Ухвала

від 24.12.2024 по справі 757/33379/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/33379/24-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/6455/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 липня 2024 року, -

за участю:

власника майна ОСОБА_6 ,

представника власника майна ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 липня 2024 року задоволено клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024000000000659 від 03.05.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 3662 КК України та накладено арешт на транспортний засіб Ferrari Roma, 2020 року випуску, синього кольору, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із забороною відчуження, розпорядження та користування.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, власник майна ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 липня 2024 року, скасувати її та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, а саме: транспортний засіб Ferrari Roma, 2020 року випуску, синього кольору, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із забороною відчуження, розпорядження та користування.

На обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги апелянт вказує на те, що факт набуття згідно постанови прокурора від 24.07.2024 року процесуального статусу речового доказу, яким є транспортний засіб Ferrari Roma, 2020 року випуску, не свідчить про відповідність вказаного майна, визначеним ст. 98 КПК України, критеріям речових доказів у кримінальному провадженні та не є безумовною підставою для арешту цього майна.

Апелянт вказує на те, що на момент подання клопотання про арешт жодній особі у цьому кримінальному провадженні не повідомлено про підозру. При цьому, санкція ст. 366-2 КК України взагалі не передбачає конфіскацію майна.

Також апелянт зауважує на тому, що постанова про визнання речовими доказами від 23.07.2024 не відповідає вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, так як в ній не наведено мотивів прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України.

Крім того, зміст постанови повністю не визначає, яким саме протиправним шляхом було набуто автотранспортний засіб Ferrari Roma, 2020 року випуску, а предметом кримінального провадження є можливе порушення ОСОБА_6 ст. 366-2 КК України, щодо декларування недостовірних відомостей.

Разом з тим, в постанові зазначено, що ТЗ вилучено на підставі проведення обшуку, що не відповідає дійсності, оскільки ТЗ не вилучався, а сам обшук не проводився.

Отже, прокурором наводяться оманливі факти, що спотворюють мету та підстави накладення арешту на майно.

На обґрунтування вимог поданого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що під час розгляду клопотання про арешт майна скаржник був відсутній та не повідомлявся про розгляд даного клопотання. При цьому, 10.09.2024 під час аналізу ЄДРСР виявлено наявність оскаржуваної ухвали, та лише 16.09.2024 було ознайомлено з матеріалами судової справи та вказаною ухвалою.

В судове засідання прокурор не з`явився, про дату час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений завчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відтак, колегія суддів з урахуванням зазначеного, думки власника майна та його представника, які вважали за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності прокурора, колегія суддів прийшла до висновку про можливість проведення судового розгляду без участі прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення власника майна та його представника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили задовольнити її, а ухвалу слідчого судді скасувати, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга власника майна ОСОБА_6 , не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що розгляд клопотання про арешт майна відбувся без повідомлення власника майна та його представника, матеріали справи не містять відомостей про направлення копії ухвали останнім, однак як зазначає апелянт, про наявність оскаржуваної ухвали стало відомо 10.09.2024 під час аналізу ЄДРСР, після чого, лише 16.09.2024 було ознайомлено з матеріалами судової справи та вказаною ухвалою, іншої інформації матеріали справи не містять, у зв`язку з чим колегія суддів вбачає підстави для задоволення клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 липня 2024 року.

З матеріалів, наданих судом першої інстанції, вбачається, що 26.07.2024 прокурор другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, а саме на транспортний засіб Ferrari Roma, 2020 року випуску, синього кольору, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із забороною відчуження, розпорядження та користування.

На обґрунтування вимог даного клопотання прокурор послався на те, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені за № 42024000000000659 від 03.05.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 3662 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що тимчасово виконуючий обов`язки директора державного підприємства МО України «Оборонавторемсервіс» (ДП «ОАРС», код ЄДРПОУ 43069909) громадянин України ОСОБА_9 , ІПН НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , умисно вніс завідомо недостовірні відомості до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави в частині факту придбання та перебування у власності автотранспортного засобу Ferrari Roma, 2020 року випуску, ринковою вартістю орієнтовно 300 тис. доларів США, а також укладення з громадянином України ОСОБА_10 договору позики від 01.01.2022 та одержання ОСОБА_9 від ОСОБА_10 грошових коштів у сумі 6 500 000 грн. на придбання вказаного вище автотранспортного засобу.

Так, наприкінці квітня місяця 2022, після початку повномасштабного вторгнення рф, у громадян рф, які постійно проживають на території ЄС ОСОБА_11 , 1983 року народження ( ОСОБА_12 ) та громадянки рф та Панамської республіки (громадянство одержано за інвестиційною візою) ОСОБА_13 , 1981 року народження ( ОСОБА_14 ), зважаючи на дію на той час в Україні законодавства, що дозволяло безоплатне розмитнення автотранспортних засобів, у зв`язку з плануванням придбати коштовний автотранспортний засіб на території ЄС виник план, спрямований на зменшення його вартості шляхом ухилення від сплати податку на додану вартість за таке авто та державного мита.

За таких обставин, вказані особи підшукали громадянина України

ОСОБА_15 , ІПН НОМЕР_3 , 09.07.1996 року, який на той момент починаючи з листопада місяця 2021 року ніде не працював, переховувався у м. Львів від активних бойових дій та гостро потребував грошових коштів, вказана особа за грошову винагороду погодилася виступити формальним власником коштовного авто, нібито придбати його на території ЄС, поставити його на облік у МРЕВ м. Львова та здійснити комплекс заходів, спрямованих на відчуження авто за формальної відсутності такого факту.

Так, 30.04.2022 вказаними особами придбано в автосалоні Autocentrum 24 GmbH, розташованому за адресою: Siemensweg 141844 Wegberg, Федеративна Республіка Німеччина, автотранспортний засіб Ferrari Roma, 2020 року випуску, синього кольору, номер кузова НОМЕР_1 за ціною (нетто, без ПДВ, зважаючи, що таке авто в подальшому буде вивезено за межі митної території Євросоюзу) 210 тисяч Євро.

Також, зазначеними особами досягнуто домовленість з громадянином Польщі ОСОБА_16 ( ОСОБА_17 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_4 про доставку вказаного вище авто на територію України.

03.05.2022 громадянин Польщі ОСОБА_18 на вантажному автомобілі марки Iveco, номерні знаки НОМЕР_5 ввіз авто Ferrari Roma, 2020 року випуску на митну територію України.

До цього, 02.05.2022 ОСОБА_19 , перебуваючи у АДРЕСА_1 з метою створення передумов для законності ввезення на територію України громадянином Польщі ОСОБА_16 , видав на його користь довіреність на купівлю вже придбаного третіми особами автотранспортного засобу Ferrari Roma, 2020 року випуску строком дії до 01.08.2022, яка була посвідчена приватним нотаріусом Львівського області ОСОБА_20 .

04.05.2022 року ОСОБА_19 , у зв`язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» від 24.03.2022 № 2142-ІХ, безоплатно розмитнив та 06.05.2022 поставив на облік у ТСЦ № 4644 м. Львів нібито приналежний йому автотранспортний засіб Ferrari Roma, 2020 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , синього кольору, під час постановки на облік даному транспортному засобу було надано державні номерні знаки НОМЕР_2 .

Тієї ж дати, а саме 06.05.2022, перебуваючи у АДРЕСА_2 о 18.29 видав довіреність на користування авто строком дії на 1 день, а саме протягом 06.05.2022 на громадян України ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_6 та ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_7 , а також на громадянина Польщі ОСОБА_23 (який завозив авто в Україну), посвідчену приватним нотаріусом Львівської області ОСОБА_24 .

Тієї ж дати, а саме 06.05.2022, перебуваючи у АДРЕСА_2 о 18.29 та о 18.47 відповідно видав довіреності (2 окремі) на ОСОБА_13 (дружина громадянина рф ОСОБА_11 ) та на ОСОБА_25 (родичка ОСОБА_11 ) на право керування нібито приналежним йому автотраспортним засобом Ferrari Roma, 2020 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , ДНЗ НОМЕР_2 строком на 1 рік.

О 00.17 07.05.2022 автотранспортний засіб Ferrari Roma, 2020 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , ДНЗ НОМЕР_2 під керуваннями громадянки України ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (працює лікарем- стоматологом у м. Львові), перетнув польську ділянку кордону, пункт пропуску Рава-Руська та більше на територію України не повертався.

Наразі, вказаний автотранспортний засіб фіксується у м. Париж, Французька Республіка та перебуває у розпорядженні ОСОБА_13 та ОСОБА_11 (проживають спільно з двома неповнолітніми дітьми у кондомініумі у центрі міста за адресою: АДРЕСА_3 ).

Вказані дії ОСОБА_13 та ОСОБА_11 у співучасті зі ОСОБА_19 дозволили уникнути сплати податків та зборів на території Євросоюзу у загальній сумі 30 відсотків від нетто вартості автотранспортного засобу (20 % ПДВ та 10 % державне мито), що могло складати суму в 63 тис. Євро.

Поряд з тим, працюючи на посадах юрисконсульта ДП «ОАРС», а в наступному начальником юридичного відділу та тимчасово виконуючого обов`язки директора вказаного підприємства ОСОБА_9 подав у 2024 році щорічні за 2022, 2023 роки, а також декларацію на кандидата на посаду, в які вніс завідомо недостовірні відомості в частині одержання позики у загальній сумі 6 500 000 грн. від громадянина України ОСОБА_10 на придбання вказаного вище автотранспортного засобу Ferrari Roma, а також придбання та перебування у власності автотранспортного засобу Ferrari Roma, 2020 року випуску, ринковою вартістю орієнтовно 300 тис. доларів США.

Таким чином, транспортний засіб Ferrari Roma, 2020 року випуску, синього кольору, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 був використаний, як засіб вчинення кримінального правопорушення.

Постановою слідчого у кримінальному провадженні № 42024000000000659 транспортний засіб Ferrari Roma, 2020 року випуску, синього кольору, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 визнаний речовим доказом.

26.07.2024 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 липня 2024 року задоволено вказане клопотання прокурора та накладено арешт на транспортний засіб Ferrari Roma, 2020 року випуску, синього кольору, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із забороною відчуження, розпорядження та користування.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Приймаючи рішення, слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва зазначених вимог закону дотримався.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42024000000000659 від 03.05.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 3662 КК України, про накладення арешту на вищевказане майно, слідчий суддя, дослідивши матеріали, додані до клопотання, дійшов обґрунтованого висновку, що вищевказане майно відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні, а тому необхідно накласти на нього арешт.

З урахуванням цього слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 10 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищевказане майно, оскільки воно відповідає критеріям ст. 98 КПК України. При цьому постановою слідчого від 23.07.2024 року транспортний засіб Ferrari Roma, 2020 року випуску, синього кольору, номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , визнаний речовим доказом у даному кримінальному провадженні /а.с. 31-34/, оскільки він відповідає критеріям, передбаченим статтею 98 Кримінального процесуального кодексу України, у зв`язку з чим підлягав визнанню речовими доказами.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, або ненастання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 170-173 КПК України, наклав арешт на вищезазначене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, всупереч доводам апеляційної скарги.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора.

Твердження апелянта, що в постанові про визнання речовим доказом, зазначено, що ТЗ вилучено на підставі проведення обшуку, що не відповідає дійсності, оскільки ТЗ не вилучався, а сам обшук не проводився є слушними, однак вони не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, виходячи з того, що відповідно до змісту клопотання про арешт майна, матеріалів, які його обґрунтовують, а також зі змісту оскаржуваної ухвали не вбачається, обставин про, які зазначає апелянт, при цьому постанова про визнання речовим доказом не є предметом оскарження, а є ухвала слідчого судді, якою накладено арешт на майно.

Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Поновити власнику майна ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 липня 2024 року.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 липня 2024 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4