Постанова

від 09.01.2025 по справі 300/3851/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/3851/24 пров. № А/857/30988/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Качмара В.Я., Кузьмича С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року, головуючий суддя Біньковська Н.В., ухвалене у м. Івано-Франківську, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ВК Яремчанської МР Івано-Франківської області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Яремчанської міської ради від 23.04.2024 року №52 в частині відмови внутрішньо переміщеній особі, зазначеній у додатку до рішення (№ п/п 7), а саме в наданні статусу особи, яка проживає на території гірського населеного пункту та у видачі посвідчення встановленого зразка; зобов`язати видати посвідчення громадянина, який проживає на території гірського населеного пункту відповідно до Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" та Положення про порядок видачі посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 345 від 19.03.1996 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що вона є внутрішньо переміщеною особою та з квітня 2022 року проживає в м. Яремче, Надвірнянського району, Івано-Франківської області. З метою отримання посвідчення громадянина, який проживає на території гірського населеного пункту позивач звернулася до відповідача із відповідною заявою. Однак, Виконавчий комітет Яремчанської міської ради Івано-Франківської області рішенням від 23.04.2024 року протиправно відмовив позивачу у видачі такого посвідчення.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тими ж доводами, що зазначались нею у поданому адміністративному позові, однак безпідставно не взяті до уваги судом попередньої інстанції.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою із зареєстрованим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою від 06.06.2023 року за № 2618-50022799098 про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи.

ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою щодо встановлення статусу особи, яка проживає на території гірського населеного пункту та видачі посвідчення встановленого зразка. Рішенням Виконавчого комітету Яремчанської міської ради від 23.04.2024 року №52 «Про відмову в наданні статусу особи, яка проживає на території гірського населеного пункту» відмовлено внутрішньо переміщеним особам, зазначеним в додатку до рішення в наданні статусу особи, яка проживає на території гірського населеного пункту та у видачі посвідчення встановленого зразка. Згідно додатку до вказаного рішення Виконавчого комітету Яремчанської міської ради від 23.04.2024 року, ОСОБА_1 внесено до списку (за номером 7) внутрішньо переміщених осіб, яким відмовлено в наданні статусу особи, яка проживає на території гірського населеного пункту та у видачі посвідчення встановленого зразка.

У рішенні Виконавчого комітету Яремчанської міської ради від 23.04.2024 року №52 зазначено, що внутрішньо переміщені особи проживають/перебувають на території відповідного населеного пункту тимчасово, і у зв`язку із таким вимушеним тимчасовим перебуванням у відповідному населеному пункті отримують ряд прав та гарантій з боку органів державної влади і органів місцевого самоврядування. Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» не містить положень про постійний характер проживання внутрішньо переміщених осіб за місцем взяття на облік.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що наявність у ОСОБА_1 довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не визначає тривалість проживання позивача у гірському населеному та не може слугувати підставою видачі посвідчення громадянина, яка постійно проживає у гірському населеному пункті.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Спірні правовідносини врегульовано, зокрема, Законом України від 15.02.1995 року №56/95-ВР Про статус гірських населених пунктів в Україні (далі - Закон №56/95-ВР) та Законом України від 20.10.2014 року №1706-VII Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб (далі - Закону №1706-VII).

Критерії, за якими населені пункти набувають статусу гірських, основні засади державної політики щодо розвитку гірських населених пунктів та гарантії соціального захисту громадян, що у них проживають, працюють або навчаються, встановлено Законом №56/95-ВР.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №56/95-ВР до гірських населених пунктів належать міста, селища міського типу, селища, сільські населені пункти, які розташовані у гірській місцевості, мають недостатньо розвинуті сферу застосування праці та систему соціально-побутового обслуговування, обмежену транспортну доступність.

Згідно з ст.2 Закону №56/95-ВР перелік населених пунктів, яким надається статус гірських, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.5 Закону №56/95-ВР статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, надається громадянам, що постійно проживають, постійно працюють або навчаються на денних відділеннях навчальних закладів у цьому населеному пункті, про що громадянам виконавчим органом відповідної місцевої ради видається посвідчення встановленого зразка.

Посвідчення видається також окремим громадянам інших населених пунктів та тим, які проживають за межами населених пунктів, умови проживання яких відповідають критеріям, передбаченим у статті 1 цього Закону, а також громадянам, які постійно працюють або несуть службу на лісогосподарських підприємствах, гідрометеорологічних станціях, заставах, обсерваторіях, інших об`єктах, що розташовані поза межами населених пунктів в місцевостях, що відповідають критеріям, передбаченим у статті 1 цього Закону.

Пільги громадянам, яким надано статус особи, що проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, визначені статтею 6 Закону №56/95-ВР.

Відповідно до Закону №56/95-ВР Кабінет Міністрів України постановою №345 від 19.03.1996 року затвердив Положення про порядок видачі посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту (далі Положення №345).

Відповідно до п.4 Положення №345 посвідчення видаються громадянам відповідними місцевими державними адміністраціями та виконавчими органами місцевої ради.

Відповідно до пункту 7 Положення № 345 посвідчення видаються таким категоріям громадян:

а) особам, які постійно проживають на території населених пунктів, яким надано статус гірських;

б) особам, які постійно працюють на території населених пунктів, яким надано статус гірських (у тому числі працівникам, які постійно працюють у філіях, представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах і на робочих місцях в населених пунктах, що мають статус гірських, у разі коли підприємство, установа, організація розташовані за межами населеного пункту, якому надано статус гірського);

в) особам, які навчаються на денних відділеннях навчальних закладів, розташованих у населених пунктах, яким надано статус гірських;

г) окремим громадянам інших населених пунктів та тим, які проживають за межами населених пунктів і умови проживання яких відповідають критеріям, передбаченим у статті 1 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні", а також громадянам, які постійно працюють або несуть службу на лісогосподарських підприємствах, гідрометеорологічних станціях, заставах, в обсерваторіях та на інших об`єктах, розташованих поза межами населених пунктів у місцевостях, що відповідають критеріям, передбаченим у статті 1 зазначеного Закону.

Відповідно до п.8 Положення №345 посвідчення видаються на підставі паспорта громадянина України, свідоцтва про народження (для осіб у віці до 16 років), посвідки на проживання в Україні (для іноземних громадян та осіб без громадянства), і таких документів:

а) громадянам, які постійно проживають у гірському населеному пункті (у тому числі дітям), - витягу з реєстру територіальної громади;

б) громадянам, які постійно працюють у гірському населеному пункті, - довідки з місця роботи;

в) громадянам, які навчаються на денних відділеннях навчальних закладів, розташованих у гірському населеному пункті, - довідки навчального закладу.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлено Законом №1706-VII.

Згідно з ст.1 цього Закону внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на вебсайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення. Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.5 Закону №1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо).

З матеріалів справи видно, що рішенням від 23.04.2024 року №52 Виконавчий комітет Яремчанської міської ради відмовив ОСОБА_1 у видачі посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) в гірському населеному пункті, зазначивши, що внутрішньо переміщені особи проживають/перебувають на території відповідного населеного пункту тимчасово, і у зв`язку із таким вимушеним тимчасовим перебуванням у відповідному населеному пункті отримують ряд прав та гарантій з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» не містить положень про постійний характер проживання внутрішньо переміщених осіб за місцем взяття на облік.

Довідка про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи є документом, який підтверджує факт її внутрішнього переміщення та містить відомості про фактичне місце проживання.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що у п.8 Положення №345 чітко визначено, що посвідчення громадянам, які постійно проживають, працюють (навчаються) у гірському населеному пункті, видається на підставі, зокрема, витягу з реєстру територіальної громади / довідки з місця роботи / довідки навчального закладу.

Таку довідку позивач відповідачу не надав, а тому у відповідача були відсутні підстави для надання позивачу спірного статусу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за правилами ч. 1 ст. 5 Закону №1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону, а отже не може підтверджувати постійне проживання у гірському населеному пункті, носить тимчасовий характер (видається на період наявності певних обставин).

Апелянтом не надано доказів про наявність у нього і подання відповідачу витягу з реєстру територіальної громади, як і інших документів, визначених у п.8 Положення №345.

Колегія суддів наголошує, що Положенням №345 визначено підстави для відмови у видачі посвідчення, серед яких відсутність документів або відомостей, зазначених у пункті 8 Положення №345.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про наявність підстав для відмови у видачі позивачу відповідного посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту, через що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року у справі №300/3851/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді В. Я. Качмар С. М. Кузьмич