Ухвала

від 09.01.2025 по справі 696/14/25

КАМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

09.01.2025

Справа № 696/14/25 Провадження № 2-о/696/20/25

УХВАЛА

про залишення заяви без руху

09 січня 2025 року суддя Кам`янського районного суду Черкаської області Білопольська Н.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 , як законного представника неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , служба у справах дітей виконавчого комітету Кам`янської міської ради Черкаської області, Кам`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту батьківства, -

встановила:

ОСОБА_1 , як законний представник неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через свого представника ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою в порядку окремого провадження, у якій просить ухвалити рішення про встановлення факту батьківства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та внести зміни до актового запису про народження № 11 від 06 лютого 2007 року, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кам`янського районного управління юстиції Черкаської області, вказавши в графі «батько» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України.

Під час вирішення питання про прийняття даної заяви про встановлення факту батьківства до розгляду та відкриття окремого провадження у справі суддею встановлено наступне.

Вимогами ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту, зокрема, прав та інтересів фізичних осіб, а також закріплено обов`язок суду та учасників судового процесу керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Отже, завданнями судочинства мають керуватися не лише суд, а й учасники судового процесу, а заявник, звертаючись до суду з відповідною заявою, з метою ефективного захисту своїх законних інтересів, зобов`язаний оформити таку у відповідності до вимог чинного ЦПК України, що сприятиме її своєчасному розгляду і вирішенню.

За змістом ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Перелік справ, які суд розглядає в порядку окремого провадження, наведений ч. 2 ст. 293 ЦПК України, котрий не є вичерпним.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Види заяв по суті справи та перелік документів, котрі до них додаються, вимоги до них регламентовані параграфом 1 «Заяви по суті справи» глави 1 розділу ІІІ «Позовне провадження» чинного ЦПК України.

Так, відповідно до пункту 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України заява по суті справи, з-поміж іншого, повинна містити виклад обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

За змістом ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.

Слід зазначити, що встановлення факту, що має юридичне значення, в окремому провадженні можливе за умови, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

За приписами ч. 3 ст. 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками є заявники, інші заінтересовані особи. Системний аналіз норм чинного ЦПК України визначає, що заінтересованими особами в справах окремого провадження можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, які мають особистий чи суспільний інтерес, що безпосередньо чи опосередковано пов`язується з наслідками розгляду справи і може мати як позитивні, так і негативні наслідки для таких осіб. Тобто, коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв`язку з обставинами, що підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права та обов`язки. При цьому заявнику слід врахувати, що суб`єктний склад заінтересованих осіб по справі визначається в залежності від мети встановлення факту (відділ соціального захисту населення у справах про встановлення факту перебування на утриманні особи, яка померла, для призначення пенсії заявникові; нотаріальну контору, інших спадкоємців у справах про встановлення факту прийняття спадщини; органи страхування у справах про встановлення факту належності страхового свідоцтва тощо).

Заявниця у своїй заяві про встановлення факту батьківства зазначила заінтересованими особами: Міністерство оборони України, п`ятий відділ ІНФОРМАЦІЯ_2 , службу у справах дітей виконавчого комітету Кам`янської міської ради Черкаської області, Кам`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Разом з тим, метою її звернення до суду із вказаною заявою є встановлення факту батьківства, а саме те, що загиблий ІНФОРМАЦІЯ_4 військовослужбовець ОСОБА_4 є батьком неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Даний факт, як зазначає сама заявниця, необхідний їй для отримання виплат у зв`язку із загибеллю військовослужбовця (батька). Тобто, із змісту заяви про встановлення факту батьківства вбачається, що ці правовідносини частково регулюються, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих військовослужбовців. Непрацездатними членами сім`ї вважаються діти. Призначення і виплата пенсій здійснюються органами Пенсійного фонду України (ст. 10 цього Закону).

Нормами п. 6 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві резервістами.

Разом з тим, визнання факту батьківства може мати значення для спадкових правовідносин, у зв`язку з чим обов`язковим є залучення до справи як заінтересованої сторони близьких родичів покійного (батьків, братів, сестер, дітей тощо) особи, тобто осіб, які є спадкоємцями померлого за заповітом або за законом, оскільки встановлення факту батьківства померлого впливає на права та обов`язки інших спадкоємців. У разі відсутності у померлого спадкоємців заінтересованою особою повинен виступати орган місцевого самоврядування, який представляє громаду, на території якої знаходиться спадкове майно, а також орган реєстрації актів цивільного стану. При цьому зазначення у заяві мети встановлення факту, що має юридичне значення, має важливе значення для правильного визначення кола заінтересованих осіб, а також для перевірки судом наявності спору про право.

Якщо метою встановлення фату батьківства є отримання одноразової грошової допомоги після смерті батька дитини, який загинув як військовослужбовець, то така допомога, яка призначається державою, розподіляється рівними частинами на всіх отримувачів, які зазначені в п. 4 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема, дітей, батьків (усиновлювачів) загиблої (померлої) особи, утриманців загиблої (померлої) особи тощо.

Отже, виходячи з мети встановлення факту батьківства, заінтересованими особами будуть всі члени сім`ї загиблої (померлої) особи, зазначені в п. 4 ст. 16-1 цього Закону.

Натомість відомостей про осіб, які можуть бути заінтересованими особами, заява законного представника неповнолітньої ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства не містить.

Таким чином, заявниці належить вказати точну мету встановлення факту, що має юридичне значення, а також з урахуванням зазначеної мети визначитись із колом заінтересованих осіб у цій справі, на права та обов`язки яких вплине ухвалене судом рішення (відповідний орган Пенсійного фонду, члени сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_4 військовослужбовця ОСОБА_4 (батьки, інші діти або ж інші спадкоємці, у випадку наявності заповіту) та зазначити їх місце проживання чи перебування, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків, відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст. 135 СК України. У пункті 9 вказаної постанови зазначено, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Доказами є будь-які дані (письмові, речові та електронні докази, висновки експертів, показання свідків), на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Згідно з листом Верховного Суду України від 01 січня 2012 року до заяви про встановлення факту батьківства, у якості доказів можна надавати такі документи:

- докази, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб);

- довідки органів реєстрації актів цивільного стану (далі - РАЦС) про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану;

- пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником.

Зазначений вище перелік не є вичерпним та може розширюватись в залежності від конкретних обставин справи.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 (провадження № 61-16732св19) зроблено висновок щодо застосування ст. 130 СК України та вказано, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України. Для категоричного висновку по визнанню батьківства в судовому порядку може бути додано висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Разом з тим, підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України, які мають оцінюватися в їх сукупності.

Натомість у заяві заявницею не зазначені докази, якими підтверджується батьківство ОСОБА_4 відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та не наведені обставини, які б на це вказували.

При цьому заявниця не надала суду в якості належного та допустимого доказу Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст.ст. 126, 133, 135 СК України (задля встановлення правової підстави зазначення відомостей про батька дитини). Разом з тим, обґрунтованого клопотання щодо його витребування у встановленому законом порядку заявницею також не подано.

Наведені вище обставини перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у рішенні «Голдер проти Великої Британії» від 21 лютого 1975 року. Відтак кожна особа при зверненні до суду повинна дотримуватися норм процесуального законодавства.

Додержання процесуальної форми і змісту заяви є однією з обов`язкових вимог національного законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та відкриття судом провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, заява підлягає залишенню без руху з наданням заявниці строку для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 259-261 ЦПК України, -

постановила:

Заяву ОСОБА_1 , як законного представника неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , служба у справах дітей виконавчого комітету Кам`янської міської ради Черкаської області, Кам`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту батьківства, - залишити без руху.

Запропонувати заявниці ОСОБА_1 виправити недоліки заяви протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали.

Копію ухвали про залишення заяви без руху надіслати заявниці та її представнику.

У разі неусунення зазначених недоліків у встановлений строк заява вважатиметься неподаною та буде повернута заявниці зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.А. Білопольська