Постанова

від 09.01.2025 по справі 560/12223/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/12223/24

Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

09 січня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Сторчака В. Ю. Матохнюка Д.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство» на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Приватного акціонерного товариства «Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В :

Хмельницьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі Фонд) звернулося до суду із позовом до ПАТ «Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство», в якому просило стягнути з відповідача заборгованість в сумі 165234,40 грн, з яких: адміністративно-господарські санкції у розмірі 160734,10 грн та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 4500,30 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року позов задоволено:

-стягнуто з ПАТ "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" на користь Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю заборгованість в сумі 165234 (сто шістдесят п`ять тисяч двісті тридцять чотири) грн. 40 коп., з яких: адміністративно-господарські санкції у розмірі 160734 (сто шістдесят тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 10 коп. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 4500 (чотири тисячі п`ятсот) грн. 30 коп.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи, подав апеляційну скаргу.

В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що відповідачем виконано покладений на нього законом обов`язок щодо забезпечення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на ПАТ "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" покладено обов`язок щорічно подавати до відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю відомості про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідачем норматив щодо працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році не виконано у кількості 4 осіб, у зв`язку з чим позивач розрахував суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 160734,10 грн, яку відповідачу необхідно самостійно сплатити до Державного бюджету України до 15.04.2024.

У зв`язку із несплатою нарахованої суми адміністративно-господарських санкцій в розмірі 160734,10 грн позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 4500,30 грн.

В подальшому, Фонд з метою стягнення вищезазначених коштів, звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначено Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991р. №875-XII (далі Закон №875-XII).

Частиною другою статті 18 Закону №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За ст.19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

-про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

-необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.

Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Статтею 20 Закону №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Механізм проведення Держпраці, її територіальними органами планових та позапланових перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» регламентовано Порядком проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженим постановою КМУ від 31.01.2007р. №70.

Предметом проведення перевірки, відповідно до п.2 вказаного Порядку є реєстрація суб`єктів господарювання у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів; подання суб`єктами господарювання до відділень Фонду звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; виконання суб`єктами господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Згідно п.16 Порядку у разі коли за результатами перевірки встановлено факт невиконання суб`єктом господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання до відділень Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю, вживаються заходи щодо притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності.

Пунктом 17 вказаного Порядку визначено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства посадова особа, яка проводила перевірку, не пізніше 15 календарних днів після закінчення перевірки надсилає копію акта перевірки відділенню Фонду.

Так, у постанові від 21.11.2022 по справі №400/3957/21 Верховний Суд зазначив, що саме Держпраця та її територіальні органи уповноважені на проведення перевірок виконання суб`єктами господарювання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема, за інформацією, що надається територіальним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від Пенсійного фонду України. За наслідками такої перевірки, у разі підтвердження невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у суб`єкта господарювання виникає обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Після затвердження постановою Кабінету Міністрів України №466 від 05.06.2019р. «Порядку перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю» та внесення змін до статті 19 Закону №875-ХІІ Фонд захисту прав інвалідів не має права проводити перевірки роботодавців щодо: реєстрації у Фонді; подання звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів; виконання нормативу робочих місць, оскільки таких змін у законодавстві проводити такі перевірки уповноважені саме органи Держпраці.

У вказаній постанові Верховного Суду від 21.11.2022р. по справі №400/3957/21 колегія суддів зазначила, що сукупність допущених позивачем під час реалізації своїх функцій як суб`єктом владних повноважень порушень, не забезпечили послідовність дій, спрямованих на забезпечення принципу законності, при цьому недотримання відповідачем виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не доведено позивачем належними доказами. Обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів передчасно, не маючи встановлених актом перевірки органами Держпраці доказів про недотримання відповідачем нормативу працевлаштування інвалідів, посилаючись лише на інформаційно-аналітичні бази даних, звернулося з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що до або після формування розрахунку, позивачем надало до територіального органу Держпраці інформацію про порушення відповідачем законодавства щодо дотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також доказів того, що територіальним органом Держпраці була проведена перевірка, за результатами якої встановлено факт невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що позивач передчасно, не маючи встановлених актом перевірки Держпраці доказів про недотримання відповідачем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, звернувся з позовом до суду про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що нарахування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення. Такі санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому суб`єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» заходів для працевлаштування останніх.

В той же час, Верховний Суд у постанові від 06 березня 2024 року (справа № 120/7955/21-а) зазначив, що передбачена частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку сплатити адміністративно-господарської санкції на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або (1) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону № 875-ХІІ, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або (2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин, другої, третьої, п`ятої статті 19 Закону № 875-ХІІ, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Отже, нарахування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Такі санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому суб`єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні заходів для працевлаштування останніх, тобто коли у його діях відсутній склад правопорушення.

Окрім іншого, як вказує відповідач та підтверджується наданими останнім доказами, протягом 2023 року в ПАТ «Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство» працювали наступні особи, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність:

- ОСОБА_1 , працює з 03.09.2024 згідно наказу №71-к від 31.08.2018; інвалідність підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААВ №024570 виданої Хмельницькою обласною медико-соціальною експертною комісією, а також довідкою серії 12 ААВ №938186;

- ОСОБА_2 , працює з 26.04.2021 згідно наказу №40-к від 23.04.2021, інвалідність підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ №0040194;

- ОСОБА_3 , працювала з 03.08.2023 по 08.02.2024, згідно наказу №134-к від 02.08.2023, інвалідність підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 19.10.2015 р.;

- ОСОБА_4 , працював з 03.08.2023 по 08.02.2024 згідно наказу №137-к від 02.08.2023, інвалідність підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 від 27.11.2019 та довідкою Хмельницької обласної медико соціальною експертною комісією;

- ОСОБА_5 , працює з 04.07.2022 згідно наказу №36-к від 01.07.2022, інвалідність підтверджується довідкою серії 12ААВ №029252 виданою Хмельницькою міжрайонною травматолого-офтальмологічною медико-соціальною експертною комісією;

- ОСОБА_6 , працює з 22.04.2022 згідно наказу №22-к від 21.04.2022, інвалідність підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ №0054677 виданої Хмельницькою обласною медико-соціальною експертною комісією;

- ОСОБА_7 , працює з 07.05.2018 згідно наказу від 05.05.2018 №18-к, інвалідність підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААБ №868875 виданої Хмельницькою міжрайонною травматолого офтальмологічною медико-соціальною експертною комісією;

- ОСОБА_8 , працює з 02.12.2009 згідно наказу №92 по Старосинявському рибгоспу ВАТ «Хмельницькрибгосп» (на сьогодні ПрАТ «Хмельницькрибгосп»), інвалідність підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААБ № виданої Хмельницькою міжрайонною туберкульозною медико-соціальною експертною комісією та довідкою міжрайонної медико-соціальної експертної комісії серії 12ААГ № 136061;

- ОСОБА_9 , працює з 01.03.2022 згідно наказу №10-к від 28.02.2022 р., інвалідність підтверджується довідкою Сер. ВТЭ-5 №087661 від 03.08.1989;

- ОСОБА_10 , працює з 17.02.2022 згідно наказу №8-к від 16.02.2022 р., інвалідність підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААГ №139870;

- ОСОБА_11 , працює з 13.09.2022 згідно наказу від 09.09.2022 р. №74-к, інвалідність підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААГ № 043978.

За вказаних обставин, а також зважаючи на фактичне виконання відповідачем нормативу, передбаченого статтею 19 Закону № 875-ХІІ, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, передчасним.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки судом апеляційної інстанції прийнято рішення на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, то на користь останньої підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань позивача, судовий збір у розмірі 7564 грн.

Керуючись ст.ст. 139, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство» задовольнити повністю.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволення позову Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, відмовити.

Стягнути на користь приватного акціонерного товариства «Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство» за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю судові витрати в розмірі 7564 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Матохнюк Д.Б.