Ухвала

від 08.01.2025 по справі 480/4633/22

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань зміни способу і порядку виконання судового рішення

08 січня 2025 року Справа № 480/4633/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми заяву головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Колоса Р.В. про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області про визнання дій та бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням судді Сумського окружного адміністративного суду Діски А.Б. від 21.09.2022 у справі №480/4633/22 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії позовні вимоги задоволено частково, зокрема:

- визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової щомісячної винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, у період з 24.02.2022 по 21.09.2022,

- зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Сумській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову щомісячну винагороду, встановлену п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період проходження служби з 24.02.2022 по 21.09.2022, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2023 вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Поряд з цим, 03.11.2022 Сумським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист про зобов`язання Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову щомісячну винагороду, встановлену п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період проходження служби з 24.02.2022 по 21.09.2022, з урахуванням висновків суду (а.с.160).

Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління забезпечення державної виконавчої служби у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Колос Р.В. (далі - головний державний виконавець ВПВР УЗДВС у Сумській області) подав до суду заяву про зміну способу і порядку виконання рішення, в якій просив встановити порядок виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду по справі №480/4633/22 виданого 03.11.2022 Сумським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову щомісячну винагороду, встановлену п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період проходження служби з 24.02.2022 по 21.09.2022, з урахуванням висновків суду, визначивши, що "з Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області на користь ОСОБА_1 стягнути нараховані кошти в сумі 288900,00 грн.».

Вказана заява обґрунтована тим, що на виконання рішення у справі позивачу кошти не виплачено і у державного виконавця немає можливості виконати рішення суду без участі боржника, тому виникла необхідність у зверненні до суду з заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

На підставі розпорядження керівника апарату Сумського окружного адміністративного суду від 01.01.2025 №1 було здійснено повторний автоматичний розподіл заяви головного державного виконавця ВПВР УЗДВС у Сумській області та цю заяву розподілено судді Шевченко І.Г.

Відтак, розгляд заяви головного державного виконавця ВПВР УЗДВС у Сумській області про зміну способі у порядку виконання рішення у справі №480/4633/22 здійснюється суддею Шевченко І.Г.

Ухвалою суду від 02.01.2025 заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.01.2025 (а.с.169).

Позивач, головний державний виконавець ВПВР УЗДВС у Сумській області представник та відповідача в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином. Головний державний виконавець ВПВР УЗДВС у Сумській області у заяві просив здійснювати її розгляд за відсутності сторони заявника.

У відповідності до норм статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду. Тому суд вважає можливим розгляд заяви здійснювати у відсутності позивача, представника заявника та відповідача.

Відповідно до вимог ч.13 ст.10 та ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання у справі не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи та доводи поданої заяви головного державного виконавця ВПВР УЗДВС у Сумській області з наданими доказами, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною 3 статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Тобто, передумовою для прийняття судом рішення про зміну способу або порядку виконання судового рішення, є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду. Разом із тим, зміна, на підставі статті 378 КАС України, способу чи порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права. Зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення. Ці заходи повинні забезпечити виконання конкретного судового рішення і не можуть змінювати рішення по суті та поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення.

Отже, висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.

Однак суд, дослідивши зміст рішення суду від 21.09.2022, зауважує, що воно є чітким, зрозумілим, додатково зміни способу і порядку виконання, відмінного від первинно визначеного у рішенні, не потребує.

Як встановлено судом, головним державним виконавцем ВПВР УЗДВС у Сумській області постановою від 29.11.2022 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі №480/4633/22 про зобов`язання Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову щомісячну винагороду, встановлену п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період проходження служби з 24.02.2022 по 21.09.2022, з урахуванням висновків суду (а.с.161).

При цьому, як вбачається з листа відповідача (а.с.161зворот-162), Територіальним управлінням Служби судової охорони у Сумській області повідомлено, що загальна сума, яка належить позивачу на виконання рішення суду складає 315987,32грн.

Також, у вказаному листі було зазначено, що пунктом 3 частини 3 статті 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності Служби судової охорони здійснює Державна судова адміністрація України.

Пунктами 3 і 4 частини 5 статті 22 Бюджетного кодексу України визначено, що Державна судова адміністрація України як головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у Законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань, а також затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно зі статтею 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо іншого не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років. Зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та Законом про Державній бюджет Україні! (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини б цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Вимога фізичних і юридичних осіб щодо відшкодування збитків та/або школи за зобов`язаннями, взятими розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державній бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), стягуються з осіб, винних у взятті таких зобов`язань, у судовому порядку.

Оскільки на момент отримання постанови у виконавчому провадження №70439106 Управління не мало коштів на своєчасне та у повному обсязі виконання рішення суду, то 24.11.2023 до т.в.о. голови Служби судової охорони було направлено листа щодо збільшення кошторисних призначень за КЕКВ 2800. Однак, до кінця 2023 року порушені у листі питання вирішено не було (а.с.161зворот-162).

При цьому, головний державний виконавець ВПВР УЗДВС у Сумській області, обґрунтовуючи необхідність зміни способу і порядку виконання рішення суду, посилається на те, що позивачу не виплачено кошти за рішенням суду у цій справі і у державного виконавця немає можливості виконати рішення суду без участі боржника, а тому просить встановити порядок виконання рішення у цій справі, визначивши стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області на користь позивача суму коштів.

Однак, суд зазначає, що суд під час прийняття рішення у цій справі не досліджував питання та не визначав розмір додаткової винагороди. А тому задоволення заяви у такий спосіб не узгоджується з приписами статті 378 КАС України.

Суд зауважує, що враховуючи дискреційність повноважень відповідача щодо здійснення розрахунку на виконання рішення суду в цій справі, зміна застосованого судом способу захисту (зобов`язання вчинити вказані дії без визначення сум виплат) на фактично стягнення конкретних сум (які хоча і були розраховані відповідачем при проведенні перерахування пенсії позивача на підставі та на виконання судового рішення в цій справі, але безпосередньо судом не присуджувалися у конкретних розмірах), не відповідатиме юридичній сутності та змісту інституту, регламентованому статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки зміна на підставі статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.

Вказані висновки також узгоджуються з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 30.01.2018 у справі 281/1820/14-а ( К/9901/1034/17), в якій Суд відмітив, що зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права, а тому зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов`язання органу здійснити виплату на стягнення такої виплати є незаконною.

Отже, у контексті спірних правовідносин, обставини, якими обґрунтовується необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення, не можуть бути підставами для такої зміни, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті.

Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви головного державного виконавця ВПВР УЗДВС у Сумській області про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 248, 256, 295, 378 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Колоса Р.В. про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі №480/4633/22 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня підписання ухвали.

Суддя І.Г. Шевченко