Рішення

від 08.01.2025 по справі 459/1733/24

ЧЕРВОНОГРАДСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 459/1733/24

Провадження № 2-др/459/4/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(додаткове)

08 січня 2025 року Червоноградський міський суд Львівської області в складі: головуючого судді Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Лель Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому заяву представника позивача адвоката Бордюка Михайла Йосиповича про ухвалення додаткового рішення (про розподіл судових витрат) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі: Головного управління Національної поліції у Львівській області, Львівської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями

УСТАНОВИВ:

В провадженні Червоноградського міського суду Львівської області перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі: Головного управління Національної поліції у Львівській області, Львівської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 18.12.2024, повний текст якого складено 27.12.2024, позовні вимоги було задоволено частково та вирішено стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 10 000 гривень на відшкодування моральної шкоди, судові витрати віднесено за рахунок держави. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

23.12.2024 до суду надійшла заява від представника позивача про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просить стягнути на користь позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 гривень. В обґрунтування вимог покликається на ч. 8 ст. 141 ЦПК України, а також договір на представництво інтересів (надання правничої допомоги) від 10.06.2024, детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) по справі від 23.12.2024, копію рахунку на оплату від 23.12.2024.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції у Львівській області подала заперечення, у яких в задоволенні заяви просила відмовити. Звертала увагу суду на те, що зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені, а в матеріалах даної справи відсутні квитанції або інший банківський документ, які підтверджували б оплату послуг щодо надання позивачеві професійної правничої допомоги в даній справі. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, на думку представника, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вважає, що вимога щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі є необґрунтованою та безпідставною.

Представник відповідача Львівської обласної прокуратури подала заперечення на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, в обґрунтування яких покликалася на неспіврозмірність вартості наданих послуг із складністю справи. Вказала, що з врахуванням позовних вимог вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000 грн є завищеними та не відповідають принципу справедливості. Крім того, зауважила, що представником позивача не надано доказів про понесені фактично витрати та сплачені кошти за надану професійну правничу допомогу. Тому, просила заяву про ухвалення додаткового рішення залишити без розгляду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, суд не вирішив питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Присутність сторін при винесенні додаткового рішення не є обов`язковою (ч. 4 ст. 270 ЦПК України). Додаткове рішення ухвалюється в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про винесення додаткового рішення.

Дослідивши матеріали цивільної справи та матеріали заяви, суд дійшов висновку про необхідність ухвалення додаткового рішення з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 18.12.2024, повний текст якого складено 27.12.2024, ухваленим у цивільній справі №459/1733/24 за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі: Головного управління Національної поліції у Львівській області, Львівської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями, позовні вимоги було задоволено частково, вирішено стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 10 000 (десять тисяч) гривень відшкодування моральної шкоди, судові витрати віднесено за рахунок держави. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Даним рішення суду не вирішувалося питання щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

23.12.2024 на адресу суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просив стягнути на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 124 ЦПК України та ст. 254 ЦК України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Відтак, представник позивача звернувся до суду із вищевказаною заявою у встановлений процесуальним законом п`ятиденний строк.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч. 1 та п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Статтею 137 ЦПК України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 6 ст 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Представником позивача на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до суду надано договір на представництво інтересів (надання правничої допомоги) від 10.06.2024, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Бордюком М. Й. (т.1 а. с. 113), копію ордеру серії ВС №1279775 від 15.06.2024 (т.1 а. с. 114), детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) по справі №459/1733/24 від 23.12.2024, згідно якого вартість юридичних послуг становить 6000,00 грн (т.2 а. с. 55), копію рахунку №24/12/23-1 від 23.12.2024 щодо оплати наданої правничої допомоги у цивільній справі №459/1733/24 на суму 6 000 грн, яка підтверджує оплату наданих послуг на рахунок ОСОБА_2 (т. 2 а. с. 56).

Відповідно дост.1Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною 1статті 901ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 9ст.139ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостоїстатті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Таких висновків також дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові по справі №755/9215/15-ц від 19.02.2020 при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 29.10.2020 року у справі № 686/5064/20.

Суд вважає, що надані документи є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт понесення позивачем витрат, що пов`язані з наданою правничою допомогою адвокатом, матеріалами справи доведено, що загальний розмір витрат позивачки на професійну правничу допомогу складає 6 000 гривень.

Доводи представника відповідача про те, що в матеріалах даної справи відсутні квитанції або інший банківський документ, які підтверджували б оплату послуг щодо надання позивачеві професійної правничої допомоги в даній справі, судом не беруться до уваги.

У постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

У постанові Верховного суду від 04 лютого 2020 року у справі № 280/1765/19 (провадження №К/9901/607/20) міститься правовий висновок про те, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Представник відповідача подавала заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу, в обґрунтування якого покликалася на неспіврозмірність витрат на правову допомогу зі складністю справи.

Проте суд вважає, що дана сума не є завищеною та відповідає складності справи, часу, який затрачено на фактичне надання правової допомоги та обсягу наданих послуг. Відтак, розмір відшкодування судових витрат є співмірним із ціною позову, позивач поніс витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 грн., які документально підтверджені.

Суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, критично оцінюючи заперечення представників відповідачів щодо розміру витрат на правову допомогу, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 6000 грн. є доведеними та підлягають до стягнення.

Враховуючи викладене, заява про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268, 270, 354, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити.

Ухвалити додатковерішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі: Головного управління Національної поліції у Львівській області, Львівської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями.

Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень.

Додаткове рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду протягом тридцятиднів здня йогоскладення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне додаткове рішення складено 08.01.2025.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області (ЄДРПОУ 40108833, адреса: 79007, м. Львів, вул. Ген Григоренка, 3).

Відповідач: Львівська обласна прокуратура (ЄДРПОУ 02910031, 79000, м. Львів, пр. Шевченка, 17-19).

Суддя: М. В. Мельникович