Постанова від 09.01.2025 по справі 380/17147/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/17147/24 пров. № А/857/30712/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді:Запотічного І.І.,

суддів:Глушка І.В., Довгої О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року (суддя Брильовський Р.М., ухвалене в м. Львові) у справі №380/17147/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІДЕР-ОРТО до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЛІДЕР-ОРТО звернулося в суд з позовом до Львівської митниці, та просило суд визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби про визначення коду № KT-UA 209000-0101-2024 від 25.06.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/002196, якою відмовлено в митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією № 24UA209230056815U3 від 22.06.2024.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року позов задоволено повністю.

В подальшому від представника позивача надійшли заяви про ухвалення додаткового рішення, в яких просить стягнути з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 116000,00 грн та витрати на проведення експертизи у розмірі 2387,70 грн

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу та витрат на проведення експертизи задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР-ОРТО» понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн 00 коп. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР-ОРТО» понесені позивачем витрати на проведення експертизи в розмірі 2387 грн 70 коп. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Зазначене додаткове рішенням суду оскаржив відповідач- Львівська митниця подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на неповне з`ясування обставин справи судом першої інстанції, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати додаткове судове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року в частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення.

Оскільки апеляційна скарга подана на додаткове рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Положеннями ч.1 та ч.2 ст.16 КАС України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частинами1, 4, 7, 9 статті134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відтак, здійснивши аналіз наведених положень законодавства суд першої інстанції зробив вірний висновок, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Слід зазначити, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, обґрунтовуючи понесені витрати на правничу допомогу, подав до суду: додаткову угоду до угоди про надання правничої допомоги від 28 червня 2024 року, акт про надання правової/правничої допомоги від 24 жовтня 2024 року, платіжні інструкції №144, 204, 236, детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та за даними перелічених доказів позивачу надано професійну правничу допомогу за обсягом послуг зазначену у акті про надання правової/правничої допомоги відповідно до угоди від 28 червня 2024 року. Понесені витрати на професійну правничу допомогу склали 116000,00 грн.

Разом з тим колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з огляду на предмет спору, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критеріїв розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 116000,00 грн є неспівмірною зі складністю справи, яка за даних правовідносин віднесена до категорії справ незначної складності, судова практика з вирішення цього спору судом є незмінною, сталою та чисельною, а обсяг наданих адвокатом послуг є незначним.

Суд першої інстанції вірно вказав, що предмет спору не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

Окрім цього, містить значну кількість судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах, що не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів, пошуку в Єдиному державному реєстрі судових рішень та вивчення практики в аналогічній категорії справ.

Разом з тим, позивачем до матеріалів справи було долучено невелику кількість первинних документів.

Відтак, виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що витрати на професійну правничу не відповідають критерію реальності адвокатських витрат та як наслідок, з урахування критеріїв пропорційності, а також обсягу наданих послуг, підставним є присудження на користь позивача за рахунок фінансування відповідача витрат на професійну правничу допомогу в обсязі 10000,00 грн.

Окрім цього, щодо стягнення витрат на проведення експертизи, слід зазначити, що відповідно до пункту 3 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Як вірно встановив суд першої інстанції, на замовлення позивача, була проведена експертиза щодо відповідності товару характеристикам товарної позиції згідно УКТЗЕД, за результатами якої складено висновок судового експерта, яким встановлено, що товар - крісло колісне (електричний скутер) марки EML49A-D відповідає характеристикам товарної позиції згідно УКТЗЕД 8713, коду підкатегорії - 8713 90 00 00. Витрати позивача на проведення такої експертизи склали 2387,70 грн.

Відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо стягнення на користь позивача за рахунок фінансування відповідача витрат на проведення експертизи в обсязі 2387,70 грн.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без ззадоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року у справі № 380/17147/24 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга