Ухвала

від 25.12.2024 по справі 757/53065/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 25 грудня 2024 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 листопада 2024 року,

за участі:

прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна адвоката ОСОБА_7

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою залишено без задоволення клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024000000001810 від 31.08.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора та накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме вилучені 12.11.2024 під час обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- грошові кошти в сумі 182 000 гривень; 97 574 доларів США.

Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що копію оскаржуваного рішення прокурором отримано 04 грудня 2024 року, апеляційну скаргу направлено на електронну пошту суду 09 грудня 2024 року. З цих підстав, просив поновити строк на апеляційне оскарження.

Вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необгрунтованною, через невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження.

На думку прокурора, вилучені у ОСОБА_8 грошові кошти у сумі 182 000 гривень та 97 574 доларів США набуто злочинним шляхом, а відтак їх визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Зазначає, що слідчим суддею безпідставно взято до уваги доводи сторони захисту про невірну адресу вказану в ухвалі про надання дозволу на проведення обшуку, що є технічною помилкою.

20 грудня 2024 року на електронну пошту суду надійшли письмові заперечення представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на подану прокурором апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення представника власника майна, яка заперечила щодо задоволення скарги, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З матеріалів провадження убачається, що клопотання розглянуто 22 листопада 2024 року у відсутність прокурора. В обґрунтування клопотання про поновлення строку, прокурор зазначив, що повний текст ухвали отримано прокурором 04 грудня 2024 року (на електрону пошту Офісу Генерального прокурора а.с. 45, т. 2), апеляційну скаргу направлено на електронну пошту 09 грудня 2024 року. З наведених підстав, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне підлягає поновленню.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управління Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 31 серпня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024000000001810, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

У клопотанні прокурора зазначено, що на території України створене та функціонує злочинне угрупування, яке налагодило протиправний фінансовий механізм, направлений на формування штучного податкового кредиту з ПДВ підприємствами Київської області, в результаті чого завдаються економічні збитки інтересам Державного бюджету України, у вигляді недонадходження податків та обов`язкових платежів.

Зокрема, на території Київської області, невстановленими особами зареєстровано на підставних осіб або придбано корпоративні права ряду підприємств, діяльність яких направлена на штучне маніпулювання кількісними та якісними показниками з метою можливості штучного формування податкового кредиту з ПДВ, з необхідною номенклатурою товарів/робіт, а також для конвертації безготівкових грошових коштів у готівку для підприємств користувачів.

За версією органу досудового розслідування до вчинення даного кримінального правопорушення причетна ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

12 листопада 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2024 року проведено обшук квартири за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 182 000 грн., 97 574 дол. США.

Постановою слідчого групи слідчих Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 від 12 листопада 2024 року вилучені грошові кошти визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12024000000001810 від 31.08.2024 року.

13 листопада 2024 року прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно під час проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а саме грошових коштів в сумі 182 000 грн., 97 574 дол. США.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 листопада 2024 року клопотання прокурора залишено без задоволення, з тих підстав, що клопотання про арешт майна, в порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. ст. 173 КПК України, не відповідає розумності і співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Колегія суддів погоджується із таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, в тому числі збереження речових доказів.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слід переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення, які можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Як вбачається з матеріалів провадження, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 171 КПК України, зазначив мету відповідно до положень ст. 170 КПК України, з якою пов`язує необхідність у накладенні такого арешту, - з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Однак, колегія суддів вважає, що в клопотанні та долучених до нього матеріалах, не надано достатніх і належних доказів на підтвердження обставин, на які послався прокурор.

Крім того, в матеріалах, які додані до клопотання прокурора, відсутні докази, що вказане майно набуто кримінально протиправним шляхом або є предметом кримінального правопорушення, а відтак існування правової підстави для арешту вказаного майна з метою забезпечення збереження речових доказів відсутня.

Слідчий суддя розглядаючи клопотання про арешт майна встановив, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2024 року надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_10 (а.с. 83-85, 140, т. 2).

При цьому, 12 листопада 2024 року проведено обшук за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_1 , що підтверджується протоколом обшуку та запереченнями на клопотання про арешт (а.с. 85-94, т. 1)

Крім того, прокурором до клопотання про накладення арешту не надано ухвалу суду або інші докази, які підтверджують, що орган досудового розслідування після проведення 12 листопада 2024 року обшуку, зверталися до суду для легалізації такого обшуку чи перед проведенням обшуку, до слідчого судді про виправлення описки щодо номеру квартири в ухвалі про надання дозволу на проведення обшуку.

Відтак, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку, що проведений обшук за адресою місця проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , відбувся без відповідної ухвали слідчого судді.

Також, слідчим суддею враховано законність походження вилучених у ОСОБА_8 грошових коштів (а.с.146-160, т. 2).

Слідчий суддя надав оцінку усім доказам, які наявні в матеріалах справи та які стосуються предмету кримінального провадження, з чим погоджується колегія суддів.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки за викладених у клопотанні обставин та доданих до нього матеріалах не доведено необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Відтак, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 167, 170 - 173 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання прокурора з підстав недоведеності та необґрунтованості необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді в матеріалах судового провадження і зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Поновити прокурору першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 листопада 2024 року.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 листопада 2024 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13

Єдиний унікальний № 757/53065/24-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_14

Провадження № 11сс/824/8025/2024 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК України