Рішення

від 09.01.2025 по справі 160/22160/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 рокуСправа №160/22160/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Першотравенської окружної прокуратури до Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державна установа "Центр пробації" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

16.08.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Першотравенської окружної прокуратури (далі - позивач) до Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державна установа "Центр пробації", у якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Миколаївської сільської ради щодо невчинення дій до влаштування порушника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для виконання суспільно корисних робіт відповідно до постанов Петропавлівського районного суду за направленням Синельниківського районного сектору №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Дніпропетровській області та непередбачення в бюджеті видатків для сплати порушникам за виконання суспільно корисних робіт для подальшого погашення заборгованості зі сплати аліментів;

- зобов`язати Миколаївську сільську раду вжити заходів до влаштування порушника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для виконання суспільно корисних робіт відповідно до постанов Петропавлівського районного суду, за направленням Синельниківського районного сектору № 1 філії Державної установи «Центр пробації» в Дніпропетровській області та передбачення в бюджеті видатків для фінансування суспільно корисних робіт для подальшого погашення заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що невчинення Миколаївською сільською радою дій щодо вирішення питання по влаштуванню порушників для виконання суспільно корисних робіт, відповідно до постанов суду, за направленням уповноваженого органу з питань пробації та непередбачення в бюджеті видатків для сплати порушникам за виконання суспільно корисних робіт для подальшого погашення заборгованості зі сплати аліментів, є протиправною бездіяльністю, яка може привести до порушення інтересів держави в частині гарантування забезпечення захисту прав неповнолітніх на належне утримання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2024 відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/22160/24 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Примірник позовної заяви та копія ухвали від 28.08.2024 отримані відповідачем в системі «Електронний суд» 16.08.2024 та 28.08.2024 відповідно, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Відповідно до ч. 7 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі «Електронний суд», суд повідомляє вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.

Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

Відповідачем, на виконання ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, не надіслано до суду відзиву на адміністративний позов та не повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

03.09.2024 представником третьої особи направлено до суду через автоматизовану систему «Електронний суд» письмові пояснення щодо позовної заяви, в яких підтримав задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що Філія Державної установи «Центр пробації» в Дніпропетровській області відповідно до Положення, затвердженого наказом Державної установи «Центр пробації» від 23.08.2024 № 274/од-24, є підрозділом, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері виконання певних видів адміністративних стягнень та кримінальних покарань, не пов`язаних із позбавленням волі. До того ж філія є відокремленим підрозділом без права юридичної особи, у складі якої функціонують уповноважені органи з питань пробації (відділи, сектори). Ураховуючи викладене, Державна установа «Центр пробації», філії (відділи та сектори) не наділені правом звернення до суду для захисту порушених інтересів держави. Водночас з метою дотримання статті 129-1 Конституції України щодо виконання судового рішення у визначеному законом порядку Державна установа «Центр пробації» орієнтує уповноважені органи з питань пробації про надання, відповідно до пункту 14.2 Порядку, інформації до місцевої прокуратури для захисту таких прав згідно зі статтею 131-1 Конституції України, статтями 2, 23 Закону України «Про прокуратуру». Невиконання відповідним органом місцевого самоврядування чинних вимог законодавства може призвести до порушення інтересів держави в частині забезпечення захисту прав неповнолітніх на належне утримання та життя, а також унеможливлює виконання постанов суду щодо виконання адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт.

Згідно із ч.ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

17.05.2024 до Першотравенської окружної прокуратури надійшли листи заступника начальника Синельниківського районного відділу № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області.

Відповідно до змісту зазначених листів встановлено наступне, а саме:

- до Синельниківського РВ № 1 на виконання надійшла постанова Петропавлівського районного суду від 30.03.2021 відносно жителя с. Миколаївка Синельниківського району, ОСОБА_1 про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт на строк 180 годин;

- до Синельниківського РВ № 1 на виконання надійшла постанова Петропавлівського районного суду від 25.08.2022 відносно жителя с. Дмитрівка Синельниківського району, ОСОБА_2 про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт на строк 120 годин.

Синельниківським РВ № 1 08.01.2024 за вих. № 21/22/2/25-24 видано направлення ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради для відбуття адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт. Проте, відповідно до листа Миколаївської сільської ради від 09.01.2024 за вх. № 38/2 Миколаївський сільський голова відмовив у прийнятті ОСОБА_1 до виконання суспільно корисних робіт, мотивуючи відсутністю кошторисних призначень на оплату суспільно корисних робіт. Крім того, 12.02.2024 Синельниківським РВ № 1 до Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області повторно скеровано лист щодо направлення ОСОБА_1 для відбуття адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт. Відповідно до листа Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 16.02.2024 за вх. № 208/2 Миколаївський сільський голова повторно відмовив у прийнятті ОСОБА_1 до виконання суспільно корисних робіт, мотивуючи відсутністю кошторисних призначень на оплату суспільно корисних робіт.

Крім того, Синельниківським РВ № 1, 08.01.2024 за вих. № 21/22/2/23-24 видано направлення ОСОБА_2 до Миколаївської сільської ради для відбуття адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт. Проте, відповідно до листа Миколаївської сільської ради від 09.01.2024 за вх. № 36/2 Миколаївський сільський голова відмовив у прийнятті ОСОБА_2 до виконання суспільно корисних робіт, мотивуючи відсутністю кошторисних призначень на оплату суспільно корисних робіт. Крім того, 12.02.2024 Синельниківським РВ № 1 до Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області повторно скеровано лист щодо направлення ОСОБА_2 для відбуття адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт. Відповідно до листа Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 16.02.2024 за вх. № 207/2 Миколаївський сільський голова повторно відмовив у прийнятті ОСОБА_2 до виконання суспільно корисних робіт, мотивуючи відсутністю кошторисних призначень на оплату суспільно корисних робіт.

Прокурор, встановивши, що відповідачем не забезпечено фінансування видатків на оплату суспільно корисних робіт, звернувся до суду з цим позовом, використовуючи повноваження, надані ст. ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру».

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 07 грудня 2017 року №2234-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» (далі - Закон №2234-VIII) запроваджено новий вид адміністративного стягнення - суспільно корисні роботи.

Відповідно до статті 31-1 Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) суспільно корисні роботи полягають у виконанні особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, оплачуваних робіт, вид яких та перелік об`єктів, на яких порушники повинні виконувати ці роботи, визначає відповідний орган місцевого самоврядування. Суспільно корисні роботи призначаються районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею) на строк від ста двадцяти до трьохсот шістдесяти годин і виконуються не більше восьми годин, а неповнолітніми - не більше двох годин на день.

Згідно із статтею 325-1 КУпАП постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт надсилається на виконання органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, не пізніше дня, наступного за днем набрання постановою законної сили.

Виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт здійснюється шляхом залучення порушників до суспільно корисної праці, вид якої визначається відповідним органом місцевого самоврядування.

За виконання суспільно корисних робіт порушнику нараховується плата за виконану ним роботу. Оплата праці здійснюється погодинно за фактично відпрацьований час у розмірі, не меншому, ніж встановлений законом мінімальний розмір оплати праці.

Статтею 325-3 КУпАП встановлено, зокрема, що на власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем виконання порушником суспільно корисних робіт покладається погодження з органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, переліку об`єктів, на яких порушники виконують суспільно корисні роботи, та видів таких робіт та нарахування плати порушнику за виконання суспільно корисних робіт та перерахування її на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби для подальшого погашення заборгованості зі сплати аліментів.

Наказом Міністерства юстиції України від 19.03.2013 №474/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.03.2013 за №457/22989, затверджено Порядок виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт, виправних робіт та суспільно корисних робіт (далі - Порядок).

Пунктами 11.1, 11.2, 11.5 Порядку передбачено, що виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт покладається на уповноважений орган з питань пробації.

Виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт здійснюється шляхом залучення порушників до суспільно корисної праці, вид якої та перелік об`єктів, на яких порушники повинні виконувати ці роботи, визначається відповідним органом місцевого самоврядування.

Щороку на початку року уповноважений орган з питань пробації надсилає запити до органів місцевого самоврядування та власникам підприємств щодо погодження переліку об`єктів, на яких порушники відбуватимуть суспільно корисні роботи, та видів таких робіт.

При виконанні постанов суду (судді) про застосування суспільно корисних робіт на уповноважений орган з питань пробації покладаються зокрема погодження з органами місцевого самоврядування та власниками підприємств переліку об`єктів, на яких порушники виконуватимуть суспільно корисні роботи, та видів таких робіт (пункт 12.1 Порядку).

Пунктом 13.15 Порядку визначено, що відповідно до визначеного переліку об`єктів, на яких порушники виконують суспільно корисні роботи, уповноважений орган з питань пробації у десятиденний строк з дня отримання постанови суду (судді) видає порушнику направлення (додаток 21) на один з цих об`єктів.

Засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР).

Пунктом 1 частини четвертої статті 40 Закону №280/97-ВР визначено, що сільський, селищний, міський голова, зокрема, забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади.

Відповідно до пункту 1 розділу І Типового положення про уповноважений орган з питань пробації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 18.08.2017 №2649/5 (далі - Типове положення), уповноважений орган з питань пробації є органом виконання покарань, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері виконання певних видів кримінальних покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, та пробації.

Згідно з абзацами 15, 17 розділу ІІ Типового положення до основних завдань та функцій органу пробації належать: виконання адміністративних стягнень у вигляді виправних робіт, громадських робіт та суспільно корисних робіт; визначення спільно з органами місцевого самоврядування видів громадських робіт, суспільно корисних робіт та переліку об`єктів, на яких вони виконуються.

Аналізуючи наведені положення законодавства та обставини справи, суд виходить із такого.

Суспільно корисні роботи - це новий вид адміністративного стягнення, що полягає у виконанні правопорушником оплачуваних робіт. Такі роботи є одним з методів впливу на несумлінних батьків, які може бути призначено виключно у випадку прострочення боржником сплати аліментів на дитину.

Тож зміни, що відбулись у законодавстві в частині посилення прав захисту дітей, мають на меті підвищення відповідальності платників аліментів і недопущення виникнення заборгованості.

На відміну від громадських робіт, суспільно корисні роботи мають на меті оплатний вид адміністративного стягнення. Адже відповідно до статті 325-1 КУпАП кошти, отримані боржником за виконання таких робіт, будуть спрямовуватись саме на погашення боргу за аліментами.

Таким чином, державою створюються умови для реалізації відповідальності батьків за забезпечення належного життєвого рівня дитини, зокрема шляхом внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення в частині введення інституту адміністративного покарання у виді суспільних робіт за ухилення батьків від сплати аліментів на утримання дітей.

Чинним законодавством не встановлені види робіт, які можна віднести до суспільно корисних, але визначено, що їх вид встановлює орган місцевого самоврядування.

Суд звертає увагу, що вимогами чинного законодавства на орган місцевого самоврядування покладений лише обов`язок із визначення переліку об`єктів, на яких порушники будуть відбувати покарання, та видів суспільно корисних робіт.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що законодавець не передбачає вимоги про те, що саме орган місцевого самоврядування має брати на себе функції об`єкта, на якому порушники будуть виконувати суспільно корисні роботи.

Однак якщо на території, підпорядкованій органу місцевого самоврядування, немає жодного підприємства, на якому порушники могли б відбувати покарання, то ним може стати саме рада як бюджетна установа, у зв`язку з чим остання має передбачити в місцевому бюджеті кошти на оплату праці особам, на яких судом накладено адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт.

Згідно з підпунктом 2 пункту «а» частини першої статті 38 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі власні (самоврядні) повноваження: сприяння діяльності органів суду, прокуратури, юстиції, служби безпеки, Національної поліції, Національного антикорупційного бюро України, адвокатури і Державної кримінально-виконавчої служби України.

При цьому орган місцевого самоврядування як представницький орган територіальної громади має брати участь у вирішені пріоритетних завдань державної політики, зокрема, у сфері забезпечення захисту прав дитини на належне утримання шляхом сприяння примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів з порушників.

Статтею 4 Закону №280/97-ВР серед основних принципів місцевого самоврядування визначено принцип поєднання місцевих і державних інтересів.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 29.04.2020 (справа №620/2001/19), від 06.08.2020 (справа №520/5706/19) та від 11.02.2021 (справа №340/300/19).

Відповідно до 5 статті 242 Кодексу адміністративного суду України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд також бере до уваги, що відповідно до правового висновку, висловленого у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц: висновки суду, формуються виходячи із конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Враховуючи викладене суд робить висновок про те, що невчинення відповідачем дій щодо вирішення питання по влаштуванню порушників для виконання суспільно корисних робіт, відповідно до постанов суду, за направленням третьої особи та непередбачення в бюджеті видатків для сплати порушникам за виконання суспільно корисних робіт для подальшого погашення заборгованості зі сплати аліментів, є протиправною бездіяльністю, яка може призвести до порушення інтересів держави в частині гарантування забезпечення захисту прав неповнолітніх на належне утримання.

Поряд з цим, при вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Відповідно дост. 90 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Частиною 2ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, суд робить висновок про необхідність задоволення позову.

Відповідно до ч. 2ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипри задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки свідки у цій справі не залучались та експертизи непроводились, відсутні підстави для стягнення з відповідача судових витрат.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Першотравенської окружної прокуратури (вул. Шахтарської Слави, буд. 16, м. Першотравенськ, 52803, код ЄДРПОУ 02909938) до Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (вул. Першотравнева, буд. 182, с. Миколаївка, Синельниківський район, Дніпропетровська область, 52744, код ЄДРПОУ 04339066), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державна установа "Центр пробації" (вул. Юрія Іллєнка, буд. 81, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 41847154) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області щодо невчинення дій щодо влаштування порушників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для виконання суспільно корисних робіт відповідно до постанов Петропавлівського районного суду за направленням Синельниківського районного сектору №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Дніпропетровській області та непередбачення в бюджеті видатків для сплати порушникам за виконання суспільно корисних робіт для подальшого погашення заборгованості зі сплати аліментів.

Зобов`язати Миколаївську сільську раду Синельниківського району Дніпропетровської області вжити заходів щодо влаштування порушників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для виконання суспільно корисних робіт відповідно до постанов Петропавлівського районного суду за направленням Синельниківського районного сектору № 1 філії Державної установи «Центр пробації» в Дніпропетровській області та передбачення в бюджеті видатків для фінансування суспільно корисних робіт для подальшого погашення заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський