Рішення

від 09.01.2025 по справі 320/30387/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2025 року № 320/30387/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі по тексту також відповідач, ГУ ДПС у Київській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.03.2023 №№ 0309470-2408-1021, 0309468-2408-1021.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що йому як власнику належать нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу було нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік.

Позивач не погоджується з правомірністю прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, вважаючи, що вказані об`єкти нерухомості не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки позивач є керівником та засновником ПП «Терен», до статутного фонду якого включені означені об`єкти нерухомості, які використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.09.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що позивач є власником об`єктів нерухомості, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та 16. Спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу донараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік на підставі підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України.

Відповідач вважає, що положення підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є застосовними до спірних відносин, оскільки позивач у 2022 році не мав статусу фізичної особи-підприємця (діяльність ФОП припинено 24.12.2019), а матеріалами справи не підтверджено наявність у позивача статусу сільськогосподарського товаровиробника та використання спірних будівель виключно для сільськогосподарських потреб. При цьому, на переконання відповідача, сам факт створення позивачем юридичної особи, яка використовує спірні об`єкти нерухомості у межах провадження сільськогосподарської діяльності не впливає на можливість застосування пільги, визначеної підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Крім того, спірні будівлі зареєстровані на позивача як фізичну особу, а не на юридичну особу ПП «Терен», а відтак, на думку відповідача, не звільняються від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд здійснити розгляд справи за участі представника відповідача, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Тобто, за загальним правилом, відкриті у спрощеному позовному провадженні справи розглядаються судом без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Однак суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони може призначити судове засідання за наявності достатніх для цього обґрунтованих підстав.

Відповідно до частини шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Згідно з частиною сьомою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Суд зауважує, що відповідачем не обґрунтовано заявлене клопотання про розгляд справи за участі представника ГУ ДПС у Київській області.

Суд наголошує, що лише наявність в учасника процесу бажання щодо здійснення розгляду справи у судовому засіданні не є достатньою підставою для задоволення відповідного клопотання, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. У протилежному випадку суди б мусили розглядати в обов`язковому порядку у судових засіданнях усі справи, в яких учасником процесу повідомлено про особливу важливість для нього такої справи, що зводило б нанівець власну оцінку судом обставин справи через призму необхідності чи доцільності проведення судового засідання. В умовах надмірного навантаження судів справами такий алгоритм дій явно б не сприяв процесуальній економії. З огляду на наведене, на переконання суду, судове засідання у справах незначної складності, які розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження, доцільно призначати та проводити у тому випадку, коли обставини справи та наявні у ній матеріали не дають у сукупності суду можливості надати правову оцінку спірним правовідносинам та вирішити спір без застосування тих процесуальних інструментів, вжиття яких можливо лише у судовому засіданні (наприклад, допит свідків, виклик спеціаліста, перекладача, проведення виїзного судового засідання тощо). Якщо ж вчинення таких процесуальних дій не є обов`язковим для розгляду та вирішення справи, судове засідання може не проводитися. Обставини даної справи, на переконання суду, не потребують обов`язкового проведення судового засідання для встановлення об`єктивної істини, а повний та всебічний розгляд справи є загальною процесуальною вимогою для кожного судового провадження, незалежно від того, проводиться судове засідання у справі чи ні. Крім того, суд зауважує, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання не позбавляє учасника процесу можливості надати будь-які докази чи письмові документи чи надати пояснення, виклавши їх у письмовій формі.

Також суд зауважує, що практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі Ахеп v. Germany, заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року, заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Крім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.11.2006 (скарга 73053/01 CASE OF JUSSILA v. FINLAND, суд вказав на те, що: «Європейський Суд не сумнівається в тому, що письмове провадження у справі часто може виявитись більш ефективним, ніж усний розгляд, для перевірки та забезпечення того, що платник податків надав точний звіт про свій майновий стан, підкріплений всіма необхідними документами. Суд не вважає переконливим довід заявника, що в ході розгляду цієї справи виникли міркування щодо достовірності, які потребували надання пояснень в усній формі.... та приймає довід держави-відповідача, що будь - які питання факту та питання права в цій справі могли бути належним чином розглянуті та вирішені на підставі матеріалів, наданих у письмовому вигляді. ... Оскільки заявнику була надана повна можливість наводити свої доводи у письмовому вигляді та надавати коментарі щодо відомостей, які надходили від податкових органів, Суд дійшов висновку, що вимоги справедливого судочинства були дотримані...».

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагає проведення судового засідання, а лише бажання учасника процесу усно викласти під час проведення судового засідання свої аргументи, які можуть бути висловлені письмово, не зумовлює необхідність проведення судового засідання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

Позивач є власником нежитлових будівель загальною площею 994,7 кв. м, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 та загальною площею 1068,8 кв. м, яка розташована за адресою АДРЕСА_3 , що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №288280668 від 03.12.2021 та №216186762 від 14.07.2020.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.03.2023 №№ 0309470-2408-1021 та 0309468-2408-1024, якими позивачу нарахований до сплати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік у розмірах 34736,00 грн та 32327,75 грн відповідно.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цих податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі також ПК України, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено статтею 266 ПК України, відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 якої платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Положеннями підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України визначено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

За приписами підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно з підпунктом 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується, зокрема, фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.

Так, підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Аналіз змісту підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України дає підстави для висновку, що правовою підставою для застосування пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати відповідно до пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України є призначення будівлі для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а також наявність у особи статусу сільськогосподарського товаровиробника. Означена пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Суд зауважує, що наданням пільги щодо сплати податку, звільненням від сплати податків, держава має на меті встановлення певного рівня соціального або економічного захисту відповідної категорії платників податків.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для сільгоспвиробництва.

Тобто, для застосування пільги передбаченої підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, необхідно дотримання двох умов:

1) об`єкт нерухомості (будівля, споруда) віднесений до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здається їх власником в оренду, лізинг, позичку;

2) платник податків повинен бути сільськогосподарським товаровиробником.

Наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту також Державний класифікатор).

Відповідно до положень Державного класифікатора, до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» з кодом 1271 включено будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін. Цей клас не включає споруди зоологічних та ботанічних садів (2412).

До будівель з кодом 1271 відноситься: будівлі для тваринництва (1271.1); будівлі для птахівництва (1271.2), будівлі для зберігання зерна (1271.3), будівлі силосні та сінажні (1271.4), будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства (1271.5), будівлі тепличного господарства (1271.6), будівлі рибного господарства (1271.7), будівлі підприємств лісівництва та звірівництва (1271.8), будівлі сільськогосподарського призначення інші (1271.9).

Щодо першої умови, то відповідно до правовстановлюючих документів на нежитлові будівлі за адресою: Київська обл., Ставищенський р-н, смт Ставище, вул. Польова, буд. 45, корп. 9, іменуються як зерносклади, що в силу положень Державного класифікатора підпадає під класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» з кодом 1271, а саме: будівлі для зберігання зерна (1271.3).

За таких обставин, суд вважає доведеним наявність першої умови для надання пільги, передбаченої підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Щодо другої обов`язкової умови - платник податків повинен бути сільськогосподарським товаровиробником, суд зазначає таке.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначав про те, що він є засновником та власником ПП «Терен», яке є виробником сільськогосподарської продукції. Тобто, позивач зазначає, що здійснює сільськогосподарську діяльність через утворену ним юридичну особу, яка, своєю чергою, використовує спірні об`єкти нерухомості у межах провадження сільськогосподарської діяльності, які включені до її статутного капіталу.

Поняття «сільськогосподарський товаровиробник» визначено підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, згідно з яким це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Також поняття «сільськогосподарський товаровиробник» міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» №2238-III від 18.01.2001, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції». Так, відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов`язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є керівником та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи Приватного підприємства «Терен», зареєстрованого в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01.02.2000, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №464012.

Відповідно до Витягу з ЄДРПОУ станом на 25.04.2023 основним видом діяльності ПП «Терен» за КВЕД є 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

ПП «Терен» передано на праві користування (оренди) земельні ділянки з кадастровими номерами 322455100:02:002:0175 площею 0,0217 га, 3224255100:03:007:0701 площею 3,8404 га, 3224255100:03:006:0002 площею 7,6109 га, 3224255100:03:003:0501 площею 1,9095 га 3224255100:03:003:0500 площею 1,9114 га, 3224255100:03:003:0500 площею 1,9114 га, 3224255100:03:001:0048 площею 3,8404 га, 3224255100:03:002:0039 площею 3,8409 га, 3224255100:03:008:0003 площею 3,84 га, 3224255100:03:007:0037 площею 3,8413 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Київська обл., Ставищенський р-н, про що свідчить інформація, зазначена у Витягах з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Також позивачу на праві власності належать земельні ділянки з кадастровими номерами 3224255100:02:004:0002 площею 3,938, 3224255100:02:004:0104 площею 2,0000 га, 3224285200:02:001:0006 площею 2,5764 га для ведення селянського (фермерського) господарства, про що свідчать державні акти на право власності за земельні ділянки.

ПП «Терен» було подано Фінансову звітність малого підприємства за 2022 рік, в якому відображено чистий дохід за звітний період у розмірі 2471,2 тис. грн.

Відповідно до звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2022 року ПП «Терен» відображено посівні площі сільськогосподарських культур зернових та бобових, технічних та сільгоспугідь.

Згідно протоколу №1/19 зборів засновників ПП «Терен» від 07.05.2019 позивачем внесено додатковий вклад до статутного капіталу ПП «Терен» в рахунок збільшення своєї частки, нежитлових будівель, належних йому на праві власності, а саме: свинарник-роділка загальною площею 1068,8 кв. м. в АДРЕСА_3 та нежитлова будівля (гараж) загальною площею 994,7 кв. м в АДРЕСА_1 , оцінене в сумі 271410,00 грн. На означених зборах збільшено розмір статутного капіталу підприємства, визначено його у розмірі 274410,00 грн та розподілено участь в статутному капіталі наступним чином: частка ОСОБА_2 становить 2000 грн, що складає 0,73% статутного капіталу; частка позивача в статутному капіталі становить 272410 грн, що складає 99,27% статутного капіталу.

Актом оцінки майна ПП «Терен» від 07.05.2019 підтверджено здійснення засновниками оцінки майна на момент державної реєстрації збільшення змін до статутного капіталу, на загальну суму 271410 грн, яке складається із нежитлових будівель, розташованих за адресою: смт. Ставище, вул. Польова, 45, корп. 9 та 16.

Означені зміни внесено до статуту ПП «Терен», затвердженого рішенням засновників ПП «Терен» протокол №1/19 від 07.05.2019.

Актом приймання-передачі майна, яке вносить засновник для збільшення розміру статутного капіталу ПП «Терен» від 07.05.2019 підтверджено передачу позивачем означеного вище майна на суму 271410,00 грн ПП «Терен».

Для проведення державної реєстрації змін до установчих документів 17.05.2019 ПП «Терен» було подано документи згідно опису документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи».

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності підтверджено внесення 14.12.2022 до реєстру інформації про передачу позивачем у власність об`єктів нерухомого майна площею 1068,8 кв. м. та 994,7 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська обл., Ставищенський р-н, смт. Ставище, вул. Польова, 45, корп. 9 та 16.

Враховуючи обставини включення спірних об`єктів нерухомості, які за своїм призначенням відносяться до будівель сільськогосподарського призначення, у 2019 році до статутного капіталу ПП «Терен», основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, у суду відсутні підстави вважати, що такі будівлі не використовувалися позивачем виключно через ПП «Терен» у сільськогосподарській діяльності.

Доказів здачі спірних об`єктів нерухомого майна власниками в оренду, лізинг, позичку матеріали справи не містять.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про те, що вказані нежитлові будівлі не є об`єктом оподаткування, відповідно до пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

В свою чергу, відповідачем, на якого покладено обов`язок доказування в адміністративному процесі, під час розгляду справи не було надано належних та допустимих на підтвердження того, що позивач у 2022 році використовував належні йому на праві власності об`єкти нерухомості, передані у користування ПП «Терен», у будь-якій іншій, відмінній від сільськогосподарської діяльності спосіб, що в свою чергу, свідчить про те, що контролюючий орган безпідставно визначив до сплати позивачу податкове зобов`язання на підставі спірних податкових повідомлень-рішень.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, позов слід задовольнити повністю.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2147,20 грн, що підтверджується квитанцією від 25.08.2023 №0.0.3167719267.1.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2147,20 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ГУ ДПС у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 03.03.2023 №№ 0309470-2408-1021, 0309468-2408-1021.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) судовий збір у розмірі 2147,20 грн (дві тисячі сто сорок сім грн 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 44096797, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.