Рішення

від 09.01.2025 по справі 440/6536/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/6536/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМИСЛОВЕ ОСНАЩЕННЯ" про стягнення адміністративно-господарський санкцій,

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМИСЛОВЕ ОСНАЩЕННЯ" (надалі - ТОВ "ПРОМИСЛОВЕ ОСНАЩЕННЯ", відповідач), про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 154378,33 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у порушення вимог статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідачем не сплачено адміністративно-господарські санкції за одне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю, що є підставою для застосування вказаних вище сум адміністративно-господарських санкцій.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/6536/24. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представником відповідача подано до суду відзив на позов, відповідно до якого останній просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на виконання ним обов`язку з працевлаштування особи з інвалідністю, а також акцентуючи увагу на тому, що лише 13 березня 2023 р. було проведено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислове оснащення». Так, 31 березня 2023 року директором ТОВ «Промислове оснащення» було видано наказ № 8-к про прийняття на роботу ОСОБА_1 1948 року народження, на посаду слюсаря з механоскладальних робіт. 10 липня 2023 року ОСОБА_1 через непорозуміння, яке виникло на роботі написав заяву на звільнення за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України) того ж дня директором ТОВ «Промислове оснащення» було видано наказ № 24-к про звільнення з 11.07.2023 ОСОБА_1 з посади слюсаря з механоскладальних робіт. 11 липня 2023 року в день свого звільнення ОСОБА_1 прийшов на своє робоче місце та повідомив, що він передумав звільнятися та попрохав керівництво підприємства скасувати наказ про його звільнення та надати йому відпустку без збереження заробітної плати мотивуючи своє рішення, що через війну у нього погіршився стан здоров`я. 11 липня 2023 року директором ТОВ «Промислове оснащення» було видано накази: № 24/1-к від 11.07.2023 «Про скасування наказу, щодо звільнення ОСОБА_1 »; № 24/2 від 110.07.2023 «Про надання відпустки без збереження зарплати ОСОБА_1 » (строк відпустки 20 календарних днів). 31 липня 2023 року. Відповідач на підставі заяви працівника ОСОБА_1 від 31.07.2023 видав наказ № 25/2к «Про встановлення неповного робочого часу для працівника ОСОБА_1 » про переведення ОСОБА_1 з 01.08.2023 на 0,25 ставки за основним місцем роботи на умовах неповного робочого дня з понеділка по п`ятницю 2 год. в день. 31 липня 2023 року Відповідач на підставі заяви працівника ОСОБА_1 від 31.07.2023 видав наказ № 25/1-к «Про надання відпустки без збереження зарплати ОСОБА_1 » (строком 18 календарних днів). 18 серпня 2023 року Відповідач на підставі заяви працівника ОСОБА_1 від 18.08.2023р. видав наказ № 26/1-к «Про надання відпустки без збереження зарплати ОСОБА_1 » (строком на 90 календарних днів). 15 листопада 2023 р. Відповідач на підставі заяви працівника ОСОБА_1 від 15.11.2023 видав наказ № 35/1-к «Про надання відпустки без збереження зарплати ОСОБА_1 » (строком на 46 календарних днів). 29 листопада 2023 р. Відповідач на підставі заяви працівника ОСОБА_1 від 23.12.2023р. видав наказ № 42-к «Про надання відпустки без збереження зарплати ОСОБА_1 » (строком на 45 календарних днів). 13.02.2024 Відповідач на підставі заяви працівника ОСОБА_1 від 13.02.2024 видав наказ № 5/1-к відповідно до якого ОСОБА_1 з 14.02.2024 було звільнено з посади слюсара з механоскладальних робіт на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП. (за згодою сторін). У зв`язку з тим, що працівник ТОВ «Промислове оснащення» ОСОБА_1 значний час перебував у відпустці без збереження заробітної плати головний бухгалтер, який готував та подавав податкову звітність помилково не відобразила у податковій звітності за 3 та 4 квартал 2023 р. трудові відносини між Відповідачем та працівником ОСОБА_1 . Внаслідок цієї помилки працівник ОСОБА_1 інвалід 2 групи не був відображений в додатку 1 номер місяця 2 номер додатку 2, номер місяця 3 номер додатку 3 до «Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» за 3 квартал 2023 р. та в додатку 1 номер місяця 1 номер додатку 1, номер місяця 2 номер додатку 2, номер місяця 3 номер додатку 3 до «Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» за 4 квартал 2023 року. В лютому 2024 року головним бухгалтером ТОВ «Промислове оснащення» була виявлена дана помилка та була виправлена в березні 2024 шляхом подання уточнюючого звіту «Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» за 3 та 4 квартал 2023р. з виправленням вищезазначених помилок. Факт прийняття податковими органами даної звітності підтверджується відповідними квитанціями /а.с. 16-19/.

У відповіді на відзив представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, наголошуючи, що до позивача від Пенсійного Фонду України автоматизовано, без стороннього втручання, за допомогою Програмного комплексу Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю Централізованого банку з проблем інвалідності поступила інформація щодо Відповідача, яким у 2023 році не виконано норматив для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості 1 особи. Розрахунок адміністративно-господарських санкцій Полтавським обласним відділенням Фонду було сформовано автоматизовано відповідно до вимог законодавства. Інформація з додатків доданих до відзиву суперечить інформації яку відповідач відображав у формах Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску /а.с. 129-130/.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислове оснащення" (ідентифікаційний код 45017082) зареєстроване як юридична особа 13 березня 2023 року, основним видом економічної діяльності відповідача є 25.73 Виробництво інструментів.

Згідно з Розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю керівником територіального відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю ОСОБА_2 нараховано ТОВ "Промислове оснащення" суму адміністративного-господарських санкцій за 2023 рік, виходячи з наступних даних: середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік 16 осіб; середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості одного робочого місця, округлені до цілого значення) 1 особа; фонд оплати праці штатних працівників 2470053,34 грн; середня річна заробітна плата штатного працівника (04/01) 154378,33 грн; кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше (03 02) 0,00 одиниць; сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05*06); від 16 до 25 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05); від 8 до 15 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05/2) 154378,33 грн /а.с. 6/.

Вказаний документ розміщено в електронному кабінеті роботодавця ТОВ "Промислове оснащення" на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України 07.03.2024 10:42, що підтверджено квитанцією від 07.03.2024 /зв. а.с. 6/.

У зв`язку з несплатою відповідачем адміністративно-господарських санкцій, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.

Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21 березня 1991 року №875-XII (далі - Закон №875-XII) визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Згідно з частинами 1, 2 статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону №875-XII виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

За приписами частини 6 статті 19 Закону № 875-XII пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію: про працевлаштованих осіб з інвалідністю; про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Частинами 10, 11, 12 статті 19 Закону № 875-XII встановлено, що керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Частиною 1 статті 20 Закону № 875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону № 875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Статтею 217 Господарського кодексу України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зі змісту частини 2 статті 218 Господарського кодексу України слідує, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Відповідно до частин 1, 2 статті 17 Закону № 875-ХІІ з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Частиною 3 статті 17 Закону № 875-ХІІ передбачено, що відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров`я перешкоджає виконанню професійних обов`язків, загрожує здоров`ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров`я осіб з інвалідністю.

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

09 червня 2023 року набрав чинності Порядок надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2023 р. № 553 (далі по тексту - Порядок №553), яким визначено механізм надання підприємством, установою, організацією, фізичною особою, яка використовує найману працю (далі - роботодавець), філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (міському, районному, міськрайонному центру зайнятості - до дати припинення їх діяльності) (далі - центр зайнятості) інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю.

За приписами пунктів 2-6 Порядку №553 роботодавець з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників з інвалідністю та/або з дати відкриття вакансій, на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, інформує центр зайнятості за його місцезнаходженням.

Інформацію про оприлюднені на Єдиному порталі вакансій державної служби оголошення про проведення конкурсів на посади державної служби, на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, НАДС подає до державної служби зайнятості шляхом інформаційного обміну.

Інформація, необхідна для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, може надаватися роботодавцем центру зайнятості в електронній (з накладенням чи без накладення електронного підпису або печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів) або в паперовій формі (із засвідченням підписом керівника/фізичної особи - підприємця або уповноваженої ними особи).

Первинна інформація надається роботодавцем з метою інформування про наявність потреби у працевлаштуванні осіб з інвалідністю.

Уточнювальна інформація подається в разі потреби на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії (вакансій), зокрема умов праці, розміру заробітної плати, вимог до кандидата (кандидатів). При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та професійної назви робіт (професії/посади).

Роботодавець може повідомити центру зайнятості про закриття вакансії (вакансій) шляхом надсилання відповідної інформації в електронній формі на офіційну електронну адресу центру зайнятості (з накладенням чи без накладення електронного підпису або печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів) або в паперовій формі (із засвідченням підписом керівника/фізичної особи - підприємця або уповноваженої ними особи).

Роботодавець подає до центру зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування особи з інвалідністю, за формою звітності № 3-ПН, визначеною Мінекономіки.

Вимоги цього пункту не поширюються на інформацію, яку подає НАДС згідно з абзацом другим пункту 2 цього Порядку.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05 липня 2012 року №5067-VI (далі за текстом - Закон №5067-VI) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання не пізніше ніж за два місяці до вивільнення (не пізніше ніж за 30 календарних днів до вивільнення у разі звільнення державних службовців відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу"). Інформація щодо вивільнення працівників відповідно до пункту 6 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України подається не пізніш як за 10 календарних днів до вивільнення.

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону №5067-VI наказом Міністерства економіки України від 12 квітня 2022 року № 827-22 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (надалі - Порядок), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 травня 2022 року.

Відповідно до пунктів 1.4, 1.5, 1.6 розділу І Порядку форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).

Форма №3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Форма № 3-ПН може подаватися роботодавцем в електронній формі (з накладенням чи без накладення електронного підпису або печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів) або в паперовій формі (із засвідченням підписом керівника / фізичної особи - підприємця або уповноваженої ним (нею) особи).

Роботодавець визначає вид форми № 3-ПН - первинна або уточнювальна.

Первинна форма № 3-ПН подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії).

Уточнювальна форма № 3-ПН подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії(й), зокрема умов праці, розміру заробітної плати, вимог до кандидата(ів) тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та професійної назви робіт (професії/посади).

Системний аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю інформацію у порядку, передбаченому Законом № 5067-VI, Порядком №827-22, Порядок №553; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом №875-ХІІ; у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

У свою чергу, закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - осіб з інвалідністю.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня 2018 року у справі № 819/639/17, від 20 травня 2019 року у справі № 820/1889/17 та від 03 грудня 2020 року у справі № 812/1189/18, від 24 березня 2021 року у справі № 440/2371/19.

Законом № 875-ХІІ визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такої особи з інвалідністю.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу субсидіарно покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Як випливає з приписів частини 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ, до обов`язків органів державної служби зайнятості законодавцем віднесена організація працевлаштування осіб з інвалідністю, бо саме з цією метою роботодавці зобов`язані надавати державній службі зайнятості відповідну інформацію.

Таким чином, передбачена частиною першою статті 20 Закону № 875 міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону № 875, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, четвертої та п`ятої статті 19 Закону № 875-ХІІ, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні особи з інвалідністю, яка звернулася до роботодавця самостійно чи була направлена до нього державною службою зайнятості.

При цьому суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

У зв`язку з цим, суд має перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення порушення правил здійснення господарської діяльності, яке полягає у необхідності забезпечення середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Такий висновок відповідає висновку Верховного Суду, що викладеному у постановах від 15.04.2019 у справі №820/2190/17, від 24.03.2021 у справі №440/2371/19.

На виконання вимог ухвали суду від 05 червня 2024 року про витребування доказів листом Кременчуцької філії Полтавського обласного центру зайнятості від 21.06.2024 №16/50/974-24 суд повідомлено про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислове оснащення" у 2023 році не надавались звіти за формою №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" для працевлаштування осіб з інвалідністю /а.с. 132/.

Натомість суд зауважує, що позивачем не враховано факту реєстрації даного Товариства лише у березні 2023 року, відтак січень та лютий 2023 року, на думку суду, мали б бути виключені з Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік.

Крім того, відповідно до Відомостей про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за березень 2023 року загальна кількість працівників відповідача становить 6 осіб, тобто у ТОВ "Промислове оснащення" не виникало обов`язку з дотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю станом на березень 2023 року.

Також, судом враховується, що відповідно до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за ІІ-ІІІ квартал 2023 року та Відомостей про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за квітень-липень 2023 року підтверджено Середньооблікову кількість штатних працівників за звітний період 16-18 осіб, х яких, серед іншого, 1 працівник, якому відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність та здійснення нарахування заробітної плати (доходу) таких осіб /а.с. 46-67/.

Так, 31 березня 2023 року директором ТОВ «Промислове оснащення» було видано наказ № 8-к про прийняття на роботу ОСОБА_1 1948 року народження, на посаду слюсаря з механоскладальних робіт.

Відповідно до довідки № 0117207 від 04.09.2008 р. виданої Кременчуцькою районною медико-соціально експертною комісією Полтавського обласного медико-соціальної експертної комісії Головного управління охорони здоров`я в Полтавській обл. Міністерства охорони здоров`я ОСОБА_1 з 01.09.2008 встановлено безстроково 2 групу інвалідності.

10 липня 2023 року директором ТОВ «Промислове оснащення» було видано наказ №24-к про звільнення ОСОБА_1 з посади слюсаря з механоскладальних робіт з 11.07.2023 за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП України.

Відтак в межах періоду квітень-липень 2023 року відповідачем забезпечено працевлаштування особи з інвалідністю.

Проте суд критично оцінює посилання відповідача на подальше належне виконання ним обов`язку з працевлаштування особи з інвалідністю, виходячи з наступного.

Так, відповідачем зазначено, що 10 липня 2023 року ОСОБА_1 написав заяву на звільнення за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України) та того ж дня директором ТОВ «Промислове оснащення» видано наказ № 24-к про звільнення з 11.07.2023 ОСОБА_1 з посади слюсаря з механоскладальних робіт. Проте, 11 липня 2023 року директором ТОВ «Промислове оснащення» було видано накази: № 24/1-к від 11.07.2023 «Про скасування наказу, щодо звільнення ОСОБА_1 »; № 24/2 від 110.07.2023 «Про надання відпустки без збереження зарплати ОСОБА_1 » (строк відпустки 20 календарних днів). 31 липня 2023 року видано наказ № 25/2к «Про встановлення неповного робочого часу для працівника ОСОБА_1 » про переведення ОСОБА_1 з 01.08.2023 на 0,25 ставки за основним місцем роботи на умовах неповного робочого дня з понеділка по п`ятницю 2 год. в день, а також наказ № 25/1-к «Про надання відпустки без збереження зарплати ОСОБА_1 » (строком 18 календарних днів). Відповідно до пояснень представника відповідача в подальшому неодноразово ТОВ "Промислове оснащення" видавались накази про надання відпустки без збереження зарплати ОСОБА_1 .

Як зауважено у відзиві на позовну заяву у зв`язку з тим, що працівник ТОВ «Промислове оснащення» ОСОБА_1 значний час перебував у відпустці без збереження заробітної плати головний бухгалтер, який готував та подавав податкову звітність помилково не відобразила у податковій звітності за 3 та 4 квартал 2023 р. трудові відносини між Відповідачем та працівником ОСОБА_1 . Внаслідок цієї помилки працівник ОСОБА_1 інвалід 2 групи не був відображений в додатку 1 номер місяця 2 номер додатку 2, номер місяця 3 номер додатку 3 до «Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» за 3 квартал 2023 р. та в додатку 1 номер місяця 1 номер додатку 1, номер місяця 2 номер додатку 2, номер місяця 3 номер додатку 3 до «Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» за 4 квартал 2023 року. Виявлена помилка та була виправлена 07 березня 2024 шляхом подання уточнюючого звіту «Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» за 3 та 4 квартал 2023 року з виправленням вищезазначених помилок.

Суд, оцінюючи такі твердження наголошує, що подаючи Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» за 3 та 4 квартали 2023 року та відображаючи середньооблікову кількість штатних працівників за такі звітні періоди в межах 21-22 осіб, відповідач мав усвідомлювати необхідність дотримання нормативу з робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у зв`язку з чим проінформувати центр зайнятості про потребу в підборі працівників з інвалідністю та/або відкриття вакансій, на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю.

Також суд окремо зауважує, що подання уточнюючого звіту «Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» за 3 та 4 квартал 2023 року здійснено 07.03.2024, тобто у день розміщення в електронному кабінеті роботодавця ТОВ "Промислове оснащення" на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, відтак викликає сумнів у суду щодо дійсності наведених відповідачем документів у підтвердження подальших трудових відносин з ОСОБА_1 .

Крім того, в силу наведеної обставини такі уточнення не могли бути враховані при здійсненні такого розрахунку.

При цьому, суд зауважує, що в силу Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI "Про зайнятість населення" зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов`язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім`ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб`єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

Відтак, не може вважатись дотриманим обов`язок відповідача із забезпечення зайнятості особи з інвалідністю впродовж серпня-грудня 2024 року, враховуючи що з припинення трудових відносин ТОВ "Промислове оснащення" з ОСОБА_1 з дати його звільнення 10.07.2023 останнім жодного доходу (заробітної плати) від відповідача не отримувалось. Так зване працевлаштування відповідачем особи з інвалідністю ІІ групи на посаду слюсара з механоскладальних робіт, якій станом на той час вже було понад 74 роки і оформлення документів щодо надання такій особі відпустки без збереження заробітної плати, які в свою чергу було оформлено відповідачем лише після того, як він отримав рішення про штрафні санкції може свідчити лише про здійснення відповідачем дій направлених на імітацію виконання вимог чинного законодавства в частині належного виконання обов`язку із забезпечення оплатною роботою осіб з інвалідністю та формальне складання документів (не в строк) задля уникнення санкцій за не працевлаштування особи з інвалідністю. Роботодавець повинен забезпечити соціально-економічні гарантії для осіб з інвалідністю, тобто реально працевлаштувати особу для виконання нею тієї чи іншої роботи та здійснювати оплату праці такої особи, а не формально закрити вакансію для будь-яких осіб, які бажають працювати, шляхом формального оформлення наказу про працевлаштування та надання відпустки без збереження заробітної плати особі з інвалідністю ІІ групи у віці понад 74 роки на посаду, яка потребує значно більше сил, ніж природно можуть мати особи такого поважного літнього віку, що власне і підтверджується документами, які надає сам відповідач, зокрема заяви про надання безперервних відпусток без збереження заробітної плати такому працівнику у зв`язку із погіршенням здоров`я. Тим самим відповідач не здійснює виконання обов`язку із забезпечення роботою та оплатою коштів за таку роботу особам з інвалідністю, оскільки формально вакансія закрита, і в той же час - не забезпечує оплатою праці особу, яка ніби на такій посаді перебуває.

За період з 10 липня 2023 року (після прийняття наказу про звільнення особи) по 31 грудня 2023 року відповідачем було оформлено 8 наказів по особовому складу на підставі заяв такого працівника, а відтак твердження відповідача про те, що бухгалтер забула за таку особу та випадково не подавала інформацію про таку особу в податковій звітності за відповідні місяці 2023 року, а загадала та почала подавати уточнення до розрахунків (про ніби працевлаштування такої особи однак без плати праці) лише після отримання рішення про накладення штрафних санкцій за не працевлаштування особи з інвалідністю є суперечливою.

Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що ТОВ "Промислове оснащення" позбавлене обов`язку сплачувати штрафні санкції за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів в межах січня-липня 2023 року, тому позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Натомість, адміністративно-господарські санкції підлягають стягненню з відповідача за одне робоче місце за чотири місяці у розмірі 64324,30 грн ((154378,33 грн (середня річна заробітна плата штатного працівника) : 12) * 5 (місяців) * 1 (робоче місце)) - за період серпень-грудень 2023 року, у яких відповідачем не доведено вжиття належних та допустимих заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю за одне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю.

Отже, адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Таким чином, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 229, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Європейська, буд. 49, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 13937406) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМИСЛОВЕ ОСНАЩЕННЯ" (тупик Хорольський, буд. 7, м. Кременчук, Полтавська область, 39603, ідентифікаційний код 45017082) про стягнення адміністративно-господарський санкцій задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМИСЛОВЕ ОСНАЩЕННЯ" на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі 64324,30 грн (шістдесят чотири тисячі триста двадцять чотири гривні тридцять копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ч.8 ст. 18, ч.ч. 7-8 ст. 44 та ст. 297 КАС України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підп. 15.5 підп. 15 п. 1 р. VII "Перехідні положення" КАС України.

Суддя І.Г.Ясиновський