Рішення

від 08.01.2025 по справі 320/33626/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2025 року № 320/33626/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю « 11 МІРРОРС ОТЕЛЬ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю « 11 МІРРОРС ОТЕЛЬ» до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0405220707 від 12.06.2023, прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві.

Ухвалою від 08.11.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Свої вимоги позивач мотивує безпідставністю оскаржуваного рішення з огляду на відсутність правових підстав для його прийняття.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у такому відзиві.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС у м. Києві проведено фактичну перевірку господарської одиниці - ресторан готелю, що розташований за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 34А, суб`єкта господарської діяльності ТОВ « 11 МІРРОРС ОТЕЛЬ» з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) за результатами чого складено акт фактичної перевірки від 18.05.2023 бланк акта за №005765.

В Акті перевірки ГУ ДПС у м. Києві зазначило порушення товариством п. 1, п. 2, п. 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме:

-проведення розрахункових операції без створення та видачі розрахункових документів встановленої форми та змісту при оплаті споживачами за продані товари (надані послуги) карткою через РОБ-термінал на загальну суму 373 075, 80 грн;

-програмування РРО - в розрахунковому документі відсутнє найменування підакцизного товару - «вино», за ціною 4 120, 00 грн.

Ґрунтуючись на висновках акта перевірки, ГУ ДПС у м. Києві прийняло податкове повідомлення-рішення №0405220707 від 12.06.2023, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у сумі 378 175, 80 грн

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснює діяльність у сфері готелів і подібних засобів тимчасового розміщення, громадського харчування, з реалізацією підакцизної групи товарів (алкогольні напої). Основний вид економічної діяльності « 55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування».

Відповідно до ст. 2 та до п. 1 та п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон № 265), суб`єкти господарювання зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункові операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Форму та зміст розрахункового документа визначено Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 (далі - Положення № 13).

Як зазначив позивач, у межах здійснення господарської діяльності розрахунки із споживачами в ресторані готелю здійснюються в готівковій та безготівковій формі (POS-термінал) з використанням зареєстрованого, опломбованого та переведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій «Datecs FP-320» фіскальний номер №3000473976 (далі - реєстратор розрахункових операцій/РРО). Відповідно реєстратор розрахункових операцій присутній в «Державному реєстрі РРО».

У свою чергу, в конструкції РРО «Datecs FP-320», фіскальний номер 3000473976, виробником передбачено один комунікаційний порт для зв`язку з зовнішніми пристроями. У цьому випадку цим пристроєм є POS - термінал, що керує всіма операціями, здійснюваними РРО. Виходячи з інформації, що міститься в «Паспорті» та «Інструкції до експлуатації» з`єднання з додатковими зовнішніми пристроями, як у цьому випадку банківський розрахунковий термінал, не є можливим.

Пунктом 4 розділу 2 та п. 4 розділу 3 Положення № 13 передбачено, що рядки 11-18 (реквізити електронного платіжного засобу та інформація про транзакцію) фіскального чека та видаткового чека заповнюються у разі застосування під час проведення розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного термінала, з`єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій.

У даному випадку позивач здійснює проведення через РРО розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) за допомогою платіжного термінала, що не з`єднаний/не поєднаний з РРО.

З огляду на це, рядки 11-18 фіскального чека не заповнювалися, що не змінює встановленого факту придбання товару (отримання послуг) покупцем у товариства, а фіскальний чек підтверджує виконання розрахункової операції та містить реквізити, які ідентифікують господарську операцію.

Відповідно до п. 11 ст. 3 Закону №265 суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані зокрема проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорїї згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

Відповідач в акті перевірки зазначив, що відповідно до фіскальних чеків, отриманих в електронному вигляді з інформаційної системи ДПС (система обліку даних РРО) за період з 09.05.2023 по 17.05.2023 (з урахуванням фіскального чеку контрольної розрахункової операції) товариством проведені розрахункові операції без створення та видачі розрахункових документів встановленої форми та змісту при оплаті споживачами за продані товари (надані послуги) карткою через POS-термінал на загальну суму 373 075, 80 грн.

Положенням № 13 визначено форму і зміст розрахункових документів / електронних розрахункових документів, які в обов`язковому порядку повинні надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням інтернету, при здійсненні розрахунків суб`єктами господарювання для підтвердження факту: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг.

Згідно з п. 3 Положення № 13 установлені у ньому вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У випадку відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Відповідно до п. 4 розділу 2 Положення № 13, рядки 11-18 фіскального чека заповнюються у випадку застосування під час проведення розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу з`єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій.

Якщо платіжний термінал поєднаний з РРО/ПРРО, то фіскальний чек обов`язково повинен містити:

-ідентифікатор еквайєра та торгівця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати (рядок 11);

-ідентифікатор платіжного пристрою (рядок 12);

-сума комісійної винагороди (у разі наявності) (рядок 13);

-вид операції (рядок 14);

-реквізити електронного платіжного засобу (платіжної картки), допустимі правилами безпеки платіжної системи, перед якими друкуються великі літери «ЕПЗ» (рядок 15);

-напис «ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» (найменування платіжної системи, платіжний інструмент якої використовується, код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі та/або код транзакції в платіжній системі, значення коду) (рядок 16);

-підпис касира (якщо це передбачено правилами платіжної системи), перед яким друкується відповідно напис «Касир» (рядок 17);

-підпис держателя електронного платіжного засобу (платіжної картки) (якщо це передбачено правилами платіжної системи) в окремих рядках, перед якими друкуються відповідно написи «Касир» та «Держатель ЕПЗ» (рядок 18).

Виходячи з наведеного вбачається, що рядки 11-18 фіскального чека не заповнюються, якщо POS-термінал (платіжний термінал) не з`єднаний або не поєднаний з РРО.

Так, серед обов`язкових реквізитів чека є:

-реквізити першого пріоритету, які присутні у чеку завжди (назва й адреса господарської одиниці; кількість, вартість товару; найменування товару; позначення форми оплати тощо);

-реквізити другого пріоритету, або ж додаткові реквізити, які зазначаються лише при проведенні розрахунків через платіжний термінал і лише якщо такий термінал з`єднаний або поєднаний з РРО.

Тобто, тільки у разі, якщо термінал поєднаний з РРО або з`єднаний з ним, виникає необхідність, згідно з вимогами Положення № 13, вказувати в чеку додаткові обов`язкові реквізити. Зазначити карткові реквізити у чеку торговець зможе, тільки якщо одержить їх від фінансової установи в автоматичному режимі. А це можливо лише у випадку прямої інтеграції платіжного термінала і РРО.

Водночас, чинне законодавство, яке регулює використання РРО, не містить норм, згідно з якими забороняється проведення через РРО розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) за допомогою платіжного терміналу, що не з`єднаний/не поєднаний з РРО. Також, в законодавстві відсутні норми, які зобов`язують суб`єктів господарювання, які застосовують в господарській діяльності РРО та платіжні термінали, здійснювати їх з`єднання чи поєднання.

Більше того, факт реєстрації РРО у Державному реєстрі РРО є належним і достатнім підтвердженням з боку держави, в особі її спеціального уповноваженого органу, належності та законності використання РРО суб`єктом господарювання у межах терміну, зазначеного під реєстрації відповідного РРО. Відтак усі фіскальні чеки, видані такими РРО, визнаються державою в особі її уповноважених податкових органів належним та повністю відповідними вимогам законодавства.

Суб`єкт господарювання на власний розсуд вирішує необхідність з`єднання чи поєднання платіжного терміналу з РРО.

Таким чином, правомірним є спосіб розрахунків, без інтеграції термінала з РРО. Якщо платіжний термінал не поєднаний з РРО/ПРРО, то касиром, поряд із фіскальними чеками, мають бути роздруковані та надані квитанції платіжного терміналу за операціями з використанням електронних платіжних засобів, що встановлені пунктом 8 розділу VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджене постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 року № 705. Тому формальна відсутність рядків 11-18 на фіскальному чеку не змінює встановленого факту придбання товару покупцем у визначеного продавця, а фіскальний чек підтверджує виконання розрахункової операції та містить реквізити, які достатньо повно ідентифікують господарську операцію.

Отже, товариство проводило розрахункові операції через реєстратор розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та надавало відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції.

При цьому, на момент перевірки, товариство використовувало РРО, яке не було з`єднано з електронними платіжними засобами, відповідно цей РРО технічно не міг друкувати рядки 11-18 фіскального чека, що спростовує порушення, викладені в акті перевірки.

Таким чином, Акт перевірки не містить обставин з відповідними доказами, з якими контролюючий орган пов`язує допущення порушення позивачем вимог п. 1 та п. 2 ст. 3 Закону №265.

Крім того, слід враховувати, що у випадку притягнення товариства до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого п. 1 ст. 3 Закону №265, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, ознак її непроведення через РРО та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО. У випадку притягнення товариства до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого п. 2 ст. 3 Закону №265 перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.

Враховуючи вищевикладене, фіскальні чеки за період з 09.05.2023 по 17.05.2023 (з урахуванням фіскального чека контрольної розрахункової операції) містять всі необхідні обов`язкові реквізити, які передбачені законодавством, а зазначені висновки Акту перевірки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

При цьому, слід зазначити, що санкція ч. 1 ст. 17 Закону № 265 передбачає відповідальність саме за не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, а не за роздрукування розрахункового документа, на якому відсутні певні реквізити.

Відповідно до п. 12 Розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 265 тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, санкції за порушення вимог цього Закону не застосовуються, крім санкцій за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів.

В той же час сума штрафних санкцій у розмірі 373 075, 80 грн (100 відсотків проданих товарів), що визначена у оскаржуваному рішенні включає санкцію за порушення вимог цього Закону і щодо не підакцизних товарів, що в свою чергу свідчить про безпідставність оскаржуваного рішення відповідача..

Це підтверджується фіскальними чеками (кожен із яких містить підакцизні та не підакцизні товари): 000025300 0004 від 09.05.2023, 000025302 0006 від 09.05.2023, 000025441 00011 від 15.05.2023, 000025311 00004 від 10.05.2023, які були створені позивачем на підтвердження виконання розрахункових операцій, в тому числі і щодо не підакцизних товарів, що разом із іншими фіскальними чеками становлять суму 373 075, 80 грн.

Відповідно до п. 11 ст. 3 Закону №265 у разі продажу підакцизних товарів суб`єкт господарювання зобов`язані проводити розрахункові операції через РРО/ПРРО з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

Отже, під час програмування підакцизних товарів:

1)не можна використовувати назву однорідної групи (горілка, вино, сигарети тощо);

2)потрібно зазначати в чеках РРО, які супроводжують продаж цих товарів:

-найменування конкретної одиниці підакцизного товару;

-не лише найменування, ціну та кількість товару, а і його УКТ ЗЕД, а для алкогольних напоїв - ще й реквізити марок акцизного податку.

Форму та зміст розрахункових документів визначає Положення № 13.

Зокрема, фіскальний касовий чек на товари (послуги) має містити код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством). Тобто у розрахункових документах, які створюється реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахункових операцій з продажу підакцизних товарів, має відображатися такий обов`язковий реквізит як «код УКТ ЗЕД».

Таким чином, код УКТ ЗЕД є обов`язковим реквізитом для підакцизних товарів, та, відповідно до Положення № 13, фактично є частиною назви товару. Так, під час реалізації товарів/послуг у чеку обов`язково зазначають назву товару/послуги (розд. II Положення № 13).

При цьому, назва товару/послуги - це слово, поєднання слів або слова та цифрового коду, які: відображають споживчі ознаки товару/послуги; однозначно ідентифікують товар/послугу.

Так, Товариством 05.04.2023 було проведено розрахункову операцію з продажу вина «Fonseca Towny» за ціною 1 120, 00 грн, в розрахунковому документі - фіскальний чек №24347 від 05.04.2023 зазначено найменування конкретної одиниці підакцизного товару, а саме: власне ім`я напою - «Fonseca Towny», що ідентифікує товар.

З урахуванням вищевикладеного та враховуючи проведену розрахункову операцію через реєстратор розрахункових операцій, суд зазначає, що ТОВ « 11 МІРРОРС ОТЕЛЬ» забезпечено використання режиму програмування найменування підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку кількості.

Своєю чергою, суд враховує, що в акті перевірки зазначено факт видачі відповідного розрахункового документу - фіскальний чек №24347 від 05.04.2023, що підтверджує виконання розрахункової операції, форма якого передбачена Положенням №13, а саме: у розрахунковому документі зазначені обов`язкові реквізити, такі як, найменування товару, із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів, ціна, кількість, із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку.

З огляду на це, саме фіскальний чек вказує на факт придбання товару споживачем.

Отже, позивачем були дотримані вимоги Закону №265 в частині проведення розрахункових операцій через РРО для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а зазначені висновки акту перевірки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

При цьому, санкція відповідно до ч. 7 ст. 17 Закону № 265 передбачає відповідальність саме за проведення розрахункових операцій через РРО та/або ПРРО без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості, чого у даному випадку не мало місця.

Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) не було доведено правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення не відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

Згідно статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 672, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «11 МІРРОРС ОТЕЛЬ» (01030, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 34; код ЄДРПОУ 38203787) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0405220707 від 12.06.2023, прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю «11 МІРРОРС ОТЕЛЬ» понесені останнім судові витрати у розмірі 5 672, 00 грн (п`ять тисяч шістсот сімдесят дві гривні).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.