Рішення

від 08.01.2025 по справі 140/9879/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року ЛуцькСправа № 140/9879/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тронус» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тронус» (далі ТзОВ «Тронус») звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 серпня 2024 року №0233180703.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДПС у Волинській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2024 року у податковій декларації від 19 червня 2024 року №9167433423 від`ємного значення з податку на додану вартість (ПДВ), у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, та за висновками акта перевірки від 22 липня 2024 року №19205/07-03/41270151 товариством порушено умови підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі ПК України), внаслідок чого позивачу відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за цією декларацією на суму 280299,00 грн, про що прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 23 серпня 2024 року №0233180703.

Позивач вважає таке рішення протиправним та зазначив, що до відшкодування ним задекларована сума ПДВ у зв`язку із виникненням від`ємного значення з ПДВ, сформованого, зокрема, за рахунок податкового кредиту у сумі 280298,80 грн з операцій придбання обладнання за договором фінансового лізингу від 05 серпня 2021 року №VOL2FLOWWK212-l. Надані під час перевірки документи підтверджують господарську операцію із придбання обладнання (вертикальний оброблюючий центр з ЧПК DRILLTEQ V-200) та право товариства на бюджетне відшкодування ПДВ. Так відповідно до пункту 187.6 статті 187 ПК України за датою фактичної передачі об`єкта фінансового лізингу (фінансової оренди) у володіння та користування лізингоодержувачу (орендарю), що є датою виникнення податкових зобов`язань для операцій з фінансового лізингу (фінансової оренди) у лізингодавця (орендодавця), останнім була складена податкова накладна, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Для ТзОВ «Тронус» податкова накладна є підставою для податкового кредиту; товариство використовувало придбане обладнання у своїй господарській діяльності із серпня 2021 року (що було встановлено під час перевірки) та 02 вересня 2021 року подало повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність(форма №20-ОПП). Позивач зауважив, що у пункті 3.3.2 акту перевірки зазначено про відсутність порушень податкового законодавства в частині достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку (показник рядка 20.2.1 декларації). Тобто, податковий орган, підтвердивши достовірність і правильність визначення суми від`ємного значення, відмовив у бюджетному відшкодуванні, не обґрунтовуючи підстав відмови.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС України).

Відповідач у відзиві на позов заперечив позовні вимоги та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.133-136). В обґрунтування цієї позиції вказав, що документальною позаплановою виїзною перевіркою (акт від 22 липня 2024 року №19205/07-03/41270151) встановлено порушення позивачем підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 ПК України, внаслідок чого йому відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування на рахунок платника податку у банку у сумі 280299,00 грн за податковою декларацією з ПДВ за травень 2024 року. Як встановлено перевіркою, позивач придбав в АТ КБ «Приватбанк» обладнання вертикальний оброблюючий центр. Відповідно до прибуткової накладної від 17 серпня 2021 року №281 ціна обладнання - 1681792,80 грн (у т.ч. ПДВ 280298,80 грн). За даними бухгалтерського обліку по рахунку 104 «Машини і обладнання» обладнання введено в експлуатацію у серпні 2021 року в сумі 1401494,00 грн та станом на 31 травня 2024 року нараховано амортизаційні відрахування у сумі 618775,24 грн. Це обладнання позивач реалізував нерезиденту Tronys Polska sp. z.o.o. за ціною 791000,00 грн 10 травня 2024 року. Поряд з тим станом на момент проведення перевірки ТзОВ «Тронус» припинило здійснення господарської діяльності (на підприємстві звільнені всі працівники, припинено оренду складських приміщень, залишки активів (основні засоби) реалізовано (вивезено) за межі митної території України та на митній території України), тобто відсутні будь-які ресурси для здійснення господарської діяльності. У зв`язку з тим, що обладнання було експортовано, то воно не приймає і не прийматиме участі у господарській діяльності, а тому позивачу правомірно відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування у сумі 280299,00 грн.

Інші заяви по суті справи не надходили.

Сторони також не зверталися у встановленому порядку із клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Суд звертає увагу представника відповідача, що за змістом статті 162 КАС України у відзиві на позовну заяву відповідач викладає виключно заперечення проти позову, відзив не може містити будь-яких заяв чи клопотань, оскільки заяви та клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України. Тому заявлене у відзиві на позовну заяву клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи не підлягало вирішенню судом по суті.

Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ТзОВ «Тронус» 07 квітня 2017 року зареєстроване як юридична особа та основним видом його діяльності є 31.01 - виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі; інші: 31.02 - виробництво кухонних меблів; 31.09 - виробництво інших меблів; 43.32 - установлення столярних виробів, про що видно з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.138).

ТзОВ «Тронус» подало податкову декларацію з ПДВ за травень 2024 року (зареєстрована 19 червня 2024 року за №9167433423) (а.с.10-42, 52), а разом із нею - заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (додаток 4 до податкової декларації, далі - заява), у якій просило здійснити бюджетне відшкодування, визначене у податковій декларації за звітний (податковий) період (рядок 20.2) з ПДВ за травень 2024 року у сумі 323170,00 грн, на рахунок платника у банку (а.с.50-51).

З розрахунку суми бюджетного відшкодування (ДЗ) встановлено, що платником податків фактично сплачено у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів та послуг або до Державного бюджету України 323170,00 грн та ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню, зокрема, від`ємне значення виникло: у серпні 2021 року - у сумі 280298,80 грн, у лютому 2024 року - у сумі 15484,52 грн, у березні 2024 року - у сумі 14264,75 грн, у квітні 2024 року - у сумі 13121,54 грн (а.с.48).

На підставі наказу від 01 липня 2024 року №2379-п, направлення від 01 липня 2024 року №3594 та відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пункту 200.11 статті 200 ПК України ГУ ДПС у Волинській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Тронус» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2024 року від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За висновками акта перевірки від 22 липня 2024 року №19205/07-03/41270151 (а.с.9-36) ТзОВ «Тронус» порушено:

підпункт «б» пункту 200.4 статті 200 ПК України, внаслідок чого відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку по податковій декларації з ПДВ за травень 2024 року у сумі 280299,00 грн;

пункт 44.1 статті 44, пункт 188.1 статті 188, пункт 201.1 статті 201, пункт 201.10 статті 201 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов`язань на 1246,00 грн (рядок 9 (колонка Б)) та завищення податкового кредиту на 37528,00 грн (рядок 17 (колонка Б)) за травень 2024 року і має наслідком завищення на 38774,00 грн суми від`ємного значення (рядок 19 декларації) та на 38774,00 грн суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду (рядок 21 декларації).

На підставі акта перевірки та за результатами розгляду заперечень ТзОВ «Тронус» від 08 серпня 2024 року №31342/6 на акт перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 23 серпня 2024 року №0233180703 форми «В3», яким позивачу відмовлено у бюджетному відшкодуванні ПДВ за травень 2024 року у сумі 280299,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 23 серпня 2024 року №0233180703 є предметом оскарження у цьому спорі.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Згідно з підпунктами 14.1.18, 14.1.178, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника; податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регламентує стаття 200 ПК України.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України установлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає, бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктами 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до пункту 200.14 статті 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення-рішення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення-рішення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Як встановлено судом, ТзОВ «Тронус» подало податкову декларацію з ПДВ за травень 2024 року (а.с.40-42) разом з додатками до неї (а.с.43-51) та відповідно до розрахунку бюджетного відшкодування (додаток 3) задекларовано до відшкодування ПДВ в розмірі 323170,00 грн, в т.ч. у сумі 280298,80 грн за період виникнення від`ємного значення з ПДВ серпень 2021 року, сформованого за рахунок податкового кредиту при придбанні обладнання - вертикальний оброблюючий центр.

Відповідач не заперечує надання до перевірки документів, які підтверджують підстави формування податкового кредиту у вказаній сумі, який взяв участь в розрахунку від`ємного значення ПДВ, що у свою чергу заявлене до бюджетного відшкодування з Державного бюджету на рахунок платника у банку.

Так відповідно до договору фінансового лізингу від 05 серпня 2021 року №VOL2FLOWWK212-l, укладеного між AT КБ «Приватбанк» (банк) та ТзОВ «Тронус» (лізингоодержувач) (а.с.53-62), банк зобов`язується набути у власність у Приватного підприємства «Маркетліс» (продавець) предмет(ти) лізингу (майно) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та передати його в користування лізингоодержувачу на строк, що зазначений в цьому договорі, а лізингоодержувач зобов`язується сплатити банку лізингові платежі в розмірі та порядку, визначеними цим договором (пункту 1.1).

Згідно з пунктом 2.1 цього договору загальна вартість майна за договором становить 1401494,00 грн та ПДВ 280298,80 грн, а всього до сплати 1681792,80 грн; загальна вартість майна складається з авансового платежу лізингоодержувача в рахунок викупу майна, що становить 685308,52 грн (з ПДВ) та підлягає сплаті протягом одного робочого дня з моменту підписання цього договору (підпункт 2.1.1); загальної суми лізингових платежів у частині, що йде на викуп переданого лізингоодержувачу майна, 996484,28 грн (з ПДВ), згідно з додатком №2 до цього договору (підпункт 2.1.2).

В специфікації (додаток №1 до договору) сторонами визначено характеристики майна, що є предметом договору: обладнання - вертикальний оброблюючий центр з ЧПК DRILLTEQ V-200 (Optimat ВНХ050), серійний номер - №0-250-73-8423, рік виробництва - 2021, вартість майна з урахуванням ПДВ - 1681792,80 грн (а.с.63).

Як установлено пунктом 3.3 договору, майно повинне бути передане лізингоодержувачу згідно з актом прийому-передачі майна протягом п`яти календарних днів після сплати авансового платежу відповідно до умов цього договору, але не раніше дати підписання акта приймання-передачі майна. Допускається поставка майна узгодженими сторонами партіями. Строк передачі майна може змінюватись в залежності від дотриманням продавцем строку постачання майна за договором купівлі-продажу, укладеного між банком та продавцем, про що банк попередньо повідомляє лізингоодержувача. У такому випадку вважатиметься, що сторони підписанням відповідного акта приймання-передачі погодили новий строк поставки майна, що відповідає даті складання акта приймання-передачі майна, якщо інше не буде встановлено домовленістю сторін.

На виконання умов договору фінансового лізингу від 05 серпня 2021 року №VOL2FLOWWK212-l ТзОВ «Тронус» сплатило AT КБ «Приватбанк» авансовий платіж у сумі 685308,52 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 05 серпня 2021 року №2152 та банківською випискою за 01 серпня 2021 року (а.с.69-70), а 12 серпня 2021 року AT КБ «Приватбанк» згідно з актом приймання-передачі майна передав ТзОВ «Тронус» обладнання - вертикальний оброблюючий центр з ЧПК DRILLTEQ V-200 (Optimat ВНХ050), серійний номер - №0-250-73-8423, рік виробництва - 2021, вартістю з урахуванням ПДВ - 1681792,80 грн (а.с.67).

Контролюючий орган вказані операції не заперечує та в акті перевірки немає зауважень до таких господарських операцій, які були об`єктом оподаткування.

Згідно з підпунктом 14.1.97 пункту 14.1 статті 14 ПК України поняття фінансовий лізинг вживається у такому значенні: це господарська операція юридичної особи (лізингодавця), за якою лізингодавець передає лізингоодержувачу майно, яке є основним засобом і придбане або виготовлене лізингодавцем, а також усі ризики та винагороди, пов`язані з правом володіння та користування об`єктом фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 187.6 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань лізингодавця (орендодавця) для операцій з фінансового лізингу (фінансової оренди) є дата фактичної передачі об`єкта фінансового лізингу (фінансової оренди) у володіння та користування лізингоодержувачу (орендарю).

У свою чергу згідно з абзацом другим пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

AT КБ «Приватбанк» у зв`язку з фактичною передачею об`єкта фінансового лізингу (обладнання) склало податкову накладну від 17 серпня 2021 року №1012, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.106).

Повна сплата ТзОВ «Тронус» вартості придбаного обладнання підтверджується платіжними дорученнями, банківськими виписками, а також довідкою AT КБ «Приватбанк» про відсутність заборгованості від 01 серпня 2024 року (а.с.71-105).

Також позивач 02 вересня 2021 року на обладнання - вертикальний оброблюючий центр з ЧГЖ DRILLTEQ V-200 подав до податкового органу повідомлення про об`єкти оподаткування форми №20-ОПП (а.с.107-108).

На думку суду, вказані первинні документи підтверджують господарську операцію та сплату постачальнику ПДВ у ціні товару (обладнання), що заявлене до бюджетного відшкодування.

Натомість в акті перевірки від 22 липня 2024 року №19205/07-03/41270151 з посиланням на підпункт «б» пункту 200.4 статті 200 ПК України (якою визначено право платника податків на бюджетне відшкодування) відмовлено у бюджетному відшкодуванні ПДВ у сумі 280290,00 грн. Причиною вказано ту обставину, що ТзОВ «Тронус» перебувало у стадії стагнації: станом на 31 травня 2024 року на підприємстві звільнені працівники, припинено оренду складських приміщень, залишки активів (основні засоби) реалізовано (вивезено), тобто відсутні будь-які ресурси для здійснення господарської діяльності.

З цього приводу суд зауважує, що позивач під час позапланової перевірки надавав письмові пояснення на запит контролюючого органу, у яких повідомив, що товариство у травні 2024 року зіткнулося з труднощами, а саме раптовим звільненням працівників, що було спричинене посиленням мобілізації, проте наразі триває процес добору штату підприємства, проводиться пошук виробничого приміщення меншої площі; на балансі відсутні необоротні об`єкти.

На переконання суду, стан господарської діяльності на момент проведення позапланової перевірки не є підставою для відмови у бюджетному відшкодуванні, оскільки пункт 200.4 статті 200 ПК України дозволяє платнику реалізувати право на бюджетне відшкодування, якщо сума податкового кредиту сплачена постачальникам; сума відшкодування не перевищує ліміт реєстрації податкових накладних; платник податків не має податкового боргу.

Наявність законодавчо встановлених підстав для відмови у бюджетному відшкодуванні акт перевірки не містить.

При цьому відповідач в акті перевірки підтвердив, що позивач фактично придбав вертикальний оброблюючий центр за ціною 1681792,80 грн, у т.ч. ПДВ 280298,80 грн, яке введено в експлуатацію у серпні 2021 року; станом на 31 травня 2024 року нараховано амортизаційних відрахувань в сумі 618775,24 грн.

Та обставина, що ТзОВ «Тронус» реалізувало вертикальний оброблюючий центр нерезиденту Tronus Polska SP. z.o.o. за ціною 791000,00 грн (не нижче залишкової вартості) не впливає на його право на бюджетне відшкодування. До того ж відповідач не встановив відсутність у позивач права на включення до податкового кредиту ПДВ, який у подальшому приймає участь у формуванні суми бюджетного відшкодування.

Для оподаткування операцій із вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту застосовуєтьсянульова ставкаподатку відповідно до підпункту «а»підпункту 195.1.1 ПК Українинезалежно від співвідношення собівартості реалізованого товару та фактичної ціни його реалізації.

Аргументи відповідача у відзиві на позов про втрату позивачем права на бюджетне відшкодування у зв`язку з експортом обладнання, яке не приймає участі у господарській діяльності товариства, не знаходить правового обґрунтування. Відповідач не встановив та не довів, що ділова мета господарської операції є недобросовісною (зокрема, у випадку збитковості експортної операції з причин реалізації товару нижче собівартості без наявності об`єктивних економічних підстав для цього), щоб вважати відповідну операцію такою, що вчинена поза межами господарської діяльності платника.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені обставини у справі, на підставі аналізу чинного законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, тому позов належить задовольнити: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 серпня 2024 року №0233180703.

Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору, витрати на правничу допомогу.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справах №640/3098/20 та №160/6762/21, від 18 серпня 2022 року у справі №540/2307/21.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26 серпня 2022 року у справі №520/6658/21).

Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії таких документів: договору про надання правничої допомоги від 05 серпня 2024 року №Д05/08/24-1, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Преміум Сервіс» (далі - Адвокатське об`єднання) та ТзОВ «Тронус» (а.с.109-112), рахунок-фактуру від 17 вересня 2024 року №17/09/24-1 (а.с.114), акт приймання-передачі наданих послуг згідно з договором про надання правової допомоги від 05 серпня 2024 року №Д-05/08/24-1 (а.с.113), платіжну інструкцію від 17 вересня 2024 року №337 на суму 10000,00 грн (а.с.115).

Надаючи оцінку наданим доказам, суд виходить із того, що договором від 05 серпня 2024 року №Д05/08/24-1 передбачено надання позивачу Адвокатським об`єднанням правничої допомоги у справі про оскарження рішень ГУ ДПС у Волинській області, прийнятих на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки від 22 липня 2024 року №19205/07-03/41270151, в обсязі та на умовах, передбачених цим договором (пункт 1.1). При цьому пунктом 4.1 вказаного договору визначено фіксовану суму гонорару (10000,00 грн), сплата яких підтверджується платіжною інструкцією від 17 вересня 2024 року №337 (а.с.115).

Відповідач у відзиві на позов заперечував щодо стягнення судових витрат на оплату послуг адвоката в сумі 10000,00 грн, які є завищеними, їх розмір не є співмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт (а.с.135 зворот).

Визначаючись щодо розміру витрат, які належить відшкодувати позивачу, суд враховує висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 про те, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21).

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити розмір витрат з огляду на розумну їх необхідність для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін), час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг у цій справі (підготовка позовної заяви), їх обсяг, заперечення іншої сторони щодо співмірності розміру витрат, заявлених до відшкодування, виходячи із принципів обґрунтованості та пропорційності розміру витрат на правничу допомогу, дійшов висновку про те, що на користь позивача необхідно стягнути 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 4204,49 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 17 вересня 2024 року №3206 (а.с.8), випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с.118).

Таким чином, оскільки суд задовольняє позов, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати у сумі 8204,49 грн (4204,49 грн - витрати зі сплати судового збору; 4000,00 грн - витрати на правничу допомогу).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тронус» (43023, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Єршова, 5, ідентифікаційний код юридичної особи 41270151) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, майдан Київський, 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 44106679) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 23 серпня 2024 року №0233180703.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тронус» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судові витрати у сумі 8204,49 грн (вісім тисяч двісті чотири грн 49 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк