Рішення

від 09.01.2025 по справі 160/24574/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 рокуСправа №160/24574/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КВАНТУМ САТІС" до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,-

УСТАНОВИВ:

11.09.2024 засобами поштового зв`язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КВАНТУМ САТІС" до Житомирської митниці Державної митної служби України з вимогами про:

- визнати протиправними та скасувати рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA101020/2024/000097/1 від 07.08.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без відповідних правових підстав відмовив у визначенні митної вартості товарів за основним методомза ціною договору, оскільки надані позивачем документи не містили розбіжностей та ознак підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Позивач зазначає, що між ТОВ «КВАНТУМ САТІС» та американською компанією LET BUY CAR LLC 13.01.2023 був укладений Контракт купівлі-продажу № 13012023 (далі - Контракт № 13012023) та Додаткову угоду № 1 від 13.01.2023 до Контракту № 13012023 (далі - Додаткова угода).

Відповідно до п. 1.1 Контракту № 13012023 (з урахуванням Додаткової угоди) Продавець продає, а Покупець купує товари народного споживання, іменовані надані «Транспортні засоби», відповідно до документів на відвантаження, узгоджених і підписаних Сторонами на кожну поставку окремо, і на умовах, визначених у цьому Контракті та в інвойсах і доповненнях до нього. Умови поставки за цим Контрактом визначаються і вказуються окремо у кожному наступному інвойсі. Компанією LET BUY CAR LLC на підставі Контракту № 13012023 виставлено ТОВ «КВАНТУМ САТІС» Invoice (рахунок-фактуру) № 005992 від 08.04.2024 на оплату за легковий автомобіль марки AUDI, модель Q7, що був у використанні, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , 2017 року виготовлення, на загальну суму 11 365 дол. США, у тому числі доставка 1 600 дол. США (на умовах DAP UA LVIV). Пізніше компанією LET BUY CAR LLC на підставі Контракту № 13012023 виставлено ТОВ «КВАНТУМ САТІС» Invoice (рахунок-фактуру) № 10042024 від 10.04.2024 на попередню оплату за три легкові автомобілі на загальну суму 28 623 долари США, з яких: 9 765 дол. США - попередня оплата за легковий автомобіль марки AUDI, модель Q7, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,2017 року виготовлення; 2 273 дол. США - доставка авто. Згідно з платіжною інструкцією в іноземній валюті або банківських металах № 524 від 10.04.2024 ТОВ «КВАНТУМ САТІС» оплачено на рахунок компанії LET BUY CAR LLC кошти у сумі 28 623 дол. США як передоплату за автомобілі згідно з Контрактом № 13012023 та рахунком-фактурою (Invoice) № 10042024 від 10.04.2024. Для здійснення митного оформлення автомобіля марки AUDI, модель Q7, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , 2017 року виготовлення, 06.08.2024 до Житомирської митниці Держмитслужби подано митну декларацію 24UA101020028086U2, відповідно до якої заявлена митна вартість автомобіля була визначена за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується, у розмірі 11 365 дол. США.

06.08.2024 до відділу митного оформлення № 1 митного поста «Житомир центральний» з метою імпорту товару «Легковий автомобіль призначений для використання на дорогах загального користування, бувший у використанні - 1шт: - марка - AUDI - модель- Q7 -колір-білий -номер кузова-WA1LAAF79HD005992 -кількість місць-5 -робочий об`єм циліндрів двигуна-2995см3 -двигун-н/в -тип двигуна-бензин -тип кузова-універсал -колісна формула-4х4 -призначення-для перевезення пасажирів -календарний рік виготовлення-2016 -модельний рік виготовлення-2017 -дата першої реєстрації-01.01.2017 -виробник-AUDI AG », що ввозився на адресу ТОВ «Квантум сатіс», подано митну декларацію № 24UA101020028086U2. Заявлена митна вартість, визначена за основним методом на рівні 11365,00 дол.США за шт.

Разом з митною декларацією декларантом подавалися такі документи: рахунок-фактура № 10042024 від 10.04.2024, рахунок-фактуру № 005992 від 08.04.2024, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 22.10.2020,контракт купівлі-продажу № 13012023 від 13.01.2023, додаткову угоду № 1 від 13.01.2023 до контракту № 13012023, платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах № 524 від 10.04.2024.

06.08.2024 декларантом отримано повідомлення від митного органу про надання додаткових документів. На запит митниці декларантом додатково надано такі документи: інвойс №74913498 від 08.04.2024; - платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах № 524 від 10.04.2024; інвойс №10042024 від 10.04.2024.

07.08.2024 декларантом отримано повідомлення від митного органу про надання додаткових документів. У той же день декларант надав відповідь, що можливість надати додаткові документи відсутня.

07.08.2024 митним органом складено картку відмови в прийнятті митної декларації та прийнято рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA101020/2024/000097/1 від 07.08.2024, внаслідок чого вартість автомобіля збільшена з 11365 дол. США до 19100 євро, а розмір митних платежів збільшився на 102290,61 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду із позовом.

Ухвалою суду від 16.09.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

02.10.2024 відповідач подав до суду відзив на позов. Просив у задоволенні позову відмовити з наступних підстав. Відповідач вказує, що при митному оформленні мала місце сукупність таких обставин, які унеможливили здійснення митного оформлення товару за задекларованою позивачем митною вартістю, а саме:

- документи, подані для митного оформлення містили розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару;

- згідно інвойсу №10042024 від 10.04.2024 сума попередньої оплати за ввезений позивачем Автомобіль (9765 дол.США) та вартості доставки Автомобіля (2273 дол.США) складає 12038 дол. США, що перевищує задекларовану вартість Автомобіля (11365 дол.США, що включає, в тому числі, і витрати на доставку). Крім того, у вказаному інвойсі №10042024 від 10.04.2024 не зазначені умови поставки Автомобіля. Отже, дані наданих при митному оформленні інвойсу від 08.04.2024 №005992 та інвойсу від 10.04.2024 №10042024 містять різні дані щодо вартості перевезення Автомобіля;

- при митному оформленні обов`язок доведення митної вартості та ціни товар покладений на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Також відповідач заперечує стосовно витрат на правничу допомогу, оскільки вважає їх розмір завищеним та необґрунтованим.

Суд, дослідивши письмові доказі наявні у матеріалах справи, встановив наступне.

Між ТОВ «КВАНТУМ САТІС» (далі - Покупець) та американською компанією LET BUY CAR LLC (далі - Продавець) 13.01.2023 укладено Контракт купівлі-продажу № 13012023 (далі - Контракт № 13012023) та Додаткову угоду № 1 від 13.01.2023 до Контракту № 13012023 (далі - Додаткова угода).

Відповідно до п. 1.1 Контракту № 13012023 (з урахуванням Додаткової угоди) Продавець продає, а Покупець купує товари народного споживання, іменовані надані «Транспортні засоби», відповідно до документів на відвантаження, узгоджених і підписаних Сторонами на кожну поставку окремо, і на умовах, визначених у цьому Контракті та в інвойсах і доповненнях до нього.

Умови поставки за цим Контрактом визначаються і вказуються окремо у кожному наступному інвойсі.

Компанією LET BUY CAR LLC на підставі Контракту № 13012023 виставлено ТОВ «КВАНТУМ САТІС» Invoice (рахунок-фактуру) № 005992 від 08,04.2024 на оплату за легковий автомобіль марки AUDI, модель Q7, що був у використанні, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , 2017 року виготовлення, на загальну суму 11 365 дол. США, у тому числі доставка 1 600 дол. США (на умовах DAP UA LVIV).

Пізніше компанією LET BUY CAR LLC на підставі Контракту № 13012023 виставлено ТОВ «КВАНТУМ САТІС» Invoice (рахунок-фактуру) № 10042024 від 10.04.2024 на попередню оплату за три легкові автомобілі на загальну суму 28 623 долари США, з яких: 9 765 дол. США - попередня оплата за легковий автомобіль марки AUDI, модель Q7, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,2017 року виготовлення; 2 273 дол. США - доставка авто.

Згідно з платіжною інструкцією в іноземній валюті або банківських металах № 524 від 10.04.2024 ТОВ «КВАНТУМ САТІС» оплачено на рахунок компанії LET BUY CAR LLC кошти у сумі 28 623 дол. США як передоплату за автомобілі згідно з Контрактом № 13012023 та рахунком-фактурою (Invoice) № 10042024 від 10.04.2024.

Для здійснення митного оформлення автомобіля марки AUDI, модель Q7, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , 2017 року виготовлення, 06.08.2024 до Житомирської митниці Держмитслужби подано митну декларацію 24UA101020028086U2, відповідно до якої заявлена митна вартість автомобіля була визначена за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується, у розмірі 11 365 дол. США.

06.08.2024 до відділу митного оформлення № 1 митного поста «Житомир центральний» з метою імпорту товару «Легковий автомобіль призначений для використання на дорогах загального користування, бувший у використанні - 1шт: - марка - AUDI - модель- Q7 -колір-білий -номер кузова-WA1LAAF79HD005992 -кількість місць-5 -робочий об`єм циліндрів двигуна-2995см3 -двигун-н/в -тип двигуна-бензин -тип кузова-універсал -колісна формула-4х4 -призначення-для перевезення пасажирів -календарний рік виготовлення-2016 -модельний рік виготовлення-2017 -дата першої реєстрації-01.01.2017 -виробник-AUDI AG », що ввозився на адресу ТОВ «Квантум сатіс», подано митну декларацію № 24UA101020028086U2. Заявлена митна вартість, визначена за основним методом на рівні 11365,00 дол.США за шт. Разом з митною декларацією декларантом подавалися такі документи:

- 0380 інвойс № 005992 від 08.04.2024;

- 2800 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 22.10.2020; - 4100 зовнішньоекономічний договір (контракт) № 13012023 від 13.01.2023;

- 4103 доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 13.01.2023;

- 9000 довідка щодо відповідності транспортного засобу екологічним нормам № 020824023 від 02.08.2024;

- 9000 інформація з мережі інтернет від 01.08.2024;

- 9000 фото транспортного засобу від 06.08.2024.

На запит митниці декларантом додатково надано такі документи:

- інвойс №74913498 від 08.04.2024;

- платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах № 524 від 10.04.2024;

- інвойс №10042024 від 10.04.2024.

За результатами опрацювання додатково наданих документів митницею встановлено, що у додатково поданому інвойсі №74913498 від 08.04.2024 в графі покупець вказано 6825 N SHEPHERD DR HOUSTON, TX 77091 US, у платіжній інструкції в іноземній валюті або банківських металах у графі призначення платежу зазначено номер інвойсу №10042024 від 10.04.2024, що в свою чергу відрізняється від даних зазначених у графах 9 та 44 ЕМД, поданій до митного оформлення, та товаро-супровідних документів.

Згідно інвойсу №10042024 від 10.04.2024 сума попередньої оплати за ввезений позивачем автомобіль (9765 дол.США) та вартості доставки автомобіля (2273 дол.США) складає 12038 дол. США, що перевищує задекларовану вартість автомобіля (11365 дол.США, що включає, в тому числі, і витрати на доставку).

Крім того, у інвойсі №10042024 від 10.04.2024 не зазначені умови поставки автомобіля.

07.08.2024 декларантом отримано повідомлення від митного органу про надання додаткових документів. У той же день декларант надав відповідь, що можливість надати додаткові документи відсутня.

07.08.2024 митним органом складено картку відмови в прийнятті митної декларації та прийнято рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA101020/2024/000097/1 від 07.08.2024, внаслідок чого вартість автомобіля збільшена з 11365 дол. США до 19100 євро, а розмір митних платежів збільшився на 102290,61 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, Митним кодексом України передбачено, та встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч.ч.3-5 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).

Частиною 2 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно зі ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно зі ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Водночас, суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Зауваження митного органу фактично зводяться до відсутності підпису покупця на рахунках-фактурі (інвойсах), а визначення митної вартості здійснено на підставі порівняння з митною вартістю іншого автомобіля.

Суд зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована устатті 58 МК Українив якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

Суд зазначає, що тягар доведення неправильності заявленої митноївартості лежить на органі доходів і зборів.

Відповідачем під час розгляду справи не доведено належними та допустимими засобами доказування неправильності заявленої митної вартості товару. Доводи відповідача ґрунтуються лише на припущенням, які не підтвердженні жодними доказами.

У зв`язку з чим судом встановлено, що відомості надані позивач стосовно митної вартості товарів є об`єктивними, піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

За вказаних обставин суд задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги повністю.

Згідно з ч.1ст.139КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1ст.132КАС Українисудові витрати складаються із судового збору.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду, які підлягають відшкодуванню відповідачем згідно вимогстатті 139 КАС України.

Щодо витрат на правничу допомогу адвоката.

У відповідності до ч.3ст. 134 КАС Українидля цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4статті 134 КАС України).

Відповідно до положень частини 5статті 134 КАС Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що 14.08.2024між позивачем таадвокатом Демченко Віталієм Олександровичем укладено договір про надання правової допомоги № 08/24.

У матеріалах справи міститься копія додаткової угоди від 14.08.2024 № 1 до вказаного вище договору, у якій сторони погодили вартість та вид послуг, які надаються адвокатом у даній справі.

У матеріалах справи міститься копія акту приймання-передачі наданих послуг за Договором про надання правової допомоги №08/24 від 14.08.2024 на суму 7000 грн та копія платіжної інструкції.

Суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч.3ст. 134 КАС України). Натомість положеннями п. 2 ч.1ст. 134 КАС Українирегламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічну за своїм змістом правову позицію стосовно можливості відшкодування витрат на оплату правничої допомоги за відсутності документу про їх оплату на час розгляду справи, у разі якщо у договорі про надання правничої допомоги міститься умова стосовно оплати витрат протягом певного часу після ухвалення рішення суду, займає Верховний Суд у постановах від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20 та від 26.06.2019 у справі № 813/481/18.

У Практичній рекомендації «Вимоги щодо справедливої сатисфакції», яка видана Головою ЕСПЛ 28.03.2007 відповідно до правила 32 Регламенту ЕСПЛ, витрати (до яких зазвичай відносять вартість юридичної допомоги), повинні бути дійсними, тобто вони мають бути справді сплачені заявником, або ж він має бути зобов`язаний їх сплатити, відповідно до юридичних чи договірних зобов`язань. Витрати мають бути необхідними, тобто їх сплата мала бути необхідною для запобігання порушенню чи для отримання компенсації після того, як воно сталося. Їх сума повинна бути обґрунтованою. Суду мають бути надані докази, такі як докладні розрахунки та фактури. Вони повинні бути достатньо детальними або Суд міг визначити, наскільки вищенаведені вимоги були дотримані.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від5 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 та у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 200/7763/19-а, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одним із основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 Постанови).

Враховуючи критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, приймаючи до уваги що дана справа є не є складною (за обсягом доказів), судом дану справу віднесено до справ незначної складності, по даній категорії справ сформована стала правова позиція Верховного Суду, а також те, що витрати на оплату послуг адвоката мають бути дійсні, необхідні та обґрунтовані, з огляду на те, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між позивачем та адвокатом, і є обов`язковими до виконання, а також те, що угода про надання правничої допомоги є дійсною, приймаючи до уваги також і те, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень своєчасно вчиняти певні дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, однак приймаючи до уваги принципи добросовісності, розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути витрати на правничу допомогу лише у розмірі 3000 грн.

Керуючись ст. 139,241-246,255,262,293,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю«КВАНТУМ САТІС»(код ЄДРПОУ 23649559, 50024, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.Таманська 2а) до Житомирської митниці(код ЄДРПОУ 44005610, 10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 25) про визнання протиправним та скасування рішення -задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA101020/2024/000097/1 від 07.08.2024.

Стягнути з Житомирської митниціза рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю«КВАНТУМ САТІС»сплачену суму судового збору у розмірі 3028,00 грн та витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 3000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез