Постанова

від 09.01.2025 по справі 210/4469/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/878/25 Справа № 210/4469/24 Суддя у 1-й інстанції - Чайкіна О. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 року м.Кривий Ріг

справа № 210/4469/24

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.,

суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання Гладиш К.І.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач Публічне акціонерне товариство «Арселор Міттал Кривий Ріг»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Гузєв Ігор Григорович, та Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 вересня 2024 року, яке ухвалено суддею Чайкіною О. В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 06 вересня 2024 року,

УСТАНОВИВ:

В серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я.

Позовна заява мотивована тим, що позивач з 25 липня 1980 року по 01 грудня 1988 року та з 12 липня 1989 року по 15 липня 2020 року перебувала в трудових відносинах з комбінатом «Криворіжсталь», з Криворізьким металургійним комбінатом «Киворіжсталь», з ВАТ «Криворізький гірничо-металургійний комбінат «Киворіжсталь», ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг», з ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», правонаступником яких на даний час є Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг».

15 липня 2020 року позивача звільнено за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію.

Під час виконання трудових обов`язків на підприємстві відповідача, позивач підпадала під вплив на її організм шкідливих факторів виробничого середовища таких як пил, важка фізична праця та несприятливий мікроклімат. У зв`язку зі шкідливими і тяжкими умовами праці та недосконалістю технологічних процесів, Позивачем отримано 2 хронічні професійні захворювання: «радикулопатіяпопереково-крижова L5, S1 з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу колінних суглобів (ПФ першого-другого ступеня)» (надалі радикулопатія); «сидеросилікозпершої стадії, ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої стадії, група А. Легенева недостатність першого- другого ступеня» (надалі ХОЗЛ).

Вищезазначені факти підтверджуються Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 22 квітня 2024 року (далі акт Форми П-4), а також відомостями внесеними до трудової книжки позивача.

У зв`язку із заподіянням зазначеної шкоди здоров`ю, 25 червня 2024 року позивач вперше пройшла огляд медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК).

За результатами даного огляду позивачу безстроково встановлено ІІІ групу інвалідності тавизначено сукупний ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 60%, з яких 45% - внаслідок радикулопатії та 20 % - внаслідоксидеросилікозу.

Внаслідок вказаних хронічних професійними захворюваннями та частковою втратою професійної працездатності, порушено звичний спосіб життя позивача. Позивач позбавлена можливості реалізовувати свої звички та бажання, відчуває задишку при незначному фізичному навантаженні, систематично турбує кашель з утрудненим віділенням слизового харкотиння, як в денний так і в нічний час, що порушує сон позивача та позбавляє її можливості нормально відпочивати, призводить до важкості у грудній клітині, призводить до головного болю, запаморочення, до постійного відчуття втоми, загальної слабкості, зниження уваги позивача в денний час. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя.

Посилаючись на викладене, просила суд стягнути з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на свою користь, в рахунок компенсації за моральну шкоду завдану ушкодженням здоров`я, 454200 грн.

РішеннямДзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 вересня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди завданої внаслідок ушкодження його здоров`я, у розмірі 275 000 грн (двісті сімдесят п`ять тисяч гривень) без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

В задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір 2 700 грн.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Гузєв І.Г., ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивача, просить збільшити її розмір до заявленого нею у позові, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Зазначає, що позивачем оцінено свої моральні страждання, виходячи з критеріїв розумності і справедливості, тоді як суд першої інстанції безпідставно занизив розмір моральної шкоди. При цьому, просить суд апеляційної інстанції врахувати ступінь втрати позивачкою професійної працездатності та причини виникнення професійного захворювання.

Відзив на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Гузєв І.Г., не подано.

В апеляційній скарзі відповідачПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, в матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди та не враховано відсутність вини підприємства у спричиненні шкоди позивачу. Так, на думку відповідача, згідно з положеннями статті 14 Закону України «Про охорону праці», саме позивач зобов`язана була дбати про особисту безпеку і здоров`я, однак остання з власної волі, з метою отримання більшої заробітної плати, більш тривалої відпустки відносно інших професій та виходу на пенсію на пільгових умовах, виконувала дану роботу, що і призвело до втрати її здоров`я.

На думку відповідача, факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами, зокрема в справі відсутні докази, які підтверджують психологічний стан потерпілої, розмір моральної шкоди, що визначений судом до стягнення, є необґрунтованим та значно завищеним, не відповідає засадам виваженості, розумності і справедливості, а також характеру і тривалості фізичних та моральних страждань позивача.

Посилається на судову практику в аналогічних спорах щодо відшкодуванняморальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, судів першої та апеляційної інстанцій.

Відзив на апеляційну скаргу відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не подано.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місцерозгляду, в судове засідання не з`явилися, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гузєв І.Г. надав заяву про розгляд справи за його відсутності, а представник відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про причини неявки суд не повідомив, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача,перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скаргапозивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Гузєв І.Г.,підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 25 липня 1980 року по 01 грудня 1988 року та з 12 липня 1989 року по 15 липня 2020 року перебувала в трудових відносинах з комбінатом «Криворіжсталь», з Криворізьким металургійним комбінатом «Киворіжсталь», з ВАТ «Криворізький гірничо-металургійний комбінат «Киворіжсталь», ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг», з ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», що підтверджується копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 (а.с.29-36).

Як вбачається з трудової книжки, позивач 15 липня 2020 року звільнена з підприємства за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію (а.с.36).

За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав два хронічних професійних захворювань, що підтверджується Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 22 квітня 2024 року. Пунктом 14 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 22 квітня 2024 року затвердженого начальником Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, встановлено наявність у позивача професійних захворювань: «радикулопатіяпопереково-крижова L5, S1 з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу колінних суглобів (ПФ першого-другого ступеня)» (надалі радикулопатія); «сидеросилікозпершої стадії, ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої стадії, група А. Легенева недостатність першого- другого ступеня» (надалі ХОЗЛ).

Згідно п.17 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи машиністом крана металургійного виробництва мартенівського цеха ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» в період з 12 липня 1989 року по 15 липня 2020 року ОСОБА_1 керувала краном при виконанні навантажувально-розвантажувальних робіт у мартенівському цеху. Під час виконання своїх трудових обов`язків та враховуючи професійний маршрут на підприємстві на ОСОБА_1 діяли шкідливі виробничі фактори такі як важкість праці та пил.

Згідно п. 18 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання (отруєння) є: Важкість праці: робоча поза: незручна становила 50% при нормативному значенні 25%; нахили тулуба (вимушені, більше 300), кількість за зміну: 120 разів за зміну при нормативному значенні 51-100разів за зміну. Пил: концентрація аерозолю переважно фібро генної дії становила 6,6 мг/м3 , при нормативному значенні 6,0 мг/м3 .

Пунктом 12 Акту встановлено, що загальний стаж роботи позивача складає 31 роки 03 місяці з них 31 рік в умовах впливу шкідливих факторів (а.с.14). Пунктом 15 Акту встановлено, що раніше у позивача не було виявлено хронічного професійного захворювання (а.с.15).

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 25 червня 2024 року серія 12 ААА № 130008 позивачу первинно безстроково встановлено ступінь втрати працездатності на рівні 60%, з яких: 45% - радикулопатія, 15% - сидеросилікозу (а.с.8-11). Згідно довідки Медико-соцальної експертної комісії від 25 червня 2024 року серія 12 ААГ № 573644 позивачу первинно безтерміново встановлено третю групу інвалідності (а.с.8-11).

Позивач має постійні скарги на стан свого здоров`я, змушена проходити лікування, що підтверджується випискою № 714/210 із медичної карти стаціонарного хворого та випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 1488/359, а також медичним висновком від 14 березня 2024 року № 420 (а.с.17-27).

Відповідно до медичного висновку № 420 від 14 березня 2024 року позивач скаржиться на постійний біль та обмеження об`єму рухів у п/прижовому і шийному відділах хребта з іррадіацією в праву руку та ногу, порушену ходу, біль в плечових, ліктьовихі колінних суглобах, обмеження рухів та хрускіт в них, заніміння кінцівок, переважно правих, задишку при фізичному навантаженні, кашель з утрудненим виділенням слизового харкотиння, важкість у грудях, періодичний головний біль, запаморочення (а.с.17-18).

Встановивши, що позивач ОСОБА_1 втратила професійну працездатність внаслідок отримання професійних захворювань, у зв`язку з роботою на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»в умовах шкідливих виробничих факторів, що характеризувалися підвищеним рівнем пилу та фізичного навантаження, суд першої інстанції, керуючись вимогами ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, дійшов висновку щодо завдання позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди, у зв`язку з отриманими нею на виробництві відповідача професійними захворюваннями, та обов`язку відповідачаПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»відшкодувати на користь позивачки моральну шкоду, оскільки саме останній є особою, винною в ушкодженні здоров`я позивача на виробництві, яке потягло за собою стійку втрату ним професійної працездатності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП Українизабезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП Українипередбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як вбачається з п. 18 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 22 квітня 2024 року, причинами виникнення професійного захворювання (отруєння) є: Важкість праці: робоча поза: незручна становила 50% при нормативному значенні 25%; нахили тулуба (вимушені, більше 300), кількість за зміну: 120 разів за зміну при нормативному значенні 51-100разів за зміну. Пил: концентрація аерозолю переважно фібро генної дії становила 6,6 мг/м3 , при нормативному значенні 6,0 мг/м3.

Отже, роботодавець ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають їй фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідачаПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 22 квітня 2024 року встановлено порушення відповідачем законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи.

Крім того, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконувала роботу в шкідливих умовах праці, була повідомлений про умови праці, наявність на її робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 153 КЗпП Українитаст. 13 Закону України «Про охорону праці»й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідачаПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»щодо недоведення позивачем позовних вимог, оскільки, факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв`язку з отриманими нею професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушена проходити стаціонарні курси лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні страждання, позбавлена нормальних життєвих зв`язків, у зв`язку з тим, що професійні захворювання обмежують її життєву активність і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 270 000 грн, суд виходив з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсів лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідності додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану та відсоток втрати ним професійної працездатності.

Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, яка підлягає компенсації на користь позивача ОСОБА_1 .

Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що вона, втратила професійну працездатність у розмірі 60 % та визнана людиною з інвалідністю ІІІ групи. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, вона періодично проходить лікування, у зв`язку з втратою професійної працездатності постійно відчуває психологічний дискомфорт, фізичний біль, незважаючи на постійні курси лікування, які дають тимчасове полегшення стану, відновлення стану здоров`я позивача у повному обсязі неможливе.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

Посилання ж відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на судову практику судів першої та апеляційної інстанції колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки, відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди (270 000 грн) не відповідає судовій критеріям розумності, виваженості і справедливості у даній ситуації.

Так, колегією суддів встановлено, що позивач зазнає фізичний біль, а також страждання у зв`язку з ушкодженням свого здоров`я. Лікування позивача вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

При визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів виходить з наступного: життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров`я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.

Отже, з урахування того, що позивачу ОСОБА_1 встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 60 % та визнано людиною з інвалідністю ІІІ групи, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 270 000 грн до 350 000 грн, що відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації.

Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частинірозміру судового збору, стягнутого з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»на користь державита збільшує цей розмірі з 2 700 грн до 3 500 грн, тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди.

Крім того, з відповідачаПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»на користь держави, підлягає стягненню судовий збір 5 250 грн. за подання позивачем апеляційної скарги (3 500 грн х 150%).

В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову,що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 454200 грн, що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Гузєв Ігор Григорович, задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 вересня 2024 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 , збільшивши цей розмір з 270000 грн до 350000 (триста п`ятдесят тисяч) гривень.

Рішення суду змінити в частині розміру судового збору, стягнутого з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави, збільшивши цей розмір з 2700 грн до 3 500 (три тисячі п`ятсот) грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір в розмірі 5 250 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят) грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 09 січня 2025 року.

Головуючий:

Судді: