Ухвала

від 07.01.2025 по справі 620/16541/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

07 січня 2025 року м. ЧернігівСправа № 620/16541/24

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Соломко І.І. перевіривши матеріали позовної заяви і додані до неї документи у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій щодо неврахування при звільненні, зокрема у наказі від 31.05.2024 № 170 даних грошового атестату, а саме відсоткового розміру надбавки за вислугу років під час проходження військової служби та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.12.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом та доказів поважності причин його пропуску, засвідчених належним чином.

03.01.2025, на виконання ухвали суду, позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначено, що про порушення своїх прав дізнався після отримання дзвінка від відповідача 2 та звернення до відповідача 1 із заявою про внесення змін до наказу від 31.05.2024 № 170 в частині, що стосується виключення зі списків особового складу у зв`язку зі звільненням.

Визначаючись щодо наявності підстав для поновлення строку звернення до суду, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України).

Так, позивач фактично оскаржує дії відповідачів щодо невнесення змін до наказу від 31.05.2024 № 170 даних грошового атестату, а саме відсоткового розміру надбавки за вислугу років під час проходження військової служби, що стало наслідком нарахування грошового забезпечення не в повному обсязі.

Як зазначено в позові, позивач звільнений у запас згідно наказу від 27.05.2024 № 11-РС та з 31.05.2024 виключений зі списків особового складу відповідно до наказу від 31.05.2024 № 170.

Суд зауважує, що саме із дати винесення наказу № 170 про виключення позивача зі списків особового складу (31.05.2024) позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, оскільки саме із цією подією, пов`язується вирішення питання щодо відповідного розрахунку грошового забезпечення при звільненні, та за відсутності спору виникло б право на встановлення надбавки за вислугу років та всіх відповідних виплат.

Позивач, з 31.05.2024 (день виключення зі списків) був обізнаний про спірні обставини.

Разом з тим, до суду з даним позовом позивач звернувся лише 14.12.2024, тобто майже через шість місяців.

Таким чином, позовна заява подана з пропуском строку звернення до суду, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України.

У свою чергу суд зазначає, що статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (п.п.6, 7 ч.5 ст.44 КАС України).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Підстави пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання позовної заяви.

Загальний підхід до оцінки поважності причин пропуску строків повинен передбачати не просто посилання на воєнний стан, а доведення перешкоди для своєчасного здійснення процесуальних прав.

Посилання позивача на те, що позивач дізнався про порушення своїх прав з телефонного дзвінка відповідача 2, не змінює початку перебігу строку звернення до суду.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними .

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Верховний Суд в постанові від 11 листопада 2021 року у справі №260/611/21 зазначив, що "... реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. При цьому, отримання позивачем листа відповідача від 10 грудня 2020 №1723/02-12 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку".

Оцінюючи наведені позивачем причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, суд враховує, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 121 КАС України суд поновлює процесуальний строк, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Відтак поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску. Водночас поважність таких причин повинен доводити саме заявник (див. постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 806/2321/16).

Як вже зазналося вище, позивач оспорює невнесення до наказу про звільнення відповідних відомостей, які слугували б підставою для правильного нарахування грошового забезпечення.

При цьому матеріали позовної заяви дають підстави для висновку, що про порушення своїх прав у зв`язку з такими діями, на думку позивача, останній дізнався після виключення зі списків відповідно до наказу від 31.05.2024 № 170. Натомість з відповідним позовом до суду звернувся лише 14.12. 2024.

Суд одразу звертає увагу на істотність пропуску позивачем місячного строку звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів у справах цієї категорії.

Так, враховуючи дату видачі наказу про виключення позивача зі списків особового складу (31.05.2024) та його звернення до суду з цим позовом (14.12.2024), позивач пропустив відповідний строк, що у свою чергу покладає на позивача обов`язок навести переконливі доводи на підтвердження поважності причин такого суттєвого пропуску строку звернення до суду та довести, що ці причини, окремо або ж у своїй сукупності, дійсно об`єктивно перешкодили йому своєчасно звернутися до суду з позовом протягом усього трирічного строку.

Втім, наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду, на думку суду, не можуть визнаватися такими, що об`єктивно та незалежно від волі позивача завадили йому вчасно звернутися до суду з позовом.

Виходячи із системного аналізу норм Кодексу адміністративного судочинства України, можна дійти висновку, що державою встановлені доступні, чіткі та передбачувані процесуальні правила (обмеження), при умові дотримання яких особа може реалізувати право на судовий захист.

Таких правил під час звернення до суду з цим позовом не дотримано. Позивач істотно пропустив строк звернення до суду з цим позовом та не навів поважних причин, які б унеможливили його звернення до суду в межах встановленого законом строку, а обставини, на які посилається позивач, не свідчать про існування об`єктивних перешкод у реалізації ним свого права на судовий захист в межах такого строку.

Відповідно до п. 9 ч.4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, зокрема, якщо підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані судом неповажними, суд повертає позовну заяву.

З огляду на викладене і враховуючи те, що позивач подав позов після закінчення строку, встановленого законом, та не навів поважних причин його пропуску та не надав доказів на їх підтвердження, позовну заяву належить повернути на підставі п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Відтак факт повернення цього позову жодним чином не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду в загальному порядку, у тому числі шляхом окремого пред`явлення позовних вимог щодо стягнення з відповідача невиплаченого, на думку позивача, грошового забезпечення у належному розмірі, які охоплюються поняттям «заробітна плата» та на які, відповідно, не поширюється строк звернення до суду.

Керуючись ст.123, 169, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити, визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду.

Позовну заяву разом з усіма доданими до неї матеріалами - повернути позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст.ст. 294-297 КАС України.

Суддя І.І.Соломко