірності/неправомірності дій/бездіяльності посадових осіб Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, на які посилається заявник, підлягають встановленню і доведенню на підставі зібраних у справі доказів та аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, під час вирішення справи по суті.

Крім того, суд зауважує, що забезпечення позову у спосіб, в який просить заявник, обмежуватиме повноваження посадових осіб медичного закладу в питаннях, що стосуються внутрішньої безпеки, включаючи контроль доступу до об`єкта, адже в умовах воєнного стану допуск на територію певних об`єктів залежить від ряду факторів та не є безумовним з огляду на наявність в осіб певного статусу та пільг.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

СуддяМаслоід Олена Степанівна