Постанова

від 09.01.2025 по справі 600/1928/24-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 року

м. Київ

справа № 600/1928/24-а

адміністративне провадження № К/990/39035/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Юрченко В.П., Гончарової І.А.,

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 02.05.2024 (суддя Боднарюк О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2024 (судді: Граб Л.С. (головуючий), Гонтарук В.М., Сторчак В.Ю.) у справі №600/1928/24-а за адміністративним позовом Приватного підприємства «Оіл Старт» до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне підприємство «Оіл Старт» (далі - позивач, Підприємство, ПП «Оіл Старт») звернулось до суду з заявою, в якій просить забезпечити позов до подання позовної заяви, шляхом:

- зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 30.04.2024 №416-р/л (внутрішній номер 137526) про анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним реєстраційний номер 2402031420190180, дата реєстрації 09.06.2023, термін дії з 05.08.2019 по 05.08.2024 до набрання законної сили судовим рішенням у справі про оскарження розпорядження Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 30.04.2024 №416-р/л;

- зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 30.04.2024 №416-р/л (внутрішній номер 1448698) про анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями реєстраційний номер 24020308202301979, дата реєстрації 17.10.2023, термін дії з 21.10.2023 до 21.10.2024 до набрання законної сили судовим рішенням у справі про оскарження розпорядження Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 30.04.2024 №416-р/л;

- зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 30.04.2024 №416-р/л (внутрішній номер 1448701) про анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами реєстраційний номер 24020311202301641, дата реєстрації 17.10.2023, термін дії з 21.10.2023 до 21.10.2024 до набрання законної сили судовим рішенням у справі про оскарження розпорядження Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 30.04.2024 №416-р/л.

2. Заява про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована Підприємством тим, що провадження його господарської діяльності можливе лише за наявності відповідних ліцензій, а їх анулювання призведе до фактичного позбавлення його права на здійснення господарської діяльності. Неможливість здійснення господарської діяльності спричинить неотримання заявником прибутку від здійснення господарської діяльності та, як наслідок, неможливість виконання обов`язків щодо сплати податків та зборів до бюджетів всіх рівнів, неможливість виконання договірних зобов`язань перед третіми особами за укладеними договорами поставок пального. Також, заявник наголошує на тому, що неможливість здійснення господарської діяльності призведе до не виплати працівникам заробітної плати та скорочення штату Підприємства.

Анулювання вищезазначених ліцензій, на думку заявника, призведе до застосування по відношенню до нього штрафних санкцій в значних розмірах з огляду на неможливість внаслідок позбавлення його права на здійснення передбаченої ліцензіями діяльності та реалізації ним залишків належних йому алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального в значних сумах, які зберігаються у складських приміщеннях, відомості про які підлягають виключенню з Єдиного реєстру місць зберігання у зв`язку з анулюванням ліцензій.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 02.05.2024, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2024, заяву про забезпечення позову задоволено.

Зупинено дію розпорядження Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 30.04.2024 №416-р/л (внутрішній номер 137526) про анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним реєстраційний номер 2402031420190180, дата реєстрації 09.06.2023, термін дії з 05.08.2019 по 05.08.2024 до набрання законної сили судовим рішенням у справі про оскарження розпорядження Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 30.04.2024 №416-р/л

Зупинено дію розпорядження Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 30.04.2024 №416-р/л (внутрішній номер 1448698) про анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями реєстраційний номер 24020308202301979, дата реєстрації 17.10.2023, термін дії з 21.10.2023 до 21.10.2024 до набрання законної сили судовим рішенням у справі про оскарження розпорядження Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 30.04.2024 №416-р/л;

Зупинено дію розпорядження Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 30.04.2024 №416-р/л (внутрішній номер 1448701) про анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами реєстраційний номер 24020311202301641, дата реєстрації 17.10.2023, термін дії з 21.10.2023 до 21.10.2024 до набрання законної сили судовим рішенням у справі про оскарження розпорядження Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 30.04.2024 №416-р/л.

4. Задовольняючи вказану заяву суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до висновку, що до ухвалення рішення в адміністративній справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам заявника, а саме анулювання ліцензій призведе до зупинення господарської діяльності Підприємства, що тягне за собою такі наслідки як: втрата прибутку від здійснення господарської діяльності; неможливість сплати податків, виплати заробітної плати персоналу, введення простою, тощо. Таким чином, на переконання судів, невжиття заходів забезпечення позову призведе до настання негативних наслідків, для відновлення яких позивачу буде необхідно докласти значних зусиль та витрат.

При цьому суди зазначили, що вжиття заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Чернівецькій області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України (далі - контролюючий орган) подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 02.05.2024, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2024 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви Підприємства про забезпечення позову.

6. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №600/1928/24-а є оскарження зазначеного у частині другій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судового рішення, з посиланням у касаційній скарзі на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

На обґрунтування касаційної скарги Головне управління ДПС у Чернівецькій області зазначає, що суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не взяли до уваги того, що заява не містить належних та достатніх обґрунтувань необхідності забезпечення позову, у зв`язку з чим контролюючий орган вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Наголошує, що судами попередніх інстанцій при розгляді заяви про забезпечення позову не враховано, що вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб, фактично вирішило спір по суті, що суперечить меті застосування статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

7. Підприємство не скористалося своїм правом та не подало відзив на касаційну скаргу контролюючого органу, що не перешкоджає її подальшому розгляду.

8. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

9. Відповідно до вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо : 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Водночас підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Водночас, колегія суддів зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

При цьому, слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

При вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до оспорюваних розпоряджень контролюючого органу позивачу анулювало попередньо видані ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон №481/95-ВР), анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії; ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання (стаття 3 Закону №481/95-ВР).

Отже, правильними є висновки судів попередніх інстанцій, що суб`єкт господарювання позбавлений права здійснювати діяльність, зокрема, з роздрібної торгівлі пальним, тютюновими виробами та алкогольними напоями, без відповідних ліцензій.

Колегія суддів зазначає, що для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи переконатися, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.

На виконання наведеного суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності Підприємства є роздрібна торгівля пальним (основний).

Суди також встановили, що Підприємство дійсно має трудові відносини з десятьма особами, (згідно довідки щодо чисельності працівників від 01.05.2024 року № 01/05-1, що наявна в матеріалах справи), а тому визнали обґрунтованими доводи позивача про те, що неможливість здійснення господарської діяльності матиме негативний вплив на права та інтереси штатних працівників Підприємства, оскільки не отримання заявником прибутку від здійснення господарської діяльності останній не матиме можливості виконання своїх зобов`язань щодо виплати працівникам заробітної плати та буде вимушений скорочувати штат підприємства.

Суди також врахували і той факт, що скасування ліцензії, призведе до розірвання договорів поставки з іншими суб`єктами господарювання, що в свою чергу призведе до додаткових витрат на відшкодування завданих збитків за укладеними договорами, зокрема купівлі - продажу №06/03-24 від 06.03.2024, № 27/01-23 від 23.01.2023.

Судами також встановлено, що станом на 01 травня 2024 року у заявника залишок лікеро-горілчаних товарів становить 474 одиниці на суму 30 913,55 грн, а тютюну 670 одиниць на суму 61939,68 грн, при цьому анулювання вищезазначених ліцензій, на переконання судів, призведе до застосування по відношенню до позивача штрафних санкцій в значних розмірах з огляду на неможливість внаслідок позбавлення його права на здійснення передбаченої ліцензіями діяльності та реалізації ним залишків належних йому алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального в значних сумах, які зберігаються у складських приміщеннях, відомості про які підлягають виключенню з Єдиного реєстру місць зберігання у зв`язку з анулюванням ліцензій.

Таким чином, виходячи з приписів законодавства, а саме статті 3 Закону України Закону №481/95-ВР колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що можливість здійснення позивачем господарської діяльності напряму залежить від наявності діючих ліцензій.

Отже, суд касаційної інстанції не може не погодитись із висновком судів попередніх інстанцій про існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії розпоряджень про анулювання ліцензій у цій справі. Наведені Підприємством обставини дійсно впливають на здійснення ефективного способу захисту порушеного права, який, насамперед, спрямований на поновлення такого права, і лише у разі неможливості такого поновлення - гарантування особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Колегія суддів вважає, що застосування заходів забезпечення позову у світлі конкретних обставин даної справи та особливостей правового регулювання спірних відносин відповідає і принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Суди попередніх інстанцій також обґрунтовано вважали, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

В даному випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті, на що помилково вказує скаржник, і не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу про наявність підстав для анулювання ліцензій.

Правомірність вжиття судами заходів забезпечення позову у цій категорії спорів (анулювання ліцензії) вже була предметом розгляду Верховного Суду, який у постановах від 14 грудня 2021 року (справа №240/16920/21), від 15 квітня 2022 року (справа №440/6755/21), 13 липня 2022 року (справа №240/26736/21), від 11 січня 2023 року (справа № 640/10679/22) дійшов висновків, аналогічних до викладених колегією суддів у даній справі.

Суд касаційної інстанції наголошує, що інститут забезпечення адміністративного позову є складним та специфічним інструментом, призначення якого полягає у створенні можливості реального й ефективного захисту прав, свобод і законних інтересів, зокрема фізичних та юридичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, що реалізується в залежності від індивідуальних фактичних обставин конкретної справи, що й зумовлюють різні висновки щодо наявності підстав для його застосування.

Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що аргументи касаційної скарги про неправильність зроблених судами висновків є безпідставними та зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин, що не узгоджується з приписами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б свідчили про порушення судами норм процесуального права при ухваленні судових рішень, а тому колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

10. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, вважає що при ухваленні оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм процесуального права, які могли б бути підставою для їх скасування, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

11. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України залишити без задоволення.

Ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 02.05.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2024 у справі №600/1928/24-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер В.П. Юрченко І.А. Гончарова