Ухвала

від 09.01.2025 по справі 320/28202/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

09 січня 2025 року № 320/28202/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

у с т а н о в и в:

до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода» (далі по тексту також позивач, ТОВ «Білоцерківвода») з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі по тексту також відповідач, ГУ ДПС у Київській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.12.2022 №12672/0406.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд здійснити розгляд справи за участі представника відповідача, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Тобто, за загальним правилом, відкриті у спрощеному позовному провадженні справи розглядаються судом без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Однак суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони може призначити судове засідання за наявності достатніх для цього обґрунтованих підстав.

Відповідно до частини шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Згідно з частиною сьомою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Суд зауважує, що обґрунтовуючи заявлене клопотання, відповідач посилається на необхідність дослідження питання вжиття вичерпних заходів позивачем, спрямованих на забезпечення своєчасної реєстрації податкових накладних та надання можливості надати вичерпні пояснення щодо спростування доводів позивача та обґрунтування позиції контролюючого органу щодо підстав прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд наголошує, що лише наявність в учасника процесу бажання щодо здійснення розгляду справи у судовому засіданні не є достатньою підставою для задоволення відповідного клопотання, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. У протилежному випадку суди б мусили розглядати в обов`язковому порядку у судових засіданнях усі справи, в яких учасником процесу повідомлено про особливу важливість для нього такої справи, що зводило б нанівець власну оцінку судом обставин справи через призму необхідності чи доцільності проведення судового засідання. В умовах надмірного навантаження судів справами такий алгоритм дій явно б не сприяв процесуальній економії. З огляду на наведене, на переконання суду, судове засідання у справах незначної складності, які розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження, доцільно призначати та проводити у тому випадку, коли обставини справи та наявні у ній матеріали не дають у сукупності суду можливості надати правову оцінку спірним правовідносинам та вирішити спір без застосування тих процесуальних інструментів, вжиття яких можливо лише у судовому засіданні (наприклад, допит свідків, виклик спеціаліста, перекладача, проведення виїзного судового засідання тощо). Якщо ж вчинення таких процесуальних дій не є обов`язковим для розгляду та вирішення справи, судове засідання може не проводитися. Обставини даної справи, на переконання суду, не потребують обов`язкового проведення судового засідання для встановлення об`єктивної істини, а повний та всебічний розгляд справи є загальною процесуальною вимогою для кожного судового провадження, незалежно від того, проводиться судове засідання у справі чи ні. Крім того, суд зауважує, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання не позбавляє учасника процесу можливості надати будь-які докази чи письмові документи чи надати пояснення, виклавши їх у письмовій формі.

Також суд зауважує, що практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі Ахеп v. Germany, заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року, заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Крім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.11.2006 (скарга 73053/01 CASE OF JUSSILA v. FINLAND, суд вказав на те, що: «Європейський Суд не сумнівається в тому, що письмове провадження у справі часто може виявитись більш ефективним, ніж усний розгляд, для перевірки та забезпечення того, що платник податків надав точний звіт про свій майновий стан, підкріплений всіма необхідними документами. Суд не вважає переконливим довід заявника, що в ході розгляду цієї справи виникли міркування щодо достовірності, які потребували надання пояснень в усній формі.... та приймає довід держави-відповідача, що будь - які питання факту та питання права в цій справі могли бути належним чином розглянуті та вирішені на підставі матеріалів, наданих у письмовому вигляді. ... Оскільки заявнику була надана повна можливість наводити свої доводи у письмовому вигляді та надавати коментарі щодо відомостей, які надходили від податкових органів, Суд дійшов висновку, що вимоги справедливого судочинства були дотримані...».

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагає проведення судового засідання, а лише бажання учасника процесу усно викласти під час проведення судового засідання свої аргументи, які можуть бути висловлені письмово, не зумовлює необхідність проведення судового засідання.

У поданих до суду письмових поясненнях позивач зазначає, що він не заперечує щодо сум нарахованих штрафних санкцій та алгоритму їх нарахування, зокрема щодо визначення кількості днів прострочення реєстрації податкових накладних в ЄРПН. Однак заперечує в цілому щодо правомірності нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в ЄРПН у розмірі 833 872,75 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що спірним податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами проведення камеральної перевірки до нього застосовано штрафні санкції за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Позивач вважає, що штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН у період з 01.03.2020 і до останнього календарного дня місяця (включно), в якому завершується дія карантину, не застосовуються.

Крім того, позивач наголошує на тому, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/3740/16 зобов`язано ДФС України зарахувати шляхом збільшення сум поповнення електронного рахунку позивача в СЕА ПДВ кошти у сумі 10076252,00 грн. Проте, станом на дату подання цієї позовної заяви на рахунок позивача в СЕА ПДВ було зараховано лише 2511256,17 грн. Позивач наголошує на тому, що відсутність на його рахунку в СЕА ПДВ необхідного ліміту обумовлює неможливість реєстрації податкових накладних в ЄРПН, а кошти, які позивач зараховує на рахунок зараховуються відповідачем в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначених платником податків.

Також позивач зазначив, що ним було укладено договори про організацію взаєморозрахунків на 2017 рік, за якими ТОВ «Білоцерківвода» повинно було отримати субвенцію з державного бюджету, яка мала б бути направлена на поповнення реєстраційного ліміту у СЕА ПДВ. Однак, умови договорів так і не були виконані і кошти субвенції у 2017 році позивачу не були перераховані. Факт невиконання державними органами своїх обов`язків установлено рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 у справі №810/1728/18.

Враховуючи означені обставини, на переконання позивача, несвоєчасна реєстрація податкових накладних в ЄРПН відбулась не з його вини, а внаслідок бездіяльності фіскальних органів, що має наслідком відсутність підстав для застосування до ТОВ «Білоцерківвода» штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

В свою чергу, відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що за результатами проведеної камеральної перевірки ТОВ «Білоцерківвода» було встановлено порушення ним граничних строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН, що мало наслідком винесення спірного податкового повідомлення-рішення, яким до позивача застосовано штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в ЄРПН.

Відповідач наголошує на тому, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12.05.2022 № 2260-IX (далі по тексту також - Закон № 2260-IX) на період дії воєнного стану вимоги законодавства щодо «ковідного» мораторію застосування штрафних санкцій не застосовуються. При цьому, на переконання відповідача, складені податкові накладні до періоду введення воєнного стану повинні бути зареєстровані до 27.05.2022.

Відповідач також зауважив, що позивач не звертався із заявою про неможливість виконання ним податкового обов`язку у порядку, визначеному Порядком підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, затвердженим наказом Мінфіну від 29.07.2022 №225 (далі по тексту також - Порядок №225).

Крім того, більшість податкових накладних була складена після набрання чинності Законом №2260-ІХ, а тому відносно їх несвоєчасної реєстрації в ЄРПН до позивача застосовано штрафні санкції на загальних підставах.

Щодо посилань позивача на протиправні дії ДФС з незарахування на рахунок в СЕА ПДУ коштів субвенції у 2015 році та неперерахування державними органами коштів субвенції у 2017 році, відповідач пояснив, що означені кошти цільової субвенції станом на дату настання термінів реєстрації спірних податкових накладних в ЄРПН не перекрили б суму від`ємного реєстраційного ліміту позивача, яка значно перевищувала суму неперерахованих цільових субвенцій. Як наслідок, на думку відповідача, сума неперерахованих цільових субвенцій не мала жодного впливу на можливість позивача своєчасно реєструвати податкові накладні в ЄРПН, а отже їх неперерахування не може бути підставою для звільнення позивача від відповідальності.

Також відповідач зауважив, що станом на граничні дати реєстрації податкових накладних №11 від 01.08.2018, №5278 від 29.08.2019, №1607 від 13.02.2020 №1454 від 18.06.2021 №965 від 20.06.2022 згідно відомостей СЕА ПДВ сума перевищення мала позитивне значення, що дозволяло позивачу здійснити реєстрацію податкових накладних в ЄРПН. Відповідачем звернуто увагу суду на те, що позивач здійснював реєстрацію податкових накладних у межах суми перевищення без врахування показника реєстраційного ліміту протягом періоду 2018-2022 років у порядку, визначеному пунктом 200-1.9 статті 200-1 ПК України.

Враховуючи, що однією з підстав позову є незарахування на рахунки позивача коштів цільової субвенції, які, за твердженням відповідача, не перекрили б суму від`ємного реєстраційного ліміту позивача, яка значно перевищувала суму неперерахованих цільових субвенцій, суд вважає за необхідне витребувати у відповідача підтверджену належними та допустимими доказами інформацію щодо реєстраційного ліміту в СЕА ПДВ позивача станом на законодавчо визначений період реєстрації кожної податкової накладної, зазначеної в акті перевірки від 14.11.2022 №12969/10-36-04-06/38010130.

Крім того, з метою дотримання принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність витребування від відповідача доказів на підтвердження розміру податкового боргу позивача інтегровану карту відповідача з податку на додану вартість з січня 2018 року по теперішній час.

Згідно з частиною третьою статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Статтею 129 Конституції України обов`язковість рішень суду (до яких належать і ухвали) визначена як одна з основних засад судочинства.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Суд зазначає, що за приписами статті 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 9 КАС України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з`ясування всіх обставин у справі визначена в частині четвертій статті 9 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Таким чином, принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі зобов`язує суд вчинити всі необхідні дії для повного та всебічного з`ясування фактичних обставин справи з метою забезпечення прийняття правосудного рішення.

Згідно з частинами другою та третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Положеннями частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи.

Згідно частини шостої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України6. якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Згідно статті 80 КАС України, про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.

Частиною першою статті 149 КАС України закріплено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зокрема, у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб`єктом владних повноважень.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне витребувати від відповідача підтверджену належними та допустимими доказами інформацію щодо реєстраційного ліміту в СЕА ПДВ позивача станом на законодавчо визначений період реєстрації кожної податкової накладної, зазначеної в акті перевірки від 14.11.2022 №12969/10-36-04-06/38010130, а також інтегровану карту відповідача з податку на додану вартість з січня 2018 року по теперішній час.

Керуючись статтями 12, 72, 77, 80, 94, 241 - 243, 248, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області та Державної податкової служби України про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.

2. Витребувати від відповідача:

- підтверджену належними та допустимими доказами інформацію щодо реєстраційного ліміту в СЕА ПДВ позивача станом на законодавчо визначений період реєстрації кожної податкової накладної, зазначеної в акті перевірки від 14.11.2022 №12969/10-36-04-06/38010130;

- інтегровану карту відповідача з податку на додану вартість з січня 2018 року по теперішній час.

3. Витребувані докази надати суду протягом п`яти календарних днів з моменту отримання копії цієї ухвали (або її тексту засобами зв`язку).

4. Зобов`язати відповідача у випадку неможливості подати докази, витребувані судом, або неможливості подати такі докази у встановлені строки, повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

5. Роз`яснити, що відповідно до положень статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України за неподання без поважних причин доказів, витребуваних судом, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом, зокрема, штраф або тимчасове вилучення доказів для дослідження судом.

У разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

6. Роз`яснити, що відповідно до положень статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.

7. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Дудін С.О.