Рішення

від 09.01.2025 по справі 500/5913/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/5913/24

09 січня 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.05.2024 №617980-2407-1918-UA61040070000079091, яким визначено суму податкового зобов`язання з платежу земельний податок з фізичних осіб у розмірі 14099,37 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Тернопільській області від 15.05.2024 №617980-2407-1918-UA61040070000079091 позивачу визначено суму податкового зобов`язання з платежу земельний податок з фізичних осіб у розмірі 14099,37 грн.

Позивач не погоджується з рішенням податкового органу та вказує, що з моменту створення ним Фермерського господарства "Цезар", обов`язки землекористувача земельної ділянки, яка була надана позивачу у постійне користування, здійснює вказана юридична особа, до якої перейшов податковий обов`язок зі сплати земельного податку за користування відповідною земельною ділянкою. З моменту реєстрації Фермерським господарством "Цезар" сплачувався земельний податок за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6125285100:01:001:0705 площею 48,53 га, розташованою на території Миролюбівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

Відтак позивач вважає прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 15.05.2024 №617980-2407-1918-UA61040070000079091 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 07.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

25.10.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому Головне управління ДПС у Тернопільській області заперечує проти позовних вимог та вказує, що на підставі державного акту на право постійного користування землею позивач є користувачем земельної ділянки площею 48,5288 га, з цільовим призначенням - для ведення селянського (фермерського) господарства (кадастровий номер 6125285100:01:001:0075), розташованої на території Миролюбівської сільської ради Тернопільської області.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування.

Згідно з пунктом 281.3 статті 281 ПК України від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи.

Пунктом 287.1 статті 287 ПК України визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Статтею 31 Земельного кодексу України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування; земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.

Представник відповідача стверджує, що для підтвердження того, що Фермерське господарство "Цезар", головою якого є ОСОБА_1 , здійснює діяльність на земельній ділянці із кадастровим номером 6125285100:01:001:0075, необхідно підтвердити внесення земельної ділянки до статутного капіталу підприємства, а також на підставі яких документів виникли правовідносин щодо земельної ділянки між ОСОБА_1 та Фермерським господарством "Цезар".

З огляду на вказане представник відповідача зазначає, що Головним управлінням ДПС у Тернопільській області правомірно нараховано ОСОБА_1 земельний податок з фізичних осіб за 2024 рік та винесено податкове повідомлення-рішення від 15.05.2024 №617980-2407-1918-UA61040070000079091 про визначення суми податкового зобов`язання у розмірі 14099,37 грн (арк. справи 38-39).

11.12.2024 до суду від позивача надійшли пояснення, у яких ОСОБА_1 зокрема вказує, що рішенням суду від 27.09.2023 у справі №500/4988/23 між тими самими сторонами та з тих самих підстав (нарахування земельного податку з фізичних осіб за 2023 рік), що набрало законної сили, встановлено, що відсутність належного оформлення права користування земельною ділянкою, як цього вимагають приписи статей 125, 126 Земельного кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не є підставою для застосування подвійного оподаткування такої земельної ділянки (арк. справи 45-47).

Дослідивши докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 на підставі рішення Тернопільської районної ради народних депутатів Тернопільського району Тернопільської області від 12.11.1998 №38 надана у постійне користування земельна ділянка площею 48,53 га, кадастровий номер 6125285100:01:001:0075, для ведення селянського (фермерського) господарства, розташована на території Миролюбівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії III-ТР №014048 від 06.03.2000.

04.08.2000 здійснено державну реєстрацію Фермерського господарства "Цезар" (код ЄДРПОУ 31021539), засновником та головою якого є ОСОБА_1 відповідно до рішення голови Фермерського господарства "Цезар" №1 від 02.07.2000 та наказу Фермерського господарства "Цезар" №1 від 02.07.2000.

Позивач зазначає, що земельна ділянка площею 48,53 га передана засновником у користування Фермерському господарству "Цезар" (код ЄДРПОУ 31021539) при його створенні.

З додатку 1 "Відомості про наявність земельних ділянок" до поданої Фермерським господарством "Цезар" до контролюючого органу податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2024 рік вбачається, що у користуванні Фермерського господарства "Цезар" перебуває, зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером 6125285100:01:001:0075, оформлена державним актом на право постійного користування землею серії III-ТР №014048 (сільськогосподарські угіддя: 39,6900 га -рілля, 2,1100 - сіножаті, 1,8600 га - пасовища, 1,0600 га - багаторічні насадження) (арк. справи 13-19, 21-22). У податковій декларації Фермерським господарством "Цезар" нараховано відповідні податкові зобов`язання платника єдиного податку четвертої групи за 2024 рік, в тому числі плату за землю.

15.05.2024 3 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення рішення №617980-2407-1918-UA61040070000079091, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з платежу земельний податок з фізичних осіб за цю ж земельну ділянку за 2024 рік у розмірі 14099,37 грн (арк. справи 8).

Позивач вважає, що відповідачем протиправно не враховано, що на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення користування земельною ділянкою здійснює Фермерське господарство "Цезар", яке сплачує за це відповідні платежі до бюджету.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку, однак рішенням Державної податкової служби України від 03.09.2024 скарга залишена без задоволення, а рішення без змін (арк. справи 9-12).

З огляду на вказане позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з визначеннями термінів у підпунктах 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України:

земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу);

землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності: на праві постійного користування; на умовах оренди.

Відповідно до статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування.

Згідно з абзацом першим пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

За правилами статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначає Закон України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 №973-IV (далі - Закон №973-IV).

Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України (частина перша статті 7 Закону №973-IV).

Відповідно до статті 8 Закону №973-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

За змістом статті 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991 №2009-XII, що був чинний на момент державної реєстрації Фермерського господарства "Цезар", після одержання, зокрема, державного акта на право постійного користування землею, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Відповідно до статті 12 Закону №973-IV землі фермерського господарства можуть складатися із: земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування; земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Тобто Закон №973-IV не встановлює будь-яких виключень щодо правового регулювання права користування земельними ділянками та наслідків набуття фермерським господарством права користування земельною ділянкою, яка була надана громадянину для створення фермерського господарства, в силу факту державної реєстрації фермерського господарства.

З комплексного аналізу вимог статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону №937-IV можна зробити висновок, що після набуття права власності або користування земельною ділянкою фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалася.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі №317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі №606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі №677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі №272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі №704/29/17-ц, 16.01.2019 у справі №695/1275/17 та у справі №483/1863/17, від 27.03.2019 у справі №574/381/17-ц, від 03.04.2019 у справі №628/776/18).

Таким чином, з моменту державної реєстрації фермерського господарства та набуття прав юридичної особи таке господарство набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. У відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №615/2197/15-ц (провадження №14-533цс18).

Тобто, з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника.

Відповідна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду №922/989/18 від 23.06.2020.

При цьому суд критично оцінює покликання відповідача на відсутність підтвердження внесення вказаної земельної ділянки до статутного капіталу фермерського господарства, оскільки у ході розгляду справи встановлено, що позивачем було створено та зареєстровано Фермерське господарство "Цезар" (код ЄДРПОУ 31021539), обов`язковою законодавчо визначеною умовою для державної реєстрації якого є отримання громадянином земельної ділянки для ведення фермерського господарства, до якого з моменту державної реєстрації переходять права та обов`язки землекористувача такої земельної ділянки.

Крім того суд звертає увагу, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.09.2023 у справі №500/4988/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2024 позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 28.04.2023 №2544658-2407-1918, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з платежу земельний податок з фізичних осіб за 2023 рік у розмірі 13161,01 грн.

Так, у вищевказаному рішенні суд, беручи до уваги, що земельна ділянка з кадастровим номером 6125285100:01:001:0705, площею 48,53 га, розташована на території Миролюбівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, фактично перебуває у користуванні саме юридичної особи Фермерського господарства "Цезар", а фізична особа, яка її отримала з цільовим призначенням "для ведення селянського (фермерського) господарства", здійснює на ній діяльність не особисто, а через створену ним юридичну особу, дійшов висновку, що земельний податок підлягає сплаті фактичним землекористувачем - фермерським господарством, до якого перейшли права й обов`язки землекористувача.

Щодо тверджень відповідача про те, що позивач належним чином не оформив передачу земельної ділянки фермерському господарству як землекористувачу, і відповідне право за фермерським господарством не зареєстроване, то суд у рішенні від 27.09.2023 у справі №500/4988/23 зауважив таке.

"Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, реєстрація будь-якого речового права лише підтверджує (засвідчує) право використання певного майна, а не надає правомочності щодо його використання як такого.

Внесення права користування до реєстру речових прав носить суто формальний характер та не є визначальним за цих правовідносин. Відповідачем у справі не спростовано фактичне (безпосереднє) використання земельної ділянки саме Фермерським господарством «Цезар», яким сплачуються всі необхідні податкові платежі.

З огляду на вказане, відсутність належного оформлення права користування земельною ділянкою, як цього вимагають приписи статей 125, 126 Земельного кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", не є підставою для застосування подвійного оподаткування такої земельної ділянки.".

У відповідності до ч.4 ст.78 Кас України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак податкове повідомлення-рішення від 15.05.2024 №617980-2407-1918-UA61040070000079091, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з платежу земельний податок з фізичних осіб за 2024 рік у розмірі 14099,37 грн, є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги повністю, то відповідно до частини першої статі 139 КАС України, на користь позивача необхідно стягнути сплачену суму судового збору у розмірі 1211,20 грн, відповідно до квитанції від 02.10.2024.

Керуючись статтями 72-77, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 15.05.2024 №617980-2407-1918-UA61040070000079091, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з платежу земельний податок з фізичних осіб за 2024 рік у розмірі 14099,37 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 09 січня 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46003, код ЄДРПОУ 44143637).

Головуючий суддяБаб`юк П.М.