Постанова

від 08.01.2025 по справі 320/1728/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/1728/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Сорочка Є.О.,

Василенка Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, в якому просив суд:

- визнати протиправною відмову у наданні інформації Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради, оформлену листом від 16.12.2020 № 0570202/1-23507, та Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, оформлену листом від 28.12.2020 № ПІ-346/0-343/0/43-20, щодо надання позивачу інформації;

- зобов`язати Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, а також Головне управління Держгеокадастру у м. Києві надати позивачу інформацію щодо усіх не наданих у користування (вільних) земельних ділянок на території Голосіївського району м. Києва, які можуть бути використані під забудову та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправними відмовами відповідачів у наданні позивачу запитуваної інформації щодо не наданих у користування (вільних) земельних ділянок на території Голосіївського району міста Києва, які відповідно до містобудівної документації (генерального плану міста) можуть бути використані під забудову житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано відмову у наданні інформації Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради оформлену листом від 16.12.2020 № 0570202/1-23507 щодо надання ОСОБА_1 інформації.

Зобов`язано Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради надати ОСОБА_1 інформацію згідно із його запитом від 09.12.2020.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, при цьому, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження на 08.01.2025.

26.11.2024, під № 46579до суду від Головного управління Держгеокадастру у м. Києві надійшов відзив на апеляційну скаргу.

26.11.2024, під № 46427 Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві заявлено клопотання про заміну сторони ГУ Держгеокадастру у м. Києві (ЄДРПОУ 39802366) на його правонаступника ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області (ЄДРПОУ 39817550), яке обґрунтовано тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2022 № 1015, вирішено реорганізувати територіальний орган Держаної служби з питань геодезії, картографії та кадастру - ГУ Держгеокадастру у м. Києві, шляхом його приєднання до ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, за п. 2 якої, визначено, що правонаступником територіального органу, який реорганізовується, є ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області.

Розглянувши вказане клопотання, перевіривши заявлені в ньому обставини та підстави, з урахуванням положень ст. 52 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що останнє підлягає задоволенню, шляхом здійснення заміни відповідача Головного управління Держгеокадастру у м. Києві (ЄДРПОУ 39802366) на його правонаступника - Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області (ЄДРПОУ 39817550).

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач 09.12.2020 звернувся до Київської міської ради із запитом про надання публічної інформації щодо не наданих у користування (вільних) земельних ділянок на території Голосіївського району міста Києва, які відповідно до містобудівної документації (генерального плану міста) можуть бути використані під забудову житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Листом від 16.12.2020 № 0570202/1-23507, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) повідомив позивача, що інформація про сформовані земельні ділянки, їх власників або відсутність таких, а також про всі землі в межах міста Києва знаходиться виключно у Державному земельному кадастрі, а тому, Департамент не може надати запитувану інформацію.

Вказаним листом запит позивача від 09.12.2020 направлений для розгляду за належністю та надання відповіді на нього до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві.

Листом від 28.12.2020 № ПІ-346/0-343/0/43-20 «Про розгляд запиту на інформацію», Головне управління Держгеокадастру у м. Києві повідомило позивача, що Державний земельний кадастр містить відомості лише про сформовані та зареєстровані земельні ділянки. Матеріали інвентаризації земель міста Києва, зокрема, що не використовуються, а саме на території Голосіївського району міста Києва, до Державного земельного кадастру не внесено, у зв`язку з чим Головне управління Держгеокадастру у м. Києві не має можливості надати запитувану інформацію.

Вважаючи протиправними відмови відповідачів, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що:

- відповідачем не надано жодних доказів наявності підстав для відмови у наданні інформації на відповідний запит, передбачених положеннями частини першої статті 22 Закону № 2939-VI;

- Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради згідно з його компетенцією зобов`язаний володіти інформацією про земельні ділянки комунальної форми власності, не надані у користування, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, для будівництва індивідуальних гаражів. Він також залишається розпорядником цієї інформації після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів, якщо вона є у їхньому фактичному володінні;

- у частині позовних вимог, заявлених до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, суд першої інстанції дійшов висновку про відмови в їх задоволенні, з урахуванням того, що розпорядником спірної інформації є саме Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк:

- судом не враховано той факт, що статтею 12 Земельного кодексу України не закріплені повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин щодо ведення обліку земель, а лише закріплені повноваження розпорядженнями та контролем за їх використанням тощо;

- саме Держгеокадастр організовує та здійснює веденням державного обліку і реєстрацією земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель;

- судом першої інстанції не враховано те, уповноваженим органом у сфері земельних відносин, який відповідно до статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забезпечує відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та його територіальні органи;

- таким чином, відповідач-2 є тим уповноваженим органом, який є володільцем запитуваної інформації позивачем;

- листом Департаменту від 16.12.2020 № 0570202/1-23507 не порушено законні права та інтереси позивача, оскільки Департамент діяв виключно в межах компетенції та відповідно до вимог статті 19 Конституції України, а отже, відповідь, що надана позивачу на запит на отримання публічної інформації від 09.12.2020 є правомірною та відповідає чинному законодавству України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI).

Відповідно до положень частини першої статті 1 Закону № 2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Частиною першою статті 14 Закону № 2939-VI, передбачено, що розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2)систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3)вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5)мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Згідно приписів частини першої та другої статті 19 Закону № 2939-VI, запит на інформацію це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Відповідно до положень частини першої статті 22 Закону № 2939-VI, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

За змістом частини другої статті 22 Закону № 2939-VI, відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Частиною третьою статті 22 Закону № 2939-VI, передбачено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

За частинами першою та другою статті 23 Закону №2939-VI, рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3)ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

При цьому, відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі Закон № 280/97-ВР у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з частинами першою, другою статті 11 Закону № 280/97-ВР, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Частина третя статті 24 Закону № 280/97-ВР, визначає, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах. До моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов`язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову.

Відповідно до норм статті 25 Закону № 280/97-ВР, сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Частиною першою статті 33 Закону № 280/97-ВР, визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин), до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок комунальної власності із постійного користування відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї)внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й)вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що позивач звернувся до Київської міської ради із запитом на отримання публічної інформації, у якому, посилаючись на Закон № 2939-VI, просив надати йому інформацію щодо не наданих у користування (вільних) земельних ділянок на території Голосіївського району міста Києва, які відповідно до містобудівної документації (генерального плану міста) можуть бути використанні під забудову житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Водночас, за змістом оскаржуваної відповіді, інформація про сформовані земельні ділянки, їх власників або відсутність таких, а також про всі землі в межах міста Києва знаходиться виключно у Державному земельному кадастрі, а тому, Департамент не може надати запитувану інформацію.

Проте, приписами частини першої статті 22 Закону № 2939-VI, визначені випадки, коли розпорядник має право відмовити у задоволенні запиту, зокрема, у випадку коли розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.

Відмова у задоволенні запиту на інформацію має бути надана у письмовій формі. У такій відмові зазначається: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

У даному випадку, оцінюючи надану Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради відповідь, суд першої інстанції врахував, що відповідачем не було надано доказів наявності підстав для відмови у наданні інформації на відповідний запит, передбачених положеннями частини першої статті 22 Закону № 2939-VI.

За правилами частини другої статті 22 Закону № 2939-VI, відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України та статті 25 Закону № 280/97-ВР, міські ради наділені широкими повноваженнями у сфері земельних відносин, задля реалізації яких міська рада має володіти необхідною інформацією.

У свою чергу, виконавчий орган місцевого самоврядування створюваний представницьким органом місцевого самоврядування орган, що є підконтрольним і підзвітним відповідній раді. Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад в Україні є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

На переконання колегії суддів, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, згідно з його компетенцією, зобов`язаний володіти інформацією про земельні ділянки комунальної форми власності, не надані у користування, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, для будівництва індивідуальних гаражів. Він також залишається розпорядником цієї інформації після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів, якщо вона є у їхньому фактичному володінні.

Колегія суддів наголошує на тому, що визначальним для публічної інформації, є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Усупереч доводам апелянта, здійснення інвентаризації земельних ділянок на території міста Києва, в тому числі і під забудову рішенням Київської міської ради покладено на відповідача - Департамент, при цьому, що з урахуванням ст. 79№ Земельного кодексу України, Державний земельний кадастр містить відомості лише про сформовані та зареєстровані земельні ділянки.

Водночас, станом на теперішній час, матеріали інвентаризації земель м. Києва, зокрема, земель під забудову, що не використовуються, а саме на території Голосіївського району міста Києва до Державного земельного кадастру не внесено, у зв`язку з чим, на момент виникнення спірних правовідносин, Головне управління Держгеокадастру у м. Києві не мало можливості надати запитувану інформацію. Протилежного суду не доведено.

Водночас, доводи апеляційної скарги зводяться до посилання на ч. 5 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та те, що на виконання рішення Київської міської ради від 25.12.2012 №715/8999 «Про передачу інформації про земельні ділянки в межах міста Києва», Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) передано Державному агентству земельних ресурсів України в електронному у форматі обмінних файлів інформацію про земельні ділянки в межах міста Києва, зареєстровані Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) до 01.01.2013 в книгах записів реєстрації державних актів на право власності на землю, на право постійного користування землею та договорів оренди землі, а також інформацію про рішення Київської міської ради, які стали підставою для набуття юридичними і фізичними особами прав на земельні ділянки, та про документи, що посвідчують право власності чи користування земельними ділянками.

Проте, згідно вимог статей 79, 125, 126 Земельного кодексу України (у редакції чинній до 01.01.2013) земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Варто зазначити, що всупереч доводам апелянта, Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) на виконання рішення Київської міської ради від 25.12.2012 № 715/8999 «Про передачу інформації про земельні ділянки в межах міста Києва», було передано інформацію про зареєстровані до 01.01.2013 земельні ділянки право власності/користування на які було набуто на підставі державних актів та договорів оренди, проте не про вільні земельні ділянки, як про це зазначає апелянт. Доказів протилежного апелянтом до матеріалів справи не надано.

Крім цього, колегія суддів наголошує на тому, що абз. 2 ч. 5 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», чітко визначено, що до моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов`язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову.

Також варто, звернути увагу суду на тому, що Київською міською радою з метою забезпечення вирішення питань передачі (надання) земельних ділянок у власність або в користування із земель комунальної власності міста Києва, для встановлення місця розташування об`єктів землеустрою на території міста, їхніх меж, розмірів, правового статусу, визначення грошової оцінки земельних ділянок, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності та для прийняття відповідних рішень органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування було прийнято рішення від 18.04.2013 № 194/9251 «Про ведення міського земельного кадастру» про організацію ведення міського земельного кадастру, ведення якого покладено на Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київськоїміської державної адміністрації).

Тобто, у розумінні абз. 2 ч. 5 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», на території міста Києва органом, який до моменту внесення відповідної інформації (про несформовані/вільні земельні ділянки) до містобудівного та Державного земельного кадастрів, є розпорядником інформації про вільні земельні ділянки є Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а не Головне управління Держгеокадастру у м. Києві.

З урахуванням зазначеного вище, можна зробити висновок про те, що до моменту внесення відповідної інформації (про несформовані земельні ділянки) до містобудівного та Державного земельного кадастрів саме виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади у відповідності до ч. 5 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», зобов`язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову.

Відповідачем не надано доказів наявності підстав для відмови у наданні інформації на відповідний запит, що передбачений положеннями частини першої статті 22 Закону № 2939-VI.

Крім того, колегією суддів не приймається до уваги доводи про те, що відповідачем не проведена інвентаризація земель, як доказ на підтвердження правомірності дій останнього, оскільки вказана обставина не свідчить про наявність підсатв для відмоу у наданні відповіді на запит. Також, у випадку, якщо відповідач вважає, що запитувана позивачем інформація знаходиться у розпорядженні іншого суб`єкта, то він, у разі наявності на те законних підстав, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.

За наслідком розгляду апеляційної скраги, колегія суддів вважає, що відмова відповідача є протиправною, а доводи позовної заяви обґрунтованими, що давало підстави для задоволення позовних вимог про задоволення позову в частині зобов`язання Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради надати ОСОБА_1 інформацію згідно із його запитом від 09.12.2020, що гарантуватиме поновлення порушених прав позивача у спірних правовідносинах.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.

У цілому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді Є.О. Сорочко

Я.М. Василенко